Ухвала суду № 75534360, 27.07.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/257/18

27.07.2018 Кримінальне провадження №1-кп/311/94/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

при секретарі судового засідання Листопад В.І.

за участю прокурора Арустамян Д.Ю.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2,3 ст. 185, ч2.ст. 186, ч.2 ст. 190 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 застосовано у вигляді тримання під вартою.

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці. Вказане клопотання мотивував тим, що на теперішній час ризики, передбачені КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та не зменшились.

Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання. Захисник заявив клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників процесу суд приходить до наступного.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості

Зі змісту матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2018 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали визначено до 21 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 06 березня 2018 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 04 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 25 квітня 2018 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 23 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 13 червня 2018 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 11 серпня 2018 року.

Вирішуючи по суті заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (частина 1); вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина 2); незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення (частина 3).

Кримінальне провадження надійшло до Василівського районного суду Запорізької області 25 січня 2018 року, запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою застосовано на підставі ухвали слідчого судді від 22 січня 2018 року. Таким чином, загальний строк тримання обвинуваченого під вартою на теперішній час складає понад 6 місяців. Під час судового розгляду здійснено допит потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 При цьому, допит потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом не здійснено з незалежних від суду причин – через неявку вказаних потерпілих в судове засідання, відсутністю їх за місцем проживання та незабезпечення стороною обвинувачення доставки вказаних осіб до суду.

Крім того, судом проведено допит декількох свідків обвинувачення, виклик інших свідків здійснюється судом з дотриманням вимог КПК України.

Відповідно до ст. 178 УКК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина 1).

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.2 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.

Суд враховує, що на час подання клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором не доведено наявність підстав неможливості виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, а сама тяжкість інкримінованих злочинів не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом. Крім того, в порушення вимог ст.. 183 КПК України, прокурором не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд також враховує вимоги засади розумних строків, згідно якої, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Одночасно з цим суд, з урахуванням положень ч.4 ст. 194 КПК України, вважає, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду в зв’язку з відсутністю у нього постійного місця роботи, сталих соціальних зв’язків, а тому суд вважає необхідним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання та з метою запобігання обвинуваченому перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні покласти на ОСОБА_1 обов’язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до Василівського районного суду Запорізької області за першою вимогою; не відлучатися із міста Василівки Запорізької області без дозволу суду; не залишати місце проживання в період часу з 20.00 години до 07.00 години наступного дня; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження тримання обвинуваченого під вартою та задовольнити клопотання захисника обвинуваченого про зміну обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст..331,350 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, без застосування технічних засобів контролю, строком на 60 днів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов’язки:

1) прибувати до Василівського районного суду Запорізької області за першою вимогою;

2) не відлучатися із міста Василівки Запорізької області без дозволу суду;

3) не залишати місце проживання – будинку 26 по вулиці Джерельній в місті Василівка в період часу з 20.00 години до 07.00 години наступного дня;

4) повідомляти суд про зміну місця проживання;

5) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні;

6) не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; 7) докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії ухвали закінчується 25 вересня 2018 року.

Виконання ухвали доручити Василівському ВП ГУ НП в Запорізькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Арустамян Д.Ю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Задорожко Д.А.