Рішення № 75526501, 19.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018Справа № 910/4886/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

про стягнення 789 041, 72 грн.

Представники:

від позивача: Синельніков М.О.;

від відповідача: Лук'янчук А.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 789 041, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.07.2011 за договором страхування та договором перестрахування настав страховий випадок "стихійне лихо", а саме внаслідок зливи та граду було пошкоджено рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", тож на виконання умов договору № 0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008 та на підставі страхового акту позивачем було виплачено Товариству обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" страхове відшкодування у розмірі 1 366 916, 65 грн., внаслідок чого позивач відповідно до договору перестрахування звернувся до відповідача з вимогою сплатити частину відповідальності перестраховика 71, 3114447573 % (989 041, 72 грн.) від 1 366 916, 65 грн. суми страхового відшкодування сплаченого позивачем страхувальнику, проте відповідач своїх зобов'язань за договором перерастрахування у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим несплаченою залишалась сума страхового відшкодування у розмірі 789 041, 72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.05.2018.

15.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача зазначає, що 06.09.2012 відповідач та позивач уклали акт взаємозаліку зустрічних вимог № 1, де відповідач та позивач визнали зобов'язання відповідача перед позивачем по договору перестрахування за випадком, що мав місце 04.07.2011 у розмірі 200 000, 00 грн та після підписання вищезазначеного акту взаємозаліку 06.09.2012 і після сплати відповідачем 01.10.2012 коштів за актом, позивач будь-яких претензій до відповідача не заявляв. Крім того, просить суд застосувати строки позовної давності.

17.05.2018 від Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" через відділ автоматизованого документообігу надійшла заява про долучення додаткових документів до матеріалів справи та клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке обґрунтоване тим, що відзив на позовну заяву позивачем отримано за день до підготовчого засідання та враховуючи великий зміст документів, на думку представника позивача, в підготовчому засіданні 17.05.2018 не можуть бути вирішені всі питання зазначені у ч. 2 ст. 182 ГПК України.

У судовому засіданні 17.05.2018 оголошено перерву до 07.06.2018.

21.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача зазначає, що оскільки відповідач письмово не повідомив позивача про зменшення розміру страхового відшкодування з обґрунтуванням причин повної або часткової відмови, при цьому страховий акт складається при виплаті кожної частини страхового відшкодування, а «сюрвеєрський звіт» не є допустимим доказом розміру страхового відшкодування, на підставі чого, на думку позивача, відповідач обов'язку щодо повної сплати страхового відшкодування або письмового повідомлення відповідача з обґрунтуванням причин повної або часткової відмови не виконав.

У судовому засіданні 07.06.2018 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у позивача: додаток № 2 до договору № 0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008 у; додаток № 2 до договору №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008 в редакції Додаткового договору №4 від 30.05.2011 року до договору №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008; додатковий договір №1 до договору №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008; додатковий договір № 2 до договору №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008.

У судовому засіданні 07.06.2018 суд на місці ухвалив зобов'язати позивача надати документи викладені в клопотанні відповідача про витребування доказів та оголосив перерву до 21.06.2018.

У судовому засіданні 21.06.2018 представник позивача надав клопотання про долучення витребуваних судом документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/4886/18 призначено на 19.07.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.04.2002 між Закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС") та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Веста» укладено договір № 11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання.

Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком ризику виконання усіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом (далі - конкретний договір перестрахування)

Сторона, що передає ризик у перестрахування, надалі іменується «перестрахувальник». При цьому перестрахувальник - це або страховик, що прийняв на себе ризик по ригінальному договору страхування (страховому полісу) і передає його в перестрахування або ретроцедент, - якщо сам прийняв ризик у перестрахування і частково передає його іншому перестраховику (ретроцесіонеру) у ретроцесію (тобто подальше перестрахування).

Сторона, що приймає ризик у перестрахування, іменується перестраховик (цесіонер, ретроцесіонер).

Відповідно до п. 3.4.2. договору, перестраховик зобов'язується приймати пропорційну участь у межах своєї частини відповідальності або відповідно до прийнятих на себе зобов'язань по конкретним договором непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником (страховиком) в результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату й управлінські витрати перестрахувальника (страховика), якщо це передбачено конкретним договором перестрахування.

Згідно п. 4.5. договору, перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником щодо прийнятої в перестрахування частини ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, визначається в такий спосіб:

- по конкретним договорам пропорційного перестрахування - пропорційно його частині в загальній сумі страхового відшкодування;

- по конкретним договорам непропорційного перестрахування - відповідно до прийнятого на себе обсягу відповідальності по конкретному договору непропорційного перестрахування.

У будь-якому випадку, перестраховик згодний із тим, що в суму страхового відшкодування будуть включені усі витрати, понесені перестрахувальником (страховиком) у результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату, адміністративних витрат перестрахувальника (страховика), а також платежів «ЕХ GRATIA» (платежі, що за умовами страхування не повинні були виплачуватися, але були виплачені на яких-небудь підставах).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника страхувальнику (вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника такого комплекту документів:

- страхового акту (іншого документа, передбаченого Правилами страхування страховика);

- офіційного висновку(довідки, акту і т.д.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок (наприклад, довідки ДАІ про ДТП, акта пожежно-технічної експертизи про причини пожежі і т.п);

- калькуляції збитку або копії рахунку (кошторису) на віднолювальні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію;

- розрахунки частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком. Такий розрахунок повинний бути зроблений з урахуванням безумовної франшизи;

- копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником (страховиком) власного утримання по конкретному договору перестрахування.

Розрахунок частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, проводиться з урахуванням п.п. 3.4.2. - 3.4.4., 4.5. цього договору.

01.09.2008 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 договору № 11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002, якою у зв'язку зі зміною найменування Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веста» на Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (яке в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування") внесено зміни до преамбули договору.

Так, 14.08.2008 між Закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» (далі - страхувальник) укладено договір № 0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб, відповідно до якого об'єктом страхування є майнові інтереси, а саме: єдиний комплект - ТОВ «Малинівський склозавод», яке вказане в заяві на страхування (додаток № 1 до договору страхування) та Переліку застрахованого майна (додаток № 2).

До договору страхування вносилися зміни згідно додаткових договорів від 27.05.2011 та від 30.05.2011.

27.08.2010 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (перестрахувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (перестраховик) укладено договір перестрахування (Ковер-Нот) № 0340/10 PROPERTY (згідно договору № 11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002) щодо страхувальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» за договором № 0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008 з додатковими угодам до нього, предметом (об'єктом) страхування є: майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном, а саме єдиним майновим комплексом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод», яке вказане в додатку № 1 до даного Ковер-ноту.

Відповідно до п. 7 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.05.2011, загальна страхова сума становить - 465 717 520, 00 грн.

Згідно п. 8 договору, франшиза (безумовна):

8.1. 2 % від сукупної страхової суми по нерухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного об'єкту нерухомого майна, зазначеного в розділі «І Нерухоме майно» Додатку № 1 до Ковер-ноту;

8.2. 1 % від сукупної страхової суми по рухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного об'єкту рухомого майна, зазначеного в розділі «ІІ Рухоме майно» Додатку № 1 до Ковер-ноту.

Пунктом 9.1. договору визначено, що страхування майна проводиться на випадок знищення (втрати) або пошкодження його внаслідок, зокрема стихійного лиха (вибуху, землетрусу, повені, бурі, урагану, вихору, затоплення, зливи, граду, сильних снігопадів, надзвичайних морозів, зсувів, обвалів, селі, дії грунтових вод, просадки грунту).

Відповідно до п. 14 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.05.2011, відповідальність перестраховика становить 71, 3114447573 % від загальної страхової суми, що складає 332 109 892, 00 грн.

Як вбачається з додатку № 1 до Ковер-ноту № 0340/10 PROPERTY від 27.08.2010 до об'єктів рухомого майна віднесено також товари в обігу згідно Переліку товарів, що складають предмет застави: вся та/або будь-яка зі скляної продукції (в т.ч., але не виключно: банки, та/або пляшки, та/або інші в асортименті). Адреса знаходження майна: Харківська обл., Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Володимирська, 10а.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2011 настав страховий випадок «стихійне лихо», а саме внаслідок зливи та граду було пошкоджено рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» - товари в обігу: скляні пляшки, які знаходилися в Харківській області, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Володимирська, 10а., внаслідок чого страхувальник - ТОВ «Малинівський склозавод» звернувся до позивача з заявою про настання події з застрахованим майном від 07.07.2011.

В свою чергу, позивачем повідомлено відповідача про настання страхового випадку, на що відповідачем листом від 12.07.2011 № 1287/02-02 було надано позивачу наступні рекомендації: залучити експертів, замовити довідку метеорологічної служби та провести огляд, щоб оцінити масштаби пошкоджень майна.

Тож, факт настання страхового випадку та заподіяння внаслідок нього збитку підтверджується листом № 380 від 06.07.2011 Харківського обласного центру з гідрометеорології Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України; актами огляду пошкодженого майна від 12.07.2011 та від 20.07.2011; висновком щодо відповідності партій продукції виробництва ТОВ «Малинівський склозавод» встановленим вимогам від 05.09.2011 наданий Державним підприємством «Орган з сертифікації УкрНДІМет-СЕРТ» Міністерства промислової політики України та висновком експерта про якість склотари виробництва ТОВ «Малинівський склозавод» застрахованого ПрАТ "Страхова група "ТАС" № 60/а-197-11 від 14.10.2011, наданого Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут скла» Міністерства промислової політики України.

Також, у матеріалах справи наявні балансові довідки № 16/4 від 16.08.2011, № 16/3 від 16.08.2011 та оборотно-сальдова відомість.

11.05.2012 позивачем складено страховий акт № 11157В/01/2012, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 1 366 916, 63 грн.

На виконання умов договору № 0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 1 366 916, 63 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 32579 від 11.05.2012.

Листом від 27.04.2012 № Г1400/4819 позивач повідомив відповідача про необхідність виплати страхового відшкодування за договором перестрахування в розмірі 989 041, 72 грн., що відповідає частці відповідальності перестраховика 71, 3114447573 % від 1 366 916, 65 грн. суми страхового відшкодування сплаченого позивачем страхувальнику.

Як зазначає позивач, 06.09.2012 Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" було проведено взаємозалік зустрічних вимог, про що складено акт № 1, відповідно до якого припинена заборгованість відповідача по договору перестрахування № 0340/10 PROPERTY від 27.08.2010 в частині 107 458, 40 грн. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

01.10.2012 відповідачем перераховано на користь позивача частину страхового відшкодування у розмірі 92 541, 60 грн. по договору перестрахування № 0340/10 PROPERTY від 27.08.2010, що підтверджується довідкою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором перестрахування щодо виплати частини страхового відшкодування виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим несплаченою залишалась сума страхового відшкодування у розмірі 789 041, 72 грн. (989 041, 72 грн. - 107 458, 40 грн. - 92 541, 60 грн.).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом вище, 04.07.2011 настав страховий випадок «стихійне лихо», а саме внаслідок зливи та граду було пошкоджено рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» - товари в обігу: скляні пляшки, які знаходилися в Харківській області, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Володимирська, 10а., внаслідок чого страхувальник - ТОВ «Малинівський склозавод» звернувся до позивача з заявою про настання події з застрахованим майном від 07.07.2011.

Суд зазначає, що факт настання страхового випадку та заподіяння внаслідок нього збитку підтверджується листом № 380 від 06.07.2011 Харківського обласного центру з гідрометеорології Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України; актами огляду пошкодженого майна від 12.07.2011 та від 20.07.2011; висновком щодо відповідності партій продукції виробництва ТОВ «Малинівський склозавод» встановленим вимогам від 05.09.2011 наданий Державним підприємством «Орган з сертифікації УкрНДІМет-СЕРТ» Міністерства промислової політики України та висновком експерта про якість склотари виробництва ТОВ «Малинівський склозавод» застрахованого ПрАТ "Страхова група "ТАС" № 60/а-197-11 від 14.10.2011 наданого Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут скла» Міністерства промислової політики України.

Також, у матеріалах справи наявні балансові довідки № 16/4 від 16.08.2011, № 16/3 від 16.08.2011 та оборотно-сальдова відомість.

Таким чином, на виконання умов договору № 0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 1 366 916, 63 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 32579 від 11.05.2012.

Листом від 27.04.2012 № Г1400/4819 позивач повідомив відповідача про необхідність виплати страхового відшкодування за договором перестрахування в розмірі 989 041, 72 грн., що відповідає частці відповідальності перестраховика 71, 3114447573 % від 1 366 916, 65 грн. суми страхового відшкодування сплаченого позивачем страхувальнику.

Отже, як зазначає позивач відповідач свої зобов'язання за договором перестрахування щодо виплати частини страхового відшкодування у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим несплаченою залишалась сума страхового відшкодування у розмірі 789 041, 72 грн. (989 041, 72 грн. - 107 458, 40 грн. - 92 541, 60 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 987 Цивільного Кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про страхування", перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування. У свою чергу у перестрахувальника теж виникають зобов'язання.

Відповідно до статті 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

З огляду на викладене, суд зазначає, що договір № 11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002 та укладений до нього договір перестрахування (КОВЕР-НОТ) № 0340/10 PROPERTY від 27.08.2010, виходячи з їх змісту, є також за своєю правовою природою договорами страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 30.03.2015 у справі №910/22547/15, від 13.08.2013 у справі №5011-69/9465-2012, від 28.01.2013 у справі №5011-71/5995-2012, від 04.07.2012 у справі №24/418, від 25.01.2012 у справі №39/125, від 23.03.2011 у справі №25/426 та у постановах Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі № 910/10736/15, від 26.01.2017 у справі 910/14902/16.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2 розділу 8 договору перестрахування, безумовна франшиза становить 1 % від сукупної страхової суми по рухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного об'єкту рухомого майна, зазначеного в розділі «II Рухоме майно» Додатку №1 до Ковер-ноту та згідно додатку № 1 до договору перестрахування страхова сума по об'єкту ІІ рухоме майно становить 286 434 050, 00 грн., а тому франшиза по пункту 8.2. розділу 8 Договору на страхування становить 286 434 050 * 0,01 = 2 864 340, 50 грн.

Відповідачем було здійснено письмовий запит до сюрвейєра - ТОВ «Юкрейніан JIocc Аджастер» з проханням провести дії, направлені на врегулювання випадку, що мав місце 04.07.2011 року в Харківській області, Чугуївський районі, смт. Малинівка, вул. Володимирська, 10а, а саме пошкодження майна ТОВ «Малинівський склозавод», за результатами якого було складено Сюрвейєрський звіт №2 від 27.02.2012 року, в якому зазначено, що вартість можливого страхового відшкодування за Договором добровільного страхування майна юридичних осіб № 0018580100 від 14.08.2008 року та додаткових угод до нього, становить 1 422 895, 49 грн., розмір страхового відшкодування по Договору перестрахування становить - 0,00 грн., оскільки розмір франшизи за Договором перестрахування перевищує розмір можливого страхового відшкодування.

27.04.2012 позивач листом № Г1400/4819 пред'явив відповідачу вимогу про виплату страхового відшкодування за договором перестрахування у розмірі 989 041, 72 грн.

Тож, 06.09.2012 в результаті взаємних домовленостей, відповідач та позивач уклали акт взаємозаліку зустрічних вимог №1, де зокрема, відповідач та позивач визнали зобов'язання відповідача перед позивачем по договору перестрахування за випадком, що мав місце 04.07.2011 у розмірі 200 000, 00 грн.,

Як зазначає відповідач, після підписання вищевказаного акту взаємозаліку 06.09.2012 і після сплати відповідачем 01.10.2012 коштів за актом, позивач будь-яких претензій (усних, письмових) до відповідача не пред'являв.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, суд зазначає, що страховик складає страховий акт при здійсненні ним виплати повної суми або частини суми страхового відшкодування.

З матеріалів справ вбачається, що відповідачем було складено страховий акт №0365.411.11.01.01. від 09.08.2012 по страховому випадку, що мав місце 04.07.2011 (страхувальник ТОВ «Малинівський склозавод»), відповідно до якого розмір страхового відшкодування за договором страхування складає 1 364 982, 66 грн., витрати перестрахувальника у розслідуванні обставин страхового випадку становить 21 950, 00 грн., сума, що підлягає сплаті 200 000, 00 грн.

Так, 06.09.2012 сторонами складено акт взаємозаліку зустрічних вимог № 1, за змістом якого сторони прийняли рішення провести залік зустрічних взаємних вимог в зв'язку з тим, що станом на 06.09.2012 Сторона-1 (Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС") має перед Стороною-2 (Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування") грошові зобов'язання по оплаті частки в страховому відшкодуванні на суму 107 458, 40 грн. згідно страхового акту № 23814В/01/2012 на 05.09.2012 щодо виплати частки Сторони-1 в страховому відшкодуванні то Договору перестрахування №025.0000397.777 від 22.12.2011 (Страхувальник - ТОВ «ДВК»).

В свою чергу, станом на 06.09.2012 Сторона-2 має перед Стороною-1 грошові зобов'язання по оплаті частки страхового відшкодування на суму 200 000, 00 грн. згідно Страхового акту № 0365.411.11.01.01. від 09.08.2012 щодо виплати частки Сторони-2 в страховому відшкодуванні за Договором перестрахування (Ковер-Ноту) № 03405/10 PROPERTY від 27.08.2010 (Страхувальник - ТОВ «Малинівський склозавод»).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України сторона-1 і сторона-2 проводять залік взаємних зустрічних однорідних вимог, зазначених в пп. 1.1., 1.2. даного акту на суму 107 458, 40 грн. (п. 2 акту).

Таким чином, сторони дійшли згоди, що з дати підписання даного Акту, заборгованість Сторін в розмірі 107 458, 40 грн. по відношенню одна до одної вважається зарахованою і призупиненою. Дата проведення заліку - 06.09.2012. (п. 3 акту).

Після проведення взаємозаліку заборгованість Сторони-2 перед Стороною-1 з оплати частки в страховому відшкодуванні згідно страхового акту № 0365.411.11.01.01. від 09.08.2012 щодо виплати частки Сторони-2 в страховому відшкодуванні за договором перестрахування (Ковер-Ноту) № 03405/10 PROPERTY від 27.08.2010 становить 92 541, 60 грн. і підлягає перерахуванню на поточний рахунок сторони -1 протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання оригіналу даного Акту взаємозаліку зустрічних вимог (п. 4 акту).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 відповідачем перераховано на користь позивача частину страхового відшкодування у розмірі 92 541, 60 грн. по договору перестрахування № 0340/10 PROPERTY від 27.08.2010, що підтверджується довідкою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".

Проаналізувавши умови зазначеного вище акту суд зазначає, що з даного акту заліку зустрічних вимог не вбачається, домовленості сторін про припинення зобов'язання з виплати страхового відшкодування за договором перестрахування або припинення обов'язку перестраховика за страховим випадком.

Суд звертає увагу, що в акті сума заборгованості (заліку) обгрунтовується страховим актом відповідача № 0365.411.11.01.01. від 09.08.2012, тобто на підставі рішення перестраховика про виплату страхового відшкодування.

При цьому, суд відзначає, що ст. 601 Цивільного кодексу України не містить заборони припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог в частині вимог.

Тож, даним актом заліку зустрічних вимог сторонами припинено зобов'язання відповідача з виплати страхового відшкодування за договором перестрахування лише на суму 107 458, 40 грн., оскільки відповідно до п. 7.3. договору № 11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002, у випадку відмови перестраховика в оплаті своєї частини страхового відшкодування по конкретному договору перестрахування або зменшення її частини, перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це перестрахувальника протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, вказаних в п. 7.1. та 7.2. цього договору, з обгрунтуванням причин відмови.

Як зазначено судом вище, листом від 27.04.2012 № Г1400/4819 позивач повідомив відповідача про необхідність виплати страхового відшкодування за договором перестрахування в розмірі 989 041, 72 грн., що відповідає частці відповідальності перестраховика 71, 3114447573 % від 1 366 916, 65 грн. суми страхового відшкодування сплаченого позивачем страхувальнику, що не заперчується відповідачем.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про відмову або зменшення розміру страхового відшкодування з обгрунтуванням причин повної або часткової відмови, враховуючи, що страховий акт складається при виплаті кожної частини страхового відшкодування, у зв'язку з чим суд приходить до висновку що відповідач покладеного на нього обов'язку повністю сплатити страхове відшкодування або письмово повідомити відповідача з обґрунтуванням причин повної або часткової відмови - не виконав.

При цьому, суд зазначає, що сюрвеєрський звіт не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, визначення розміру страхового відшкодування.

Так, відповідно до п. 17 договору перестрахування (Ковер-Ноту) № 03405/10 PROPERTY від 27.08.2010, умови страхування/перестрахування визначаються згідно з договором страхування, а також Правилами.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 договору страхування № 0018580100 від 14.08.2008, розмір збитку розраховується відповідно до документів наданих страхувальником.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна балансова довідка № 16/4 від 16.08.2011 ТОВ «Малинівський склозавод» відповідно до якої загальна сума збитку заподіяного внаслідок настання страхового випадку становить 5 845 679, 35 грн.

Згідно п.15.4 договору страхування № 0018580100 від 14.08.2008, якщо страхова сума певного виду застрахованого майна, яка встановлена в договорі, становить менше дійсної вартості застрахованого майна на дату укладання цього договору, визначеної відповідної вартості застрахованого майна, сума збитку відшкодовується пропорційно співвідношенню страхової суми до дійсної вартості цього майна. Співвідношення страхової суми і дійсної вартості встановлюється окремо по кожному виду застрахованого майна.

Так, згідно Оборотно-сальдової відомості ТОВ «Малинівський склозавод» за кодом 26 "Готова продукція" вартість застрахованого майна на дату укладання цього договору страхування становить 32 961 698, 73 грн.

Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Так, згідно п. 8 договору, франшиза (безумовна):

8.1. 2 % від сукупної страхової суми по нерухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного об'єкту нерухомого майна, зазначеного в розділі «І Нерухоме майно» Додатку № 1 до Ковер-ноту;

8.2. 1 % від сукупної страхової суми по рухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного об'єкту рухомого майна, зазначеного в розділі «ІІ Рухоме майно» Додатку № 1 до Ковер-ноту.

Таким чином, враховуючи що пунктом 8.2 договору визначено, що франшиза становить 1 % від сукупної страхової суми по рухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного об'єкту рухомого майна, суд приходить до висновку, що в даному випадку розмір франшизи визначено у відсотках від вартості кожного об'єкту рухомого майна.

Як вбачається з розділу «ІІ Рухоме майно», додатку № 1 до Ковер-ноту № 0340/10 PROPERTY від 27.08.2010 до об'єктів рухомого майна віднесено також товари в обігу згідно Переліку товарів, що складають предмет застави: вся та/або будь-яка зі скляної продукції (в т.ч., але не виключно: банки, та/або пляшки, та/або інші в асортименті). Адреса знаходження майна: Харківська обл., Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Володимирська, 10а. Вартість 10 000 000, 00 грн.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що франшиза в розмірі 1% від сукупної страхової суми щодо об'єкту рухомого майна «Товари в обігу» становить 100 000, 00 грн (з розрахунку 10 000 000, 00 грн страхова сума х 1% = 100 000, 00 грн).

