Постанова № 75538289, 25.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/400/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А

Провадження № 22-ц/783/5015/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді – Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Симця В.І.

за участю: ОСОБА_2 та її представника – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Острівської сільської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача, покликаючись на те, що житловий будинок №8 по вул. Шевченка в с.Бережне Сокальського району фактично поділений на два будинковолодіння, які мають окремі входи. Одна частина будинку зареєстрована за ОСОБА_4, третьою особою по справі, на підставі свідоцтва про право на спадщину. Інша частина будинку належала ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які право власності на будинок не оформили у встановленому законом порядку. Після смерті ОСОБА_5 його дружина – ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом 13.03.1986 року на ? частину спірного будинку. За життя ОСОБА_6 склала заповіт на користь онука ОСОБА_7 (чоловіка позивачки), який посвідчено секретарем виконкому Острівської сільської ради. Після чого позивачка із чоловіком перейшла проживати у вищевказаний будинок. 17.03.1988 року ОСОБА_6 померла, проте ОСОБА_7 не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після її смерті. Враховуючи, що позивач відкрито та безперешкодно проживає у будинку, який фактично належав родині її чоловіка, просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку №8 та належні до нього господарські будівлі по вул. Шевченка в с. Бережне Сокальського району Львівської області за набувальною давністю.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на п. 14 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де роз’яснено, що відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв’язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Вказує, що вона безперешкодно користується будинком більше 25 років та продовжує у ньому проживати по даний час, відтак у неї є всі підстави для звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно за набувальною давністю, оскільки в інший спосіб узаконити право власності на нього можливості немає. Просить рішення суд скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ? частина житлового будинку № 8 по вул. Шевченка в с. Бережне Сокальського району Львівської області зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом; а на іншу ? частину будинку реєстрація права власності не проводилася.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.03.1986 року ОСОБА_6 на підставі заповіту ОСОБА_5, посвідченого виконкомом Острівської сільської Ради народних депутатів Сокальського району Львівської області 29.05.1978 року, успадкувала 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який знаходиться в с. Бережне, Сокальського району, Львівської області (а.с.13).

ОСОБА_6 на випадок своєї смерті все своє майно заповіла своєму онукові ОСОБА_7. Заповіт посвідчений секретарем Острівської сільської ради 10.03.1986 року (а.с.14).

17.03.1988 року ОСОБА_6 померла. До дня смерті ОСОБА_6 проживала і була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. На день смерті з ОСОБА_6 за вищевказаною адресою був зареєстрований внук ОСОБА_7, що стверджується довідкою виконавчого комітету Острівської сільської ради № 1422 від 6.10.2015 року (а.с.18).

Згідно наявного у матеріалах справи технічного паспорта на ? частину житлового будинку № 8 по вул.. Шевченка в с. Бережани, такий побудовано до 1984р. (а.с.21).

01.08.2015 року ОСОБА_7 помер .

Позивачка ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_7 і відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка.

Як убачається з копії спадкової справи № 2202/2015 спадкодавця ОСОБА_7 ОСОБА_7 М.І. 02.12.2015 року, тобто в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_7, подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, зазначивши, що на день його смерті залишилось спадкове майно: квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, на яку покликається позивач як на підставу позовних вимог, особа, яка добровільно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п»яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном.

Із матеріалів справи убачається, що позивачка прийняла спадщину після смерті чоловіка. Відтак наявність підстав для спадкування майна виключає застосування інституту набувальної давності.

Враховуючи наведене, районний суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на1/2 частину житлового будинку № 8 по вул. Шевченка в с. Бережне Сокальського району Львівської області за набувальною давністю. Доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 27.07.2018р.

Головуючий

Судді: