Рішення № 75530706, 11.07.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/41/18

Номер провадження № 2/220/172/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.,

при секретарі - Черняєвій С.П.,

за участі

прокурора - Рязанцева В.О.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши матеріали справи

За позовом Красноармійської місцевої прокуратури (вул. Пушкіна, б. 41, смт. Велика Новосілка, Великоновосілківського району,Донецької області) в інтересах держави в особі:

позивача ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Європейська, б. 13, м. Костянтинівка, Донецької області),

до відповідача ОСОБА_2 (вул. Героя, 57, с. Времівка, Великоновосілківського району, Донецької області, ІПН НОМЕР_1),

третя особа Великоновосілківська селищна рада (вул. Пушкіна, 32, смт. Велика Новосілка, Великоновосілківського району,Донецької області),

про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2018 року, представляючи інтереси Держави, до суду звернулася Красноармійська місцева прокуратура Донецької області в особі позивача ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з позовом до відповідача ОСОБА_2, про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок, мотивуючи позовну заяву тим, що відділом контролю за використанням та охороною земель у Великоновосілківському, Мар’їнському районах та мм. Донецьку і Вугледарі, управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (надалі - відділ), у результаті перевірки додержання вимог земельного законодавства на земельних ділянках, розташованих на території Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів встановлено, що земельні ділянки без кадастрових номерів державної форми власності сільськогосподарського призначення площами 5,00 га, 3,00 га. та 2,00 га., за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради, використовуються самовільно за відсутності правовстановлюючих документів громадянином ОСОБА_2

Так, 07.08.2017 року державним інспектором відділу ОСОБА_3 виявлено, що земельна ділянка державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 2,00 га., яка розташована за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області і межує з півдня з земельною ділянкою з кадастровим номером 1421255100:02:001:0467 використовується самовільно громадянином ОСОБА_2 та на ній знаходяться пожнивні залишки пшениці.

Про виявлене правопорушення складено: акт перевірки № 165- ДК/227/АП/09/01/-17 від 07.08.2017 року; протокол про адміністративне правопорушення № 165- ДК/006611/07/01/-17 від 08.08.2017 року за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_2

Постановою державного інспектора відділу ОСОБА_3 від 08.08.2017 року № 165-ДК/0060По/08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Копію постанови ОСОБА_2 отримав особисто. Одночасно, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963, нарахована сума шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 3 196 грн. Сума шкоди на час подання позову правопорушником не сплачена.

Ті ж самі правопорушення, вчинені відповідачем, державним інспектором відділу ОСОБА_3 виявлено і щодо земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 3,00 га, та 5,00 га, які також розташовані за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області. Обидві земельні ділянки використовується самовільно громадянином ОСОБА_2, на яких знаходилися пожнивні залишки ячменю.Про ці правопорушення також складено відповідні акти перевірки, складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та винесено постанови у вигляді штрафів розміром 170 грн., копії яких ОСОБА_2 отримав особисто. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок становить 4794,00 грн. та 7990,00 грн. відповідно. Сума шкоди на час подання позову правопорушником також не сплачена

Загальна сума шкоди, заподіяної відповідачем самовільним зайняттям трьох земельних ділянок, становить 15980,00 грн.

Згідно позовної заяви відповідачем визнано факт вчинення адміністративних правопорушень, про що свідчить і сплата ним адміністративного штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУгіАП.

Таким чином враховуючи, що сума шкоди, заподіяної відповідачем самовільним зайняттям трьох земельних ділянок Державі не відшкодована, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 цю суму у розмірі 15 980 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав наполягаючи на їх задоволенні.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність, оскільки постанова, яка регюлює порядок проведення перевірки втратила чинність, а тому, яким чином позивач визначав площу земельних ділянок , від-так і розмір шкоди залишеється не доведеним.

Від Великоновосілківської селищної ради Донецької області надійшла заява про підтримку позовних вимог, та про розгляд справи у відсутність представника ради.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст. ст. 79-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, незапереченими належним чином відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Згідно із ст. 13 Конституції України,земля та інші природні ресурси є об’єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Згідно визначеного статтею 123 Земельного кодексу України порядку одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, особа звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

При цьому, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність у цієї особи даних документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

В силу ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За положеннями статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Визначення поняття самовільне зайняття земельної ділянки міститься у ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» і відповідного до якого, самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1166 ЦК України (частинами 1 та 2) визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.1, пп. 1 п.3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Основним завданням Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за № 963 визначено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами. Такий розрахунок проводиться за формулою, визначеною у п.4 Медодики.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 роз'яснено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.156 ЗК, ст. 1166 ЦК України, така шкода відшкодовується у повному обсязі.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до актів перевірки дотримання вимог законодавства за об’єктами земельними ділянками: № 165-ДК/227/АП/09/01/-17; № 165-ДК/229/АП/09/01/-17; № 165-ДК/228/АП/09/01/-17 від 07.08.2018 року (а.с.14, 31, 47) та актів обстеження земельних ділянок: № 165-ДК/225/АП/10/01/-17; № 165-ДК/227/АП/10/01/-17; № 165-ДК/226/АП/10/01/-17 (а.с. 12, 29, 45) від 07.08.2018 року, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Великоновосілківському, Мар’їнському районах та мм. Донецьку і Вугледарі, управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Донецькій областіОСОБА_3 була проведена перевірка та встановлено, що земельні ділянки розташовані на території Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів без кадастрових номерів державної форми власності сільськогосподарського призначення площами 5,00 га, 3,00 га. та 2,00 га., оброблені та використовуються ОСОБА_2, були засіяні ячменем, що свідчить про самовільне зайняття земельних ділянок.

Державним інспектором Мовсесян Г.А. відносно ОСОБА_2 складено адміністративні протоколи за ст. 53-1 КУпАП (а.с.16, 29, 49), за результатами розгляду яких постановами: № 165-ДК/0066По/08/01/-17; № 165-ДК/0062По/08/01/-17; № 165-ДК/0061По/08/01/-17 від 08.08.2017 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (19, 36, 52)

У вказаних постановах зазначено, що ОСОБА_2 на території Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів вчинив самовільне зайняття земельних ділянок площами 5,00 га, 3,00 га. та 2,00 га., вказані ділянки оброблені ОСОБА_2 та засіяні сільськогосподарськими культурами.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також, 08.08.2018 року ОСОБА_2 видано приписи про звільнення земельних ділянок державної власності площею 5,00 га, 3,00 га. та 2,00 га., розташованих на території Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктіву тридцяти денний строк, який вручено під особистий підпис.

Згідно позовної заяви та не оскаржено відповідачем, він вину у вчиненні правопорушень визнав та сплатив суми штрафів призначених вищевказаними постановами.

Відповідно до вимог Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за № 963, проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок ОСОБА_2, яка становить в загальному розмірі 15980,00 грн.

Відтак посилання відповідача у відзиві на позов щодо втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України № 1619 від 01.11.2000 року, з урахуванням якої на думку відповідача і було здійснено розрахунок не мають підстав, так як розрахунок здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за № 963.

Згідно із попередженнями, врученим ОСОБА_2 під підпис 08.08.2017 року, останньому роз’яснено, що розмір шкоди підлягає відшкодуванню протягом п’ятнадцяти днів з моменту вручення розрахунку розміру шкоди.

При цьому, з огляду на те, що тягар доведення відсутності вини лежить на особі яка завдала шкоди, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо невірно проведених замірів земельних ділянок та розміру шкоди, як такі, що жодним належним чи допустимим доказом не підтверджені.

Своїм правом витребування доказів чи проведення експертизи з приводу визначення розміру земельних ділянок та завданої шкоди, відповідач не скористався.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись, керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 49, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити

Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Героя, 57, с. Времівка, Великоновосілківського району, Донецької області, ІПН НОМЕР_1), суму шкоди, заподіяної самовільним використанням земельних ділянок у розмірі 15980 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн., перерахувавши її на р/р 31417611700162 в Великоновосілківському районі УК ГУ ДКСУ у Донецькій області МФО 834016 код одержувача коштів 38047024.

Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Героя, 57, с. Времівка, Великоновосілківського району, Донецької області, ІПН НОМЕР_1) на користь прокуратури Донецької області (Банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. розрахунковий рахунок - 35216066016251, ЄДРПОУ- 25707002) з відповідача сплачений судовий збір у сумі 1600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Апеляційного суду Донецької області через Великоновосілківський районний суд.

Дата підписання: 27 липня 2018 року.

Суддя Г.М. Яненко