Рішення № 75529576, 23.07.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 140/422/17

Провадження №2/148/2/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 липня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Галькевич І.В., Новаленка І.І.,

ОСОБА_1

за участі позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

свідка ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, третьої особи - Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області та Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третьої особи - Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області та Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинного будівництва, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної спільної часткової власності належить житловий будинок та господарські будівлі: веранда (літ а1) до складу якої входять: 1-6 - веранда площею 8.0 кв.м. , (а3) вхідний майданчик, сарай - 5,35 кв.м., що складає 41/100 частини сараю «Б», 1/2 частину огорожі №1-4, що розташовані по вул.Шевченка, 7, смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області.

Відповідачу належить житловий будинок та господарські будівлі: погріб «П», 1/2 огорожі №1-4, що розташовані по вул.Шевченка, 7, смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області.

Рішенням Немирівського районного суду від 17.02.2016 вищевказаний житловий будинок було поділено між ними в натурі, внаслідок чого утворилось два окремих будинки, які розташовані на присадибній земельній ділянці, загальною площею 0,0820 га, що належать Брацлавській селищній раді, та знаходиться в їхньому з відповідачем спільному користуванні.

Відповідач самовільно, без будь-яких погоджень та дозволів на цій земельній ділянці фактично вже завершила будівництво прибудови до житлового будинку.

За результатами перевірки, проведеної інспекцією державного архітектурно-будівельного контнтролю у Вінницькій області 15.08.2012, встановлено факт самочинного будівництва ОСОБА_7 прибудови за адресою: вул.Шевченка, 7, смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області. В зв'язку з чим на останню складено протокол про адміністративне правопорушення та зобов'язано привести об'єкт будівництва у відповідність до вимог діючого містобудівного законодавства. Однак, незважаючи на припис, відповідач продовжує будівництво.

Відповідач не є власником або одноособним користувачем земельної ділянки на якій здійснила самочинне будівництво, рішення про відведення земельної ділянки відповідачу для будівництва прибудови Брацлавською селищною радою не приймалось та не надавалось дозволу на здійснення будівельних робіт.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

В зв'язку з даними обставинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, біля житлового будинку №7 по вул.Шевченка у смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області шляхом знесення самочинно збудованої прибудови, стягнути з відповідача витрати, понесені нею на сплату судового збору та оплату правової допомоги.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала. Просить відмовити в задоволення позову. Згідно її запереченнь, які містяться в матеріалах справи, остання вказує, що позов є повністю необгрунтованим, оскільки спільне часткове право власності на 12/25 частини будинку, що належали позивачу припинено рішенням суду 17.02.2016, на час винесення даного рішення будинок був облаштований двома верандами, які належали кожному із співвласників для самостійного виходу із свої половин, в тому числі і реконструйована веранда, що перебувала у власності ОСОБА_7О, відповідачем не допущено порушення будь-яких прав позивача, земля під будинком та господарськими будівлями перебуває у власності Брацлавської селищної ради, яка рішень щодо поділу земельної ділянки в натурі між власниками будинку не приймала, право позивача на дану земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель не встановлено.

Окрім того, в матеріалах справи наявне пояснення від відповідача, згідно якого вона вказує, що їй належить 13/25 частин житлового будинку за номером №7, що розташований за адресою: вул.Шевченка в смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області та до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена її частина житлового будинку. В 2011 з метою усунення зуйнувань та пошкоджень стін і підлоги ванни, кухні, веранди та кладової, спричинених пліснявою та грибком, ці приміщення нею були переобладнані та переплановані в межах та площах її власної частини будинку. В свою чергу, позивач, звертаючись з даним позовом до суду, визначила проведену нею реконструкцію, переобладнання та перепланування її власних приміщень будинку, як сомовільну прибудову із самовільним захопленням землі.

Третя особа - представник Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області в судовому засідання вирішення спору покладає на розгляд суду.

Третя особа - представник Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи і відомостей про причину його неявки до суду не надійшло.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засідання показав, що він являється чоловіком позивача та знає, що відповідачем було самочинно збудовано прибудову біля житлового будинку №7 по вул.Шевченка у смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області.

Заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні возову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17.02.2016, яке набрало законної сили 29.02.2016 (а.с.15-16), припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на житловий будинок №7 по вул.Шевченка у смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області.

Відповідно до даного рішення, ОСОБА_2 виділено у приватну власність житловий будинок (літ.А), загальною площею 85.4 кв.м., житловою площею 54.8 кв.м. до складу якого входить : 1-1 кімната площею 14.2 кв.м, 1-2 - кімната площею 22.9 кв.м., 1-3 -кімната площею 17.7 кв.м., 1- 4 - кухня площею 14.8 кв.м., 1-5 - санвузол площею 7.8 кв.м., з верандою (літ а1) до складу якої входять: 1-6 - веранда площею 8.0 кв.м. , (а3) вхідний майданчик, сарай - 5,35 кв.м., що складає 41/100 частини сараю «Б», 1/2 частину огорожі №1-4 , що розташований по вул.Шевченка у смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області, а ОСОБА_7 виділено у приватну власність житловий будинок (літ.А), загальною площею 98,8 кв.м, житловою площею 54.4 кв.м.. а саме: 2-3 кімната площею 25,4 кв.м, 2-4 - коридор площею 4.0 кв.м., 2-5 котельня площею 2.9 кв.м. 2-6 - санвузол площею 4.8 кв.м, 2-7 - кімната площею 11.2 кв.м, 2-8 - кімната площею 17.8 кв.м. 2-9 - кімната площею 12.6 кв.м., погріб «П», 1/2 огорожі №1-4, що розташований по Шевченка у смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області.

Згідно копії рішення виконавчого комітету Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області №15 від 25.03.2016 (а.с.13), житловому будинку, що розташований на земельній ділянці в смт.Брацлав по вул.Шевченка, що належить ОСОБА_2 присвоєно адресу по вул.Шевченка, №7а.

На підставі рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17.02.2016, ОСОБА_2 24.05.2016 зареєструвала своє право власності на вищевказаний будинок, про що свідчить копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 24.05.2016 (а.с.14) .

Позивач ствержує, що відповідач на присадибній земельній ділянці, загальною площею 0,0820 га, на якій розташовано їхні з відповідачем будинки та господарські споруди, що належать Брацлавській селищній раді, та знаходиться в їхньому з відповідачем спільному користуванні, самовільно, без будь-яких рішень, погоджень та дозволів фактично вже завершила будівництво прибудови до житлового будинку, тим самим порушивши її право, в зв'язку з чим, остання, посилаючись на норми ст.ст.376, 391 ЦК України, ст.ст. 83, 125, 212 ЗК України, звернулась до суду з даним позовом.

Представник відповідача, в свою чергу, заперечила проти позовних вимог позивача, посилаючись на їх необгрунтованість, вказавши, що відповідач самовільно нічого не займала, а лише реконструйована веранду, яка їй належала, а тому будь-які порушення прав позивача відсутні.

Аналізуючи норми законодавства, на які посилається позивач, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України, в комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В свою чергу, згідно з абз.15 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельної ділянки в придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель, споруджень, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Натомість, судом встановлено та не заперечується сторонами, що земельна ділянка, про звільнення якої просить позивач, перебуває в комунальній власності Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області і сторонам не належить.

В свою чергу, хоча позивач і вказує, що відповідач самовільно зайняла земельну ділянку, яка перебуває в їх спільному з нею користуванні, однак доказів на підтвердження даного факту суду не надала, також вони відсутні в матеріалах справи. Також, ні позивачем, ні її представником не надано суду доказів на підтвердження того, що зайняттям спірної земельної ділянки, відповідач порушує право власності чи користування позивача.

Наявні в матеріалах справи документи лише свідчать про те, що на підставі рішення 31 сесії Брацлавської селищної ради 6 скликання від 20.12.2013 (а.с.175), ОСОБА_7 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за адресою: вул. Шевченка, буд.№7, смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області, що перебуває в її користуванні, орієнтовною площею 0,0421 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, а ОСОБА_2 на підставі рішення 32 сесії Брацлавської селищної ради 6 скликання від 06.02.2014 (а.с.87) було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за адресою: вул. Шевченка, буд.№7, смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області, що перебуває в її користуванні, площею 0,0388 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Проте, судом встановлено, що сторони на даний час не можуть дійти згоди щодо визначення порядку користування вищевказаною земельною ділянкою і даний спір є предметом розгляду іншої цивільної справи, яка пребуває в провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області.

Також в своїх позовних вимогам позивач вказує, що відповідач фактично вже завершила самочинне будіництво прибудови та просить його знести, посилаючись на п.17. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) " від 30.03.2012 № 6, в якому зазначено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

В свою чергу, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України та п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 № 6, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Крім того, вищевказаною статтею передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням приписів ч. ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України, в поєднанні з положеннями ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, ВСУ під час розгляду справи № 6-137цс14 сформулював правову позицію від 17.12.2014, відповідно до якої роз'яснив, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Так, згідно наданих позивачем копій повідомлень з інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області від 15.08.2012 №14-К-360-2 (а.с.5) та Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 27.12.2016 №14-К-778-2 (а.с.6,7), вбачається, що в 2012 було встановлено факт самочинного будівництва ОСОБА_7 прибудови за адресою: вул.Шевченка, 7, смт.Брацлав, Немирівського району, Вінницької області.

Разом з тим, в 2016 році під час розгляду справи Немирівським районним судом Вінницької області про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_7 питань щодо самочинного будівництва ОСОБА_7 і порушення при цьому прав ОСОБА_2 не ставилось.

Як вбачається з копії рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 17.02.2016, яке набрало законної сили 29.02.2016 (а.с.15-16), ОСОБА_7 при поділі будинку виділено у приватну власність житловий будинок (літ.А), загальною площею 98,8 кв.м, до яких суд врахував, вказавши у мотивувальній частині рішення прибудову (самочинно побудовану літ а4) до складу якої входять: 2-1 - веранда площею 7.1 кв.м., 2-2 - кухня площею 13,0.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ні позивачем, ні її представником жодних документів, які підтверджували б самовільне будівництво відповідачем прибудови нічим не підтвердили, так як будь-які належні та допустимі докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні, з клопотаннями про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи останні до суду не зверталися.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на встановлені обставини, аналіз наведених норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач самовільно зайняла земельну ділянку та самочинно побудувала на ній прибудову.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Оскільки саме на позивача покладено обов'язок із доведення факту дійсного порушення її прав, яке, на її думку, полягає у самовільному зайнятті відповідачем земельної ділянки, яка перебуває в їх спільному користуванні, та самочинно збудованої прибудови, проте, зазначені обставини доведені у встановленому порядку не були, а отже суд, не встановивши факту порушення відповідачем прав позивача, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому, відповідно, і відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, тому й судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, що були понесені нею, у відповідності до ст.141 ЦПК України, до стягнення з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 83, 116, 125, 212, 376 ЗК України, ст. ст.4, 13, 19, 76-81, 141, ст.263-265ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7, третьої особи - Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області та Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинного будівництва відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.07.2018.

Суддя: