Рішення № 75535097, 18.07.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1785/18 2/335/1065/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 січня 2015 р. між сторонами було укладено письмовий договір позики, за яким ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 у позику 4 500 доларів США, що еквівалентно 90 000 грн., які зобов’язався повернути не пізніше 1 березня 2015 р. За умовами договору, за прострочення повернення позики понад 10 днів позичальник сплачує штраф у розмірі 30% від неповернутої частини боргу та додатково сплачує проценти за користування грошовими коштами в розмірі подвійної ставки НБУ, відшкодовує втрати від інфляції за весь період користування грошовими коштами.

В обумовлений договором строк відповідач позику не повернув, тому позивач просила стягнути з нього на її користь суму позики 90 000 грн., штраф в розмірі 30% від суми позики, що становить 27 000 грн., втрати від інфляції за період з 1 березня 2015 р. по 31 січня 2018 р. в сумі 64 080 грн., 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за вказаний період, що становить 9 000 грн., проценти за користування грошовими коштами на підставі ст. 1048 ЦК України за вказаний період в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 96 058,00 грн., а загалом 261 838,00 грн., та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 619,00 грн. (а.с. 18–21).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, проте конверти із поштовими відправленнями були повернуті на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про відмову відповідача від отримання судових повісток. Відповідно до ч. 9 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК України) особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

За таких обставин судом в судовому засіданні за згодою представника позивача постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

24 січня 2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 як Позикодавець передала у власність ОСОБА_3 як Позичальника грошові кошти в розмірі 4 500 доларів США із визначенням еквіваленту у гривнях 90 000 грн.

За умовами пп. 1.1, 4.1 договору позики Позичальник зобов’язався повернути грошові кошти Позикодавцеві в строк не пізніше 1 березня 2015 р. готівкою.

Крім того, умовами п.п. 6.1, 6.2 цього договору передбачено, що при простроченні повернення позики понад 10 днів Позичальник сплачує штраф у розмірі 30% від неповернутої суми позики. При простроченні повернення позики Позичальник додаткового до штрафу сплачує проценти в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої в період прострочення, виходячи з неповернутої суми за весь строк прострочення, без застосування шестимісячного обмеження. При цьому, Позичальник зобов’язаний повернути суму позики, збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення та 3% річних (а.с. 5).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено положеннями ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає.

Судом встановлено, що відповідач в обумовлений договором строк позику позивачеві не повернув. Станом на час розгляду справи судом зобов’язання відповідача за договором позики залишаються не виконаними, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні. Також суду не надана відповідна розписка позивача про одержання виконання частково або в повному обсязі.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Оскільки на порушення норм закону та умов договору позики відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, позику у визначений договором строк не повернув, у зв’язку із чим в позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановленим цим договором правових наслідків його неналежного виконання, зокрема, сплати штрафу в розмірі 30% від неповернутої суми позики.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки сума боргу своєчасно повернута не була, у позивача виникло право на вимогу сплати відповідачем суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Крім того, позикодавець має право отримати проценти від суми позики згідно з положеннями статті 1048 ЦК України. За змістом даної статті, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Період прострочення виконання зобов’язання позивач визначив у позові з 1 березня 2015 р. по 28 лютого 2018 р.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позову, наведеного в позовній заяві, позивачем розраховано розмір штрафу, виходячи із 30% від суми позики, що становить 27 000,00 грн. (90 000 х 0,3 = 27 000), інфляційні втрати за період з 1 березня 2015 р. по 28 лютого 2018 р. виходячи із індексу інфляції за вказаний період (за 10 місяців 2015 р. – 1,3201, за 2016 р. – 1,124, за 2017 р. – 1,137, з 01.01.2018 по 28.02.2018 – 1,024, а за весь період 1,7534), що складає 67 806 грн. (90 000 х (1,7534-1) = 67 806), 3% річних за цей же період (за 10 місяців 2015 р. – 2,5%, за 2016 р. – 3%, за 2017 р. – 3%, за період з 01.01.2018 по 28.02.2018 – 0,5%), що складає 8 357 грн. (90 000 х (2,5% х 3 % х 0,0025 %) = 8 357), а також проценти за користування грошовими коштами на рівні подвійної облікової ставки НБУ за цей же період, що склало 98 189 грн. (в позові наведено розрахунок в залежності від зміни облікової ставки НБУ за певні періоди).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його достовірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, вказаний розрахунок, з урахуванням засад змагальності, не був спростований відповідачем належними та допустимими доказами, а тому суд вважає за можливе покласти його в основу судового рішення.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, з огляду на що задовольняє позов ОСОБА_2 у повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_3 на її користь суми боргу за договором позики 90 000 грн., штрафу 27 000 грн., втрат від інфляції за період з 01.03.2015 по 28.02.2018 в розмірі 67 806 грн., 3% річних 8 357 грн., процентів за користування позикою 98 189 грн., а всього 291 352 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 2 914,00 грн. (а.с. 1).

На підставі ст.ст. 19, 89, 141, 244–245, 259, 264, 265, 272–273, 274–279, 280–283, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, суму боргу за договором позики у розмірі 90 000 (дев’яносто тисяч) гривень 00 копійок, штраф у розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок, втрати від інфляції за період з 1 березня 2015 р. по 28 лютого 2018 р. у розмірі 67 806 (шістдесят сім тисяч вісімсот шість) гривень 00 копійок, три відсотки річних в розмірі 8 357 (вісім тисяч триста п’ятдесят сім) гривень 00 копійок, проценти за користування грошовими коштами в розмірі 98 189 (дев’яносто вісім тисяч сто вісімдесят дев’ять) гривень, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 914 (дві тисячі дев’ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок, а всього стягнути 294 266 (двісті дев’яносто чотири тисячі двісті шістдесят шість) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 липня 2018 р.

Повне судове рішення виготовлене 23 липня 2018 р.

Копія заочного рішення направляється сторонам, які не з’явилися в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третіми особами до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Шалагінова