Рішення № 75526539, 04.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/487/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства “Бориспільське лісове господарство”

до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Лук’янівське”

про стягнення 10367,96 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Карпечкін Т.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 43 від 11.10.2017 року);

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 138 від 06.03.2018 року Державного підприємства “Бориспільське лісове господарство” до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Лук’янівське” про стягнення 10367,96 грн. з яких 7136,41 грн. основного боргу, 971,72 грн. штрафу, 416,45 грн. 3 % річних та 1843,38 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ціна позову у справі № 911/487/18 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

У зв’язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2018 року відкрито провадження у справі № 911/487/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 07.05.2018 року.

Присутній в судовому засіданні 07.05.2018 року представник позивача письмових пояснень, на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2018 року, не надав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання 07.05.2018 року, не з’явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2018 року не виконав, про причини неможливості виконання вимог цієї ухвали не повідомив.

Окрім того, представником позивача в судовому засіданні 07.05.2018 року заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання письмових пояснень по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 07.05.2018 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

У зв’язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2018 року розгляд справи № 911/487/18 по суті було відкладено на 29.05.2018 року.

29.05.2018 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2018 року.

В судових засіданнях 29.05.2018 року, 06.06.2018 року та 25.06.2018 року судом було постановлено ухвали про перерву в розгляді справи по суті на 06.06.2018 року, на 25.06.2018 року та на 04.07.2018 року відповідно, що відображено в протоколах вказаних судових засідань та повідомлено присутнього представника позивача під розписку, відповідача - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю “Лук’янівське” викликано в наступні судові засідання ухвалою від 29.05.2018 року, від 06.06.2018 року та від 25.06.2018 року відповідно.

21.06.2018 року позивачем через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача 10412,51 грн. з яких 7136,54 грн. основного боргу, 499,72 грн. штрафу, 499,74 грн. 3 % річних, 2276,51 грн. інфляційних (до якої додано новий розрахунок позову) та додаткові письмові пояснення по суті спору з врахування заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов’язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні 25.06.2018 року суд розглянув подану 21.06.2018 року заяву позивача про збільшення позовних вимог, та встановив, що вона подана після закінчення встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України строку, оскільки розгляд справи № 911/487/18 по суті розпочався з відкриття першого судового засідання, яке відбулось 07.05.2018 року, відтак вказана заява підлягає залишенню судом без розгляду на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

03.07.2018 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору, якими позивач фактично зменшив позовні вимоги, та просив суд стягнути з відповідача 9843,63 грн. з яких 7136,54 грн. основного боргу, 499,54 грн. штрафу, 416,45 грн. 3 % річних та 1791,23 грн. інфляційних (до яких додано новий розрахунок позову).

В судовому засіданні 04.07.2018 року суд розглянув подану 03.07.2018 року заяву позивача про зменшення позовних вимог, викладену в додаткових поясненнях по справі, та встановив, що вона також подана після закінчення встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України строку, оскільки розгляд справи № 911/487/18 по суті розпочався 07.05.2018 року, відтак залишив вказану заяву без розгляду на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання 04.07.2018 року, не з’явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2018 року не виконав.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в Господарському суді Київської області, про що свідчать відмітки на рекомендованих повідомленнях про вручення ухвали про відкриття провадження у справі та ухвал про виклик в судове засідання, проте у встановлений судом строк відзиву на позов не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв’язку з чим, в судовому засіданні 04.07.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 року між Державним підприємством “Бориспільське лісове господарство” (далі - позивач, Продавець) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю “Лук’янівське” (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі – продажу необробленої деревини № 1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупця на умовах франко-склад Покупця нереалізовану на товарній біржі необроблену деревину (далі – ОСОБА_2) найменування, загальна кількість і асортимент (номенклатура) якої встановлюється в документах на відпуск, які, після їх оформлення, стають невід’ємними частинами даного Договору, а Покупець зобов’язується прийняти ОСОБА_2 і сплатити за нього по цінах, не нижчих від тих, що склалися на останньому аукціоні.

Ціна на ОСОБА_2 встановлена в гривнях за 1 куб. м. на умовах франко-склад Покупця:

- дрова паливні (сосна) у кількості 300 куб. м. довжиною 2 м вартістю 400,00 грн. за куб. м. (з ПДВ);

- дрова паливні (твердолистяних порід) у кількості 80 куб. м. довжиною 2 м вартістю 420,00 грн. за куб. м. (з ПДВ);

- дрова паливні (м’яколистяних порід) у кількості 100 куб. м. довжиною 2 м вартістю 385,00 грн. за куб. м. (з ПДВ) (п. 3.1 Договору).

Загальна сума Договору з урахуванням ПДВ становить 192100,00 грн. (п. 3.2 Договору).

Покупець розраховується з Продавцем за кожну партію придбаного ОСОБА_2 згідно виставленого рахунку-фактури (п. 7.1 Договору).

Оплата за ОСОБА_2 здійснюється Покупцем на протязі 5 календарних днів з дати пред’явлення рахунку до сплати шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок Продавця (п. 7.2 Договору).

Покупець зобов’язаний здійснювати 100 % попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних днів з дати пред’явлення рахунку до сплати (п. 8.1 Договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 12.1 Договору).

Даний договір діє до 31.12.2016 року (п. 12.2 Договору).

Закінчення строку даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 12.3 Договору).

На виконання зобов’язань за Договором позивачем протягом січня-лютого 2016 року було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 61847,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними: серії КВА № 291030 від 04.01.2016 року на суму 10393,50 грн.; серії КВА № 240726 від 14.01.2016 року на суму 8820,00 грн.; серії КВА № 231656 від 16.01.2016 року на суму 5040,00 грн.; серії КВА № 231658 від 18.01.2016 року на суму 5166,00 грн.; серії КВА № 231659 від 18.01.2016 року на суму 5292,00 грн.; серії КВА № 231772 від 17.02.2016 року на суму 5247,95 грн.; серії КВА № 240784 від 17.02.2016 року на суму 5375,94 грн.; серії КВА № 240788 від 18.02.2016 року на суму 5375,95 грн.; серії КВА № 240795 від 22.02.2016 року на суму 5247,95 грн.; серії КВА № 240797 від 22.02.2016 року на суму 5887,94 грн.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Як слідує зі змісту договору, пунктом 8.1 Договору передбачено обов’язок Покупця розрахуватися за поставлений ОСОБА_2 на протязі 5 календарних днів з дати пред’явлення рахунку, проте зважаючи на те, що рахунки на оплату усіх спірних товарно-транспортних накладних Продавцем не виставлялись, у відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України та ст. 253 Цивільного кодексу України строк оплати по кожній спірній накладній настав на наступний день після відповідної спірної поставки ОСОБА_2.

Однак, відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманого протягом січня-лютого 2016 року ОСОБА_2 не виконав, розрахувався частково, у зв’язку з чим починаючи з 23.02.2016 року (наступний день за датою останньої спірної поставки ОСОБА_2), відповідач вважається таким що прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого ОСОБА_2 на суму 7136,41 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками Сторін та скріпленим їх печатками ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків за спірним Договором станом на 01.05.2017 року на суму 7136,41 грн.

У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7136,41 грн. заборгованості згідно спірного Договору.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 7136,41 грн., що відповідачем визнано в ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків, підписаним його уповноваженим представником.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_2, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 971,72 грн. 7% штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, 416,45 грн. 3 % річних за період 23.02.2016 року по 01.02.2018 року та 1843,38 грн. інфляційних за період 01.03.2016 року по 30.11.2017 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається із п. 5.2 Статуту позивача - Державного підприємства “Бориспільське лісове господарство” (далі – ОСОБА_3) ОСОБА_3 є державною власністю і закріплюються за ним на праві господарського відання.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що, оскільки позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що підтверджується Статутом останнього, вимога позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу, є випадком який передбачений законом (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України), а тому вимога про його стягнення є правомірною та обґрунтованою.

Зважаючи на те, що прострочення виконання зобов’язання з оплати ОСОБА_2 тривало понад 30 днів, позивач правомірно заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 7% штрафу, обрахованого від суми заборгованості, що відповідає ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в наданому позивачем розрахунку штрафу. Судом було здійснено правильний розрахунок штрафу, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 499,55 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, за фактичні періоди прострочення, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо фактів прострочення відповідачем платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в наданому позивачем розрахунку 3% річних. Судом було здійснено правильний розрахунок 3% річних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 415,95 грн. 3% річних, інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі в сумі 1843,38 грн.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 9895,29 грн. з яких 7136,41 грн. основного боргу, 499,55 грн. штрафу, 415,95 грн. 3 % річних та 1843,38 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1681,67 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства “Бориспільське лісове господарство” до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Лук’янівське” про стягнення 10367,96 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Лук’янівське (07511, Київська обл., Баришівський р-н., с. Лук’янівське, вул. Кирпоноса, 1, ідентифікаційний код 31490149) на користь Державного підприємства “Бориспільське лісове господарство” (08324, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора, вул. Лісова, 1, ідентифікаційний код 00992102) 7136 (сім тисяч сто тридцять шість) грн. 41 коп. основного боргу, 499 (чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 55 грн. штрафу, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 95 коп. 3% річних, 1843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 38 коп. інфляційних та 1681 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто шість) грн. 67 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Державного підприємства “Бориспільське лісове господарство” до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Лук’янівське” про стягнення 10367,96 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.07.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін