Рішення № 75529257, 17.05.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10651/15-ц

Провадження № 2/200/2683/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» травня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради, треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права на приватизацію, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_3 міської ради в особі Управління житлового господарства ОСОБА_3 міської ради, треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права на приватизацію.

В обґрунтування позову зазначив, що з 12.05.1992 року він проживає та зареєстрований у кімнаті № 106 у гуртожитку по пр-ту ім. Газети Правда, буд 97 в м. Дніпропетровську. Разом із ним за зазначеною адресою проживають та зареєстровані члени його родини: дружина – ОСОБА_4, та сини – ОСОБА_5 і ОСОБА_6. Позивач є відповідальним квартиронаймачем та на його ім’я відкрито особовий рахунок, що свідчить про фактичне укладання з ним договору найму житлового приміщення. У 2015 році позивач звернувся до Управління житлового господарства ОСОБА_3 міської ради із заявою про приватизацію житлового приміщення. Однак, листом від 31.03.2015 року йому було відмовлено у підготовці проекту рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради щодо передачі у власність житлового приміщення у гуртожитку, оскільки в пакеті наданих документів відсутня копія ордеру, яка засвідчує правомірність його проживання та членів родини в гуртожитку на відповідній житловій площі. Крім того, у своєму листі відповідач необгрунтовано зазначив, що позивач та члени його родини проживають та зареєстровані на законних підставах у гуртожитку менше п’яти років, що не відповідає дійсності.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати за ним право на приватизацію житлового приміщення: кімнати № 106 у гуртожитку, розташованому по пр-ту ім. Газети Правда, буд. 97 у м. Дніпропетровську.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлева Д.О. від 29 травня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Згідно автоматичному розподілу справ між суддями зазначену цивільну справу передано судді Женеску Е.В.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 20 січня 2016 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач 25 квітня 2016 року надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких позовні вимоги не визнав. Зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає способам захисту в розумінні ст.16 ЦК України, а також, що позивач не надав доказів звернення до органу приватизації.

Ухвалою суду від 20 вересня 2017 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 міську раду в особі Управління житлового господарства ОСОБА_3 міської ради на належного відповідача ОСОБА_2 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явилися, надали суду заяву, в якій просили розглянути справу в їх відсутність, позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, просили розглядати справу в їх відсутність, позовні вимоги підтримали.

Третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» ОСОБА_3 міської ради в судове засідання не з’явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила, пояснень чи заперечень по суті позовних вимог не надала.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст.4).

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.3 вказаної статті у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за адресою: м. Дніпро, пр. Газети Правда (нині – проспект Слобожанський), буд. 97, кімн. 106 зареєстрований та постійно проживає з 12.05.1992 року ОСОБА_1, що підтверджується довідкою № 910 від 29.04.2015 року, виданою КП «Жилсервіс-5» ДМР, згідно якої Позивач є відповідальним квартиронаймачем, копією його паспорту та карткою прописки (Форма 4).

Разом із ним за зазначеною адресою проживають та зареєстровані члени його родини: дружина – ОСОБА_4, та сини – ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що також підтверджується довідкою КП «Жилсервіс-5» № 910 від 29.04.2015 р., а також відповідними записами в картках прописки Ф.4. на членів родини.

В матеріалах справи наявна копія листа за підписом заступника начальника управління житлового господарства ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_7 від 31.03.2015 року, адресована позивачу, з якої вбачається, що на його звернення щодо приватизації кімнати в гуртожитку йому було відмовлено у підготовці проекту рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради щодо передачі у власність житлового приміщення у гуртожитку, оскільки в пакеті наданих документів відсутня копія ордеру, яка засвідчує правомірність проживання позивача та членів його родини в гуртожитку на відповідній житловій площі. В листі також зазначено, що позивач та члени його родини проживають та зареєстровані на законних підставах у гуртожитку менше п’яти років.

Відповідно до п. 2.2 Положення «Про порядок передачі у власність громадян жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська», затвердженого Рішенням ОСОБА_3 міської ради від 06.04.11 № 62/10, для підготовки на розгляд уповноважених органів влади матеріалів про передачу жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках міста заявником подається такі документи: ...завірена підприємством (балансоутримувачем), що обслуговує будинок, копія ордера, яка засвідчує правомірність проживання заявника та членів його родини в гуртожитку на відповідній жилій площі (у разі невідповідностей нумерації жилих приміщень у гуртожитку та їх площі фактичному стану або зміні кількості членів сім’ї наймача управління житлового господарства департаменту житлово-комунального господарства капітального будівницва ОСОБА_3 міської ради готує розпорядження та видає ордер встановленого зразка на займані жилі приміщення).

Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капітанів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, і більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Згідно п.14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 26.12.2009, передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у

таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п'яти років).

Згідно ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Першою з визначених умов для одержання мешканцем гуртожитку права на приватизацію кімнати в гуртожитку, наявність якої необхідно врахувати під час розгляду цієї категорії справ, є відсутність в особи власного житла.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Позивач звернувся до Управління житлового господарства Дніпровської міської ради з відповідною заявою щодо передачі йому в приватну власність кімнати №106 в гуртожитку по пр.Слобожанський, буд. № 97 в м. Дніпрі. Проте, Управління житлового господарства Дніпровської міської ради відмовило позивачу з причини відсутності ордеру на вказане житлове приміщення, який засвідчує правомірність проживання у гуртожитку та фактичне проживання за вказаною адресою менше п’яти років.

Вказані підстави відмови в приватизації не відповідають фактичним обставинам, оскільки відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» № 910 від 29.04.2015 р., позивач зареєстрований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім Газети Правда, в буд. № 97, гуртожиток та займає кімнату № 106 з 12.05.1992 року та є відповідальним квартиронаймачем.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, індексний номер документа: 36575991 інше власне житло у позивача відсутнє.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в аналізі «судової практики застосування Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 01.08.2013р. зазначає, що статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно- правовими документами про права людини закріплено право на житло. Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло. У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» внесено зміни до Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» та дозволено приватизувати житло в гуртожитках, що перебуває у власності територіальних громад.

Дослідивши заперечення відповідача щодо позовних вимог, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у приватизації кімнати в гуртожитку.

Так доводи відповідача з приводу того, що позивач не надав доказів звернення до органу приватизації, спростовуються наявним в матеріалах справи листом за підписом заступника начальника управління житлового господарства ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_7 від 31.03.2015 року, адресованим позивачу, з якого вбачається, що він наданий саме на звернення ОСОБА_1 з приводу приватизації кімнати в гуртожитку.

Суд також не бере до уваги також доводи відповідача про те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає способам захисту в розумінні ст.16 ЦК України, оскільки відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання за ним права на приватизацію житлового приміщення гуртожитку в порядку приватизації є законними, обґрунтованими та повністю доведеними, а тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачені ним сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради, треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права на приватизацію – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення: кімнати № 106 у гуртожитку, розташованому по проспекту ім. Газети Правда, буд. 97 у м. Дніпро.

Стягнути з ОСОБА_2 житлового господарства ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску