Постанова № 75535738, 26.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1881/18 Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І.Й.

Є.У.№ 333/6958/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Запорізька міська рада, Головне управління Дерджгеокадастру у Запорізькій області про визначення порядку користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала. Зазначала, що сторони є співвласниками житлового будинку № 26 по вулиці Механічній, в місті Запоріжжі, розташованого на земельній ділянці 453 кв.м, із частками 13/25 і 12/25 відповідно. Посилаючись на те, що між співвласниками існує спір щодо порядку користування земельною ділянкою, вона не має доступу до спільного водопроводу, фактичний порядок має істотне відхилення від ідеальних часток у житловому будинку, просила про задоволення позову ( т.1,а.с. 197-199).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначала, що позивач самовільно зайняла земельну ділянку під самовільні споруди, чим порушує її права як землекористувача. Користуватися спільним подвір’ям неможливо, оскільки позивач постійно влаштовує сварки і скандали. В ході розгляду справи відповідач надала додаткові заперечення проти позову, в яких зазначала, що у фактичному користуванні сторін знаходиться земельна ділянка площею 468 кв.м, тоді як за рішенням Запорізької міської ради № 402 від 24.06.1954 р. за будинком закріплено лише 455 кв. м., тобто існують надлишки у розмірі 13 кв.м, які до теперішнього часу належним чином не оформлені. Крім того, між сторонами вже склався фактичний порядок користування земельною ділянкою, який відповідає варіанту № 2 висновку судової земельно-технічної експертизи № 354-15 від 20.05.2016р. (том1: а.с.30-31,212-215,том2: а.с.96-98).

Ухвалами Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2015 року, 06 квітня 2016 року, 30 червня 2016 року і від 23 травня 2017 року з метою визначення всіх можливих варіантів порядку користування земельною ділянкою призначалися судові земельно-технічні експертизи, за висновками яких запропоновані варіанти можливого поділу земельної ділянки (том1: а.с. 75-95; 125- 139; 148-171; том 2:а.с.67-89).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у договорі купівлі-продажу належної позивачці частки житлового будинку невірно зазначений кадастровий номер ділянки, на якій розташований житловий будинок, за висновками проведених у справі експертиз неможливо установити точний розмір спірної земельної ділянки, сторонами не надано суду технічної документації із землеустрою. Вказані обставини, на думку суду, унеможливлюють визначення порядку користування земельною ділянкою. Крім того, між сторонами вже склався порядок користування земельною ділянкою і підстави для його зміни відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що поза увагою суду залишилися її доводи про те, що відповідач порушує її право користування спірною земельною ділянкою. Поза увагою суду залишилася та обставина, що фактичний порядок користування землею ніким не затверджений, він суттєво порушує її права як землекористувача, оскільки у її фактичному користуванні знаходиться меша земельна ділянка, ніж припадає на її ідеальну частку, вона не має проходу до спільного водопроводу і своєї частки житлового будинку, яка знаходиться у глибині подвір’я, відсутній протипожежний проїзд тощо. Похибки у розмірах земельної ділянки у висновках експертів знаходяться в допустимих межах, передбачених Порядком проведення інвентаризації земель. Вважає, що суд фактично усунувся від вирішення спору, який знаходився в його провадженні майже три роки.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надавав.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судове рішення скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову з огляду на таке.

Встановлено, що за договором купівлі-продажу від 14 березня 2013 року позивач ОСОБА_3 придбала 13/25 часток житлового будинку № 26 по вулиці Механічній у місті Запоріжжі, розташованого на земельній ділянці площею 455 кв. м (том1: а.с.14-18).

Власником інших 12/25 часток цього ж будинку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17 липня 2014 року є відповідач ОСОБА_4 Як зазначено у пункті 1 договорі купівлі-продажу житловий будинок розташовано на земельній ділянці 469 кв.м (том1: а.с. 54-59).

За даними обстеження спірної земельної ділянки загальна площа земельної ділянки становить 455 кв.м , що узгоджується з рішенням виконкому Запорізької міської ради № 402 від 24.06.1954р., згідно якому за будинком № 26 по вулиці Механічній в м. Запоріжжя закріплена земельна ділянка площею 455 кв.м (том1: а.с.24,180,181).

Такий же розмір земельної ділянки значиться і в плані земельної ділянки, що міститься в технічному паспорті сторін на житловий будинок (том1: а.с.19-24, 48-53).

Відповідно до фактичного порядку користування спірною земельною ділянкою, загальна площа земельної ділянки становить 455 кв.м, у користуванні позивача ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка площею 193 кв.м, у користуванні відповідача ОСОБА_4 – ділянка площею 237, 48 кв.м, у загальному користуванні сторін – 24 кв.м (том1: а.с.83,87).

Згідно зі статтею 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Відповідно до статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Отже, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК).

При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Саме до такого зводяться висновки, висловлені Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 1 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16.

Як роз'яснено в пунктах 19, 21,22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

Обґрунтовуючи свій висновок про відсутність правових підстав для встановлення порядку користування спірною ділянкою тим, що сторони мають 13 кв.м надлишку земельної ділянки і вирішення цієї вимоги є неможливим до визначення місця розташування цього надлишку , приведення правоустановчих документів на будинок і землевпорядних документів у відповідність до вимог законодавства, а також тим, що між сторонами вже склався фактичний порядок користування, суд не врахував положень статей 88, 120 ЗК України, сукупний аналіз яких свідчить про те, що особа, яка набула право власності на частку у нерухомому майні, розташованому на земельній ділянці, має право отримати в своє користування частину земельної ділянки пропорційно розміру своєї частки у праві власності на будинок. У разі наявності між сторонами спору щодо порядку володіння і користування ділянкою такий порядок може визначатися судом.

Та обставина, що у договорі купівлі-продажу 13/25 часток житлового будинку невірно зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що перейшла у користування позивача, що у користуванні сторін є 13 кв. м надлишку земельної ділянки і що між попередніми співвласниками склався фактичний порядок користування, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

За даними обстеження спірної земельної ділянки спеціалістами Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації загальна площа спірної земельної ділянки становить 455 кв.м , що узгоджується з рішенням виконкому Запорізької міської ради № 402 від 24.06.1954р., згідно якому за будинком № 26 по вулиці Механічній в м. Запоріжжя закріплена земельна ділянка площею 455 кв.м (том1: а.с.24,180,181).

Такий же розмір земельної ділянки значиться і в плані земельної ділянки, що міститься в технічному паспорті сторін на житловий будинок (том1: а.с.19-24, 48-53).

Відповідно до висновку № 354-15 судової земельно-технічної експертизи від 19.02.2016 року, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, загальна площа земельної ділянки становить 455 кв.м (том1: а.с.79-95).

Додатковими висновками цієї ж експертної установи від 20.05.2016 року та від 31 жовтня 2016 року встановлено, що розмір спірної земельної ділянки становить 453 кв.м (том1:а.с.129-139, а.с.161-171).

Допитаний в судовому засіданні експерт Запорізького відділення Дніпропетровського Науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 пояснював, що при проведенні первісної та додаткової судової земельно-технічної експертизи були враховані кадастрові зйомки земельної ділянки по вул. Механічна, буд. 26, у м. Запоріжжя з вказівкою існуючих меж ділянок та всіх прив’язок існуючих будівель та споруд, розташованих на земельних ділянках до існуючих меж з вказівкою розмірів всіх будівель, фактичних площ земельних ділянок, займаних кожним із власників, якими вони користуються на час проведення зйомки.

За висновком повторної судової земельно-технічної експертизи №2329 від 05.12.2017 року, проведеної судовим експертом ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» фактичний розмір спірної земельної ділянки становить 454 кв.м (том2: а.с.70-89).

Відповідно до п.19 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №513, для забезпечення необхідної точності, відображення прийнятої облікової одиниці площі гранична похибка поворотних точок меж земельних ділянок відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі не повинна перевищувати: у мм. Києві, Севастополі та містах обласного підпорядкування - 0,1 метра; в інших містах та селищах - 0,2 метра (або 20см.); у селах - 0.3 метра; за межами населених пунктів - 0,5 метра.

Розрахунок граничної похибки поворотних точок спірної земельної ділянки знаходиться у допустимих межах, а тому розбіжності у висновках судової земельно-технічної експертизи щодо точного розміру земельної ділянки не можуть бути підставою для відмови у визначенні порядку користування.

Надлишки земельної ділянки, що знаходяться у фактичному користуванні сторін, експертами не враховувалися, межі спірної земельної ділянки визначалися у відповідності до технічної документації і кадастрових зйомок, а тому вказана обставина також не може бути перешкодою для визначення порядку користування земельною ділянкою.

Фактичне користування спірною земельною ділянкою суттєво порушує права позивача, оскільки на належні їй 13/25 часток житлового будинку ідеальна частка земельної ділянки повинна становити 236,6 кв.м, тоді як у її особистому користуванні знаходиться 193, 52 кв.м і 24 кв.м землі загального користування. На 12/25 часток житлового будинку відповідача ідеальна частка земельної ділянки повинна становити 218,4 кв.м, проте фактичний розмір земельної ділянки, що знаходиться у її особистому користуванні становить 237, 48 кв.м і крім цього відповідач користується ще 24 кв.м земельної ділянки загального користування.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами вже склався порядок користування земельною ділянкою і підстави для його зміни відсутні не узгоджуються з нормами матеріального права і суперечать фактичним обставинам справи.

Заперечення відповідача про те, що позивач здійснила самочинне будівництво на спірній земельній ділянці, також не є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач не позбавлена можливості захистити порушене право у передбачений законом спосіб.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового – про задоволення позову і визначення порядку користування спірною земельною ділянкою у обраний позивачем спосіб – згідно варіанту Ш висновку експерта №2329 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 05 грудня 2017 року.

Вказаний порядок користування не буде порушувати права і охоронювані законом інтереси співвласників житлового будинку, забезпечить можливість кожної сторони користуватися водопроводом №2, який знаходиться у загальному користуванні сторін, відповідає ідеальним часткам у житловому будинку. При такому варіанті будуть враховані вимоги протипожежної безпеки, згідно яким ширина протипожежного проїзду має становити не менше 3,5м.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанцій на загальну суму 1219, 20 грн. (том1: а.с.2, том2: а.с. 133), а також витрати на проведення судової земельно-технічної і додаткової експертиз (том1: а.с.103, 196, 196-1) в загальній сумі 10 752, 48 грн. Витрати відповідача по проведення повторної судово-технічної експертизи компенсації не підлягають. Клопотань про зменшення судових витрат відповідач не заявляла, доказів щодо недотримання позивачем вимог співмірності таких витрат не надавала, а тому понесені позивачем витрати підлягають компенсації у повному розмірі.

Керуючись ст. ст.367, 374, 376, 380-382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визначити порядок користування земельною ділянкою по вулиці Механічній, № 26 в місті Запоріжжі згідно варіанту Ш висновку експерта №2329 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 05 грудня 2017 року, виділивши в особисте користування ОСОБА_3 земельну ділянку S-4 площею 226. 08 кв.м – жовтий маркер.

Земельні ділянки S-3, площею 150,43 кв.м – зелений маркер та S-2 площею 57,49 кв.м – зелений маркер виділити в особисте користування ОСОБА_4.

Земельну ділянку S-1 площею 20,00 кв.м – рожевий маркер залишити у загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 11 971, 68 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот сімдесят одну гривню 68 коп.) компенсації судових витрат зі сплати судового збору і проведення судових експертиз.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 27 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: