Рішення № 75529621, 13.07.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2026/18

Провадження № 2/210/1264/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" липня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Соколовської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу без повідомлення сторін за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся 26.04.2018 року до суду з вищеназваним позовом, в якому просить стягнути з кожного відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 55000,00 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що працював з 1969 року по 2008 рік на шахті «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» ( далі ОСОБА_4 «Суха Балка»), в наслідок чого отримав професійне захворювання з діагнозом вібраційна хвороба та захворювання вух. Висновком медико-соціальної експертної комісії йому встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3-ю групу інвалідності. У 1998 році встановлено профзахворювання з діагнозом сідеросілікоз 1 ст., емфізема легень 1 ст. Відповідно до довідки МСЕК 10% втрати професійної працездатності за останнім діагнозом. При переогляді у 2006 році процент втрати працездатності збільшено до 55% безстроково та встановлено 3-ю групу інвалідності. Вважає, що діями відповідачів йому завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що ним втрачено нормальні життєві зв’язки, він змушений постійно лікуватися, відчуває порушення душевної рівноваги, що виражається у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху та призводить до поганого сну на фоні больових відчуттів, що завдає тяжких моральних страждань.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін.

Представник відповідача ОСОБА_4 «Суха Балка» - ОСОБА_5 ( довіреність №69/29 від 29.12.2017 року, дійсна до 01.01.2018 року) подала 13.06.2018 року відзив на позовну заяву, в якій заперечувала проти позову, посилаючись на те, що не надано висновків МСЕК про первинне встановлення профзахворювання у 1993 році. Крім того,в п.1.1 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених Постановою КМУ від 23 червня 1993 року №472 ( набрав чинності з 15.07.1993 року) редакції, яка діяла на момент встановлення МСЕК 01.10.1998 року первинно 10% втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням , моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі, серед іншого, рішення суду. Позивачем невірно визначено розмір моральної шкоди з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати. Перебування на лікуванні в медичних закладах не свідчить про наявність моральних страждань. Просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області – подав 29.05.2018 року відзив на позовну заяву, в якій заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи тим, що відділення є неналежним відповідачем , оскільки моральна шкода відшкодовується винною особою, якою згідно з актом П-4 є підприємство. Крім того, не встановлений факт заподіяння моральної шкоди. Згідно з ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01.01.2015 року, відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України, тому у задоволенні позову просив відмовити.

Від Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні з повідомленням сторін, які залишено без задоволення ухвалою суду від 13.07.2018 року.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював з 1969 року по 2008 рік на шахті «Ювілейна» ОСОБА_4 «Суха Балка» бурильником у шахті. Звільнився 16.06.2010 р. за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, у зв’язку з виходом на пенсію, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.21-23).

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.11.1998 року причиною професійного захворювання стала робота бурильником шнурів під час якою він піддавався дії шкідливих виробничих факторів: пил 2,8 млг/м3 при нормі 2 млг/м3 на протязі 40% робочого часу та працюючи прохідником, піддавався дії шкідливих виробничих факторів: пил 2,6 млг/м3 при нормі 2 млг/м3 на протязі 40% робочого часу /а.с.12/.

Первинним МСЕК від 28.11.1994 року ОСОБА_2 встановлено втрату профпрацездатності в розмірі 40% з наступним переоглядом 01.09.1995 року у зв’язку з професійним захворюванням; встановлено 3 групу інвалідності /а.с.10/.

Висновком МСЕК від 17.12.1998 року встановлено по сідерослікозу 10% втрати дієздатності( строк з 01.10.1998 року по 01.10.1999 року) , 15% повторно ( строк 30.11.1998 року по 01.10.1999 року). Рекомендовано оздоровлення в профілакторії /а.с.11/.

Останнім висновком МСЕК від 07.09.2006 року позивачу безстроково встановлено втрату профпрацездатності в розмірі 55% та 3-ю групу інвалідності /а.с.9/.

Позивач перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з приводу отриманого професійного захворювання, що підтверджується виписками-епікризами із медичної карти стаціонарного хворого /а.с.14-16/. Відповідно до медичних документів позивачу рекомендовано: спостереження лікарів, амбулаторне та стаціонарне лікування, оздоровлення в профілакторіях, санаторно-курортне лікування.

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем ОСОБА_2 професійної працездатності , в зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу у відповідача, йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно п.2 Правил доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання; висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства; рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності; рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я; показання свідків та інші докази.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач – ОСОБА_4 «Суха Балка» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. ОСОБА_4 на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено 40% втрати професійної працездатності у 1994 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я внаслідок захворювання, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, тому до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.

У відповідності до положень п.1.1 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української PCP (у редакції, що була чинною па час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української PCP, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 1.1 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання мас виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють па час розгляду справи, враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української PCP про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року, ухвалених за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 3723,00 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 18615,00 грн., а максимальний - 744600,00 грн.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов’язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У зв'язку з втратою працездатності позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вій втратив професійну працездатність у розмірі 40%, який при наступних переоглядах збільшено до 55% та визнано інвалідом третьої групи безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, однак його здоров’я не покращується, що підтверджується висновком МСЕК.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ОСОБА_4 «Суха Балка» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області слід відмовити, оскільки моральна шкода відшкодовується винною особою, якою відповідно акту форми П-4 є ОСОБА_4 «Суха Балка».

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з цього, суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України).

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, який не створив працівнику безпечні умови праці, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві та моральних страждань.

Відповідно до наданих доказів встановлено, що ОСОБА_2 була заподіяна шкода здоров’ю, він отримав професійні захворювання, втратив працездатність в розмірі 55відсотків. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, змушений приймати ліки та постійно звертатися і перебувати під наглядом лікарів. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманих професійних захворювань, порушено звичайний життєвий ритм позивача, нормальні життєві зв'язки. На теперішній час позивач страждає від професійного захворювання, в наслідок чого відчуває важкість та фізичний біль, через що змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач у зв'язку зі станом свого здоров'я переносить моральні страждання та переживання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення ОСОБА_4 «Суха Балка» шкоди здоров’ю позивачу, вину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв’язок між винними діями підприємства-відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності в розмірі 55 відсотків, перенесення фізичних болів, проходження постійного лікування, а відповідно перенесення моральні переживання.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачці моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 55000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до чт.142 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві– задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» , ідентифікаційний код 00191329 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 55000,00 грн. (п’ятдесят п’ятьтисяч гривень ) без утримання податку на доходи фізичних осіб .

В решті позову – відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Суха Балка» , ідентифікаційний код 00191329 в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Р. Є. Скотар