Рішення № 75529915, 18.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16577/17

Провадження 2/127/4909/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

02.08.2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Свою позицію обґрунтовувала тим, що 07.07.2017 року о 12.35 год. ОСОБА_3 розмістила на своїй сторінці користувача мережі Facebook під іменем «Olga Gandurska» запис: «Сьогодні у вічи впала матеріальна допомога одній «небайдужій» вінничанці, яка періодично підпрацьовує тітушкою місцевої влади. 1. Виявляється що Вінницька мерія гарно платить за таку роботу. Так, пані ОСОБА_2 отримала 18 тисяч 167 гривень у вигляді матеріальної допомоги (рішення виконкому №24.11.2016 р. №2751) За що? За те, що приходить гавкати на активістів створюючи картинку задоволення роботою ВМР. 2. Ця пані разом з ще одними «небайдужими» вінничанами (таким паном ОСОБА_4 також любителем попрацювати тітушкою) отримали на свою громадську організацію 1 млн. гривень та комп`ютерного обладнання майже на 20 тисяч гривень. Думаю якщо поритися то ще можна багато цікавого побічити про цих так званих «небайдужих» вінничан». При цьому відповідач без дозволу розмістила фотозображення ОСОБА_2 Така інформація є неправдивою, образливою і такою, що принижує позивача, порушує особисті немайнові права. Так, в листопаді 2016 року позивач ОСОБА_2 зверталась до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради для отримання матеріальної допомоги на лікування дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, надала всі необхідні документи і 24.11.2016 року виконавчий комітет Вінницької міської ради прийняв рішення № 2751 про надання такої допомоги в сумі 18 167 грн. Гроші передані матері дитини – ОСОБА_6. Таким чином, відповідач умисно поширила недостовірну інформацію і в образливій, грубій формі, використовуючи принизливі слова «тітушка», «гавкати», стверджувала, що матеріальна допомога є платою Вінницької міської ради за «роботу» і за те, що вона «підпрацьовує тітушкою місцевої влади» та «приходить гавкати на активістів створюючи картинку задоволення роботою ВМР». Такі висловлювання відповідача створюють негативне враження про позивача ОСОБА_2, яка є громадським діячем, підривають її авторитет, шкодять репутації і принижують честь та гідність. Тому на підставі ст.ст. 23, 270, 277 ЦК України позивач просила визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_3 на своїй сторінці користувача мережі Facebook під іменем «Olga Gandurska»: «Сьогодні у вічи впала матеріальна допомога одній «небайдужій» вінничанці, яка періодично підпрацьовує тітушкою місцевої влади. 1. Виявляється що Вінницька мерія гарно платить за таку роботу. Так, пані ОСОБА_2 отримала 18 тисяч 167 гривень у вигляді матеріальної допомоги (рішення виконкому №24.11.2016 р. №2751) За що? За те, що приходить гавкати на активістів створюючи картинку задоволення роботою ВМР. 2. Ця пані разом з ще одними «небайдужими» вінничанами (таким паном ОСОБА_4 також любителем попрацювати тітушкою) отримали на свою громадську організацію 1 млн. гривень та комп`ютерного обладнання майже на 20 тисяч гривень. Думаю якщо поритися то ще можна багато цікавого побічити про цих так званих «небайдужих» вінничан». Зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на своїй сторінці користувача мережі Facebook під іменем «Olga Gandurska» резолютивної частини рішення суду у найближчий час з дня набрання рішенням по справі законної сили, тим же шрифтом, що і оскаржуване повідомлення, не допускаючи при цьому жодних коментарів. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 10 000 грн. В судових засіданнях позивач ОСОБА_2 і її представник ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги, а також просили стягнути судовий збір.

Відповідач ОСОБА_3 і її представник ОСОБА_8 подали письмові заперечення щодо позовних вимог (а.с. 55-57) і обґрунтовували заперечення тим, що сторінка користувача мережі Facebook під іменем «Olga Gandurska» не належить відповідачу ОСОБА_3 і зазначену позивачем інформацію вона не розповсюджувала, тому позов є безпідставним. Разом з тим, в судовому засіданні 16.04.2018 року відповідач ОСОБА_3 визнала, що дійсно сторінка належить їй і на своїй сторінці у Facebook вона дійсно розмістила оскаржувану позивачем інформацію. Вважає, що позивач не мала право отримувати матеріальну допомогу, рішення від 24.11.2016 року є незаконним, а міська влада безпідставно надає гроші наближеним до неї людям і таким чином витрачає бюджетні кошти. Також вважає, що слова, які вона використала, не ображають честь і гідність ОСОБА_2, і ця інформація є її суб`єктивною думкою, оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню. Просила врахувати, що інформація про виділення коштів ОСОБА_2 була отримана з офіційних джерел, а в рішенні Вінницької міської ради не вказано, на що позивач отримала з бюджету таку суму. Також відповідач вважає, що позивачем не було доведено розмір моральної шкоди, тому відповідач ОСОБА_3 і представник ОСОБА_8 просили відмовити в задоволенні позову.

Судом проведені наступні процесуальні дії у справі.

03.08.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області (суддя Антонюк В.В.) позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху для усунення її недоліків (а.с. 19).

11.08.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області (суддя Антонюк В.В.) відкрите провадження у даній справі (а.с. 26).

06.11.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області (суддя Антонюк В.В.) відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_8 щодо залишення без розгляду позовної заяви (а.с. 149).

06.11.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області (суддя Антонюк В.В.) проведено попереднє судове засідання і призначене судове засідання у даній справі на 27.11.2017 року (а.с. 152).

18.12.2017 року суддя Антонюк В.В. задоволив заяву представника відповідача ОСОБА_8 про відвід і відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи справа на розгляд передана судді Вохміновій О.С. (а.с. 189, 191).

20.12.2017 року справа прийнята до провадження суддею Вохміновою О.С. (а.с. 192).

15.02.2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_8 щодо заміни неналежного відповідача – відмовлено (а.с. 213).

19.02.2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_8 про відвід судді Вохміновій О.С. – відмовлено, зупинено провадження у даній справі для вирішення заяви про відвід судді в порядку ст.ст. 33, 40 ЦПК України (а.с. 224).

21.02.2018 року поновлене провадження у справі в зв`язку з тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про відвід судді Вохміновій О.С. (а.с. 229).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Правовідносини виникли між сторонами з приводу порушення особистих немайнових прав фізичної особи внаслідок поширення недостовірної інформації, тому при вирішенні спору суд застосовує норми Книги другої, а також глави 3 Цивільного кодексу України, Закону України «Про інформацію».

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 07.07.2017 року о 12.35 год. розмістила на своїй сторінці користувача мережі Facebook під іменем «Olga Gandurska» запис: «Сьогодні у вічи впала матеріальна допомога одній «небайдужій» вінничанці, яка періодично підпрацьовує тітушкою місцевої влади. 1. Виявляється що Вінницька мерія гарно платить за таку роботу. Так, пані ОСОБА_2 отримала 18 тисяч 167 гривень у вигляді матеріальної допомоги (рішення виконкому №24.11.2016 р. №2751) За що? За те, що приходить гавкати на активістів створюючи картинку задоволення роботою ВМР. 2. Ця пані разом з ще одними «небайдужими» вінничанами (таким паном ОСОБА_4 також любителем попрацювати тітушкою) отримали на свою громадську організацію 1 млн. гривень та комп`ютерного обладнання майже на 20 тисяч гривень. Думаю якщо поритися то ще можна багато цікавого побічити про цих так званих «небайдужих» вінничан».

Факт поширення зазначеної інформації у вказаний спосіб визнала відповідач ОСОБА_3, тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню.

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 24.11.2016 року № 2751 «Про надання матеріальної грошової допомоги мешканцям міста Вінниці» ОСОБА_2 було надано матеріальну грошову допомогу за пропозицією міської комісії в сумі 18 167 грн. (а.с. 44). Засідання міської комісії по розгляду звернення ОСОБА_2 щодо надання матеріальної допомоги відбулось 17.11.2016 року, згідно витягу з протоколу № 36 (а.с. 43).

Також судом встановлено, що підставою для надання грошової допомоги стало звернення ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, зареєстроване 15.11.2016 року. В заяві вказано, що матеріальна допомога необхідна для лікування дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 До заяви надані довідки з лікувальних закладів щодо діагнозу і проведення оперативного втручання (а.с. 45-47, 48). Управлінням соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 в зв`язку із зверненням за наданням матеріальної допомоги на лікування ОСОБА_5 (а.с. 50-51). Розпискою від 15.12.2016 року мама хворої дитини – ОСОБА_6 підтвердила, що від ОСОБА_2 вона отримала гроші в сумі 18 167 грн. (а.с. 53).

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що матеріальна допомога ОСОБА_2 надавалась з іншою метою. Рішення виконкому Вінницької міської ради від 24.11.2016 року № 2751 не оскаржене, не визнане незаконним в установленому законом порядку.

Тому твердження відповідача щодо неправомірності отримання ОСОБА_2 матеріальної допомоги є безпідставним.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютогj 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Так, наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 12 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Надаючи правову оцінку кожному висловлюванню ОСОБА_3, а також їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що поширена нею інформація про позивача ОСОБА_2, а саме про те, що вона «періодично підпрацьовує тітушкою місцевої влади», «Вінницька мерія гарно платить за таку роботу», отримала матеріальну грошову допомогу в розмірі 18 167 грн. «за те, що приходить гавкати на активістів» є неправдивою і є твердженням відповідача про конкретні факти, а не її оціночним судженням, оскільки такі висловлювання містять конкретну інформацію про події і особу.

Особливо суд приймає до уваги форму, в якій було викладена інформація і характер використаних слів, які є принизливими для позивача.

