Окрема думка судді № 75527839, 27.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ОКРЕМА ДУМКА

"27" липня 2018 р. Справа № 917/1756/16

За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ “Спектр - Агро” (вх. № 916П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.04.2018р., ухвалене суддею Солодюк О.В., за позовом ТОВ “Спектр - Агро” до відповідача СФГ “Криниця” про стягнення 678 580,32 грн., курсової різниці, колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Терещенко О.І., судді Сіверіна В.І., судді Слободіна М.М., 18 липня 2018р. було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 24.04.2018р., яким у задоволенні позову було відмовлено, залишено без змін.

За правилами ст. 281 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції від 18 липня 2018р. була оформлена не суддею-доповідачем, а іншим суддею зі складу колегії суддів, а саме: суддею Слободіним М.М., оскільки суддя-доповідач ОСОБА_1 не згодна із вказаною постановою, про що викладається окрема думка наступного змісту.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Спектр - Агро”, поданою представником позивача, за довіреністю адвокатом ОСОБА_2

В підтвердження повноважень представника апелянта в додатках до апеляційної скарги значаться та надані в копіях: витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України серія АА № 040490, сформований 20.11.2017р. та засвідчений підписом голови Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_3, інформація з якого містить запис про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 на підставі заяви від 12.06.2013р.та її поновлення на підставі заяви від 21.11.2017р.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.12.2017р., посвідчення адвоката від 20.11.2017р., в оригіналі - довіреність на представника від 25.01.2018р. (а.с.57,58,62 т.3).

В ході перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що представник позивача, за довіреністю адвокат ОСОБА_2 не може брати участь у судовому процесі в суді апеляційної інстанції по справі як представник позивача, оскільки згідно даних Єдиного Реєстру адвокатів України його адвокатська діяльність зупинена з 12.06.2013р., що також стверджує той факт, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не має права її підписувати та розглянула подану ним апеляційну скаргу без його участі, ухваливши постанову.

Однак, п. 2 ч. 1 статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження виявилось, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

А за таких обставин, дійшовши висновку щодо відсутності повноважень представника позивача на участь у судовому процесі в суді апеляційної інстанції по справі та виявивши, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не має права її підписувати, суд апеляційної інстанції, виходячи в приписів ч.1 ст. 11 ГПК України щодо застосування принципу верховенства права, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України повинен був закрити апеляційне провадження та відповідно до ч. 2 ст. 264 ГПК України постановити ухвалу.

Разом з тим, висновок колегії суддів щодо відсутності у представника позивача повноважень на участь у судовому процесі в суді апеляційної інстанції по справі, доволі сумнівний, виходячи зі змісту як наданих апелянтом до апеляційної скарги в підтвердження своїх повноважень доказів, так і додаткових доказів, а саме:

В копії: витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України, засвідченого підписом голови Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_3 (згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 04.07.2018р. є головою ради адвокатів міста Києва) (т.3, а.с.115-121) серія АА №020301, сформованого 05.07.2018р., інформація з якого містить запис про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 на підставі заяви від 12.06.2013р. та її поновлення на підставі заяви від 21.11.2017р. (а.с.113 т.3).

А відповідно до ч. 1 та 4 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», саме Рада адвокатів України забезпечує як ведення Єдиного реєстру адвокатів України так і надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється саме радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 р. у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (п. 36). На це “право на суд”, в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009р. у справі “Салонтаджі-Дробняк проти Сербії” (п. 132).

Щодо суті позовних вимог, то виходячи з їх змісту ТОВ “Спектр - Агро” просив стягнути з відповідача СФГ “Криниця” на свою користь 678 580,32 грн. курсової різниці (вирахуваної гривневої ціни товару).

Підстави позову обґрунтовані, зокрема, рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2011р. у справі № 18/2049/11, яким встановлено існуючу заборгованість за поставлений на виконання договору поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2010р. № 1203/10-Ч товар та було стягнуто з СФГ "Криниця" на користь ТОВ "Спектр-Агро" 341466 грн. 50 коп. основного боргу, 45056 грн. 53 коп. пені, 85855 грн. 62 коп. штрафу у вигляді 28 % річних, 4723 грн. 79 коп. та відповідні судові витрати.

Пунктами 2.1-2.3 договору від 12.03.2010р. №1203/10-4 та додатком № 1, сторони при визначенні ціни договору погодили доларовий еквівалент вартості переданого товару та, відповідно, можливість коригування ціни договору з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до долару США станом на момент фактичної сплати покупцем ціни договору.

Розрахунком суми курсової різниці (вирахуваної гривневої ціни товару) приведеним згідно п. 2.3 договору від 12.03.2010р. №1203/10-4, відповідно до якого у випадку, якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її недоплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору, постачальник має право виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плату за користування товарним кредитом, а покупець зобов'язується сплатити даний рахунок не пізніше 3 банківських днів з дня виставлення рахунку. У цьому випадку ціна договору, що вказується в рахунку підлягає розрахунку за формулою: Ц2=Ц1ХК2/К1, де

Ц2 – ціна договору (її неоплачена частина), що визначається в рахунку;

Ц1 – ціна договору (її неоплачена частина), що вказана в додатку №1;

К1 – комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату укладання договору;

К2 – комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату оплати.

Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій у справі, зокрема, вказав на не з’ясування правового змісту та підстав позову, виходячи з того, що вимоги про стягнення курсової різниці не є тотожними вимогам про стягнення плати за користування товарним кредитом, в якому випадку у відповідача виникає таке зобов'язання, яка його правова природа; які права і обов'язки виникли у сторін щодо предмету позову, виходячи з умов укладеного між ними договору та фактичних правовідносин; які умови договору було порушено відповідачем, виходячи із заявленої позивачем вимоги, в чому полягає його зобов'язання, яка правова природа такого зобов'язання, чим підтверджується розмір заявлених до стягнення вимог; умови додатків до договору та додаткової угоди до нього,їх правової оцінки.

Дослідження наявних у матеріалах справи доказів дає підстави для висновку про застосування до спірних правовідносин наступних норм права.

Статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Загальних правил, за якими зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України), а такі підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604-609 ЦК України.

Статті 599 ЦК України, де зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як винесення судового рішення про встановлення факту наявності боргу, тобто, прийняття господарським судом рішення у справі № 18/2049/11 про задоволення вимог кредитора (позивача у справі) не припиняє зобов'язальних відносин сторін договору поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2010р. № 1203/10-Ч.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, разом з тим, навіть при наявності судового рішення, як акту правосуддя, але яке не виконано – зобов’язання є чинним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.08.2016р. у справі №924/167/16.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктами 2.1-2.3 договору від 12.03.2010р. №1203/10-4 та додатком № 1 сторони при визначенні ціни договору погодили доларовий еквівалент вартості переданого товару та, відповідно, можливість коригування ціни договору з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до долару США станом на момент фактичної сплати покупцем ціни договору, що відповідає принципу свободи договору та вимогам ч. 2 ст. 533 ЦК України, відповідно до якої сторонам надано можливість самостійно встановлювати в договорі порядок визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті.

А за таких обставин, враховуючи згоду сторін щодо погодження доларового еквіваленту вартості переданого товару, грошове зобов’язання має виконуватися у національній валюті з врахуванням курсу долару США на день фактичної оплати вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2018р. у справі №916/1912/17 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, грошове зобов’язання за спірними правовідносинами має виконуватися у національній валюті з врахуванням курсу долару США на день фактичної оплати вартості товару, тобто, в сумі 678 580,32 грн., що становить курсову різницю (вирахувану гривневу ціну товару).

Суддя О.І. Терещенко