Рішення № 75526435, 13.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2018Справа № 910/5844/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Прима Терм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Етап"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання права власності

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники учасників справи:

від позивача Власенко О.С., Антонова Г.І. (представники за довіреністю);

від відповідача Крикун О.О. (представник на підставі ордеру);

від третьої особи ОСОБА_5 (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 13 липня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників сторін, що повне рішення буде складено 27.07.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

10 травня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Прима Терм" (позивач) надійшла позовна заява № 29 від 08.05.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Етап" (відповідач), щоб в судовому порядку визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Прима Терм" (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-А, ідентифікаційний код 32977678) на спеціалізований напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е, марки ABL, модель ALGA, номер шасі (кузова, рами) WAB000000N0004075, повна маса 45300, маса без навантаження 13520, категорія СЕ, колір синій, рік випуску 1992.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу № 14-09/16 від 14.09.2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, набув право власності на майно - напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску), втім вказане майно зареєстроване за іншою особою, що позбавляє позивача можливості перереєструвати вказаний напівпричіп, тому просить визнати за ним право власності на зазначене майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/5844/18 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.06.2018 року.

05.06.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, власником загального напівпричіпу Н/ПР-платформа-Е являється ОСОБА_1, ТОВ «Етап» не являється власником вищевказаного напівпричіпу, тому не мав права укладати договір купівлі-продажу. Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ «Етап» являється неналежним відповідачем у даній справі. Також, відповідач вказав, що відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. № 1388 реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу здійснюється у присутності власника транспортного засобу за його заявою, тоді як позивач не звертався для врегулювання конфлікту та перереєстрації транспортного засобу безпосередньо до власника транспортного засобу - ОСОБА_1.

В підготовчому засіданні 08.06.2018 року судом оголошувалася перерва до 03.07.2018 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 03.07.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/5844/18 до судового розгляду по суті на 13.07.2018 року.

В судовому засіданні 13.07.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили та просили відмовити в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Прима Терм" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Етап" (надалі - відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу № 14-09/16 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступні матеріальні цінності: причіп ПР Платформа (надалі - товар).

Відповідно до п. 1.2. договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є додатком № 1 до цього договору (надалі - специфікація).

В п. 2.1. договору визначено, що загальна ціна товару за цим договором складає 442 920 грн. 00 коп.

За умовами п. 3.1. договору передання товарів від продавця до покупця (відвантаження товару) здійснюється в строки, що визначені в додатку № 2 до договору.

В п. 3.4. договору визначено, що датою передання товару вважається дата вручення товару, що підтверджується видатковою накладною продавця.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору здавання-приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця протягом 3 днів з моменту повної оплати покупцем товару. Товар приймається за кількістю згідно зі специфікацією.

Згідно з п. 12.1. договору покупець зобов'язується сплатити продавцеві загальну ціну товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактуру на оплату шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, який визначений у договорі.

Додатком № 1 до договору сторони визначили специфікацію товару:

Найменування/марка технікиКількістьЦіна без ПДВПДВВартість з ПДВПричіп ПР Платформаодин369 100, 0073 820, 00442 920, 00Додатковою угодою № 1 від 31.12.2016 року до договору строк дії договору продовжено до 31.12.2017 року.

Додатковою угодою № 2 від 25.10.2017 року до договору внесено зміни до п. 2.1 договору та викладено його в новій редакції: «Загальна ціна товару за договором складає: 417 920,00 грн., у тому числі ПДВ - 69 653, 33 грн.» та викладено специфікацію товару у додатку № 1 до договору в новій редакції:

Найменування/ специфікаціяТехнічні характеристикиКількістьЦіна без ПДВпдвСума з пдвЗагальний напівпричіп Н/ПР-Платформа- ЕМарка ABL модель ALGA номер шасі (кузова, рами) WAB000000N0004075 Повна маса 45300 Маса без навантаження 13520 Категорія СЕ Колір Синій1 (один)348 266, 6769 653,33 417 920, 00Протягом жовтня 2016 року - жовтня 2017 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 417 920,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№20305 від 11.10.2016 р., 20324 від 12.10.2016 р., 20353 від 13.10.2016 р., 20697 від 14.11.2016 р., 21247 від 23.12.2016 р., 21403 від 18.01.2017 р., 22162 від 06.04.2017 р., 1669 від 12.10.2017 р., 1757 від 24.10.2017 р. та карткою рахунком (копії містяться в матеріалах справи).

На підставі акту прийому-передачі від 08.02.2018 року та видаткової накладної № ЛHA-000002 від 08.02.2018 року відповідач передав, а позивач прийняв товар - загальний напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е, у кількості 1 шт., загальною вартістю 417 920,00 грн. Вказані акт прийому-передачі від 08.02.2018 року та видаткова накладна № ЛHA-000002 від 08.02.2018 року підписані директорами товариств без заперечень та скріплені печатками останніх.

Позивач зазначає, що 05.09.2016 року ОСОБА_1 (засновник ТОВ «Етап»), з метою покращення матеріально-технічної бази товариства, безоплатно передав на баланс ТОВ «Етап» належний йому напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску), а відповідач (ТОВ «Етап») прийняв зазначений напівпричіп на баланс.

Проте, як вказує позивач, перереєстрацію напівпричепу Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску) відповідач не здійснював.

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, позивач на підставі договору купівлі-продажу № 14-09/16 від 14.09.2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, набув право власності на майно - напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску), втім вказане майно зареєстроване за іншою особою, що позбавляє позивача можливості перереєструвати вказаний напівпричіп, тому просить визнати за ним право власності на напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску).

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Слід зазначити про те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматися від їх вчинення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів, скажімо, на житловий будинок, автомашину тощо. За таких обставин, коли субєктивне право власності ще безпосередньо іншими особами не порушене, власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання права власності, який матиме самостійне правове значення і не вимагатиме винесення будь-якого зобовязуючого рішення для інших осіб, оскільки у цьому випадку навіть відсутня така сторона, як відповідач.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин (фізична чи юридична особа, держава, територіальна громада), який вважає себе власником (суб'єктом права господарського відання або оперативного управління, іншого речового права) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Позивачем може бути і власник, який втратив документ, що посвідчує його право власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Вимога про визнання права власності може бути додатковою до іншої вимоги (наприклад, до позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису тощо). Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні відповідні правовстановлюючі документи, коли це право оспорюється або не визнається іншими особами, зокрема органами державної влади.

Позивач зазначає, що набув право власності на напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску) згідно договору купівлі-продажу № 14-09/16 від 14.09.2016 року, однак у зв'язку із неможливість перереєстрації набутого у власність вищезазначеного майна звернувся до суду з даним позовом.

Як вже було встановлено судом, 14.09.2016 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу № 14-09/16, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступні матеріальні цінності: причіп ПР Платформа.

Так, предметом договору є напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску), загальна вартість якого становить 417 920,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти за спірний товар в сумі 417 920,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№20305 від 11.10.2016 р., 20324 від 12.10.2016 р., 20353 від 13.10.2016 р., 20697 від 14.11.2016 р., 21247 від 23.12.2016 р., 21403 від 18.01.2017 р., 22162 від 06.04.2017 р., 1669 від 12.10.2017 р., 1757 від 24.10.2017 р. та карткою рахунком.

Судом встановлено, що на підставі акту прийому-передачі від 08.02.2018 року та видаткової накладної № ЛHA-000002 від 08.02.2018 року відповідач передав, а позивач прийняв товар - напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е. Вказані акт прийому-передачі від 08.02.2018 року та видаткова накладна № ЛHA-000002 від 08.02.2018 року підписані директорами товариств без заперечень та скріплені печатками останніх.

Позивач стверджує, що 14.02.2018 року звернувся до територіального органу з надання сервісних послуг МВС із заявою та документами на перереєстрацію набутого у власність напівпричепу Н/ПР-Платформа-Е, проте йому було відмовлено у прийнятті заяви та документів на перереєстрацію набутого у власність напівпричепу Н/ПР-Платформа-Е, з огляду на те, що спірний напівпричіп за даними електронних баз (реєстрів) зареєстрований за фізичною особою - ОСОБА_1, а не за відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2016 року ОСОБА_1 (засновник ТОВ «Етап») безоплатно передав на баланс ТОВ «Етап» належний йому напівпричіп Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску), а відповідач прийняв зазначений напівпричіп на баланс, що підтверджується актом № 1 прийняття-передачі спецтранспорту (копія міститься в матеріалах справи).

Так, дійсно, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХМ №295080, власником напівпричепу Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску) є ОСОБА_1 (копія міститься в матеріалах справи).

Крім того, доказом того, що ОСОБА_1 є власником напівпричепу Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску) є наявна в матеріалах справи копія облікової картки № 133532398 від 12.01.2018 року.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Право власності може захищатися пред'явленням позову про визнання цього права. Такий позов може бути пред'явлений до будь-якої особи, яка словами чи діями заявила про свої претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи. Позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у тому числі його висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права власності.

Передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначає, що відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. № 1388 реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу здійснюється у присутності власника транспортного засобу за його заявою, тоді як позивач не звертався для врегулювання конфлікту та перереєстрації транспортного засобу безпосередньо до власника транспортного засобу - ОСОБА_1.

Відповідач також вказує, що оскільки на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником спірного напівпричіпу Н/ПР-платформа-Е є ОСОБА_1, ТОВ «Етап», як відповідач, не являється власником вищевказаного напівпричіпу, тому не мав права укладати договір купівлі-продажу, тобто є неналежним відповідачем у даній справі.

В п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Представник третьої особи в судових засіданнях не заперечував щодо перереєстрації напівпричепу Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску), проте зазначив, що позивач не звертався до ОСОБА_1 щодо перереєстрації спірного напівпричепу, як того вимагає вищезазначений порядок.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження звернення позивача до територіального органу з надання сервісних послуг МВС із заявою та документами на перереєстрацію набутого у власність напівпричепу Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску).

Суд зазначає, що матеріали справи також не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що відповідач будь - яким чином оспорює або не визнає право власності позивача на напівпричепу Н/ПР-Платформа-Е ABL ALGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску). Крім того, суд не вбачає ознак порушення чи загрози порушення права власності позивача на спірний напівпричіп.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.07.2018р.

Суддя О.В. Котков