Вирок № 75529039, 13.07.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Номер справи137/1642/17

1-кп/137/28/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2018

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю:

секретаря Іванової І.О.,

прокурора Юзвак М.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в смт. Літин в режимі відео конференції з державною установою Стрижавська виправна колонія № 81 кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Малий Лазучин, Теофіпольського району Хмельницької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, із середньою технічою освітою, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 раніше судимого, останній раз

-13.02.2018 р. Хмельницьким міськрайонним судом Вінницької області за ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна крім житла, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2017 р. за № 12017020210000277,

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий:

- 26.09.1990 року вироком Теофіпольського районного суду Хмельницької області за ст.ст.140 ч.1, 140 ч.3, 42 КК України (в ред.1960 року) на 3 роки позбавлення волі, звільненого 10.09.1993 року умовно-достроково, невідбутий термін 2 місяці 15 днів;

- 14.11.1995 року вироком Євпаторійського районного суду АР Крим за ст.140 ч.3 КК України ( в ред.1960 року) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 05.03.1997 року умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 5 місяців 8 днів;

- 14.01.1998 року вироком Ялтинського міського суду АР Крим за ст.140 ч.3, 43 КК України ( в ред.1960 року) на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 11.07.2002 року умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 6 місяців 15 днів;

- 04.08.2005 року вироком Васильківського районного суду Київської області за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 26.01.2007 року умовно-достроково, невідбутий термін 9 місяців 4 дні;

-Хмільницьким районним судом Вінницької області 06.07.2007 р. за ч. 3 ст. 185, КК України, до позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком Васильківського районного суду Київської області від 04.04.2005 р. Хмільницьким районним судом Вінницької області 06.07.2007 за ч. 3 ст. 185, 71 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки.

-Першотравневим районним судом м. Чернівці 28.02.2012 за ч 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки.

Звільнений з місць позбавлення волі 25.11.2014 у зв'язку із відбуттям строку покарання.

Після звільнення з місць позбавлення волі, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став і в строк не погашеної та не знятої судимості, знову вчинив новий умисний злочин.

Так, 15.08.2017 р. приблизно об 11:00 год. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи умисно, повторно, з метою крадіжки чужого майна, з корисливою метою незаконного збагачення, перебуваючи на першому поверсі будівлі Центру дитячої та юнацької творчості, розташованого за адресою вул. Героїв Чорнобиля, 15, смт. Літин Вінницької області зайшов до кабінету гуртка прикладних мистецтв, який розташований праворуч при вході в будівлю, шляхом вільного доступу, таємно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив крадіжку гаманця із матерчатої жіночої сумки, яка перебувала на поверхні столу, в середині якого знаходилися грошові кошти в сумі 2600 гривень, банківська картка ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1, посвідчення водія, видані на ім'я "Собур Тетяни Олександрівни".

02.09.2017 під час огляду території домогосподарства за місцем тимчасового проживання ОСОБА_1 за адресою: м. Вінниця, вул. Глінки, 8, працівниками поліції було виявлено та вилучено гаманець світло-коричневого кольору, банківську картку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1, посвідчення водія видане на ім'я "Собур Тетяни Олександрівни".

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 2600 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинена повторно.

15.12.2017 р. потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування 4000 грн. майнової шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди завданих внаслідок вчинення злочину (а.с. 28-29).

05.01.2018 р. потерпіла ОСОБА_3 змінила свої позовні вимоги та просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 4100 грн. майнової шкоди (а.с. 33).

Прокурор Юзвак М.К. у судовому засіданні просила застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі вважаючи, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.На підставі ч.4 ст. 70 КК України просила зарахувати невідбуту частину строку покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та призначити остаточно покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна крім житла.

12.07.2018 р. потерпіла ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилась. В матеріалах справи наявна заява, згідно якої остання повідомляє, що не може з'явитись до судового засідання та просить розглядати справу у її відсутність. Міру покарання для ОСОБА_1 просить визначити на розсуд суду (а.с. 176). У судових засіданнях, часом раніше, цивільний позов підтримала та просила його задовольнити. Повідомила суду, що 15.08.2017 р. була на роботі в центрі дитячої та юнацької творчості в кабінеті. Коли ж її в період між 11:00 та 12:00 год. до себе викликав керівник центру на 10-15 хв., потерпіла залишила сумку в кабінеті, а сам кабінет не зачинила. Зауважила, що її кабінет знаходиться першим за порядком від вхідних дверей центру. Коли ж потерпіла повернулася до кабінету, то побачила, що сумка знаходиться на місці. Після закінчення робочого дня, мала поїхати до м. Вінниці, однак їй не вдалось це здійснити, оскільки встановила відсутність гаманця. Зазначає, що до автобусу не заходила та обвинуваченого особисто не бачила.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відео конференції із Державною установою Стрижавська ВК № 81 обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не визнав, заперечивши проти обставин викладених в обвинувальному акті, мотивуючи тим, що він їхав з м. Києва до м. Вінниці через смт. Літин автобусом, здійснюючи пересадку у м. Хмільник, на маршрут Хмільник-Вінниця. Пояснив, що знайшов гаманець між сидіннями у салоні автобуса на відрізку маршруту Хмільник - Літин.У гаманці жовтого кольору було посвідчення водія на право керування транспортним засобом, банківська картка, грошові кошти були відсутні. Задля збереження забрав гаманець із собою. Повідомив, що перебував особисто на зупинці (палив сигарети) на автостанції Літині котра триває біля 3 хв., а тому нікуди не заходив. Цивільний позов не визнав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків та потерпілої, суд вважає, доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України, з наступних підстав.

Обґрунтування судом правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні дала свідчення, згідно яких повідомила, що являється колегою потерпілій та працює у сусідньому з нею кабінеті. Пояснила, що 15.08.2017 р. впродовж дня приходило близько 5 осіб, які були торговими агентами та щось пропонували купити. Потім зайшов лисуватий одягнутий просто, чоловік старше 30 років. Дала свою оцінку, згідно якої на 80 відсотків впевнена, що наведена особа була саме обвинуваченим у даній справі.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що являється колегою потерпілій. Повідомила, що 15.08.2017 р. близько 11:00 год. в кабінет зайшов чоловік, нічого не пропонував, подивився і пішов далі. Свідок впевнено ствердила, що запам'ятала цього чоловіка та в судовому засіданні його впізнала вказавши на обвинуваченого ОСОБА_1 Про факт крадіжки свідок взнала в той же день зі слів потерпілої ОСОБА_2

У відповідності до протоколу огляду місця події та ілюстративної таблиці від 02.09.2017 р., за адресою АДРЕСА_1 Вінницької області, виявлено картки банків та посвідчення водіїв, зокрема і посвідчення водія на ім'я «ОСОБА_2» (а.с. 180-196).

Згідно проколів впізнання особи за фотознімками від 17.10.2017 р. та 18.10.2017 р.свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 впізнали особу, яку вони бачили 15.08.2017 р. в центрі дитячої та юнацької творчості в смт. Літин по вул. Героїв Чорнобиля, 5 (а.с. 197-200).

Відповідно до пред'явлення речей для впізнання за фотознімками ОСОБА_2 впізнає свій гаманець та зазначає, що це саме її гаманець (а.с. 201-203).

З огляду на наведене суд вважає, що твердження обвинуваченого, про те, що він знайшов гаманець у громадському транспорті не відповідає дійсності і його слід розцінювати як бажання останнього уникнути відповідальності оскільки показання обвинуваченого суперечать показанням свідків. Так, обвинувачений стверджував, що знаходився у смт. Літин лише на автостанції біля 3 хвилин, коли палив сигарети під час попрямування маршруту Хмільник-Літин. Втім ці показання спростовуються показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6котрі впізнали ОСОБА_1 у судовому засіданні та повідомили, що бачили його в центрі дитячої та юнацької творчості в смт. Літин перед подією крадіжки гаманця їхньої колеги - потерпілої у справі ОСОБА_2

В даному випадку об'єктом крадіжки є право власності на майно фізичної особи ОСОБА_2

Об'єктивна сторона складу злочину, - дії обвинуваченого ОСОБА_1, спрямовані на умисне, протиправне заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 предметом злочину є майно потерпілої - посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_2, банківська карта, шкіряний гаманець «Davidoff» світло-коричневого кольору із грошовими коштами.

Суб'єктом даного злочину є обвинувачений ОСОБА_1

Суб'єктивна сторона даного злочину, - прямий умисел обвинуваченого ОСОБА_1 на умисне, протиправне заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2

Слід зазначити, що розкрадання вважається закінченим злочином з моменту обернення майна на свою або іншої особи користь.

Отже, це є злочин з матеріальним складом і є закінченим оскільки ОСОБА_1 вилучив майно із чужого володіння і мав реальну можливість розпорядитися чи користуватися таким майном.

Кваліфікуючою ознакою даного складу злочину є вчинення злочину повторно.

Слід зазначити, що розкрадання визнається вчиненим повторно у всіх випадках, крім розбою, якщо особа раніше вчинила один із злочинів, що перераховані у примітці 1 до ст. 185 КК України, незалежно від того, чи була вона раніше засуджена за це. Повторності не буде, якщо до вчинення останнього розкрадення закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинене розкрадання. Якщо ж особа раніше була засуджена за розкрадання і знову вчинила розкрадання, останнє не може кваліфікуватись як повторне лише в тому разі, коли судимість з такої особи була погашена чи знята відповідно до ст. 89 і ст. 91 КК України.

28.02.2012 р. вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_1 було засуджено за ч 3 ст. 185 КК України(злочин проти власності), до позбавлення волі строком на 3 роки. Згодом звільненого 25.11.2014 р. по відбуттю строку покарання (а.с. 204-208).

Відповідно, в діях ОСОБА_1 присутня така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину повторно.

Щодо призначення покарання.

Судом враховано, що ОСОБА_1 раніше не одноразово засуджений за злочини проти власності (а.с. 204-208), за місцем проживання позитивні характеризуючі відомості відсутні (а.с.209).

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - рецидив злочину.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, а саме вчинення умисного корисливого злочину, особи обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі, оскільки призначення інших видів покарань визнано судом недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових злочинів засудженим.

Враховуючи, те що ОСОБА_1 засуджений 13.02.2018 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області та вчинив злочин до постановлення вказаного вироку, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому остаточне покарання у відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно рахувати з моменту його затримання.

Щодо цивільного позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, кримінально - процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно матеріалів цивільного позову потерпіла оцінює завдану їй шкоду у розмірі: - шкіряний гаманець світло-коричневого кольору, вартістю 1000 грн.; кошти в сумі 2600 грн.; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2, вартістю 500 грн.

Оскільки шкіряний гаманець та посвідчення водія визнано речовими доказами, котрі відповідно до ст. 100 КПК України будуть повернені потерпілій, а відтак цивільний позов в частині стягненні 1000 грн. на 500 грн. не підлягає до задоволення по причині відсутності зобов'язання порушника відшкодувати шкоду в цій частині. Врешті позовних вимог, зокрема в частині стягнення втрачених готівкових коштів в розмірі 2600 грн., позов підлягає до задоволення.

Оскільки у задоволені цивільного позову відмовлено - питання про стягнення судового збору відсутнє.

Під час досудового розслідування експерти не залучалися, тому судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67,70, 185 КК України, ст.ст. 100, 337, 368, 373-374 КПК України, ст.ст. 128, 141 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 р., у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належному йому майна крім житла. Початок строку відбування покарання рахувати з дня ухвалення даного вироку, зарахувавши в строк покарання частину відбутого покарання за попереднім вироком, а саме з 02.09.2017 р. по 13.07.2018 р.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_2 виданий Богуславським РВ ГУ МВС України у Київській області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_2 Вінницької області 2600 (дві тисячі шістсот) грн. у якості завданої майнової шкоди.

Речові докази:

-шкіряний гаманець «Davidoff» світло-коричневого кольору,який поміщено до спеціального пакету «Національна поліція України Головне слідче управління» № 4293938;

-Банківську кару ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_2, які поміщено до спеціального пакету «Національна поліція України Головне слідче управління» № 4290759.

після набрання вироком законної сили повернути власнику - ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Літинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, надіслати обвинуваченому та потерпілій.

Суддя: П. В. Гопкін