Постанова № 75527442, 25.07.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

25.07.2018 року справа №908/2552/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від позивача від відповідача-1 (апелянта) від відповідача-2 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з’явились; ОСОБА_5 (керівник) – за наказом №487/07-12 від 18.04.2016 року; ОСОБА_6 – за довіреністю б/н від 02.07.2018 року; не з’явились;розглянувши апеляційну скаргу Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, смт. Веселе, Запорізька областьна рішення Господарського суду Запорізької областівід30.03.2018 року (повний текст від 04.04.2018 року)у справі№908/2552/17 (суддя Проскуряков К.В.)за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор", смт. Веселе, Запорізька областьдо відповідачів 1.Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, смт. Веселе, Запорізька область 2.Управління Державної казначейської служби України у Веселівському районі Запорізької області, смт. Веселе, Запорізька областьпро стягнення 52179,35 грн. ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" (далі за текстом – ТДВ "Веселівський елеватор", Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі за текстом – Веселівський РВ ДВС, Відповідач-1) та до Управління Державної казначейської служби України у Веселівському районі Запорізької області (далі за текстом – УДКСУ у Веселівському районі) про стягнення 235042,12 грн. шкоди, яка завдана неправомірним діями органу державної виконавчої служби.

В обґрунтування позовних вимог ТДВ "Веселівський елеватор" посилалось на те, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця Веселівського РВ ДВС ОСОБА_6 йому спричинена шкода у розмірі незаконно стягнутого виконавчого збору 235042,12 гривень.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2017 року порушено провадження у справі №908/2552/17.

24.01.2018 року ТДВ "Веселівський елеватор" звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про зміну предмету позовних вимог, в якій позивач вказав, що після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі, відповідачем Веселівським РВ ДВС здійснено повне повернення незаконно стягнутого виконавчого збору в сумі 235042,12 грн., тому станом на дату проведення підготовчого судового засідання у справі, предмет спору в частині стягнення 235042,12 грн. незаконно стягнутого виконавчого збору - відсутній, у зв’язку з чим просив суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Також у наведеній вище заяві позивач вказав, що діями Веселівського РВ ДВС, які полягають у неправомірному стягненні з позивача виконавчого збору в сумі 235042,12 грн., спричинено шкоду майновим інтересам позивача, яка полягає у знеціненні незаконно стягнутих коштів внаслідок дії інфляційних процесів, що у розумінні положень п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України вважається його збитками, і розмір яких за період з вересня 2016 до 01.01.2018 року склав 52179,35 грн. та які підлягають стягненню з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Веселівському районі Запорізької області. Тобто, відбулась заміна предмета позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.02.2018 року вказану заяву задоволено частково та прийнято її до розгляду в частині зміни предмету позову та стягнення завданих позивачу збитків у сумі 52179,35 грн., відмовивши у закритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України шкоди у розмірі 235042,12 грн.

Суд першої інстанції розглядав справу з предметом позову про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України через УДКСУ у Веселівському районі Запорізької області 52179,35 грн. шкоди (збитків), завданої майновим інтересам позивача, яка полягає у знеціненні незаконно стягнутих коштів внаслідок дії інфляційних процесів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 позовні вимоги ТДВ "Веселівський елеватор" задоволено; стягнуто з Державного бюджету України через УДКСУ у Веселівському районі на користь ТДВ "Веселівський елеватор" 52179,35 грн. шкоди, що полягає у знеціненні неправомірно стягнутих у ТДВ "Веселівський елеватор" грошових коштів, внаслідок дії інфляційних процесів, завданої неправомірними діями Веселівського РВ ДВС; стягнуто з Веселівського РВ ДВС на користь ТДВ "Веселівський елеватор" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Веселівський РВ ДВС, який просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі Веселівський РВ ДВС посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. Апелянт вважає, що положеннями ст. 22 ЦК України визначають можливість відшкодування реальних збитків та упущеної вигоди, одна нарахування позивачем на суму збитків інфляційних втрат Законом не передбачено. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник також посилається на невірне застосування місцевим господарським судом приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність саме за невиконання грошового зобов’язання. Вказує на неправильність розрахунку судом періоду для нарахування інфляції, оскільки його охоплено проміжком часу в який постанова ДВС про стягнення виконавчого збору була чинною та не визнавалась недійсною у судовому порядку. За твердженням скаржника, компенсація шкоди завданої державним органом пов’язаного з несвоєчасним поверненням коштів регламентована спеціальним порядком, передбаченим Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", однак зазначені спрямування також не передбачають можливості відшкодування інфляційних втрат.

В доповненнях до апеляційної скарги, Веселівський РВ ДВС підкріплював свою правову позицію з посиланням на практику Донецького апеляційного господарського суду, викладену у постанові від 15.02.2017 року у справі №908/2025/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року, де суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих інфляційних втрат за деліктними правовідносинами у зв’язку з тим, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на дані правовідносини, оскільки між сторонами відсутні будь-які грошові зобов’язання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 – головуючий (суддя-доповідач), судді Дучал Н.М., Геза Т.Д.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 року апеляційну скаргу Веселівського РВ ДВС залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України, оскільки скаржником не було надано доказів надсилання апеляційної скарги іншим сторонам у справі.

25.05.2018 року на виконання вимог ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 року від Веселівського РВ ДВС надійшов лист (про виправлення недоліків) разом із доказами на підтвердження надсилання апеляційної скарги іншим сторонам у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Веселівського РВ ДВС на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ст. 263 ГПК України до 14.06.2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2018 року розгляд апеляційної скарги Веселівського РВ ДВС на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 ухвалено розпочати з 15.06.2018 року без повідомлення учасників справи.

18.06.2018 року на адресу суду від Веселівського РВ ДВС надійшли клопотання про розгляд справи за участю представника апелянта та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої ДВС просив доручити Веселівському районному суду Запорізької області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2018 року розгляд апеляційної скарги Веселівського РВ ДВС на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 призначено на 25.07.2018 року; клопотання Веселівського РВ ДВС про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, у зв’язку з чим судове засідання, призначене на 25.07.2018 року, постановлено провести в режимі відеоконференції.

На підставі розпорядження Керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №636/2018 від 23.07.2018 року, у зв'язку з неможливістю продовження розгляду справи суддею зі складу колегії ОСОБА_7 (перебування у відпустці на день розгляду справи - 25.07.2018 року), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/2552/17 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 року для розгляду апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. – головуючий (суддя-доповідач), судді Дучал Н.М., Склярук О.І.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті позивач та відповідач-2 не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надали його до суду.

Уповноважені представники апелянта - Веселівського РВ ДВС, які були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції 25.07.2018 року, проведеного в режимі відеоконференції з Веселівським районним судом Запорізької області, підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 25.07.2018 року, не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, обставини та висновки, що встановлені та зроблені судом першої інстанції у даній справі, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи, дослідженим судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року у справі №908/3164/15 стягнуто з ТДВ "Веселівський елеватор" на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" 2299999,00 грн. основного боргу за кредитом, 116736,07 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 200,00 грн. комісії за управління кредитною лінією, 3682,30 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 8,06 грн. пені за порушення строків оплати комісії за управління кредитною лінією, 184,11 грн. 3% річних за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 0,40 грн. 3% річних за порушення строків оплати комісії за управління кредитною лінією, 4845,00 індексу інфляції за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 10,80 грн. індексу інфляції за порушення строків оплати комісії за управління кредитною лінією, а також стягнуто з ТДВ "Веселівський елеватор" в доход Державного бюджету України 73078,38 грн. судового збору.

06.08.2015 року на виконання зазначеного рішення Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази.

Постановою Донецького апеляційного господарського від 06.10.2015 року рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року у справі №908/3164/15 в частині стягнення з ТДВ "Веселівський елеватор" судового збору в сумі 73078,38 грн. змінено з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача 48513,32 грн. судового збору; в іншій частині рішення залишено без змін. В касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції не була оскаржена.

09.03.2016 року старшим державним виконавцем Веселівського РВ ДВС ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50406625 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2015 року №908/3164/15, якою боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення до 15.03.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.03.2016 року відстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року у справі №908/3164/15 строком на 1 місяць до 24.04.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 року виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року у справі №908/3164/15 розстрочено на 12 календарних місяців за графіком, наведеним в ухвалі (щомісячно до першого числа місяця рівними платежами по 196 076,06 грн., починаючи з 08.06.2016 року по 01.05.2017 року).

28.07.2016 року державним виконавцем Веселівського РВ ДВС винесено постанову про стягнення з боржника - ТДВ "Веселівський елеватор" виконавчого збору ВП №50406625 у розмірі 235042,12 грн.

29.07.2016 року державним виконавцем Веселівського РВ ДВС винесено постанову ВП №51808203 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Веселівського РВ від 28.07.2016 року №50406625 про стягнення з ТДВ "Веселівський елеватор" на користь Веселівського РВ ДВС виконавчого збору ВП № 50406625 у розмірі 235042,12 грн.

Судом також встановлено, що кошти виконавчого збору у загальному розмірі 235042,12 грн. були перераховані до державного бюджету, а саме на рахунок УДКСУ у Веселівському районі Запорізької області. згідно платіжних доручень: №3794 від 31.08.2016 року на суму 48937,47 грн., №3862 від 06.09.2016 року на суму 86104,65 грн., №1660 від 01.09.2016 на суму 79081,11 грн., №1674 від 02.09.2016 року на суму 20918,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.10.2016 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2017 року, скаргу ТДВ "Веселівський елеватор" на дії ДВС задоволено:

- визнано незаконними дії Веселівського РВ ДВС щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.07.2016 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №50406625;

- визнано недійсною постанову Веселівського РВ ДВС від 28.07.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 235042,12 грн., винесену в рамках виконавчого провадження ВП №50406625;

- визнано незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_9, які полягають у його участі 03.08.2016 року у виконавчих діях з опису, опечатування та арешту майна ТДВ "Веселівський елеватор" при примусовому виконані постанови №50406625 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 235042,12 грн. від 28.07.2016 року;

- визнано незаконними дії державного виконавця Веселівського РВ ДВС ОСОБА_6, які полягають у проведенні 03.08.2016 року, виконавчих дій з опису та арешту майна ТДВ "Веселівський елеватор" при примусовому виконані постанови №50406625 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 235042,12 грн. від 28.07.2016 року, за наслідками яких було складено 4 акти опису та арешту майна;

Листом (вих. №128 від 09.12.2016р.) ТДВ "Веселівський елеватор" звернулося до Веселівського РВ ДВС із заявою про повернення незаконно стягнутих з нього коштів у розмірі 235042,12 грн. на підставі скасованої судом постанови державного виконавця, яка отримана органом ДВС 09.12.2016 року за (вх.№1790/16.14-38), але залишена без виконання.

15.05.2017 року, 16.05.2017 року та 21.06.2017 року вказані кошти у розмірі 235042,12 грн. були повернуті на депозитний рахунок Веселівського РВ ДВС органом ДКСУ.

15.05.2017 року державним виконавцем Веселівського РВ ДВС ОСОБА_6 в рамках виконавчого провадження ВП №50406625 повторно винесено постанову про стягнення з ТДВ "Веселівський елеватор" виконавчого збору в сумі 235042,12 грн., на виконання якої платіжними дорученнями від 23.05.2017 року №925 на суму 40861,16 грн. та №924 на суму 59138,84 грн., від 27.06.2017 року №3121 на суму 135042,12 грн. кошти виконавчого збору у загальному розмірі 235042,12 грн. були повторно перераховані до державного бюджету, а саме на рахунок УДКСУ у Веселівському районі Запорізької області та Вознесенівському районі м. Запоріжжя (№3121).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2017 року, скаргу ТДВ "Веселівський елеватор" на дії ДВС задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Веселівського РВ ДВС щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.05.2017 року, в рамках виконавчого провадження №50406625;

- визнано недійсною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.05.2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження №50406625;

- визнано неправомірними дії Веселівського РВ ДВС щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 15.05.2017 року, в рамках виконавчого провадження № 50406625;

- визнано недійсною постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 15.05.2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження №50406625.

В подальшому, 27.11.2017 року ТДВ "Веселівський елеватор" звернувся до Веселівського РВ ДВС та УДКСУ у Веселівському районі Запорізької област, з вимогою про вжиття передбачених законом заходів щодо повернення незаконно стягнутого виконавчого збору в сумі 235042,12 грн.

У зв'язку з тим, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 08.08.2017 року у справі №908/3164/15 набрала законної сили Веселівським РВ ДВС на корить позивача платіжними дорученнями було перераховано: №2741 від 27.12.2017 року суму 3327,82 грн., №2742 від 27.12.2017 року суму 3937,30 грн., №2743 від 27.12.2017 року суму 92734,88 грн., №33 від 12.01.2018 року суму 99942,64 грн., №56 від 15.01.2018 року суму 35099,48 грн.

Місцевим господарським судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що станом на 30.03.2018 року (ухвалення рішення у даній справі) виконавчий збір, який стягнутий за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.05.2017 року у розмірі 235 042,12 грн., повернуто ТДВ “Веселівський елеватор” у повному обсязі.

Звертаючись до суду першої інстанції із даним позовом (з урахуванням змыни предмету позову), позивач посилався на те, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця Веселівського РВ ДВС ОСОБА_6 йому спричинена шкода у розмірі 52179,35 грн., що полягає у знеціненні неправомірно стягнутих з позивача грошових коштів (виконавчого збору), внаслідок дії інфляційних процесів за період з 02.09.2016 року по січень 2018 року, завданої неправомірними діями Веселівського РВ ДВС.

Як вже зазначалось про це вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи через УДКСУ у Веселівському районі Запорізької області на користь ТДВ "Веселівський елеватор", нарахованих на суму шкоди, що заявлена в порядку ст. 1166 ЦК України, інфляційних нарахувань в сумі 52179,35 грн., які регулюються ст. 625 ЦК України, місцевий суд виходив з правомірності нарахування на суму шкоди інфляційних сум в якості відповідальності за порушення грошового зобов’язання. При цьому, оскільки між сторонами у даній справі існувало грошове зобов’язання, яке полягає у відшкодуванні шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця (повернення незаконно стягнутого виконавчого збору), та, враховуючи наявність прострочення цього грошового зобов’язання, позовні вимоги задоволено судом у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 ЦК України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Разом з тим, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Як вбачається із змісту заяви про зміну предмета позову, позивач вважає нараховані на суму шкоди (235042,12 грн.) в період з вересня 2016 року по січень 2018 року інфляційні втрати у розмірі 52179,35 грн. своїми недоотриманими доходами, які він міг би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

Судова колегія вважає, що у даній справі між сторонами виникли деліктні правовідносини, які є одним з видів позадоговірних зобов'язань, і регулюються положеннями ст. 22 і глави 82 ЦК Цкраїни.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

У справі, яка переглядається, збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його права.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вказане положення Основного Закону України реалізується нормами ст. 1173 ЦК України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Таким чином, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, АРК, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом АРК та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У цивільному праві під шкодою розуміється пошкодження чи знищення суб'єктивного цивільного права, блага чи інтересу.

Натомість, як встановлено ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі (з урахуванням зміни предмету позову) є вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України через УДКСУ у Веселівському районі Запорізької області на користь ТДВ "Веселівський елеватор" нарахованих на суму визначеної шкоди в порядку ст. 1166 ЦК України нарахувань у вигляді 52179,35 грн. інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Системний аналіз положень ст.ст. 1166 та 1173 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої ст. 1173 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України у даній постанові враховуються висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі №910/13889/17 та від 12.07.2018 року у справі №910/13314/17.

Колегія суддів також зазначає, що нарахування суми інфляційних втрат стосується прострочення саме грошових зобов'язань, а поняття "грошове зобов'язання" згідно з положеннями ЦК України позначає будь-яке зобов'язання, яке складається, в тому числі, з правовідносини, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Тобто ст. 625 ЦК України поширюється на порушення саме грошового зобов'язання, що існувало між сторонами до прийняття рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

Колегія суддів апеляційного суду відзначає, що із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність (правова позиція Верховного Суду у постанові від 12.03.2018 року у справі 910/13704/16, та Верховного Суду України у постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15).

Таким чином, ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.10.2016 року та від 08.08.2017 року, постановлені в межах справи №908/3164/15, яким задоволено скарги ТДВ "Веселівський елеватор" на дії та рішення Веселівського РВ ДВС про стягнення виконавчого збору, у зв’язку з чим визнано недійсними постанови від 25.10.2016 року та від 08.08.2017 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 235042,12 грн., винесені в рамках виконавчого провадження ВП №50406625, не встановили між позивачем та відповідачем (у даній справі ДВС) будь-яких зобов'язальних відносин, а підтвердили і визначили правовідносини сторін щодо необхідності повернення незаконно стягнутого виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, не поширюється на правовідносини між позивачем та відповідачем (деліктне зобов'язання), оскільки між ними відсутні будь-які договірні зобов'язальні правовідносини, а набрання законної сили ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2017 року, на виконання якої органом ДВС повернуто ТДВ "Веселівський елеватор" виконавчий збір, у зв’язку з чим відшкодовані позивачу за судовим рішенням кошти в сумі 235042,12 грн. відновили його порушене право, тобто, фактично, шкода позивачу відшкодована поверненням на його користь стягнутого виконавчого збору, а нарахування інфляційних втрат на вказану суму суперечить як приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і приписам ч. 3 ст. 11 вказаного Кодексу і взагалі не може вважатись шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України. Відтак, місцевий господарський суд помилково розглянув позовні вимоги, визначивши під предметом спору 52179,35 грн. шкодою (збитками), завданою майновим інтересам позивача, яка полягає у знецінені незаконно стягнутих коштів внаслідок дій інфляційних процесів. Зазначена сума нарахована саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, і на неї не може розповсюджуватись дія положень ст. 22 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції при визначенні характеру спірних відносин як деліктні зобов'язання і правовою нормою, що регулює зазначені зобов'язання, помилково поклав на учасника провадження (Веселівський РВ ДВС) відповідальність за порушення договірних зобов'язань на підставі ст. 625 ЦК України.

Отже, у справі, яка переглядається, відсутні правові підстави для стягнення інфляційних втрат, проте місцевий господарський суд не врахував наведених вище норм та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних деліктних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Веселівського РВ ДВС підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на позивача - ТДВ "Веселівський елеватор".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 – задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2018 року у справі №908/2552/17 – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та Управління Державної казначейської служби України у Веселівському районі Запорізької області про стягнення 52179,35 грн. матеріальної шкоди, що складає суму нарахованих позивачем у період з вересня 2016 року по січень 2018 року інфляційних втрат - відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Чапаєва, буд. 1, ідентифікаційний код 00957749) на користь Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Центральна, буд. 202, ідентифікаційний код 34877505) витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді Н.М. Дучал

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 25.07.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 27.07.2018 року).