Постанова № 75527796, 25.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1327/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів: Таран С.В., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання: Станковій І.М.

за участю представників учасників справи:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Миколаївської області, ухвалене 23.04.2018 о 10:39 год., суддею Ковалем Ю.М., м. Миколаїв, повний текст складено 02.05.2018

у справі № 915/1327/17

за позовом Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №23-ріш від 26.09.2017 у справі № 2-26.250/36-2017.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року Комунальне спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство (далі Підприємтсво) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення АМК) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №23-ріш від 26.09.2017 у справі № 2-26.250/36-2017 (далі рішення АМК)

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Рішенням АМК №23-ріш від 26.09.2017 у справі № 2-26.250/36-2017 визнано дії Підприємства щодо подання інформації не в повному обсязі на вимоги голови Відділення АМК від 27.02.2017 № 2-292/80-241 та від 26.04.2017 № 2-292/80-624 правопорушеннями, передбаченими п. 14 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі – Закон), та накладено на Підприємство за кожне із правопорушень на підставі абз. 2 ч. 1, абз. 4 ч. 2 ст. 52 Закону, штрафи в сумі 65233 грн., а всього на суму 130466 грн.

Позивачем не допущено порушень законодавства, на яке посилається відповідач у спірному рішенні.

До Підприємства двічі застосовано юридичну відповідальність за невиконання одних і тих же вимог голови Відділення АМК України, викладених у різних письмових вимогах.

Відділенням АМК при визначенні розмірів штрафів не враховано положень рекомендаційних роз’яснень АМК від 09.07.2016 № 39-рр «Щодо застосування положень ч. 2, 5 та 6 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ч. 1, 2 ст. 21 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, внаслідок чого застосовано до позивача штрафи у максимальному розмірі без урахування дій Підприємства, спрямованих на співпрацю з відповідачем.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне.

Відділенням АМК було встановлено чітку вимогу – надати оригінали всіх документів, а не тих, які перевіряються в першу чергу. І лише в разі неможливості надання оригіналів цих документів, відповідач запропонував обрати Підприємству вигляд, у якому документи повинні бути надані: належним чином засвідчені копії чи фотокопії, або сканкопії.

Підприємство зобов’язано було надати, на виконання вимоги від 27.02.2017 № 2-292/80-241 (далі Вимога 2) усі зазначені документи у будь-якому вигляді, який позивач міг обрати самостійно.

Проведений аналіз інформації та документів, наданих позивачем на виконання Вимоги 2 та вимоги від 26.04.2017 №2-292/80-624 (далі Вимога 3) засвідчив, що Підприємство не надало до відділення АМК документи щодо всіх розроблених ним схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом протягом 2015 – 2016 рр., а лише вибірково надало документи, що підтверджують факти розроблення ним таких схем протягом вказаного періоду.

Крім того, позивач погоджується з фактом подання останнім відділенню АМК інформації в неповному обсязі, які стали підставою для початку розгляду справи № 2-26.250/36-2017, за результатами якої прийнято спірне рішення.

Під час розгляду справи, представником позивача визнано факт вчинення порушень та надані додаткові усні пояснення, зафіксовані в протоколі адміністративної колегії.

Щодо подання інформації в неповному обсязі на Вимогу 2, зокрема пункт 2,

представник позивача пояснив, що надання пакетів документів лише щодо схем

розташування ТЗРДР, розроблених на замовлення Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради стало наслідком невірного розуміння питання п. 2 Вимоги 2.

Щодо обсягу інформації, наданої на Вимогу 3, представник позивача зазначив, що документи були надані в неповному обсязі у зв’язку з їх частковою втратою.

Крім того, представник Позивача повідомив, що після отримання Вимоги-3,

Підприємство почало роботу з відновлення втрачених документів, що підтверджується, зокрема, наданням до територіального відділення невистачаючих запитуваних документів, що стосуються схем, розроблених протягом 2016 року.

Відділенням не були прийняті подібні пояснення, як об’єктивні підстави для подання інформації в неповному обсязі на вимогу територіального відділення, адже дані пояснення додатково підтверджують факт наявності у Підприємства можливості вжиття належних заходів для відновлення втрачених документів та надання їх до територіального відділення в повному обсязі.

Звернень або клопотань про необхідність продовження строку виконання вимог про надання інформації (Вимога 2, Вимога 3) від Підприємства до відповідача не надходило.

Позивач не зазначив й про необхідність надання територіальним відділенням додаткового часу виконання вимог для відновлення втрачених матеріалів.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.04.2018 позов Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства задоволено повністю, визнано недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2017 № 23-ріш у справі № 2-26.250/36-2017, стягнуто з відповідача на користь позивача 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване наступним.

За своїм складом, обсягом інформації, кількості витребуваних документів вимоги голови відділення АМК України від 03.02.2017 за № 2-292/80-127 та від 27.02.2017 № 2-292/80-241 є занадто об’ємними й обтяжливими для Підприємства.

В інформації позивача від 14.02.2017 № 54, поданої на виконання вимоги голови відділення АМК України від 03.02.2017 за № 2-292/80-127, вказано у п. 17 загальну кількість розроблених схем розташування ТЗРДР у 2015 та наступні запитувані періоди, і, за ці ж періоди, у п.12 - калькуляції вартості послуги з розробки однієї схеми розташування ТЗРДР.

Згідно з поясненнями представника позивача, наданих у судовому засіданні, кожна розроблена схема розташування ТЗРДР у період 2015-2017, незалежно від обсягу та складності, має однакову вартість, яку затверджено калькуляцією.

Такі твердження узгоджуються з відповідною інформацією на електронному носії, доданому Підприємством до п.12 вказаної вище інформації від 14.02.2017 № 54, що поданий відповідачем до матеріалів даної справи і досліджений в судовому засіданні, у відповідності до якої одна розроблена схема розташування ТЗРДР коштує 192 грн.

Незважаючи на цю інформацію, головою відділення АМК України у п.2 вимоги від 27.02.2017 № 2-292/80-241 витребувано пакет документів щодо всіх розроблених схем розташування ТЗРДР у період 2015-2017 без обґрунтування необхідності їх подання.

Відповідачем не доведено необхідності пред’явлення Підприємству вимог, за неповне виконання яких на позивача спірним рішенням накладено штрафи, зокрема, впливу неподання витребуваних пакетів документів щодо всіх розроблених схем розташування ТЗРДР у період 2015-2017 на правильність вивчення відділення АМК України ринку аналогічно наданих Підприємством послуг.

Прийнявши спірне рішення, відділенням АМК України не висунуто позивачу вимоги про повне виконання п. 2 вимоги від 27.02.2017 № 2-292/80-241.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення носить характер застосування до позивача відповідальності заради відповідальності, виходячи з формальних підстав.

Застосована в оскаржуваному рішенні відповідача повторність подання Підприємством інформації не в повному обсязі відсутня.

Це випливає з того, зокрема, що вимога відповідача від 27.02.2017 № 2-292/80-241 містила строк її виконання: 7 календарних днів з дня отримання вимоги. Голова відділення АМК України, вважаючи, що позивачем не виконано п.2 його ж вимоги від 27.02.2017, не вирішив питання про притягнення до відповідальності Підприємства, а натомість установив новий строк виконання цього пункту – 5 календарних днів з дня отримання вимоги від 26.04.2017. Таке узгоджуються із загальноприйнятою практикою ведення ділового обороту, згідно якої у разі невиконання зобов’язаною стороною певного зобов’язання у визначений строк, управнена сторона може такий строк продовжити або встановити новий строк.

Отже, вимога голови відділення АМК України від 26.04.2017 не є самостійною вимогою, а лише встановлює новий строк виконання вимоги від 27.02.2017 № 2-292/80-241.

Відділення АМК України, обґрунтовуючи обов’язок підприємства зберігати документи, за неповне подання яких на позивача спірним рішенням накладено штрафи, посилається на приписи Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884 (далі – Перелік), проте одна лише перевірка дотримання підприємствами приписів Переліку, яка не стосується участі відділення АМК України у формуванні та реалізації конкурентної політики, не відноситься до завдань або повноважень відповідача, визначених Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 30.03.2001 за № 291/5482ю.

Визначаючи суму штрафу, відповідач виходив із розміру 1 % доходу Підприємства за 2016 рік, який склав 6523300 грн., тобто 65233 грн.

У спірному рішенні Тервідділення АМК України при визначені розміру штрафу послалося на абз. 4 ч. 2 ст. 52 Закону. Згідно змісту цієї правової норми за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Отже, за порушення, передбачені п.14 ст. 50 Закону, за вчинення якого спірним рішенням Підприємство притягнуто до відповідальності, можуть накладатися штрафи в розмірі, меншому, ніж 1% від доходу певного суб’єкта господарювання.

Крім того, розмір застосованих до КПМЕП штрафів не відповідає й відповідним рекомендаційним роз’ясненням Антимонопольного комітету України.

У відповідності до ст. 4 рекомендаційних роз’яснень Антимонопольного комітету України від 09.07.2016 № 39-рр “Щодо застосування положень частин другої, п’ятої та шостої статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, частин першої та другої статті 21 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (далі – Рекомендації), Комітет, розраховуючи розмір штрафів за порушення, керується засадами пропорційності, недискримінаційності та розумності: пропорційність передбачає співмірність розміру санкцій, які мають на меті не лише покарання за вчинене правопорушення, але й стримування від вчинення чи продовження таких порушень, з масштабом та характером порушення; недискримінаційність означає неприпустимість застосування до суб’єктів господарювання різних підходів в аналогічних випадках; розумність означає, що розмір штрафу має визначатися з урахуванням значення фактичних обставин кожного випадку для забезпечення справедливого балансу між публічними інтересами та правами й свободами учасників правовідносин.

Згідно таблиці № 2 з додатку до вказаних роз’яснень, базовим розміром штрафу, який може застосовуватися до суб’єктів господарювання за вчинення правопорушення, передбаченого п. 14 ст. 50 Закону, є 13600 грн.

Крім того, базовий розмір штрафу може бути зменшеним до 50 % сукупно у випадку надання доказів існування таких пом’якшуючих обставин: припинення відповідачем дій (бездіяльності), що містять ознаки порушення, до прийняття відповідного рішення, попереднього рішення органу Комітету; відшкодування шкоди, завданої порушенням, чи усунення наслідків порушення в інший спосіб до прийняття відповідного рішення органу Комітету; усунення умов, що сприяли вчиненню порушення, до прийняття відповідного рішення; фактичне недотримання учасником узгоджених дій їх умов та наявність доказів, що суб’єкт господарювання фактично конкурував на ринку, протягом всього часу тривання порушення; співпраця під час розгляду справи з органами Комітету, що сприяла з’ясуванню обставин справи, зокрема виявленню фактів, відомостей, про які органи Комітету не запитували, або виявленню інших порушень законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі вчинених іншими особами; вчинення порушення внаслідок впливу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю або суб’єкта господарювання, в економічній залежності від якого знаходився порушник; звернення до початку розгляду справи про порушення за отриманням дозволу суб’єктом господарювання на концентрацію у разі вчинення порушення, передбаченого пунктом 12 статті 50 Закону (ст. 17 Роз’яснень).

Відділенням АМК України у спірному рішенні зазначено, що підприємство раніше не притягувалося до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції; після отримання копії подання з попередніми висновками по справі № 2-26.250/36-2017 підприємство надало запитані документи, але такі обставини, які могли бути, як пом’якшуючі, відповідачем при визначенні розмірів шарфів не враховано, як не враховано й співпраці Підприємства до прийняття спірного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в оскаржуваному рішенні відділення АМК України висновки щодо вчинення КСМЕП правопорушень не відповідають обставинам справи, а розміри штрафів застосовано з порушенням норм матеріального права, що є підставою для визнання рішення недійсним згідно зі ст. 59 Закону.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Проведений аналіз інформації та документів, наданих позивачем на виконання вимоги від 27.02.2017 № 2-292/80-241 засвідчив, що Підприємство не надало до відділення АМК документи щодо всіх розроблених ним схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом протягом 2015 року – станом на момент надання відповіді та цю вимогу, а лише вибірково надало документи, що підтверджують факти розроблення ним таких схем протягом вказаного періоду.

Надані підприємством на виконання вимоги від 27.02.2017 № 2-292/80-241 документи стосувались виключно розроблення позивачем схем розташування технічних засобів регулювання дорожнього руху (далі ТЗРДР) на замовлення Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради за період 2015 - січня 2017 року. В той же час Підприємство не надало до відділення АМК жодних документів, які б підтверджували розроблення ним схем розташування ТЗРДР рухом на замовлення фізичних або юридичних осіб протягом визначеного періоду.

Як було встановлено у справі № 2-26.250/36-2017, на виконання п. 10 вимоги про надання інформації від 03.02.2017 №2-292/80-127, листом від 14.02.2017 № 54 Підприємство повідомило Відділення АМК про те, що схеми розташування технічних засобів регулювання дорожнього руху розробляються Підприємством на замовлення фізичних та юридичних осіб.

З метою з’ясування дійсних обставин предмету дослідження, на адресу позивача направлено вимогу про надання інформації від 26.04.2017 №2-292/80-624 (далі Вимога 3), положеннями якої повторно вимагалось надати Відділенню для ознайомлення оригінали пакетів документів щодо всіх схем розташування ТЗРДР, що були розроблені Підприємством протягом 2015-2016 рр. станом на момент отримання вимоги. До складу таких пакетів документів мали входити документи, що оформлювалися в ході здійснення розробки схеми розташування ТЗРДР.

Листом від 06.05.2017 № 130 (а.с.26 т.1) Підприємство повідомило про те, що в період протягом 2015 - станом на 03.05.2017 схеми розташування ТЗРДР на замовлення фізичних осіб Підприємством не розроблялись.

Одночасно Підприємство повідомило, що схеми розташування ТЗРДР розроблялись на замовлення Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради інших юридичних осіб. Схеми, розроблені для інших юридичних осіб, передавались Замовникам, так як вони носили тимчасовий характер на період проведення ремонтних робіт на аварійних ділянках, а у Комунального підприємства залишались лише акти наданих робіт (послуг).

Крім того, Підприємство надало для ознайомлення пакети документів щодо схем розташування ТЗРДР, що були розроблені Підприємством протягом 2015-2016рр. та станом на 03.05.2017.

Аналіз наданих КСМЕП на виконання Вимоги 3 документів засвідчив, що на виконання пункту 2 Вимоги 2, Позивачем не були надані до Відділення для ознайомлення оригінали документів: листів-погоджень схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом, оригінали схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом оригінали актів здачі-прийняття робіт (послуг) юридичним особам.

Факт наявності у позивача вказаних документів, на момент надання відповіді на Вимогу 2, підтверджується подальшим їх наданням на виконання Вимоги 3.

Доводи Позивача про те, що частину документів довелося йому відновлювати не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

КСМЕП на виконання Вимоги 3 також лише вибірково надало до

Відділення для ознайомлення пакети документів щодо розроблених схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом, в той час як згідно положень вимоги, Підприємство мало надати пакети документів щодо всіх схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом, розроблених ним протягом 2015-2016рр, та станом на момент отримання вимоги.

Будь-якої додаткової інформації, документів або клопотань про продовження строку виконання вимоги від Підприємства до Відділення не надходило.

Підприємство вказало, що подання ним інформації в неповному обсязі на Вимогу 3 обумовлене втратою позивачем деяких актів здачі-приймання робіт (послуг), однак не підтвердило дані факти жодним доказом.

Доводи про те, що частину документів довелось відновлювати Підприємству, позивач також не підтвердив жодним належним та допустимим доказом.

Скаржник зазначив, що питання щодо форми, вигляду та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, належить виключно до повноважень цього органу.

Чинне законодавство України про захист економічної конкуренції не містить жодної норми, яка б звільняла суб’єкта господарювання від відповідальності за надання органу АМК інформації в неповному обсязі (чи ненадання такої інформації) внаслідок власного розуміння висунутої вимоги, а також не містить жодної норми, яка б зобов’язувала орган АМК доводити необхідність пред’явлення суб’єкту господарювання вимог, за неповне виконання яких на суб’єкта накладено штрафи, зокрема впливу неподання витребуваних документів на правильність вивчення органу АМК ринку.

Відділення АМК не проводило будь-якої перевірки позивача та не притягувало його до відповідальності за недотримання приписів Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 та зареєстрованого 17.04.2012 за № 571/20884.

Враховуючи, що позивачем на вимоги голови відділення АМК було не в повному обсязі надано витребувано інформацію, відповідачем порушено справу № 2-26.250/36-2017 за результатами розгляду якої прийнято спірне рішення та притягнуто позивача до відповідальності.

Зміст спірного рішення відділення АМК не містить посилань на приписи зазначеного Переліку, висновки відповідача засновані виключно на нормах законодавства про захист економічної конкуренції, які визначають генеральний прямий обов’язок надання інформації на вимогу органу АМК (в тому числі інформації з обмеженим доступом).

Скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимога від 27.02.2017 № 2-292/80-241 не є самостійною вимогою, а лише встановлює новий строк виконання вимоги від 26.04.2017 №2-292/80-624, оскільки подання інформації в неповному обсязі одним суб’єктом господарювання на кожну окрему вимогу голови відділення АМК, являє собою окремі склади порушення, що можуть розглядатись як в межа окремих справ, так і в межах одної справи.

Щодо розміру застосованих до позивача штрафів, скаржник зазначив, що такі штрафи були визначені відділенням без порушення повноважень, допустимого розміру і з врахуванням сукупних обставин, які впливають на його визначення, а рекомендаційні роз’яснення АМК від 16.02.2016 № 6-рр мають рекомендаційний характер, не містять норм (приписів), обов’язкових для застосування і посилання на них не може вважатись підставою для скасування оскаржуваного рішення відділення АМК.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити її без задоволення.

В судове засідання 25.07.2018 з’явились представники учасників справи.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, Антимонопольний комітет України (відповідно органи, що входять в його систему) здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, утворені територіальні відділення, які здійснюють аналогічні завдання та наділені певною компетенцією, а їх голови - певними повноваженнями.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що голова територіального відділення має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічні повноваження закріплено у Положенні про територіальне відділення затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 №291/5482 (зі змінами) (далі - Положення).

Підпунктом 4 ч. 1 п. 3 та п.п. 5 ч. 1 п. 8 Положення встановлено, що відділення АМК, його голова має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до п. 12 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та п.п. 10 п. 3 Положення, що одним з повноважень голови територіального відділення є проведення дослідження ринку, визначення межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне, суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проводилось дослідження товарних ринків, в тому числі ринків надання послуг обслуговування, ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, а також здійснювався державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема про захист від недобросовісної конкуренції, з боку суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на цих ринках.

Відділенням АМК на адресу позивача направлено вимоги про надання інформації від 27.02.2017 №2-292/80-241 (Вимога 2) та від 26.04.2017 №2-292/80-624 (Вимога 3).

Вимога 2 складалася з чотирьох пунктів, на перший, третій та четвертий з яких позивач надав інформацію в повному обсязі.

Пунктом 2 Вимоги 2 до Відділення вимагалось надати для ознайомлення оригінали пакетів документів щодо всіх схем розташування технічних засобів регулювання дорожнього руху, що були розроблені комунальним підприємством протягом 2015-2016рр. та станом на момент отримання вимоги. До складу пакету документів мали входити всі документи, що оформлюються в ході здійснення розробки кожної схеми технічних засобів регулювання дорожнього руху.

Одночасно, у Вимозі 2 було зазначено, що після ознайомлення з вказаними матеріалами, Відділення зобов’язується повернути всі надані оригінали документів в належному стані.

У разі неможливості надання Відділенню оригіналів документів. Підприємству було запропоновано до територіального відділення надати належним чином засвідчені копії оригіналів.

Вимогою 2 було зазначено, що за бажанням, замість паперових копій запитуваних документів, можуть бути надані їх фото, скановані копії або оригінали.

Надані Підприємством на виконання Вимоги 2 документи стосувались виключно

розроблення Підприємством схем розташування технічних засобів регулювання дорожнього руху (далі - ТЗРДР) на замовлення Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради за період 2015 - січня 2017.

При цьому підприємство не надало до територіального відділення жодних документів, які б підтверджували розроблення ним схем розташування ТЗРДР рухом на замовлення фізичних або юридичних осіб протягом визначеного періоду.

На адресу КСМЕП було направлено Вимогу від 26.04.2017 №2-292/80-624, якою повторно вимагалось надати Відділенню для ознайомлення оригінали пакетів документів щодо всіх схем розташування ТЗРДР, що були розроблені Підприємством протягом 2015-2016рр. та станом на момент отримання вимоги.

Листом від 06.05.2017 № 130 Підприємство повідомило відповідача про те, що в період протягом 2015 - станом на 03.05.2017 схеми розташування ТЗРДР на замовлення фізичних осіб Підприємством не розроблялись.

Одночасно Підприємство повідомило, що схеми розташування ТЗРДР розроблялись на замовлення Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та інших юридичних осіб.

Схеми, розроблені для інших юридичних осіб, передавались Замовникам, так як вони носили тимчасовий характер на період проведення ремонтних робіт на аварійних ділянках, а у позивача залишались лише акти наданих робіт (послуг).

Крім того, Підприємство надало для ознайомлення пакети документів щодо схем

розташування ТЗРДР, що були розроблені Підприємством протягом 2015-2016рр. та станом на 03.05.2017.

Аналіз наданих КСМЕП на виконання Вимоги 3 документів засвідчив, що на виконання пункту 2 Вимоги 2, позивачем не були надані до Відділення для ознайомлення оригінали документів: листів-погоджень схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом, оригінали схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом, оригінали актів здачі-прийняття робіт (послуг) юридичним особам.

Факт наявності у Підприємства вказаних документів, на момент надання відповіді на Вимогу 2, підтверджується подальшим їх наданням на виконання Вимоги 3.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не надало до Відділення документи щодо всіх розроблених ним схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом протягом 2015 – 2016 рр. та станом на момент отримання Вимог відповідача.

Позивачем надані лише окремі документи, що підтверджують факти розроблення ним таких схем протягом вказаного періоду.

Будь-якої додаткової інформації, документів або клопотань про продовження строку виконання вимог від Підприємства до Відділення не надходило.

Позивач зазначив, що неподання ним інформації не в повному обсязі на Вимогу 3, обумовлене втратою позивачем деяких Актів-здачі прийняття робіт (послуг).

Одночасно Підприємство надало копії відновлюваних документів стосовно розроблених схем, а саме:

1. За 2015 рік: копії 4-х схем та листів – погодження до ОСОБА_3 № 57 за серпень 2015; копію ОСОБА_3 передачі схем за серпень 2015 року (ТОВ «Європеломонтаж-Сервіс») та 3 схеми; копія ОСОБА_3 передачі схем за квітень 2015 року (ТОВ «Кремпунь») на 1 схему.

В результаті аналізу наданих документів відповідачем встановлено, що схеми розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом до ОСОБА_3 №57 за серпень 2015 року, були розроблені та погоджені Відділом ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УМВС України в Миколаївській області у 2014 році.

Як вже зазначалось раніше, згідно вимоги 3, позивач мав надати до відповідача для ознайомлення документи щодо всіх схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом, що були розроблені ним протягом 2015-2016рр.

та станом на момент отримання вимоги.

У зв’язку з чим відповідачем правомірно не прийнято до уваги, надані Позивачем документи, а саме схеми розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом до ОСОБА_3 №57 за серпень 2015 року, оскільки вони були розроблені, та погоджені протягом 2014 року.

Крім того позивачем зазначено, що за 2015 рік не вистачає документів стосовно 3 схем розташування технічних засобів регулювання дорожнім рухом, через відсутність у Підприємства інформації щодо місцезнаходження ТОВ «Ліга-Сервіс». Підприємством не вказано, які саме відносини існували/існують між ним та ТОВ «Ліга-Сервіс», та з якою метою Підприємству необхідно володіти інформацією щодо місцезнаходження Товариства.

Отже, територіальним відділенням правомірно та обґрунтовано не прийнято до уваги дані пояснення Підприємства.

2. За 2016 рік: копія ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт за червень 2016 року (МКП «Миколаївводоканал») на 2 схеми; копія ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт за жовтень 2016 року (МКП «Миколаївводоканал») на 1 схему; копія ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт, за вересень 2016 року (ТОВ «Светолюкс - Злектромонтаж») на 1 схему; копія ОСОБА_3 здачі -прийняття робіт за жовтень 2016 року (ТОВ «Светолюкс – Злектромонтаж») на 1 схему; копія ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт за листопад 2016 року (ТОВ СП «Нібулон») на 1 схему; копія ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт за грудень 2016 року (ПАТ Завод «Екватор») на 1 схему.

Підприємство вказало, що подання ним інформації в неповному обсязі на Вимогу 3, обумовлене втратою КСМЕП деяких актів-здачі прийняття робіт (послуг).

Проте доказів на підтвердження викладеного матеріали справи не містять.

Доводи про те, що частину документів довелося Підприємству відновлювати, позивач також не підтвердив жодними належними та допустимими доказами.

При цьому, до закінчення терміну для надання інформації, звернень щодо перенесення строку надання інформації та зазначення об'єктивних причин, які унеможливлюють надання інформації у встановлені у вимогах строки в повному обсязі, до Відділення від позивача не надходило.

Позивач погоджується з фактом вчинення порушень, а саме подання останнім відділенню АМК інформації в неповному обсязі, які стали підставою для початку розгляду справи № 2-26.250/36-2017, за результатами якої прийнято спірне рішення.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інш. документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Виходячи зі змісту ст. 21, 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інш. документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків коли уповноважені особи Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.

Обов'язок надання інформації на вимогу уповноваженої особи Антимонопольного комітету України повинен виконуватися суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Судова колегія не приймає до уваги доводи позивача про те, що Підприємство зрозуміло вимоги відповідача про необхідність надання витребуваних документів, як такі, що можна надавати або можна не надавати взагалі запитувані документи.

Відділенням АМК було встановлено чітку вимогу – надати оригінали всіх документів, і лише в разі неможливості надання оригіналів цих документів, відповідач запропонував обрати Підприємству вигляд, у якому документи повинні бути надані: належним чином засвідчені копії чи фотокопії, або сканкопії.

Підприємство зобов’язане було надати, на виконання Вимоги 2, усі зазначені документи у будь - якому вигляді, який КСМЕП могло обрати самостійно.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що за своїм складом, обсягом інформації, кількості витребуваних документів, вимоги голови Відділення АМК України від 03.02.2017 за №2-292/80-127 та від 27.02.2017 №2-292/80-241 є занадто об’ємними й обтяжливими для Підприємства, а також те що відповідачем не доведено необхідності пред’явлення підприємству вимог, за неповне виконання яких на позивача спірним рішенням накладено штрафи, зокрема, впливу неподання витребуваних пакетів документів щодо всіх розроблених схем розташування ТЗРДР у період 2015-2017 на правильність вивчення Відділенням АМК України ринку аналогічно наданих Підприємством послуг, судова колегія зазначає наступне.

Органи Антимонопольного комітету України не обмежені у виборі

джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції зобов’язує суб’єкта господарювання надавати інформацію на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України у повному обсязі та у тому вигляді, який зазначено у вимозі.

Механізм та порядок проведення дослідження товарних ринків, розслідування у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, джерела та спосіб отримання та збирання доказів у ній, є виключною компетенцією Антимонопольного комітету України та органів, що входять в його систему, що унеможливлює втручання суб’єктів господарювання, органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно – господарського управління та контролю, у діяльність органів Комітету та намагання диктувати свої умови розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вільне тлумачення норм законодавства, є по суті неправомірним втручанням в діяльність органів Антимонопольного комітету України.

Формування питань суб’єктам господарювання, органам влади, місцевого самоврядування, адміністративно - господарського управління та контролю, які потребують з'ясування органом Антимонопольного комітету України для реалізації визначених законодавством повноважень, є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України.

Під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від суб'єктів господарювання. Втручання суб'єктів господарювання у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

Отже, питання щодо форми, вигляду та доцільності витребування органом

Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань,

передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, належить виключно до повноважень цього органу.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, обґрунтовуючи обов’язок підприємства зберігати документи посилається на приписи Переліку типових документів, при цьому одна лише перевірка дотримання підприємствами приписів Переліку, не відноситься до завдань або повноважень відповідача, визначених Положенням про територіальне відділення АМК.

Відділення АМК не проводило будь-якої перевірки позивача та не притягувало його до відповідальності за недотримання приписів Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 та зареєстрованого 17.04.2012 за № 571/20884.

Враховуючи, що позивачем на вимоги голови відділення АМК було не в повному обсязі надано витребувано інформацію, відповідачем порушено справу № 2-26.250/36-2017 за результатами розгляду якої прийнято спірне рішення та притягнуто позивача до відповідальності.

Зміст спірного рішення відділення АМК не містить посилань на приписи зазначеного Переліку, висновки відповідача ґрунтуються виключно на нормах законодавства про захист економічної конкуренції, які визначають генеральний прямий обов’язок надання інформації на вимогу органу АМК (в тому числі інформації з обмеженим доступом).

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимога від 27.02.2017 № 2-292/80-241 не є самостійною вимогою, а лише встановлює новий строк виконання вимоги від 26.04.2017 №2-292/80-624.

Подання інформації в неповному обсязі одним суб’єктом господарювання на кожну окрему вимогу голови відділення АМК, являє собою окремі склади порушення, що можуть розглядатись як в межа окремих справ, так і в межах одної справи.

Факт неодноразового неподання одним і тим самим суб’єктом господарювання інформації на запити органу АМК не є триваючим порушенням у розумінні ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/8001/17.

Щодо розміру застосованих до позивача штрафів судова колегія зазначає, що такі штрафи було визначені відділенням без порушення повноважень, допустимого розміру і з врахуванням сукупних обставин, які впливають на його визначення.

Рекомендаційні роз’яснення АМК від 16.02.2016 № 6-рр мають рекомендаційний характер, не містять норм (приписів), обов’язкових для застосування і посилання на них не може вважатись підставою для скасування оскаржуваного рішення відділення АМК.

Враховуючи вищевикладене, норми чинного законодавств України про захист економічної конкуренції, а також факт вчинення позивачем порушень, а саме подання відділенню АМК інформації в неповному обсязі, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Відділення АМК №23-ріш від 26.09.2017 є законним та обґрунтованим, отже у місцевого господарського суду були відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, повноваження суду апеляційної інстанції, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.04.2018 підлягає скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-283

ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Миколаївського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.04.2018 у справі № 915/1327/17 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання позову покласти на Комунальне спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство.

5. Стягнути з Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства на користь Миколаївського територіального відділення Антимонопольного комітету України 2400 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України

7. Повний текст постанови складено 26.07.2018

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна