Ухвала суду № 75530959, 23.07.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1977/18

Провадження № 1-кс/0202/2583/2018

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2018 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А., за участю:

секретаря судового засідання Федорченко А.І.,

слідчого Фролова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 4201804000000013, внесеного до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 10.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_3 із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 4201804000000013.

В обґрунтування даного клопотання заявник вказує, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040000000013 від 10.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2018 року накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:02:358:0074, 1210100000:02:358:0075 та 1210100000:02:358:0076, право власності на котрі зареєстровано за ОСОБА_3, шляхом накладення заборони на її відчуження (розпорядження) у будь-який спосіб, поділу, оренди, передачі в іпотеку.

Заявник вважає, що ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2018 року необґрунтована та постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному дослідженні доказів по справі та всіх обставин справи, з порушенням прав та інтересів заявника з наступних підстав. По-перше, вказана ухвала слідчого судді постановлена у відкритому судовому засіданні без виклику сторін, отже, ОСОБА_3, як власник майна, була позбавлена права надати заперечення проти клопотання про накладення арешту. По-друге, ані в ухвалі слідчого судді від 11.04.2018 року, ані в клопотанні слідчого не зазначено яким чином земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:358:0072, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 37-Д, з загальною площею 0,0632 га, власник майна у березні 2018 року зміг поділити на три земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 37-Б, 37-Д, з кадастровими номерами: 1210100000:02:358:0074 загальною площею 0,0449 га, 1210100000:02:358:0075 загальною площею 0,0449 га, 1210100000:02:358:0076 загальною площею 0,0449 га, загальна площа всіх трьох ділянок – 0,1347 га. По-третє, ОСОБА_3 у вказаному провадженні не є ані підозрюваною, ані обвинуваченою, ані особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. По-четверте, немає жодного судового рішення, котре б спростувало її законне право власності на відповідні земельні ділянки.

Тому заявник просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2018 року на земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:02:358:0074, 1210100000:02:358:0075 та 1210100000:02:358:0076, право власності на котрі зареєстровано за ОСОБА_3, шляхом накладення заборони на її відчуження (розпорядження) у будь-який спосіб, поділу, оренди, передачі в іпотеку.

В судовому засіданні заявникпідтримала заявлене клопотання та наполягала на його задоволенні

Слідчий в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження № 42018040000000013 від 10.01.2018 року, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040000000013 від 10.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2018 року накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:02:358:0074, 1210100000:02:358:0075 та 1210100000:02:358:0076 шляхом заборони на її відчуження (розпорядження) у будь-який спосіб, поділу, оренди, передачі в іпотеку. Право власності на зазначені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3. Рішення про накладення арешту на указані земельні ділянки мотивовано тим, що вони є предметом злочинного посягання, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2018 року залишено без змін.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

За статтею 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, котрий застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, котрі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження «щодо особливих вказівок в ухвалі слідчого судді про арешт майна» слід звернути увагу на положення ст. 174 КПК, яка встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи, що обов’язок доказування перед слідчим суддею наявності підстав для скасування арешту майна покладено на осіб, які звертаються з цим клопотанням, у зв'язку з чим вони повинні обґрунтувати необхідність скасування арешту майна.

Проте адвокатом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, не доведена необґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту на указане майно, а також не було представлено доказів того, що на теперішній час минула потреба в подальшому застосуванні цього заходу. Законність, обґрунтованість та вмотивованість ухвали про накладення арешту на вказане майно було перевірено Апеляційним судом Дніпропетровської області, про що була постановлена ухвала, котрою ухвалу слідчого судді про накладення арешту залишено без змін. На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, вказане нерухоме майно визнано речовим доказом, оскільки є підстави обґрунтовано вважати, що зазначене майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, а отже, арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону.

За встановлених обставин, клопотання адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 4201804000000013 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 171, 174, 369-372, 376 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 4201804000000013, внесеного до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 10.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.