Рішення № 75532875, 25.07.2018, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/939/18

Провадження № 2/192/526/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання – Гаркуші І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Солоне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 07 вересня 2007 року ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору б/н отримав кредит у розмірі 2900 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві, а відповідно до п.3.2, п.3.3 зазначених Умов та Правил відповідач також надав згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і він надав право на зменшення/збільшення в будь-який момент кредитного ліміту. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач посилається на те, що у відповідності до умов договору він свої зобов’язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, визначеному договором, а відповідач свої зобов’язання не виконав належним чином, у зв’язку з чим станом на 30 квітня 2018 року виникла заборгованість за кредитом в сумі 34175 гривень 16 копійок, з яких: 2298 гривень 96 копійок - заборгованість за кредитом, 24651 гривня 08 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5121 гривня 54 копійки - заборгованість за пенею та комісією, а також нараховані штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 гривень (фіксована частина) та 1603 гривні 58 копійок (процентна складова), у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.

Представник позивача, який про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.29), в судове засідання 25 липня 2018 року не з’явився, в разі неявки відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника та винесення заочного рішення, про зазначили у позові, та поданій до суду письмовій заяві (а.с.4 на звороті, 22, 23).

Відповідач ОСОБА_1 який про день та час розгляду справи повідомлений належним чином за місцем його реєстрації (а.с.50-51), в судове засідання 25 липня 2018 року не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, до суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався без фіксуваннясудового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа є малозначною.

Ухвалою суду від 25 липня 2018 року постановлено здійснення розгляду справи в заочному порядку відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобов’язання є кредитний договір, укладений між сторонами відповідно до вимог ст.1054, ст.1055 ЦК України, який відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов’язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.17-20), як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1згідно анкети-заяви від 07 вересня 2007 року, відповідно до якої відповідач висловив бажання на оформлення на своє ім’я кредитки «Універсальна» з базовою ставкою 1,9% на місяць на залишок заборгованості, був укладений договір від 07 вересня 2007 року (а.с.9), оскільки відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Своїм підписом в заяві від 07 вересня 2007 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку (а.с.9 зворот), а відповідно до п.п.3.1-3.3 Умов та Правил надання банківських послуг позивач зобов’язався надати позивачу кредит та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту, який був встановлений у відповідності до п. 3.2,3.3 Умов та Правил надання банківських послуг в розмірі 2900 гривень.

В свою чергу відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором, а банк відповідно до п.5.2 Умов та Правил надання банківських послуг має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором, а при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань більш ніж на 120 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суми позову – п.8.6.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору не виконав взяті на себе грошові зобов’язання та не виплатив в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту, відсотки, нараховані за порушення умов договору та штрафи, у зв’язку з чим, за розрахунками позивача (а.с.6-8) станом на 30 квітня 2018 року виникла заборгованість за тілом кредиту - 2298 гривень 96 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом - 24651 гривня 08 копійок, заборгованість за пенею та комісією - 5121 гривня 54 копійки, що свідчить про істотне порушення відповідачем в односторонньому порядку умов укладеної угоди, внаслідок чого суд у відповідності до ст.ст. 526, 611,615, 1049, 1054 ЦК України вважає необхідним стягнути зазначену заборгованість з відповідача, оскільки відповідно до вимог ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафу у вигляді фіксованої частини в розмірі 500 гривень і у вигляді процентної складової в розмірі 1603 гривні 58 копійок, то суд посилається на те, що за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення умов договору слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

Тому суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у вигляді фіксованої частини в розмірі 500 гривень і у вигляді процентної складової в розмірі 1603 гривні 58 копійок, які передбачені пунктом 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг, відсутні.

Крім того, у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 526-530, 533, 536, 549-551, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561 ЦК України; керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Петриківка, вул. Тітова, буд. 56, РНОКПП- НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 07 вересня 2007 року станом на 30 квітня 2018 року в розмірі 2298 (дві тисячі двісті дев’яносто вісім) гривень 96 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 24651 (двадцять чотири тисячі шістсот п’ятдесят одна) гривня 08 копійок, заборгованість за пенею та комісією в розмірі 5121 (п’ять тисяч сто двадцять одна) гривня 54 копійки, а всього 32071 (тридцять дві тисячі сімдесят одна) гривня 58 копійок.

В задоволенні іншої частини позову про стягнення штрафів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 25 липня 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина