Ухвала суду № 75532573, 25.07.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5486/18

Провадження № 1-м/243/7/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Міхєй В.Ю.

прокурора Главатських К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов’янська Донецької області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого вироком Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228-1 КК РФ до 9 років 6 місяців позбавлення волі, останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2018 року Міністерство юстиції України звернулось до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

За вироком Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228-1 КК РФ, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 7УФСВП Росії по Бєлгородській області», кінець відбуття строку покарання - 17.07.2025 року.

Представник Міністерства юстиції України просив суд визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1, якого визнано винним вироком Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року.

Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року, зазначивши про початок відбування строку покарання.

Представник Міністерства юстиції України у судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з проханням розглядати клопотання без участі у судовому засіданні представника, яка згідно з ч.1 ст. 610 КПК України не є обов'язковою.

Прокурор Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підтримав, також вважає за можливе визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за злочин, скоєний ОСОБА_1 а саме:

Так, КК України передбачена кримінальна відповідальність:

- За вчинення замаху на незаконний збут наркотичних засобів у особливо великому розмірі, а саме ч.1 ст. 15 ч.3 ст. 307 КК України;

У зв’язку з чим, просить вважати засудженим ОСОБА_1 у відповідність до законодавства України, а саме:

?за ч.1 ст. 15, ч.3 ст. 307 КК України – 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, що клопотання в частині приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, обґрунтоване та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 .

Пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Згідно ст. 606 КПК України, визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

ОСОБА_1 є громадянином України, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 засуджено вироком Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228-1 КК РФ.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його особистою заявою від 17.09.2017 року.

Відповідно до довідки про відбуття строку покарання ОСОБА_1 початок строку – 30.11.2016 року, кінець строку – 17.07.2025 року, станом на 21.09.2017 року не відбутий строк покарання – 7 років 9 місяців 27 днів.

У відповідність до ч. 3 ст. 609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

У відповідність до ч.3 ст.68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Крім того, як вбачається з п.6-1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд призначаючи особі покарання, згідно з частинами 2 і 3 статті 68 КК, повинен наводити відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК у такому разі не потрібно.

Відповідно до ст. 10 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, яка є частиною національного законодавства на підставі ЗУ «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб» від 22.09.1995 року N 337/95-ВР та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (надалі Конвенції), у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Відповідно до ч.4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Вищевказане також повністю узгоджується із Конвенцією, зокрема, пунктом «b» частини 1 статті 9, в якій визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Аналізуючи вказані вище норми права, суд вважає, що в даному випадку покарання, призначене засудженому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, повинно складати 8 років позбавлення волі, тобто не перевищувати двох третин максимального строку від виду покарання, передбаченого санкцією ч. 3 статті 307 КК України.

За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинне вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Відповідно до частини 3 статті 603 КПК України при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що призначене ОСОБА_1 за вироком Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228-1 КК РФ., за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідносить із заходами примусу, передбаченими КК України за вчинення аналогічних діянь, суд вважає можливим привести у відповідність із законодавством України вирок Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року щодо ОСОБА_1 та вважати останнього засудженим за ч.1 ст. 15 ч.3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вирішуючи питання щодо необхідності перерахунку строку покарання із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, слід зазначити наступне.

Частиною 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону за № 838-VIII від 26.11.2015 року) встановлено необхідність розраховувати один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Законом України за № 2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення», визначено, що попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

В той же час, в матеріалах справи відсутні достовірні відомості щодо дати попереднього ув’язнення ОСОБА_1, не міститься й інформація щодо того, де і як утримувався засуджений ОСОБА_1, тому суд не має реальної можливості вирішити питання про зарахування одного дня попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі засудженому ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 602, 603, 609, 610 КПК України, ст.ст.465,466 ЦПК України, Конвенцією про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України – задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року, згідно якого ОСОБА_1, призначено покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228-1 КК Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим за ч.1 ст. 15, ч.3 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1, відповідно до вироку Сєвєрного районного суду м. Орла від 30.11.2016 року, рахувати з 30.11.2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання час фактичного тримання під вартою з 18.01.2016 року по 29.11.2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_2