Відповідно до п. 3.4.2. договору № 11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002, перестраховик зобов'язується приймати пропорційну участь у межах своєї частини відповідальності або відповідно до прийнятих на себе зобов'язань по конкретним договорам непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником (страховиком) в результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату й управлінські витрати перестрахувальника (страховика), якщо це передбачено конкретним договором перестрахування.

Згідно п. 4.5. договору № 11-400/2002 від 24.04.2002, перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником щодо прийнятої в перестрахування частини ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, визначається в такий спосіб: по конкретним договорам пропорційного перестрахування - пропорційно його частині в загальній сумі страхового відшкодування; по конкретним договорам непропорційного перестрахування - відповідно до прийнятого на себе обсягу відповідальності по конкретному договору непропорційного перестрахування.

У будь-якому випадку, перестраховик згодний із тим, що в суму страхового відшкодування будуть включені усі витрати, понесені перестрахувальником (страховиком) у результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату, адміністративних витрат перестрахувальника (страховика), а також платежів «ЕХ GRATIA» (платежі, що за умовами страхування не повинні були виплачуватися, але були виплачені на яких-небудь підставах).

Згідно п. 15 листа позивача за вих.№Г1400/4819 від 27.04.2012 розмір витрат Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на врегулювання збитків по даному страховому випадку становить 21 950, 00 грн.

Пунктом 7.1. договору № 11-400/2002 від 24.04.2002 передбачено, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника страхувальнику (вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника такого комплекту документів: страхового акту (іншого документа, передбаченого Правилами страхування страховика); офіційного висновку(довідки, акту і т.д.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок (наприклад, довідки ДАІ про ДТП, акта пожежно-технічної експертизи про причини пожежі і т.п); калькуляції збитку або копії рахунку (кошторису) на віднолювальні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію; розрахунки частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком. Такий розрахунок повинний бути зроблений з урахуванням безумовної франшизи; копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником (страховиком) власного утримання по конкретному договору перестрахування.

Розрахунок частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, проводиться з урахуванням п.п. 3.4.2. - 3.4.4., 4.5. цього договору.

Відповідно до п. 14 договору перестрахування (Ковер-Ноту) № 03405/10 PROPERTY від 27.08.201 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.05.2011, відповідальність перестраховика (відповідача) становить 71, 3114447573 %.

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем становить 789 041, 72 грн., яка розрахована позивачем (відповідний розрахунок перевірений судом) наступним чином: (4 834 926, 26 грн. (розмір збитку внаслідок страхового випадку) х 0, 303 (коефіціент недострахування) - 100 000, 00 грн. (франшиза) + 21 950, 00 грн. (сума витрат перестрахувальника на врегулювання збитку)) х 71, 3114447573 %. (відповідальність перестраховика) - 200 000, 00 грн. (зарахована та сплачена сума страхового відшкодування).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи надання позивачем відповідачу документів передбачених пунктом 7 договору № 11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був здійснити виплату частини страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника такого комплекту документів, чого відповідачем у повному обсязі не здійснено.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо сплати суми страхового відшкодування у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору перестрахування та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 789 041, 72 грн.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування строків позовної давності, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з цим, стаття 268 Цивільного кодексу України містить перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Так, згідно з пунктом 5 частини 1 зазначеної статті, позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що за договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, а тому на вимоги про стягнення частини страхового відшкодування за договором перестрахування не поширюється позовна давність, передбачена статтею 257 Цивільного кодексу України. Отже, оскільки позивачем не пропущено строку позовної давності, його порушене право підлягає захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі № 910/10736/15, від 26.01.2017 у справі 910/14902/16 та у постановах Вищого господарського суду України від у справі №25/246 від 23.03.2011, у справі № 13/93 від 16.11.2011 та у справі № 5011-69/9465-2012 від 26.02.2013.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19, ідентифікаційний код - 30968986) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код - 30115243) 789 041 (сімсот вісімдесят дев'ять тисяч сорок одну) грн. 72 коп. - заборгованості та 11 835 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 63 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 27.07.2018

Суддя Щербаков С.О.