Ухвала суду № 75538257, 23.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/2674/16-к Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 11-кп/783/321/18 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Урдюк Т.М.,

суддів: Каблака П.І., Калиняк О.М.,

секретаря Мазур-Іванько Ж..В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 22 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

з участю прокурора Горин У.І.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

її захисника – адвоката ОСОБА_3,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона 24.10.2016 року, приблизно о 11 год. 00 хв., знаходячись на території «Старого ринку», на вулиці Винниченка, 2 у м. Новий Розділ Львівської області, на ґрунті існуючих неприязних відносин, під час словесного конфлікту кулаком правої руки нанесла один удар в область обличчя ОСОБА_1, чим спричинила потерпілій струс головного мозку та синець в лівій орбітальній ділянці, що відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а синець відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Не погоджуючись із даним вироком, потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченої, просить вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 22 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 скасувати в частині призначення покарання ОСОБА_2 та часткового задоволення цивільного позову та ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у виді арешту на шість місяців, стягнути з ОСОБА_2 на її користь відшкодування моральної шкоди в сумі 46 000 грн. та спричиненої майнової шкоди у сумі 1741 грн. 30 коп., у решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог потерпіла покликається на те, що при ухваленні вироку судом помилково призначено надто м’яке покарання, що, на її думку, є недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

На її переконання, в оскаржуваному вироку суд першої інстанції формально зіслався лише на одну обставину, що пом’якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжує, та застосував покарання за вчинений злочин найбільш м’який без належного, достатнього і логічного обґрунтування.

Як зазначає апелянт, суд не врахував, що вона є особою похилого віку і тому в діях обвинуваченої має місце обставина, яка обтяжує її покарання.

Окрім цього, потерпіла ОСОБА_1 зазначає, що, задовольняючи її позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди лише в сумі 1000 грн., суд першої інстанції не навів жодних підстав, якими він керувався при визначенні саме такої суми.

Також, на її думку, районний суд при вирішенні її цивільного позову безпідставно не взяв до уваги вимоги норм ЦК України та ЦПК України, чим порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до незаконної відмови в задоволенні її позовних вимог в частині стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 спричиненої матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, представника потерпілої на підтримання поданої апеляційної скарги, обвинувачену та її захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних вимог, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 95 КПК України показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Підозрюваний, обвинувачений потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Зміст вироку повинен відповідати вимогам ст. 374 КПК України, зокрема, в мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, визнала повністю, однак від дачі пояснень відмовилась.

Фактично не дослідивши жодного доказу в провадженні, суд першої інстанції розглянув справу у порядку ч.3 ст.349 КПК України, не зазначивши при цьому жодних фактичних даних, на підставі яких він встановив наявність фактів та обставин, викладених у формулюванні обвинувачення.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, вирок відповідно до ст.ст. 412, 415 КПК України підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження призначенню до нового судового розгляду в суді першої інстанції.

У зв’язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, питання щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, м’якості покарання та вирішення цивільного позову, апеляційним судом не перевіряються відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України.

При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен з дотриманням вимог кримінального процесуального закону всебічно, повно та об’єктивно з’ясувати обставини кримінального провадження та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задоволити частково, вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 22 лютого 2018 року відносно ОСОБА_2 скасувати.

Призначити у суді першої інстанції новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Т.М.ОСОБА_5ОСОБА_6Калиняк