Рішення № 75529119, 19.04.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/13756/16-ц

Провадження № 2/200/3710/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«19» квітня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особиприватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, голова ЖБК № 125 «Сокіл» ОСОБА_5 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказав, що 22 вересня 2014 року померла його мати ОСОБА_6 Іванівна.Вона знаходилась у шлюбі з його батьком ОСОБА_7. 02 грудня 2014 року померла його тітка, рідна сестра його матері ОСОБА_8. Після смерті тітки відкрилась спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 63 кв.112.На день смерті ОСОБА_8 була членом ЖБК № 125 «Сокіл», та її пайовий внесок виплачено у повній сумі. Однак за життя ОСОБА_8 не встигла зареєструвати за собою право власності на зазначену квартиру. Позивач звернувся з заявою для прийняття спадщини до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 та отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно. Відповідачі у справі: ОСОБА_2 - рідний брат позивача, ОСОБА_3 - тітка позивача, рідна сестра матері позивача.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати за нимправо власності на 1/4 частину квартири, яка складається з коридору площею 6,9 кв.м., туалету – 1,0 кв.м., ванної – 2,1 кв.м., кухні – 5,5 кв.м., житлової кімнати – 13,5 кв.м., шафа – 0,3 кв.м., шафа – 0,3 кв.м., шафа- 1,6 кв.м.. житлової кімнати – 17,3 кв.м., І – балкон- 0,8 кв.м., загальною площею 49,3 кв.м., житлова площа – 30,8 кв.м., розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького (стара назва вул. ОСОБА_9)АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла 02 грудня 2014 року.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу в його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про дату та час розгляду справи повідомленіналежним чином, причину неявки не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили, пояснень та заперечень по суті позовних вимог не надали.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідним сином ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія І-КИ № 253369.

ОСОБА_6 Іванівнапомерла 22 вересня 2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-КИ № 583831.

З довідки від 05.08.2016 року, наданої ЖБК № 125 «Сокіл», вбачається, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 63 кв. 112. Померла 02.12.2014 року. Вартість квартири сплачена в сумі 4649,50 крб. Заборгованості немає.

Постановоюприватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_4 від 02.08.2016 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_8, у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно зі ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Згідно з ч.3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є племінником ОСОБА_8 ОСОБА_10 - мати позивача та сестра ОСОБА_8 - померла до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8, таким чином, позивач разом зі своїм рідним братом ОСОБА_2 набув право на ту частку спадщини, яка б належала ОСОБА_6, якби вона була живою на час відкриття спадщини.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частинами 1, 3 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п.п.14.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За нормами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частинами 1, 3 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України: права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав, нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4)виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11)заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту.

Таким чином, в зв'язку з тим, що оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку позивач не має можливості, його права підлягають судовому захисту.

Тому суд вважає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту права, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в судовому порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сплачена ним сума судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, голова ЖБК № 125 «Сокіл» ОСОБА_5 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом- задовольнити.

Визнатиза ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків 25555000477, право власності на 1/4 частину квартири, яка складається з коридору площею 6,9 кв.м., туалету – 1,0 кв.м., ванної – 2,1 кв.м., кухні – 5,5 кв.м., житлової кімнати – 13,5 кв.м., шафа – 0,3 кв.м., шафа – 0,3 кв.м., шафа- 1,6 кв.м.. житлової кімнати – 17,3 кв.м., І – балкон- 0,8 кв.м., загальною площею 49,3 кв.м., житлова площа – 30,8 кв.м., розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького (стара назва вул. ОСОБА_9)АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла 02 грудня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 907 грн. 16 коп., тобто по 453 грн. 58 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску