Ухвала суду № 75530229, 24.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/1312/18

Провадження №11-кп/772/875/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

суддів: Мішеніної С.В., Спринчука В.В.

зі секретарем: Міхневич І.А.

розглянув «24» липня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву засудженого

ОСОБА_2,

народження 1980 року 11 місяця 29 дня,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина

України, раніше судимого:

-03.06.2002 року Ленінським районним судом м. Чернівці за ст. 189 ч.2, ст. 69 КК України до 1 рокі 6 місяців позбавлення волі;

-19.12.20165 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ст. 186 ч.1 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі.

По даній справі засуджений вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28.09.2017 року за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 05.12.2017 року за ч.2 ст. 186, із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 72 ч.4 КК України зараховано строк тримання під вартою з 31.05.2017 року по 20.06.2017 року включно.

Про зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання на підставі ч.5 ст. 72 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Олексюка В.І.

за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року, -

В с т а н о в и в

Згідно матеріалів провадження, до Вінницького районного суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про зарахування йому судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання на підставі ч.5 ст. 72 КК України, оскільки він постійно перебував в Чернівецькому СІЗО №33 до моменту розгляду апеляційної скарги, тобто до набрання вироком законної сили, а йому зараховано лише 20 днів, що є грубим порушенням ч.5 ст. 72 КК України.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 – відмовлено.

Своє рішення Вінницький районний суд мотивував тим, що засудженому ОСОБА_3 зараховано строк його попереднього ув’язнення в період дії ув’язнення, який набув чинності 21.06.2017 року, котрим скасовано зміни, внесені до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання від 26.11.2015 року.

Не погодившись із рішенням суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу , в якій просить скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05.06.2018 року та постановити нову ухвалу, якою зарахувати йому строк попереднього ув’язнення у строк покарання, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, відповідно ч.5 ст. 72 КК України, а саме з моменту затримання 31.05.2017 року до моменту вступу вироку в законну силу- 24.12.2017 року.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370 КПК України, рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому висновки суду, зазначені у рішенні, мають прямо випливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто такими, що не допускають неоднозначного трактування. Крім того суду необхідно послідовно поєднувати закон і наводити чіткі аргументи. Не дотримання зазначених вимог під час розгляду справи кримінального провадження є порушенням права на справедливий суд, гарантований ст.6 Європейської конвенції з прав людини.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що зазначених вимог закону районний суд дотримався в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 засуджений вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28.09.2017 року, за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 05.12.2017 року вважати засудженим за ст. 186 ч.2, ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 72 ч.4 КК України зараховано засудженому строк тримання під вартою з 31.05.2017 року по 20.06.2017 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Зворотна дія закону означає, що новий закон застосовується як до тих фактів і правовідносин, які виникли чи продовжують існувати після набрання цим актом законної сили, так і тих, що існували до цього. Водночас цей принцип не може тлумачитися як такий, що забороняє пряму дію закону, тобто дію або застосування цього закону до фактів і правовідносин, які виникли або тривають після набрання законом чинності.

Отже, чинним кримінальним законодавством закріплена зворотна дія у часі саме закону про кримінальну відповідальність, а не всіх нормативних актів.

Оскільки попереднє ув'язнення має триваючий у часі характер і застосовувалося щодо ОСОБА_3 як до 20 червня 2017 року включно (тобто під час дії ч. 5 ст.72КК України у редакції Закону України № 838-VIII, який визначав правило зарахування попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі), так і після того, починаючи з 21 червня 2017 року (коли набрав чинності Закон України № 2046-VIII, яким ч. 5 ст.72КК України викладена в новій редакції, що передбачає зарахування попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі), судом першої інстанції з урахуванням положень ч. 2 ст.5КК України було правильно прийнято рішення про зарахування засудженому періоду попереднього ув'язнення, який мав місце до 20 червня 2017 року включно, за правилами ч. 5 ст.72КК України у редакції Закону України№ 838-VIII (з урахування принципу заборони зворотної дії закону, який «іншим чином погіршує становище особи»), а періоду попереднього ув'язнення, який тривав, починаючи з 21 червня 2017 року, - за правилами ч. 5 ст.72 КК у редакції Закону України№ 2046-VIII (відповідно до принципу прямої дії закону).

З огляду на дані обставини суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви засудженого щодо перерахування строку відбування покарання у виді позбавлення волі.

Отже, вимога ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про перерахунок строку відбуття його покарання з 31.05.2017 року по 24.12.2017 рік є безпідставною та повністю спростовується вищевказаним аналізом норм права.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 537, 539 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року , якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання на підставі ч.5 ст. 72 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

Згідно з оригіналом: