Вирок № 75535823, 27.07.2018, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/2058/17

Провадження №1-кп/440/38/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді: Коса І.Б.

секретаря судового засідання Дутки С.І.

за участю прокурора Березяка В.О.

за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Савчука В.Л.,

за участю потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буськ кримінальне провадження № 12017140170000599 від 24.10.2017 рокупро обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Буськ Львівської області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 23 жовтня 2017 року приблизно о 15 год. 00 хв., перебуваючи на подвір'ї біля входу в житловий будинок по АДРЕСА_1, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, під час раптово виниклого конфлікту із зятем ОСОБА_3, умисно наніс останньому декілька ударів дерев'яною палицею, зокрема в тім'яну ділянку голови, в ліву сторону чола та праву сторону обличчя, в результаті чого заподіяв потерпілому один синець в правійтім'яній ділянці голови, одне садно в лівій надбрівній ділянці, один синець в лівій навколоорбітальній ділянці та одне садно в правій передвушній ділянці, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вказаними вище діями, ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

До такого висновку суд дійшов, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав. Суду повідомив, що він проживає у власному житловому будинку в АДРЕСА_1. Разом із ним проживали його дочка ОСОБА_5, зять ОСОБА_3 та внучка. Оскільки, потерпілий зловживав алкогольними напоями і часто у такому стані влаштовував сімейні конфлікти, виносив із будинку речі, а тому обвинувачений запропонував їм переїхати проживати в інше місце. Вказані конфлікти тривають між ними близько одного року. 23.10.2017 року близько обіду приїхав потерпілий із дочкою обвинуваченого на вантажному автомобілі, після чого вони забирали із будинку свої речі (одяг, меблі, консервацію), які обвинувачений передавав потерпілому через металеві грати на вході свого будинку. Жодних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 не заподіював. Натомість, ОСОБА_3 був дуже агресивний, копав і бив грати, вживав нецензурну лайку і вилив відро води на обвинуваченого. Також, ОСОБА_1 зауважив, що бачив як потерпілий один раз падав, вдарившись об грати, проте крові потерпілого на обличчі або на місці пригоди обвинувачений не виявив. Крім цього додав, що конфлікт тривав близько 5 хвилин, після чого потерпілий разом із іншими особами поїхав з місця пригоди. Цивільний позов потерпілого заперечив та просив суд у його задоволенні відмовити повністю.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, його винуватість підтверджується наступними доказами, які досліджені судом під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення в частині його часу, місця, способу вчинення та показав суду, що раніше проживав із дружиною ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_6 у житловому будинку ОСОБА_1, що у АДРЕСА_1. Однак через конфлікти із обвинуваченим вони вирішили виселитися і забрати речі. Так, 23.10.2017 року близько 15 год. потерпілий разом із дружиною та свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приїхали на автомобілі до вказаного житлового будинку з метою забрати свої речі, частину яких потерпілий забрав спокійно. Проте, коли потерпілий пішов до будинку забрати бензопилу, то між ним і обвинуваченим виник конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 декілька ударів дерев'яною палицею в ділянку голови та обличчя, яких пригадує близько 4-5 ударів. Наступного дня ОСОБА_3 пішов до судово-медичного експерта в м. Буськ, де зняв побої, після чого написав заяву у Буському відділенні поліції. Після чого потерпілий протягом 7 днів лікувався. На своїх показаннях потерпілий настоює. Крім того, потерпілий заявив цивільний позов у кримінальному провадженні, згідно якого просив стягнути із обвинуваченого на свою користь 10 000,00 грн. у якості відшкодування завданої злочином моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях потерпілого, його страху за своє та рідних життя і здоров'я.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який суду показав, що після обіду в жовтні 2017 року він разом із ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та дружиною потерпілого допомагав ОСОБА_3 перевезти на своєму автомобілі речі (ліжка, матраци, банки, консервацію) з м. Буськ в смт. Красне, оскільки потерпілий переїхав. Під час завантаження цих речей потерпілий пішов до будинку щоби забрати бензопилу, звідки через 5 хвилин повернувся зі слідами крові на голові та обличчі, повідомивши, що його побив тесть ОСОБА_1 При цьому, свідок чув лише звуки сварки між потерпіли і обвинуваченим, але самого конфлікту не бачив. Як зауважив свідок, що до того ОСОБА_3 не мав будь-яких тілесних ушкоджень.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який суду показав, що після обіду восени 2017 року ОСОБА_3 попросив його допомогти завантажити на автомобіль Газель ліжка, одяг, взуття та консервацію, оскільки потерпілий із дружиною переїжджали. Так, свідок ОСОБА_8 разом із іншим свідком ОСОБА_9 та водієм автомобіля ОСОБА_7 завантажували речі, які носив потерпілий, на вказаний автомобіль, а свідок ОСОБА_5 знаходилась на машині, де розкладала речі. Тоді, коли в черговий раз ОСОБА_3 пішов до хати за речами, повернувшись приблизно через 5 хвилин із кров'ю на обличчі, повідомив свідків про те, що ОСОБА_1 побив його ніжкою від стільця, коли ОСОБА_3 намагався забрати свої речі. Безпосереднього конфлікту свідок не бачив, а лише чув сварку між обвинуваченим та потерпілим. При цьому свідок зауважив, що до того ОСОБА_3 не мав будь-яких тілесних ушкоджень.

Аналогічними за своїм змістом показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_5, які зокрема підтвердили факт переїзду потерпілого від ОСОБА_1 та завантаження на автомобіль ОСОБА_7 речей. Самого конфлікту свідки не бачили, а лише чули сварку між обвинуваченим та потерпілим, а зі слів останнього, який повернувся приблизно через 5 хвилин, довідались про те, що ОСОБА_1 побив ОСОБА_3 палицею по голові, звідки у нього текла кров і була розсічена брова. При цьому до вказаного конфлікту будь-яких тілесних ушкоджень у потерпілого не було. Крім цього, свідок ОСОБА_5 зауважила, що бачила обвинуваченого із палицею.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.11.2017 року, з якого вбачається, що слідчим СВ Буського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_10, в присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з участю потерпілого ОСОБА_3 було проведено слідчий експеримент у приміщенні Буського відділення поліції у м. Буськ по вул. Київська, 3, де потерпілий ОСОБА_3 детально розповів про обставини події 23 жовтня 2017 року близько 15 години по факту нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 на подвір'ї біля входу в житловий будинок у АДРЕСА_1. Зокрема, продемонструвавши на статисту, як йому ОСОБА_1 наносив удари дерев'яною ніжкою від крісла через металеву решітку в дверях по голові в ділянку потилиці, ліву сторону чола та праву сторону обличчя.

Висновком експерта № 124/2017 від 26.10.2017 року, згідно з яким на час проведення судово-медичної експертизи, а саме при огляді ОСОБА_3 у нього було виявлено: один синець в правійтім'яній ділянці голови, одне садно в лівій надбрівній ділянці, один синець в лівій навколоорбітальній ділянці та одне садно в правій передвушній ділянці, що утворилися від дії тупих предметів, можливо 23.10.2017 року за умов, на які вказує потерпілий і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Показаннями допитаного в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_13, який підтримав складений ним висновок № 124/2017 від 26.10.2017 року та пояснив, що при проведенні судово-медичної експертизи ним було виявлено легкі тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_3, які могли бути нанесені палицею за умов, на які вказує потерпілий. При цьому, враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, експерт виключає, що такі могли утворитись в результаті падіння потерпілого з висоти власного росту.

Зазначені вище докази здобуті у відповідності з вимогами КПК України, тобто є достаніми, належними, допустимими та достовірними.

Згідно вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відтак, суд, аналізуючи зазначені докази з точки зору їх допустимості, належності, об'єктивності та достатності приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого. Наведені вище докази винуватості обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними, взаємоузгоджуються між собою та відтворюють реальні події, що мали місце 23 жовтня 2017 року близько 15 години на подвір'ї біля входу в житловий будинок по АДРЕСА_1 за обставин умисного нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3

При цьому суд вважає безпідставними доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не завдавав потерпілому жодних тілесних ушкоджень, а потерпілий начебто сам собі їх заподіяв внаслідок падіння останнього на підлогу, металеву решітку (грати), оскільки наведене спростовується показаннями експерта в суді та дослідженим висновком експерта, зауважень до якого обвинувачений не подавав. Більше того, такі доводи щодо множинності тілесних ушкоджень потерпілого суперечать і показанням самого ж обвинуваченого, який в судовому засіданні ствердив, що бачив лише один раз як падав потерпілий, що не відповідає характеру і локалізації отриманих тілесних ушкоджень у потерпілого.

За аналогічних обставин суд критично оцінює показання допитаного свідка ОСОБА_14, яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1, показавши суду, що обвинувачений не бив потерпілого, а останній падав, в результаті чого отримав тілесні ушкодження.

Відтак, наведені показання обвинуваченого та свідка є, на думку суду, неспроможними за своїм змістом і не відповідають характеру і локалізації отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, а також зібраним і дослідженим в судовому засіданні доказам, а саме: показанням потерпілого, свідків, експерта, висновку експертизи та протоколу проведення слідчого експерименту. Натомість, зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

Отже, сукупністю досліджених судом доказів, котрі взаємоузгоджуються між собою та об'єктивно доповнюють одні одних, безспірно стверджено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

Аналізуючи норми положень КК України, КПК України, а також судову практику їх застосування, при призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів верховенства права, законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Отже, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд не знаходить.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, виходячи з принципів гуманізації та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, характер та наслідки його вчинення, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, є особою пенсійного віку, за місцем свого проживання характеризується позитивно, його майновий стан, суд вважає доцільним призначити покарання ОСОБА_1 у межах санкції частини 1 статті 125 КК України у виді штрафу.

Вирішуючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином потерпілому ОСОБА_3, оцінену потерпілим в сумі 10 000,00 гривень, яку обвинувачений заперечив повністю, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, негативні наслідки, що були пережиті потерпілим внаслідок моральних страждань у зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями. Разом із тим, суд також враховує взаємність конфлікту між обвинуваченим і потерпілим, протиправну поведінку потерпілого щодо обвинуваченого, що стверджується наявними у справі листами Буського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області від 29.09.2017 року, від 30.10.2017 року та 19.12.2017 року. Відтак, враховуючи наведені обставини, спричинений потерпілому фізичний біль, вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 2 000 грн. моральної шкоди, стягнувши її з обвинуваченого на користь потерпілого.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Арешт у вказаному кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальних витрат та речових доказів у даному кримінальному провадженні не має.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначивши йому покарання у виді сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 (шістсот вісімдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 2 000,00 грн. (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І. Б. Кос