Рішення № 75526749, 25.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1110/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця Говорунової Наталії Василівни про стягнення 13 427,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі по тексту - КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Говорунової Наталії Василівни (далі по тексту - Говорунова Н.В.) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 13 427,98 грн., яка складається із суми основного боргу 6373,31 грн., пені у розмірі 5295,70 грн., трьох відсотків річних у розмірі 349,44 грн., збитків від інфляції у розмірі 1409,53 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань прийнятих на себе за умовами договору №І-138 від 21.02.2002р. в частині оплати вартості спожитої теплової енергії.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, незважаючи на належне повідомлення про дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями, які надсилались судом на адресу Говорунової Н.В., яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте були повернуті, у зв'язку з неможливістю врученню одержувачу. Оскільки Говоруновою Н.В. не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

18.07.2018р. до суду надійшла заява від КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 5295,70 грн., три відсотки річних у розмірі 349,44 грн., збитки від інфляції у розмірі 1409,53 грн. В обґрунтування поданої заяви про зменшення позовних вимог позивачем було надано суду платіжні доручення про сплату відповідачем суми основного боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1, 2 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки ухвалою суду від 12.06.2018р. розгляд даної справи було вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 02.07.2018р. о 14:15 год., господарський суд, керуючись приписами ст. ст. 46, 118 ГПК України, дійшов висновку про необхідність залишення заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог без розгляду, оскільки остання була подана після проведення першого судового засідання по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.02.2002р. між Ізмаїльським підприємством теплових мереж „Ізмаїлтеплокомуненерго", найменування якого було змінено на КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (Теплопостачальна організація) та Говоруновою Н.В. (Абонент) було укладено договір на відпуск теплової енергії №І-138, відповідно до умов якого Теплопостачальною організацією були прийняті на себе зобов'язання із теплопостачання об'єктів Споживача, які розташовані за адресою м. Ізмаїл, проспект Миру, 22, вул. Кулікова, 31, а Споживачем були прийняті на себе зобов'язання із оплати вартості спожитої теплової енергії.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 7, 12 договору №І-138 від 21.02.2002р. облік поставленої теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку. Оплата спожитої теплової енергії здійснюється Абонентом самостійного згідно виставленого рахунку протягом 20 днів з моменту його отримання. У випадки несвоєчасної оплати Абоненту нараховується пеня у розмірі 0,3% за кожний день прострочення.

Згідно з п. 15 договору №І-138 від 21.02.2002р. даний договір укладено строком до 01.01.2003р. Договір вступає в силу з моменту його підписання та вважається продовженим щорічно, якщо за місця до закінчення строку його дії однією із сторін не було заявлено про відмову від договору або про перегляд його умов.

У відповідності до ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" протягом періоду з грудня 2015р. по березень 2018р. включно належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за договором на постачання теплової енергії №І-138 від 21.02.2002р. шляхом безперервного постачання теплової енергії відповідачу. При цьому, на виконання умов договору №І-138 від 21.02.2002р. позивачем було виставлено Говоруновій Н.В. наступні рахунки фактури: рахунок від 31.12.2015р. на суму 903,67 грн.; рахунок від 31.12.2015р. на суму 924,30 грн.; рахунок від 30.01.2016р. на суму 1291,60 грн.; рахунок від 31.01.2016р. на суму 955,12 грн.; рахунок від 26.02.2016р. на суму 842,60 грн.; рахунок від 26.02.2016р. на суму 123,24 грн.; рахунок від 26.02.2016р. на суму 756,13 грн.; рахунок від 31.03.2016р. на суму 749,09 грн.; рахунок від 31.03.2016р. на суму 357,00 грн.; рахунок від 31.10.2016р. на суму 184,82 грн.; рахунок від 31.10.2016р. на суму 420,83 грн.; рахунок від 31.10.2016р. на суму 333,85 грн.; рахунок від 30.11.2016р. на суму 653,76 грн.; рахунок від 30.11.2016р. на суму 540,26 грн.; рахунок від 30.12.2016р. на суму 990,18 грн.; рахунок від 30.12.2016р. на суму 710,29 грн.; рахунок від 27.01.2017р. на суму 106,72 грн.; рахунок від 31.01.2017р. на суму 1350,98 грн.; рахунок від 27.01.2017р. на суму 74,44 грн.; рахунок від 31.01.2017р. на суму 975,70 грн.; рахунок від 28.02.2017р. на суму 520,57 грн.; рахунок від 28.02.2017р. на суму 41,90 грн.; рахунок від 28.02.2017р. на суму 978,28 грн.; рахунок від 28.02.2017р. на суму 53,75 грн.; рахунок від 31.03.2017р. на суму 768,38 грн.; рахунок від 31.03.2017р. на суму 812,02 грн.; рахунок від 30.11.2017р. на суму 963,58 грн.; рахунок від 29.12.2017р. на суму 1192,76 грн.; рахунок від 31.01.2018р. на суму 690,20 грн.; рахунок від 31.01.2018р. на суму 129,30 грн.; рахунок від 28.02.2018р. на суму 1137,62 грн.; рахунок від 31.03.2018р. на суму 1180,82 грн. Рахунки-фактури відповідно до наданих позивачем реєстрів направлялись на адресу Говорунової Н.В. Загалом Говоруновою Н.В. протягом періоду з грудня 2015р. по березень 2018р. було спожито теплову енергію, вартість якої становить 18280,15 грн.

На виконання умов договору на постачання теплової енергії №І-138 від 21.02.2002р. Говоруновою Н.В. було перераховано на рахунок КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" грошові кошти у загальному розмірі 13817,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, квитанціями. Окрім того, з підписаного між сторонами по справі акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що заборгованість Говорунової Н.В. перед КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" станом на 12.06.2017р. складала 7349,03 грн.

З матеріалів справи вбачається, що КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" неодноразово зверталось до відповідача із претензіями про сплату заборгованості. Зокрема, 26.02.2018р. КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" просило відповідача сплатити суму боргу, розмір якої станом на 23.02.2018р. складав 8054,87 грн.

Оскільки виставлені позивачем рахунки Говоруновою Н.В. у повному обсязі оплачені не були, а претензії були залишені без відповіді та задоволення, КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" з метою захисту порушеного права звернулось до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна визначається в договорі. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. В силу положень ст. 12 Закону України „Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Положеннями ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-IV (з подальшими змінами та доповненнями) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Враховуючи наведені положення законодавства щодо порядку формування тарифів на теплову енергію, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування тарифів для визначення вартості спожитої відповідачем теплової енергії на підставі договору №І-138 від 21.02.2002р.

Як вбачається, із матеріалів справи, вартість поставленої позивачем теплової енергії протягом грудня 2015р. по березень 2018р. оплачувалась Говоруновою Н.В. не у повному обсязі, в результаті чого, на момент звернення КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до господарського суду із даною позовною заявою за відповідачем рахувалась прострочена заборгованість у розмірі 6373,31 грн.

Як зазначалось вище по тексту рішення, 18.07.2018р. позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Із наданих позивачем платіжних доручень №46 від 11.07.2018р. на суму 4373,31 грн. та №36 від 13.06.2018р. на суму 2000,00 грн. вбачається, що відповідачем було сплачено суму основної заборгованості, яка є предметом спору по даній справі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сума основної заборгованості у розмірі 6373,31 грн. на момент вирішення даного спору є погашеною, у зв'язку з чим, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За таких обставин погашення відповідачем спірної суми боргу у процесі розгляду справи, свідчить про необхідність закриття провадження по даній справі за позовом КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до Говорунової Н.В. про стягнення суми основного боргу у розмірі 6373,31 грн.

З посиланнями на умови п. 12 договору №І-138 від 21.02.2002р. та приписи Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20 травня 1999 року N 686-XIV КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" було нараховано Говоруновій Н.В. пеню у загальному розмірі 5295,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями) нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено, зокрема, статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20 травня 1999 року N 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, яка була розрахована КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" окремо по кожному платіжному документу, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до Говорунової Н.В. про стягнення пені у розмірі 5295,70 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості спожитої теплової енергії КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано до сплати Говоруновій Н.В. три відсотки річних у розмірі 349,44 грн. та збитки від інфляції у розмірі 1409,53 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до Говорунової Н.В. шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 349,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1409,53 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості Говорунової Н.В. перед КП „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" в загальній сумі 7054,67 грн., яка складається із пені у розмірі 5295,70 грн., трьох відсотків річних у розмірі 349,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1409,53 грн. витікає з умов укладених між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця Говорунової Наталії Василівни підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь позивача пені у розмірі 5295,70 грн., трьох відсотків річних у розмірі 349,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1409,53 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 530, 526, 547, 548, 549, 610, 611, 612, 617 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 231, 232, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України „Про теплопостачання", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". При цьому, провадження у справі за позовом комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця Говорунової Наталії Василівни про стягнення суми основного боргу у розмірі 6373,31 грн. підлягає закриттю.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 836,29 грн., у зв'язку з закриттям провадження у частині позовних вимоги відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року N 3674-VI підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача на підставі ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/1110/18 за позовом комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця Говорунової Наталії Василівни про стягнення суми основного боргу у розмірі 6373,31 грн. - закрити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Говорунової Наталії Василівни /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" /68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-А, ідентифікаційний код 05514413/ пеню у розмірі 5295,70 грн. /п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять грн. 70 коп./, три відсотки річних у розмірі 349,44 грн. /триста сорок дев'ять грн. 44 коп./, збитки від інфляції у розмірі 1409,53 грн. /одна тисяча чотириста дев'ять грн. 53 коп./, судовий збір у розмірі 925,71 грн. / дев'ятсот двадцять п'ять грн. 71 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 липня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна