Рішення № 75531361, 18.07.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/883/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» звернулося до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із вказаною позовною заявою, в якій просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за договором про іпотечний кредит № 898 від 26.05.2008 року в розмірі 270610,31 грн. та судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 4059,15 грн.

В обґрунтування позовної заяви посилався на те, що відповідно до умов вищевказаного кредитного договору банк надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 212000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18,5 % річних із кінцевим терміном повернення 26 травня 2028 року.

В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором поручителем по договору виступила ОСОБА_2 згідно з договором поруки № 898/2 від 26.05.2008 р.

ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно до останнього робочого дня кожного місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 884,00 грн. та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 26.05.2008 року. Але у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує з жовтня 2014 року, у зв'язку з чим станом на 06.02.2017 року має заборгованість в розмірі 270610,31 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 143598,57 грн., заборгованості за процентами – 88662,491 грн., пеня – 2331,53 грн., інфляційне збільшення заборгованості – 29712,23 грн., три проценти річних від суми заборгованості – 6305,49 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся належним чином, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце його проведення повідомлялись належним чином в порядку, передбаченому п. 19 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11.06.2018 року постановлено провести заочний розгляд зазначеної справи.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 травня 2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 898, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати Позичальнику кредит в сумі 212000,00 грн. із встановленням терміну користування кредитом до 26.05.2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18,5 % річних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2011 року № 502 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року № 261» були затверджені зміни до Статуту ВАТ «Державний ощадний банк України», відповідно до яких змінено найменування банка з відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Відповідно до п.1.5. договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 884,00 грн. та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань починаючи з 26.05.2008 року на відповідні рахунки позичальника. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих банком процентів здійснити не пізніше 26 травня 2028 року.

Відповідно до п.1.6.1.1., п. 1.6.1.4 кредитного договору проценти нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до моменту закінчення строку, на який надано кредит. Сплата нарахованих процентів здійснюється в валюті кредиту та в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.2.2. кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов’язань щодо поетапного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року.

Так, відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 протягом часу з 29.09.2011 року по 01.09.2014 року відповідач сплатив 44447,67 грн. в рахунок простроченої заборгованості; два останніх платежі в рахунок погашення простроченого основного боргу відповідач вчинив 30.09.2014 року в розмірі 1267,24 грн. та 30.10.2014 року в розмірі 884,44 грн. В зв’язку з чим, станом на 31.12.2016 року тіло кредиту складало 143598,57 грн., з яких поточна заборгованість складала 121900,34 грн., а прострочена – 21698,23 грн. З 01.05.2017 року по 01.02.2018 року позивачем нарахована прострочена заборгованість в розмірі 12366, 62 грн. В зв’язку з чим станом на 01.02.2018 року тіло кредиту в загальному розмірі 143598,57 грн. складалось з поточної заборгованості в розмірі 109533,72 грн. та простроченої заборгованості в розмірі 34064,85 грн.

Крім того, відповідач має заборгованість за процентами в розмірі 88662,49 грн. Згідно з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 06 лютого 2017 року дорівнює 270610,31 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 143598,57 грн., заборгованості за процентами – 88662,49 грн., пеня – 2331,53 грн., інфляційне збільшення заборгованості – 29712,23 грн., три проценти річних від суми заборгованості – 6305,49 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, виходить з того, що відповідачами не спростовано зазначений розрахунок в частині заборгованості за основним боргом в розмірі 143598 грн. 57 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 88662 грн. 49 коп., інфляційного збільшення заборгованості за основним боргом за період з вересня 2011 року по січень 2018 року в розмірі 8254 грн. 07 коп., трьох процентів річних від суми заборгованості за основним боргом за період з 09 вересня 2011 року по 05 лютого 2018 року в розмірі 2008 грн. 13 коп., а всього в сумі 242523 гривень 26 копійок.

Проте суд дійшов висновку про те, що позивачем залишились не обґрунтованими вимоги в частині нарахування інфляційного збільшення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 21458 грн. 16 коп. та трьох процентів річних від суми заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 4297 грн. 36 коп., а всього в сумі 25755 грн. 52 коп., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 1056 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.(ч. 2 ст. 1056 ЦК України)

Параграфом 1 глави 71 ЦК України врегульовано інститут позики. Так, ст. 1046 ЦК України передбачені ознаки договору позики, статтею 1048 ЦК України врегульовані питання щодо процентів за договором позики.

Наслідки порушення договору позичальником врегульовані статтею 1050 ЦК України. Вказана норма права є спеціальною по відношенню до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, в якій надано визначення поняттю «зобов’язання», та на яку посилається норма права, викладена в ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, зі змісту частини 1 ст. 1050 ЦК України вбачається, що лише у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник сплачує грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі несвоєчасного повернення процентів, нарахованих за правомірне користування чужими грошовими коштами, законом прямо не передбачені відповідні наслідки – сплата грошової суми відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Верховний Суд України в своєму листі «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» в абз. 5 розділу «Особливості відповідальності за порушення грошового зобов’язання в окремих видах правовідносин» вказав на те, що неоднозначним для судової практики є питання, пов’язане з правомірністю нарахування позивачем трьох процентів річних на суму заборгованості зі сплати процентів, передбачених кредитним договором, договором позики та банківського вкладу. Вирішуючи його, суди мають керуватися тим, що три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов’язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів. Частиною 6 ст. 1061 ЦК встановлено, що проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У зв’язку з цим необхідно враховувати, що у випадку збільшення вкладу на суму невитребуваних процентів, проценти, які стягуються у зв’язку з простроченням повернення вкладу, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, нараховуються на всю суму вкладу, збільшеного на суму невитребуваних процентів.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем нараховані три проценти річних та індекс інфляції на прострочені проценти. Проте, в кредитному договорі, копія якого долучена до матеріалів справи, відсутні відповідні умови договору, які б передбачали можливість такого нарахування.

У зв’язку з тим, що відповідні наслідки у разі несвоєчасного повернення процентів, нарахованих за правомірне користування чужими грошовими коштами, кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року, укладеними між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 не передбачені, суд дійшов висновку про те, що в задоволені позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року, що станом на 06 лютого 2018 року включає інфляційне збільшення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 21458 грн. 16 коп., три проценти річних від суми заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 4297 грн. 36 коп., а всього в сумі 25755 грн. 52 коп., слід відмовити.

Посилання позивача щодо наявності заборгованості за пенею є необґрунтованими, оскільки позивачем не враховані положення Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст.2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1.

Місто Макіївка Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За наведених підстав, суд вважає, вимоги стягнення пені необґрунтованими, а отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо солідарного стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року суд зазначає наступне.

26 травня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 898/2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов’язалась перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п. 4.2. договору поруки, сторони домовилися, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року не пред’явить вимоги до поручителя.

В силу ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на час укладення договорів поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

20.04.2016 року Верховним Судом України у справі №6-2662цс15 було винесено постанову, в якій був викладений висновок про те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов’язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Крім того, 29.06.2016 року Верховним Судом України у справі №6-272цс16 було винесено постанову, в якій був викладений наступний висновок, а саме: якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки судом встановлено, що згідно п. 4.2.2. кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на 2 місяці банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, та згідно з п. 4.2. договору поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не пред’явить вимоги до поручителя, а також враховуючи, що останній платіж відповідач ОСОБА_1 за кредитом здійснив 30 жовтня 2014 року, порука за договором поруки № 898 від 26 травня 2008 року була припинена 30 червня 2015 року.

На підставі наведеного у задоволені позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 слід відмовити.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року, що станом на 06 лютого 2018 року включає заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 34064 грн. 85 коп., заборгованість за тілом кредиту, що підлягає достроковому поверненню, в розмірі 109533 грн. 72 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 88662 грн. 49 коп., інфляційного збільшення заборгованості за тілом кредиту за період з вересня 2011 року по січень 2018 року в розмірі 8254 грн. 07 коп., трьох процентів річних від суми заборгованості за тілом кредиту за період з 09 вересня 2011 року по 05 лютого 2018 року в розмірі 2008 грн. 13 коп., а всього в сумі 242523 гривень 26 копійок.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 3637,84 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 279, 280-282, 289, п.п.15.5, 19 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року, що станом на 06 лютого 2018 року включає заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 34064 грн. 85 коп., заборгованість за тілом кредиту, що підлягає достроковому поверненню, в розмірі 109533 грн. 72 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 88662 грн. 49 коп., інфляційного збільшення заборгованості за тілом кредиту за період з вересня 2011 року по січень 2018 року в розмірі 8254 грн. 07 коп., трьох процентів річних від суми заборгованості за тілом кредиту за період з 09 вересня 2011 року по 05 лютого 2018 року в розмірі 2008 грн. 13 коп., а всього в сумі 242523 (двісті сорок дві тисячі п’ятсот двадцять три) гривні 26 копійок.

В задоволені позовних вимог в частині в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року, що станом на 06 лютого 2018 року включає інфляційне збільшення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 21458 грн. 16 коп., три проценти річних від суми заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 4297 грн. 36 коп., пені в розмірі 2331 грн. 53 коп., а всього в сумі 28087 грн. 05 коп. , а також в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором № 898 від 26 травня 2008 року в розмірі 242523 гривень 26 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3637 (три тисячі шістсот тридцять сім) гривень 84 копійки.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ЄДРПОУ 00032129; відповідачі: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2.

Суддя