Рішення № 75537670, 24.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2092/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) в якому, враховуючи заяву про уточнення та зміну позовних вимог від 27.06.2018 року, просить:

-визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону щодо невиплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2017 року включно;

-стягнути з Мостиського прикордонного загону на користь ОСОБА_3 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2017 року в сумі 39403,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, із фінансових документів наданих Мостиським прикордонним загоном позивачу стало відомо, що грошове забезпечення протиправно виплачувалося в меншому розмірі, ніж належало. З особистих карток грошового забезпечення за 2016 та 2017 роки позивач довідався, що за період з січня 2016 року по березень 2017 року йому не проводилася індексація грошового забезпечення. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 29.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 24.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, які наведені у позовній заяві та заяві про уточнення та зміну позовних вимог та відповіді на відзив від 27.06.2018 року, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 19.06.2018 року та відзиві на заяву про уточнення позовних вимог від 23.07.2018 року. Зазначив, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені Законами України надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов’язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Відповідно до пп. 3,4,5 п. 5 Положення про Адміністрацію державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 533 – Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: організовує планово – фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належали до сфери її управління, здійснює контроль та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.

Відповідно до ч. 2 п. 11 Положення про орган охорони державного кордону, Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.02.2015 року № 116 фінансування видатків та забезпечення діяльності органу охорони державного кордону здійснює Адміністрація Держприкордонслужби України. Представник відповідача наголосив, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016-2017 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців. Таким чином, індексацію грошового забезпечення не було проведено по причині відсутності фінансових ресурсів для їх нарахування та виплати, що передбачено п. 6 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” зі змінами. Крім того, представник відповідача наголосив, що позивачем не вірно проведений розрахунок суми індексації, адже сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує грошову індексацію, що склалася у місяці підвищення доходу. Враховуючи наведене, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) державної прикордонної служби України від 01.12.2015 року № 221-ос “по особовому складу” відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 01.12.2015 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) державної прикордонної служби України від 13.03.2017 року № 46-ос “по особовому складу” відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, ОСОБА_3 включено з списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 13.03.2017 року.

Наказом начальника 7 прикордонного Карпатського загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 01.08.2018 року № 180-ос, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_3 (Т-806109), начальника відділення та роботі з персоналом (з кабінетом професійно-психологічного добору) відділу персоналу, звільненого з військової служби за пунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закону) з урахуванням підпункту “ї” (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту “ї” частини восьмої статті 26 Закону та підпункту “б” частини другої статті 26 Закону у запас та зараховано на службу у військовому оперативному резерві першої черги на особливий період, з правом носіння військової форми одягу.

01.08.2017 року позивача було виключено із списків особового складу загону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Мостиського прикордонного загону із запитом про надання публічної інформації від 19.04.2018 року.

Мостиський прикордонний загін надав відповідь від 02.05.2018 року № 44/2794, з якої вбачається, що за період проходження військової служби в Мостиському прикордонному загоні присвоєння, підтвердження чи зниження класної кваліфікації позивача не здійснювалося.

Крім того, з особистих карток грошового забезпечення за 2016 та 2017 роки позивач довідався, що індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2017 року не проводилася.

Не погоджуючись з наведеним та вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюють Конституція України, Закон України “Про індексацію грошових доходів населення”, Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року та інші нормативно – правові акти.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

З приводу наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:

пенсії;

стипендії;

оплата праці (грошове забезпечення);

суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника;

розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Кодексу, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено право громадян на соціальні гарантії.

Так, відповідно до вказаної статті, Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 6 Порядку Проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, - виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов’язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. У зв’язку з тим, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016-2017 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців, індексація грошового забезпечення не проводилася по причині відсутності фінансових ресурсів для їх нарахування та виплати.

Проте, суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для непроведення індексації грошового забезпечення.

Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах “Кечко проти України”, “Ромашов проти України”, “Шевченко проти України”, яку суд, у відповідності до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, враховує як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v.Croatia), п.74) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, такі посилання відповідача порушують гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, відтак, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у індексації доки відповідні положення є чинними.

Отже, як уже зазначалося, позивачу за період з січня 2016 року по березень 2017 року ненараховувалась та невиплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить не про неправомірність дій відповідача, а про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат, ним не вчинялися.

За таких підстав, бездіяльність відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період є протиправною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом саме визнання протиправною бездіяльності Мостиського прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2017 року включно.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному, п. 4 ч. 2 вищевказаної статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що позивач до матеріалів справи долучив розрахунок суми індексації грошового забезпечення. Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не вірно провів розрахунок заборгованості з індексації, оскільки сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується.

Тому, зважаючи на те, що сторони не надали суду належного та безспірного розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по березень 2017 року, та враховуючи те, що нарахування та виплата індексації є виключною компетенцією відповідача, суд не бере до уваги наданий позивачем розрахунок суми індексації.

Водночас, враховуючи наведене, а також те, що індексація грошового забезпечення позивача не була проведена відповідачем у встановлений Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” строк, що є порушенням прав позивача, суд з метою відновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов’язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані були не в повному обсязі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2017 року підтверджено сукупністю належних, достатніх та допустимих доказів.

Тому, суд за результатами розгляду даної справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

З приводу цього, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року включно.

Зобов’язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) (код ЄДРПОУ 14321699, місцезнаходження: 81300, Львівська область, м.Мостиська, вул.Ярослава Мудрого, 113) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 80074, Львівська область, Сокальський район, м. Великі Мости, вул.Львівська, 119а/18) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2018.

Суддя В.М. Сакалош