Рішення № 75526682, 26.07.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2018р. Справа №914/1317/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”, м.Одеса, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК” ОСОБА_1

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авенсіс”, м.Одеса

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “АЖУР”, м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, м. Київ

про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участі представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача-1: ОСОБА_2 - представник (довіреність № б/н від 02.07.2018р.)

від відповідача-2: не з’явився

від третьої особи-1: не з’явився

від третьої особи-2: не з’явився

Права і обов’язки роз’яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Постановою Верховного Суду від 12.03.2018р. постанову Вищого господарського суду України від 16.01.2017, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016 у справі №914/1317/16 скасовано. Справу №914/1317/16 направлено на розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 23.05.2018р. справу №914/1317/16 прийнято до розгляду в загальному провадженні, та призначено підготовче судове засідання на 12.06.2018р.

Ухвалами від 12.06.2018р. та від 06.07.2018р. розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2018р. не з’явився, однак, направив на електронну адресу суду клопотання про врахування правових висновків Верховного Суду України.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.07.2018р. усно заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.

Треті особи-1,2 в судове засідання 23.07.2018р. явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 23.07.2018р. господарський суд Львівської області прийшов до висновку закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

18.02.2014 між ПАТ “Імексбанк” (кредитор) та ТОВ “Торгова компанія “Ажур” (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 7/14, та додаткові угоди до нього. Умовами договору, а саме підпунктом 1.1.1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 23.12.2014), визначено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених кредитним договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 139488208 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки – 17,8% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 20.08.2015р. (включно) на умовах, визначених цим договором.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі №916/1422/15-г, яке набрало законної сили, встановлено, що ПАТ “Імексбанк” належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав позичальнику кредитні кошти в обумовленому розмірі, однак, останній взяті на себе за договором зобов’язання належним чином не виконував, відтак, рішенням суду позов ПАТ “Імексбанк” до ТОВ “Торгова компанія “Ажур” про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014 задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ “Торгова компанія “Ажур” заборгованість за кредитом в сумі 139488208 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 13196731,33 грн., пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 3415737,34 грн.

30.10.2015 на виконання вказаного рішення суду в примусовому порядку, Господарським судом Одеської області видано наказ по справі № 916/1422/15-г, який пред’явлено стягувачем до виконання та 23.12.2015 відкрито виконавче провадження ВП № 49711266.

Також судами було встановлено, що між ПАТ “Імексбанк” (заставодержатель), ТОВ “Авенсіс” (заставодавець (майновий поручитель) та ТОВ “Торгова компанія “Ажур” (боржник) в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Торгова компанія “Ажур”, що виникли із договору про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014, було укладено трьохсторонній Договір застави майнових прав від 18.02.2014. Відповідно до умов вказаного договору, заставодавець (майновий поручитель) передав в заставу заставодержателю майнові права, що випливають з договору від 01.04.2013, укладеного між заставодавцем (майновим поручителем) та АТ “Чорноморська транспортна компанія” (пункт 1.1 Договору застави майнових прав). Зазначені майнові права заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу заставодержателю з метою забезпечення своєчасного та повного виконання ТОВ “Торгова компанія “Ажур” зобов’язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014, з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно з пунктом 1.3 договору застави майнових прав, заставлені майнові права оцінені сторонами в сумі 63000000 грн.

Також 18.02.2014 ПАТ “Імексбанк” (заставодержатель) та ТОВ “Авенсіс” (заставодавець (майновий поручитель) укладено договір про уступку права вимоги до Договору застави майнових прав від 18.02.2014, за яким заставодавець уступає, а заставодержатель приймає в повному обсязі право вимоги на всі майнові права за Договором від 01.04.2013, укладеного між ТОВ “Авенсіс” та АТ “Чорноморська транспортна компанія”, які є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014 з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

23.12.2014 між ПАТ “Імексбанк” (заставодержатель), ТОВ “Авенсіс” (заставодавець (майновий поручитель) та ТОВ “Торгова компанія “Ажур” (боржник) укладено договір про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014, за умовами якого сторони домовились про те, що, розриваючи договір, зазначений в пункті 1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за зазначеним договором.

23.12.2014 між ПАТ “Імексбанк” (заставодержатель) та ТОВ “Авенсіс” (заставодавець, майновий поручитель) укладено договір про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014, за яким сторони дійшли згоди розірвати договір про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 та домовились про те, що, розриваючи договір, зазначений в пункті 1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним договором.

За результатами укладення зазначених правочинів 14.01.2015 на підставі договору розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучено запис 14195476 з контрольною сумою ДЗЕДВ03Б18 про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна ТОВ “Авенсіс”.

26.01.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №50 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” до категорії неплатоспроможних”.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 “Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ “Імексбанк”, згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ “Імексбанк” ОСОБА_3, а 21.05.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №330 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Імексбанк”. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015 № 105 “Про початок процедури ліквідації АТ “Імексбанк” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Імексбанк”.

22.01.2016 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ “Імексбанк” направлено ТОВ “Авенсіс” та ТОВ “Торгова компанія “Ажур” повідомлення про нікчемність правочину, а саме: договорів від 23.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014.

Вказане повідомлення в судовому порядку не оскаржено.

В обґрунтування позовних вимог ПAT “Імексбанк” посилається на факт нікчемності спірних договорів у зв'язку із наявністю обставин, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, стверджуючи, що розірвавши договір застави та договір про уступку права вимоги, Банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У постанові від 12.03.2018р. Верховний Суд України вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Банк реалізував право майнової вимоги шляхом звернення до суду з позовом про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі № 916/1422/15-г, оскільки зазначені обставини, навпаки, підтверджують факт нікчемності правочинів про розірвання договорів забезпечення з огляду на відмову Банку від власних майнових вимог до заставодавця, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника, наявність якої установлено зазначеним судовим рішенням. Адже наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Таким чином, у справі, що розглядається, суди на зазначені вимоги чинного законодавства уваги не звернули, не дали належної правової оцінки положенням кредитного договору, договорів застави та уступки права вимоги, результатам перевірки, проведеної уповноваженою особою Фонду, під час якої виявлено факти вилучення Банком ліквідних предметів застави та іпотеки шляхом укладення договорів про розірвання відповідних договорів протягом листопада-грудня 2014 року, належним чином не з’ясували умов, порядку та дотримання строків виконання боржником зобов’язань за кредитним договором на час укладення оспорюваних договорів.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив наступне.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2018р. у справі № 916/1422/15-г було визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Одеської області від 30.10.2015р. у справі № 916/1422/15-г про стягнення із ТОВ «ТК «Ажур» на користь АТ «Імексбанк» заборгованості за кредитом у розмірі 139 488 208.00 грн. 00 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 13 196 731, 33 грн. та пеню за прострочення платежів по кредитному договору у сумі 3 415 737, 34 грн., тобто суми боргу, яка виникла із договору про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод).

Вказаною ухвалою встановлені преюдиціальні для даної справи факти щодо укладення договору іпотеки будівель стадіону, набуття позивачем права власності па предмет іпотеки та, як наслідок, про припинення зобов'язань ТОВ «ТК «Ажур» за договором про відкриття кредитної лінії № 7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) із передбаченої ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» підстави.

13.06.2018р. постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/1422/15-г ухвалу господарського суду Одеської області від 05.05.2018р. у справі № 916/1422/15-г залишено без змін, а апеляційну скаргу банку - без задоволення.

Всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою належного ПрАТ «ФК «Чорноморець» майна відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеською міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 6134, в тому числі і зобов’язання ТОВ «ТК «Ажур» за договором про відкриття кредитної лінії № 5/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод), на момент пред'явлення позову були припиненими, що додатково свідчить про необґрунтованість заявленого АТ «Імексбанк» позову, направленого на відновлення порушених прав за зобов’язаннями, які на момент звернення до суду були припинені із передбаченої законом підстави.

На думку відповідача, з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов’язків сторін, що складають зміст конкретного зобов’язального правовідношення. Із урахуванням того, що основне зобов'язання кредитний договір, на теперішній час є припиненим, неможливим є відновлення первісного забезпечення відповідного зобов'язання та, як наслідок, визнання недійсним спірного правочину про розірвання вже припиненого договору забезпечення

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв’язку з яким скасовано судові рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 5 ст. 310 ГПК України).

З врахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постанові 12.03.2018р. у справі № 914/1317/16, сторони подали письмові пояснення.

Пункт 1 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає три підстави для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна; 2) банк прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій; 3) банк відмовився від власних майнових вимог.

Судом встановлено, що договори про розірвання договорів застави та уступки права вимоги, укладених на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним були укладені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, внаслідок їх укладення банк відмовився від своїх вимог, що випливали з вказаних договорів.

За вказаних обставин, наявні підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними, оскільки, виходячи із вищенавденого, безоплатність має значення лише у випадку, коли банк здійснив відчуження майна. У випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину.

Повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про нікчемність договорів в судовому порядку не оскаржувалось (п.п. 2.5.2, 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р.).

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують погашення заборгованості за кредитним договором, в забезпечення якого укладено спірний договір застави.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.04.2018р. у справі №914/1316/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судовий збір покладається на останніх.

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Визнати недійсним Договір від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (ідентифікаційний код 20971504), Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур» (ідентифікаційний код 37169227) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авенсіс» (ідентифікаційний код 20963918).

3.Визнати недійсним Договір від 23.12.2014р. про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (ідентифікаційний код 20971504) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авенсіс» (ідентифікаційний код 20963918).

4.Застосувати наслідки недійсності Договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., повернувши сторін у первісний стан, шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195476 з контрольною сумою ДЗЕДВОЗБ18 про державну реєстрацію обтяження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс» на підставі Договору застави майнових прав від 18.02.2014р. з датою вилучення, а саме з 14.01.2015р.

5.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ажур» (79000, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ідентифікаційний код 37169227) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс» (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-а, ідентифікаційний код 20963918) на користь Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-а, ідентифікаційний код 20971504) 4134,00 грн. судового збору.

6.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 27.07.2018р.

Суддя Ділай У.І.