Постанова № 75531912, 27.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3093/2018 р. Головуючий у 1 інстанції - Усатова І.А.

Справа № 760/21098/16-ц Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2018 р. Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у порядку письмового провадження

Цивільну справу за апеляційною скаргою

Центру забезпечення службової діяльності МО генерального штабу ЗС України

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9.11.2017 р

в справі а позовом ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової

діяльності МО генерального штабу ЗС України, 3-особи : ОСОБА_2,

АТ "СК"Нова"

про відшкодування шкоди, завданої в наслідок ДТП

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 9.11.2017 р. лютого 2017 р. задоволено позов ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності МО генерального штабу ЗС України, 3-особи : ОСОБА_2, АТ "СК"Нова" про відшкодування шкоди, завданої в наслідок ДТП.

Так, стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності МО генерального штабу ЗС України на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у сумі 15 578,46 грн. та судовий збір.

Додатковим рішенням цього ж суду від 29.03.2018 р. було відмовлено у стягненні витрат за надання правової допомоги.

В апеляційній скарзі Центр забезпечення службової діяльності МО генерального штабу ЗС України просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, по суті позовних вимог, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIIІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративної-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одинець), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 09 березня 2016 р. на регульованому перехресті вул. Солом'янської та вул. Головка в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля марки«СНЕVROLЕТ АVЕО», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Нуundаі Sоnatа», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого будо пошкоджено транспортні засоби.

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16.09.2016 р. було закрито провадження в справі №760/13398/16-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КпАП України, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Проте, як вбачається з даної постанови, суддя, при вирішення даної справи дійшла висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП Україна оскільки, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки, грубо порушив вимоги пункту 8.7.3 (г) ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів (а.с. 9).

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Обгрунтовуючи позов ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_2 на час вчинення ДТП був військовослужбовцем виконував свої службові обов'язки, тому саме Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони Генерального штабу Збройних Сил України, в якому ОСОБА_2 виконував свої службові обов'язки, є відповідачем, тому, вона звернулася із цим позовом до роботодавця винуватця ДТП.

Дана обставина була встановлена судом і не заперечувалася учасниками судового розгляду, що ОСОБА_2 дійсно, на час вчинення ДТП, був військовослужбовцем і виконував свої службові обов'язки у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони Генерального штабу Збройних Сил України, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, дублікатом військового квитка Серія НОМЕР_3.

Крім того, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України застрахована згідно Договору № 307 від 27 березня 2015 р. у ПрАТ «Страхова компанія «НОВА», поліс № АІ/7755621.

Відповідно до Звіту № 5015 про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ «СНЕVROLЕТ АVЕО», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.14-18), вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 14 578,46 грн.

Як вбачається з акту №5015 здачі-прийняття виконаних робіт від 17.06.2016 р. та квитанції №0532-5702-1474-0671, ОСОБА_3 було сплачено вартість проведення товарознавчого дослідження в розмірі 1000,00 грн.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст.1188 ЦК України передбачено, що завдана шкода при взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої, джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи із вимог вказаних норм, суд дійшов вірного висновку, що законом встановлена презумпція вини завдавача шкоди, що відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.

Верховний Суд України у Постановах від 14.09.2016 р. у справі № 6-725цс16, від 26.10.2016 р. у справі № 6-954цс16 та від 20.01.2016 р. у справі № 6-2808цс15, які в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими до виконання судами, зазначив, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно ст.12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 4 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Тому, суд правильно дійшов висновку, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, винною в ДТП, та на час вчинення ДТП був військовослужбовцем, виконував свої службові обов'язки у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони Генерального штабу Збройних Сил України, то позивачка обґрунтовано просить стягнути саме з роботодавця ОСОБА_2 вартість матеріального збитку та вартість оцінки з визначення збитку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.

Тому, суд обґрунтовано не взяв до уваги заперечення відповідача щодо покладення обов'язку на відшкодування збитків саме на страховика позивача, в силу вищезазначених норм законодавства, та вважав вимоги позивачки про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки, позивачкою був обраний спосіб захисту порушених прав, передбачений чинним законодавством.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позову.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргуЦентру забезпечення службової діяльності МО генерального штабу ЗС України - залишити без задоволення, а рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 9.11.2017 р. - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 27.07.2018 р.

Головуючий :

Судді :