Ухвала суду № 75533392, 27.07.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9966/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Секереш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород заяву відповідача ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2017 року в цивільній справі № 308/9966/17 за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2017 року в цивільній справі № 308/9966/17 за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовну заяви задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (р/р № 26505601339688 в AT «OTP Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 33908322) суму в розмірі 18871,43 грн. у відшкодування витрат та 1600 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач подала до суду заяву, згідно з якою просить: поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення від 12.12.2017 року в цивільній справі № 308/9966/17; прийняти дану заяву про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справ № 308/9966/17 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; ухвалити рішення, згідно з яким в задоволенні позову ОСОБА_3 «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 відмовити повністю; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що про факт ухвалення вказаного судового рішення їй (її представнику) стало відомо під час отримання листа від 01.06.2018 року з Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Після зазначеного, її представник (адвокат ОСОБА_2В.) 15.06.2018 року в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ознайомився з матеріалами вказаної цивільної справи і отримав копію названого рішення. Зауважує, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час і місце жодного із судових засідань у вказаній справі, а отже об’єктивно не мала змоги бути присутньою в судових засіданнях, подати відзив на позов, подавати доводи і заперечення із доведенням їх доказами, подавати докази, тобто всіма визначеними цивільним процесуальним законом захищати свої права та законні інтереси. В тому числі відповідач не мала змоги, зважаючи на незнання про факт розгляду в суді названої цивільної справи, бути представленою представником. Таким чином, вважає, що причини неявки в судове засідання та/або неповідомлення їх суду, відповідача, ОСОБА_1 є поважними.

Крім того, у поданій заяві заявник зазначає, що вважає позовні вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. За твердженням заявника особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності, є ОСОБА_3 «Страхова компанія «Євроінс Україна», а не ОСОБА_4 Також заявник стверджує, що аналізуючи положення ст. ст. 1191, 1192 ЦК України, Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 року, слід зробити висновок, що завдавши власнику транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» 2.0 TSi, реєстраційний помер АО1115ВА, збитків, на відповідача покладено обов’язок щодо відшкодування шкоди саме з урахуванням коефіцієнту зношеності майна, так як пошкоджений автомобіль до ДТП мав складові частини, які вже мали певну зношеність, і підлягають заміні на аналогічні деталі, а не на нові. Крім того, зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості проведення ремонту без заміни пошкоджених деталей на нові, та що деталі, які підлягають заміні зняті з виробництва. Також позивачем не надано доказів щодо стану замінених деталей та їх залишкову вартість, як і не надано доказів про те, що така заміна реально відбулася, тобто не надано ні акту виконаних робіт, а ні квитанції, то підтверджувала б оплату проведених робіт. Вказує, що аналізуючи норми Закону України «Про страхування» та ЦК України, вбачається, що в даному випадку, уклавши договір добровільного майнового страхування з власником автомобіля «Volkswagen Tiguan» 2.0 TSi, реєстраційний помер АО1115ВА, позивач взяв на себе зобов’язання щодо відшкодування збитків без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників, що підлягають заміні. Проте, відповідач не є стороною договору добровільного майнового страхування, і на позивача не може бути покладений обов’язок щодо відшкодування фактично здійснених витрат на відновлювальний ремонт. Заявник зазначає, що лише в разі якщо буде вичерпаний ліміт відповідальності за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 50000 грн. на відповідача міг би бути покладений обов’язок відшкодувати різницю між завданою шкодою і страховою виплатою. В даному випадку ліміт відповідальності не вичерпаний, розмір матеріальної шкоди складає 28936,20 грн., що в свою чергу не передбачає покладення обов’язку відшкодувати різницю у розмірі 18871,43 гри. Відтак, заявник вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, які відповідач не визнає у повному обсязі. Заявник звертає увагу, що повне заочне рішення було отримане її представником 15.06.2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи № 308/9966/17.

Заявник у судове засідання не з’явилася, при цьому її представник – адвокат ОСОБА_2 подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу, яка призначена на 27.07.2018 року, у зв’язку з неможливістю прибути у засідання.

Позивач ОСОБА_3 «Страхова компанія «Арсенал Страхування» у дане судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечило, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце засідання.

Від представника ОСОБА_3 «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до суду надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, згідно з якою вважають заяву про перегляд заочного рішення безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що позивач не згодний із твердженнями, викладеними відповідачем. Щодо тверджень відповідача про неналежне повідомлення її про розгляд судової справи зауважує, що у заяві про перегляд заочного рішення відповідач вказує адресу проживання, аналогічну тій, на яку була надіслана претензія для досудового врегулювання спору , адреса, яка була зазначена у позовній заяві та на яку надсилалися процесуальні документи судом, підтвердження надсилання документів саме на цю адресу містяться в матеріалах справи. Твердження відповідача про те, що вона не отримувала жодного повідомлення свідчать лише про те, що відповідач несерйозно ставилася до повідомлень, що надходили на її адресу від позивача та суду, та свідомо їх ігнорувала. Щодо тверджень відповідача, що розмір шкоди не перевищує ліміту відповідальності, передбаченого полісом, тому відповідач не є відповідальною особою за завдану шкоду – розмір шкоди становить 47807,63 грн., з яких страховою компанією, де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, виплачено 28934,20 грн. Відповідно некомпенсованою залишилась ціна позову – 18871,43 грн. (47807,63 - 28934,20). Крім того, як стверджує сама відповідач, відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто за спеціальним законом страхова компанія зобов’язана відшкодувати шкоду з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що і було компенсовано. В той же час відповідно до ст. 1191 ЦК України, на яку також посилається відповідач, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Зауважує, що якщо взяти до уваги звіт, наданий страховою компанією відповідача, розмір матеріальної шкоди, без врахування фізичного зносу, становить 49774,88 грн., в той час як позивачем було виплачено 47807,63 грн., тобто вартість матеріальної шкоди за звітом більша за розмір шкоди, виплачений позивачем. Отже, за твердженням позивача відповідно до звіту, на який посилається відповідач, вона повинна компенсувати 49774,88 грн., але так як її відповідальність застрахована, страхова компанія уже компенсувала 28934,20 грн. і відповідач в силу ст. 1194 ЦК України зобов’язана компенсувати різницю, але беручи до уваги те, що страхове відшкодування, яке повинно бути сплачене позивачу, не може перевищувати суми виплати, віднімати потрібно не від суми матеріальної шкоди, передбаченої звітом, яка є більшою за суму виплати позивача, а від страхової виплати. Також просить звернути увагу на постанову Верховного суду України від 23.12.2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якої страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Щодо тверджень відповідача, що вона могла відновити транспортний засіб за допомогою встановлення не нових деталей, і що в даному випадку є підстави стверджувати про безпідставне збагачення позивачем – відповідно до договору добровільного страхування, позивач зобов’язаний виплатити страхове відшкодування без урахування експлуатаційного зносу відповідно до рахунку СТО, тобто зобов’язанням позивача є виплата страхового відшкодування, а не здійснення ремонту застрахованого ТЗ. Крім того, виникає питання, чому відповідач не цікавилася умовами проведення ремонту пошкодженого нею транспортного засобу, а лише тепер зазначає про свою можливість ремонтувати ТЗ не новими деталями. Також просить звернути увагу на посилання відповідача на п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, в якому відповідач сама стверджує, що суд за заявою заподіювана шкоди повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Тобто, відповідач сама зазначає, що вразі наявності в неї бажання отримати пошкоджені запчастини вона повинна звертатися із окремим позовом до власника майна, так як дане питання є окремим видом спору і стосується власника майна, а не страхову компанію, яка не відповідає за відновлювальний ремонт, а зобов’язана лише здійснити виплату страхового відшкодування. Разом з тим, щодо тверджень відповідача, що позивачем не надано доказів відновлюваного ремонту та сплати за даний ремонт, вказує, що як уже зазначалося позивачем до його обов’язків відноситься лише оплата відновлюваного ремонту – докази оплати, копія платіжного доручення, міститься в матеріалах справи, а не контроль за виконанням відновлюваного ремонту. Але не зважаючи на дані обставини позивач надає підтвердження відновлюваного ремонту у вигляді акту виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та додані до неї документи, вивчивши матеріали цивільної справи № 308/9966/17, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали цивільної справи № 308/9966/17 та документи, що долучені до заяви про перегляд заочного рішення, суд приходить до переконання, що обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність задоволення заяви про скасування заочного рішення заслуговують уваги та докази, на які вона посилається, мають суттєве значення для правильного вирішення спору при повторному розгляді справи, з дотриманням вимог, передбачених ст. 12 ЦПК України.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного та з метою забезпечення повного, об’єктивного дослідження всіх обставин у даній справі, беручи до уваги обставин, на які посилається заявник у заяві про перегляд заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначену заяву задовольнити та скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2017 року в цивільній справі № 308/9966/17, а справу призначити до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Оскільки відомості про вручення заявнику повного заочного рішення суду у справі відсутні, копію рішення було отримано представником відповідача 15.06.2018 року в суді, з даною заявою про перегляд заочного рішення заявник звернувся до суду 26.06.2018 року, то строк для подання заяви не пропущений.

Керуючись ст. ст. 259-261, 287, 288, 354, 355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву відповідача ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2017 року в цивільній справі № 308/9966/17 за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2017 року в цивільній справі № 308/9966/17 за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначити на 09 год. 00 хв. на 03 жовтня 2018 року у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою: вул. Загорська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область.

Визначити відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов’язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред’явити зустрічний позов.

Встановити позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам частин третьої-п’ятої ст. 178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам частин третьої-п’ятої ст. 178 ЦПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається – ug.zk.court.gov.ua.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча О.М. Світлик