Рішення № 75526574, 25.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/708/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Підприємства “Березаньтепломережа” про стягнення 338 795,33грн:

від позивача – ОСОБА_1 (довіреність №16-64 від 14.04.2017);

від відповідача – не з’явилися

встановив:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Підприємства “Березаньтепломережа” про стягнення 325 296,74грн, у т.ч.: 129 420,01грн основного боргу за поставлений природний газ у січні-грудні 2013 року; 166142,11грн втрат від інфляції за період з 01.03.2014 по 30.11.2017; 18758,50грн - 3% річних за період з 14.02.2013 по 19.12.2017 та 10 976,12грн пені за період з 14.02.2013 по 13.07.2014.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором від 28.12.2012 №13/2187-ТЕ-17 в частині оплати поставленого газу у встановлений договором строк (а.с.3-7).

04.07.2018 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 129 420,01грн основного боргу, 9 302,45грн пені за загальний період з 14.02.2013 по 13.07.2014, 19 764,64грн - 3% річних за загальний період з 14.02.2013 по 05.06.2018 та 180 308,23грн втрат від інфляції за період лютий 2013 року – квітень 2018 року (а.с.62-63).

Оскільки відповідна заява подана до закінчення підготовчого засідання, її копія направлена відповідачу та позивачем надано докази сплати судового збору, вона прийнята судом до розгляду, про що прийнято протокольну ухвалу від 04.07.2018 (а.с. 77-78).

Відповідач у даній справі письмового відзиву по суті заявлених позовних вимог не надав; представник відповідача в підготовче засідання та з’явився.

В судовому засіданні 04.07.2018 оголошено перерву до 13.07.2018 з метою надання можливості відповідачу отримати копію заяви про збільшення позовних вимог, яка позивачем направлена відповідачу безпосередньо у день засідання – 04.07.2018.

Копія ухвали про оголошення перерви отримана відповідачем 11.07.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103264806570 (а.с.85).

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; ухвала євидом судового рішення в силу ч.1 ст.232 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2018, яка занесена до протоколу, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.07.2018 (а.с. 81-82).

Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений ухвалою від 13.07.2018 (а.с.84). Копія вказаної ухвали направлена на адресу відповідача, яка відповідає адресі, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, станом на 25.07.2018 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступній обставини.

28.12.2012 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Підприємства “Березаньтепломережа” укладено договір № 13/2187-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (а.с.11-16, далі - договір).

За умовами відповідного договору, позивач зобов’язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на миту територію України , для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями у визначеному у договорі обсягу та за встановленою ціною (пп.1.1, 1.2 договору).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає з 01.01.2013 по 31.12.2013 природний газ у обсязі до 200 тис. куб.м.

Як визначено пп. 5.1, 5.2 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ теплопостачальних підприємств встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу становить з ПДВ – 1309,20грн.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх у дію.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 116,469 тис.м3 на загальну суму 152481,21грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.22-28).

Частково зобов’язання з оплати поставленого природного газу припинено на суму 23 081,20грн внаслідок укладення договору №224/30 від 14.02.2014 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік) (а.с.72-75).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язку щодо оплати поставленого за договором природного газу та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов’язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України. згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань, за природний газ, поставлений у січні-грудні 2013 року, розрахувався лише частково.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем частково не виконані взяті на себе зобов’язання з оплати поставленого природного газу, що відповідачем не спростовано шляхом подання доказів зворотного, суд вважає заявлені вимоги в частині основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 129 420,01грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, вимоги позивача в частині стягнення 19 764,64грн процентів за загальний період з 14.02.2013 по 05.06.2018, нарахованих у зв’язку простроченням виконання грошового зобов’язання, є обґрунтованими, однак, не у повному обсязі.

Так, розмір процентів, за розрахунком суду, за заявлений позивачем період складає 19 764,63грн і вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню; у задоволенні вимог про стягнення процентів у розмірі 0,01грн у задоволенні позову суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 180 308,23грн втрат від інфляції за період - 02.2014-04.2018.

За розрахунком суду, розмір втрат від інфляції за заявлені позивачем період складає 180 307,12грн, у зв’язку з чим відповідні вимоги у такому розмірі підлягають задоволенню; у задоволенні вимог про стягнення 1,11грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 9302,45грн пені за загальний період з 14.02.2013 по 13.07.2014.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Крім того, згідно п. 9.3 договору, строк в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за вказаним договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"; пеня позивачем нарахована у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, а відповідні вимоги в частині стягнення 9 302,45грн пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача - пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а саме у розмірі 5081,91грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства “Березаньтепломережа” (ідентифікаційний код 20615577; 07540, Київська область, м. Березань, вул. Фрунзе, буд. 20) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (ідентифікаційний код 20077720; 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 129 420,01грн основного боргу, 9302,45грн пені, 19 764,63грн - 3% річних, 180 307,12грн втрат від інфляції, а також 5081,91грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 0,01грн -3% річних та 1,11грн втрат від інфляції у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено – 27.07.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова