Постанова № 75533421, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2886/18 Справа № 206/325/17 Головуючий у 1 й інстанції - Сухоруков А. О. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Дніпро 17 липня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову виконуючого обов'язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, в якій просив скасувати постанову в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 30.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП №47888913.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по договору займу від 02 травня 2006 року у сумі 2 613,36 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 20 888,57грн., виходячи з курсу НБУ на 20 листопада 2013 року, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 208,89 грн. На підставі цього рішення видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, в ході якого існуюча заборгованість сплачувалась боржником в гривневому та в доларовому еквіваленті. Так, з дати ухвалення рішення суду, а саме з 22 квітня 2015 року, та по день звернення до суду зі скаргою на картку ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості, було перераховані грошові кошти, що в доларовому еквіваленті складає лише 862,42 дол. США. Таким чином божник повинен повернути залишок боргу у розмірі 1 750,94 дол. США. Проте, відповідно до постанови державного виконавця від 30 червня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду закінчено у зв'язку зі сплатою суми боргу у повному розмірі, а саме в розмірі 20 888, 57 грн. Не погоджуючись з даною постановою скаржник зазначає, що не зважаючи на те, що ухвалюючи рішення суд зазначив суму заборгованості в гривневому еквіваленті, за умовами договору позики борг відповідача визначений саме в доларовому еквіваленті. Тому оскільки сума позики була отримана боржником лише в доларах США то і сума залишку боргу повинна бути йому повернута саме доларах США, або у гривнях у перерахунку на курс долара США на дату повернення. Посилаючись на вказані обставини просить суд скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження /а.с.1-6/.

Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року скаргу задоволено. Скасовано постанову виконуючого обов'язки начальника Славутицького віддділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпко В.О. від 30 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП №47888913 /а.с.218-219/.

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою ОСОБА_2, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення суду було визначено суму заборгованості, яка підлягає стягненню, в доларовому еквіваленті та в національній валюті, тому підстави для його роз'яснення відсутні. Таким чином, враховуючи те, що державний виконавець не має повноважень змінювати суму заборгованості або здійснювати її перерахунок, визначений судовим рішенням, оскаржувана постанова є законною та прийняти відповідно до норм закону.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року змінено рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року в частині стягнення заборгованості за договором позики та судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 2 613,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 20 888,57 грн., та судовий збір у розмірі 208,89 грн., а в іншій частині цих позовних вимог - відмовлено.

Також встановлено, що у провадженні Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходився виконавчий лист, виданий Самарським районним судом м. Дніпропетровська 15 травня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 2 613,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 20 888,57 грн. та суму судового збору у розмірі 208,89 грн. ВП №47888913.

30 червня 2016 року постановою в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпко В.О. виконавче провадження №47888913 з примусового виконання виконавчого листа №206/5007/13-ц, 2/206/1095/13, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 15 травня 2015 року закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі сплатою боргу в розмірі 20 888,57 грн. та судового збору у розмірі 208,89 грн.

Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з того, що боржником було сплачено суму заборгованості в гривневому еквіваленті у розмірі на час ухвалення судового рішення, з якою не погоджується скаржник посилаючись на обов'язок сплати боргу за курсом, що діяв на момент внесення платежу. Таким чином, враховуючи що державним виконавцем не було вчинено дій щодо звернення до суду за роз'ясненням рішення, що входить до його повноважень відповідно до посадових обов'язків, прийшов до висновку про передчасне винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Проте з таким висновком колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що основними принципами діяльності органів Державної влади, їх посадових осіб є обов'язок діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

До засад визначених Законом України «Про виконавче провадження» відносяться: верховенство права, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об'єктивність.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи діяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені боржником до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 271 Цивільного процесуального кодексу України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

В силу зазначеної норми процесуального права роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Так, рішення Апеляційний суд Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року заявлені позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з боржника на користь заявника суму заборгованості у розмірі 2 613,36 доларів США, визначивши її в гривневому еквіваленті, що складає 20 888,57 грн. Таким чином, визначаючи суму заборгованості в гривневому еквіваленті суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що саме в цьому розмірі вона підлягає стягненню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Апеляційний суд Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року є зрозумілим та чітко сформульованим, оскільки ним визначена сума боргу яка підлягає стягненню, а саме 20 888,57 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у державного виконавця не було підстав звертатись до суду для роз'яснення рішення, оскільки воно є чітким та зрозумілим для виконання.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, враховуючи сплату боржником суму боргу у повному обсязі державним виконавцем обґрунтовано винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що відповідає нормам закону.

Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, шо рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушені їхні права чи свободи.

У відповідності до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення(поновити порушене право заявника).

У відповідності до ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені скарги на постанову державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року - скасувати.

Відмовити у задоволені скарги ОСОБА_3 на постанову виконуючого обов'язки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

Ж.І. Максюта