При цьому відповідач не надала належних, переконливих доказів і не довела, що розповсюджена нею інформація щодо мети надання матеріальної допомоги є достовірною. Недостовірність даної інформації довела сама позивач і в судовому засіданні встановлено, що матеріальну допомогу Вінницька міська рада виділяла ОСОБА_2 за рішенням від 24.11.2016 року за її заявою в якій вона вказала, що допомога необхідна саме з метою лікування дитини – ОСОБА_5. Ці обставини хоча і не були вказані у рішенні Вінницької міської ради, проте з`ясовані в ході розгляду даної справи.

Таким чином, розповсюджена інформація відповідачем ОСОБА_3 не є оціночним судженням, оскільки вона безпідставно використала в якості тверджень висловлювання, які містять фактичні дані і цю інформацію можна перевірити на предмет її відповідної дійсності (перевірку істинності фактів) і спростувати. А тому вона не відноситься до оціночних суджень на підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію».

Суд вважає, що такі висловлювання із використанням образливих слів були спрямовані саме на приниження позивача.

Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач ОСОБА_2 є громадським діячем, тому повинна бути готовою до критики своїх дій, суд вважає безпідставними, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 в даний час не працює, станом на 2016 рік працювала на посаді фахівця з охорони праці НВК: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія № 23 Вінницької міської ради фахівцем з охорони праці, є засновником ГО «Ресурсний центр підтримки ОСББ міста Вінниця», а поширена інформація щодо позивача стосувалась її як громадянина, а не як публічної особи і не є критикою виконання нею своїх функцій. Суд враховує, що у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_9 Європи про право на недоторканність особистого життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи будь-якій іншій галузі). Разом з тим, суду не надані докази того, що ОСОБА_2 є публічною особою, тому відносно неї межа допустимої критики є значно ширшою, ніж пересічної особи.

Таким чином, зі змісту поширеної відповідачем неправдивої інформації щодо мети отримання матеріальної допомоги від Вінницької міської ради, вбачається, що така інформація порушує честь та гідність позивача ОСОБА_2, завдає шкоди її діловій репутації, тому, в силу презумпції добропорядності, інформація є негативною, недостовірною і підлягає спростуванню і спосіб, поширений відповідачем.

З урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію, суд вважає, що спростування слід здійснити шляхом зобов`язання ОСОБА_3 розмістити на своїй сторінці користувача мережі Facebook під ім`ям «Olga Gandurska» вступної та резолютивної частини даного рішення, не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, а також п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди.

При визначенні суми у відшкодування завданої моральної шкоди, суд приймає до уваги роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму ВСУ України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», і виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховує характер вчинених дій ОСОБА_3 і спосіб поширення нею неправдивої інформації, а також глибину душевних страждань позивача, характер та тривалість таких страждань, наслідки, які мали місце після поширення недостовірної інформації, тому суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Решта позовних вимог ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Так, позивач просила визнати недостовірною інформацію, розповсюджену відповідачем: «2. Ця пані разом з ще одними «небайдужими» вінничанами (таким паном ОСОБА_4 також любителем попрацювати тітушкою) отримали на свою громадську організацію 1 млн. гривень та комп`ютерного обладнання майже на 20 тисяч гривень. Думаю якщо поритися то ще можна багато цікавого побічити про цих так званих «небайдужих» вінничан». Разом з тим, позивач в порушення вимог ст. 277 ЦК України, ст. 12 ЦПК України жодним чином не обґрунтувала свої вимоги в цій частині в позовній заяві і не довела, що внаслідок поширення цієї інформації були порушені її особисті немайнові права.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України. При зверненні до суду позивач сплатила по 640 грн. за 2 вимоги немайнового характеру (щодо визнання інформації недостовірною і спростування недостовірної інформації) та 1600 грн. за вимогу майнового характеру (щодо відшкодування моральної шкоди) (а.с. 1, 2, 3). Оскільки позов задоволений в частині двох вимог немайнового характеру, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1280 грн. Позов в частині відшкодування моральної шкоди був пред`явлений на суму 10 000 грн., а задоволений на суму 1000 грн. (10%), тому судовий збір за вимогу майнового характеру (1600 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 160 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 277, 297 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258-259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Визнати недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права - честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, розміщену ОСОБА_3 на сторінці користувача мережі Facebook під ім`ям «Olga Gandurska» 07.07.2017 року, а саме: «Сьогодні у вічи впала матеріальна допомога одній «небайдужій» вінничанці, яка періодично підпрацьовує тітушкою місцевої влади. 1. Виявляється що Вінницька мерія гарно платить за таку роботу. Так, пані ОСОБА_2 отримала 18 тисяч 167 гривень у вигляді матеріальної допомоги (рішення виконкому №24.11.2016 р. №2751) За що? За те, що приходить гавкати на активістів створюючи картинку задоволення роботою ВМР».

Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну і таку, що порушує особисті немайнові права - честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію шляхом розміщення на сторінці користувача мережі Facebook під ім`ям «Olga Gandurska» вступної та резолютивної частини даного рішення, після набрання ним чинності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1440 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 78/68;

відповідач ОСОБА_3, НОМЕР_2, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.06.1997 року, м. Вінниця, вул. Соборна, 54/5.

Повне судове рішення складене 27.07.2018 року.

Суддя: