Рішення № 75529113, 21.05.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/12802/17

Провадження № 2/200/3533/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 травня 2018 року Бабушкінськийрайонний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2017 року позивач ОСОБА_2 «Українська пожежно-страхова компанія» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу.

В обґрунтування позову посилається на те, що 29 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Українська пожежно-страхова компанія» укладено Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6884534, за умовами якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водіїв, які на законних підставах керують автомобілем «Lancia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 30 грудня 2015 року з вини відповідача сталася ДТП, в результаті якої був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3. Відповідач керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Вказана подія була визнана страховим випадком, та власнику пошкодженого автомобіля ОСОБА_4 позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 21995,52 грн., в зв’язку з чим у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача. З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу. 16 березня 2017 року відповідач частково відшкодував позивачу збитки в сумі 500 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу у розмірі 21495,52грн., та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання, призначені на 22 лютого 2018 року та на 21 травня 2018 року, не з’явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

29 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Українська пожежно-страхова компанія» укладено Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6884534, за умовами якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водіїв, які на законних підставах керують автомобілем «Lancia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

30 грудня 2015 року з вини ОСОБА_1 сталася ДТП, в результаті якої був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

Вказане підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2016 року у справі № 199/503/16-п, яка набрала законної сили.

На момент скоєння ДТП відповідач керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2016 року у справі № 199/502/16-п, яка набрала законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Слід зауважити, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов'язковим для суду в частині з'ясування питань чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи даний позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

Власником автомобіля НОМЕР_2 є ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Вказана подія була визнана страховим випадком, та власнику пошкодженого автомобіля ОСОБА_4 позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 21995,52 грн., що підтверджується заявою про страхове відшкодування від 30.12.2015 року, страховим актом № ОЦ/007/000/16/0329, платіжним дорученням від 30 березня 2016 року на суму 21995,52 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві вимогу від 31.08.2016 року про відшкодування збитків в порядку регресу.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 р. обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 4 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до підпункту а) п.п.38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позовдо страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду,якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Відповідно до ч.6 ст. 261 ЦК України за регресним зобов’язанням перебіг позовної давності починається з дня виконання основного зобов’язання.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, у відповідача існує обов’язок відшкодувати позивачу понесені ним збитки у вигляді сплаченого страхового відшкодування в сумі 21995,52 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем сплачено 500 грн. в рахунок регресних виплат, а отже розмір коштів, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 21995,52 грн. – 500 грн. = 21495,52 грн.

Відповідач не надав доказів, що вказана сума ним погашена повністю чи частково.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 «Українська пожежно-страхова компанія» обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 21495,52 грн.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу у розмірі 21495,52грн. (двадцять одна тисяча чотириста дев’яносто п’ять гривень52 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» судовий збір у розмірі 1600,00грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску