Ухвала суду № 75535901, 26.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8312/17

Провадження № 2-п/461/25/18

УХВАЛА

26.07.2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

прокурора Гальчинського С.О.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2018 року у справі за позовом Військової прокуратури Західного регіону України, яка діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння –

в с т а н о в и в:

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2018 року у справі за позовом Військової прокуратури Західного регіону України, яка діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування заяви покликається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, судові повістки він не отримував, оскільки не проживає за адресою реєстрації, яка вказана у позовній заяві. Відтак, вважає, що вказані обставини є поважною причиною неявки в судове засідання. В обґрунтування заперечень проти вимог позивача покликається на Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ та Наказ Міністерства оборони України від 16.05.2016 року №259 «Про питання юридичної служби Міністерства оборони України», якими доводиться відсутність підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів Міністерства оборони України. Просить заяву задоволити.

У судовому засіданні прокурор заперечив заяву про перегляд заочного рішення, зазначив, що покликання відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовується матеріалами справи.

Представник відповідача подану заяву підтримала, надала пояснення, аналогічні до викладених у такій, просила заяву задоволити.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

24 січня 2018 року Галицьким районним судом м. Львова винесено заочне рішення, яким позов Військової прокуратури Західного регіону України, яка діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України нежитлове приміщення, загальною площею 39 кв. м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 36 та стягнуто з відповідача 1600,00 грн. судового збору.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач в судові засідання, призначені на 20 грудня 2017 року, 24 січня 2018 року не з’являвся, про дату та час розгляду справи повідомлялася судом шляхом направлення судової повістки за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 150 /а.с. 105/, яка згідно відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області від 08.12.2017 року є адресою його місця реєстрації /а.с. 82/. Cудові повістки поверталися на адресу суду, у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Представником відповідача у судовому засіданні не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 не проживає за адресою місця реєстрації.

Таким чином, твердження відповідача, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, щодо поважності його неявки в судове засідання, через відсутність належного повідомлення про розгляд справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 був повідомлений про розгляд справи шляхом направлення за адресою його реєстрації судової повістки.

Що стосується посилання відповідача на відсутність підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів Міністерства оборони України, суд зазначає наступне.

На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Судом встановлено, що при поданні позову заступник військового прокурора Західного регіону України зазначив, що звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, оскільки останнє належним чином не здійснює захист інтересів держави.

Таким чином, судом встановлено наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора із зазначеним позовом в інтересах Міністерства оборони України, а відтак доводи, на які послався відповідач в обґрунтування заяви про скасування заочного рішення, суд не визнає такими, що можуть вплинути на вирішення даної справи по суті, та вони не спростовують висновків суду, зазначених у заочному рішенні.

Відповідач в заяві про перегляд заочного рішення не зазначив доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та слугували б на його користь і давали б суду підстави для постановлення іншого рішення.

Не зазначено таких доказів і представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ч.3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 ст. 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, заяву про перегляд заочного рішення необхідно залишити без задоволення.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз’яснити відповідачу право на оскарження заочного рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Керуючись ст.ст.258-261, 287-289 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м.Львова від 24.01.2018 року у справі за позовом Військової прокуратури Західного регіону України, яка діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння – залишити без задоволення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання.

Суддя Зубачик Н.Б.