Рішення № 75526312, 17.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2018Справа № 910/2627/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Черкаської міської ради

до Міністерства фінансів України

третя особа 1 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради

третя особа 2 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України

про відшкодування 926 224,22 грн.

за участю представників:

від позивача: Дворкова А.В. (довіреність)

від відповідача: Гавриляко О.М. (довіреність)

від третьої особи 1: Тараненко К.О. (довіреність)

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України про стягнення 926 224,22 грн., з яких: заборгованість по телекомунікаційним послугам, які надавались пільговим категоріям населення в розмірі 912536,18 грн. та 13 688,04 грн. судових витрат в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю регресної вимоги до відповідача як особи, що завдала збитки територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради у сумі 926224,22 грн.

Також позивачем у резолютивній частині позовної заяви було викладено клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Міністерство соціальної політики України, Державну казначейську службу України, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

26.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2627/18 та призначено підготовче засідання у справі на 23.04.2018.

23.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

23.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач прийняв незаконне рішення, вчинив незаконну дію чи проявив незаконну бездіяльність. Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач заподіяв позивачу матеріальну чи моральну шкоду. Крім того, відповідач зазначив, що відшкодування витрат за надані пільгові послуги повинно здійснюватися місцевими органами виконавчої влади за рахунок і у межах надходження субвенції з державного бюджету, а тому вимоги позивача є безпідставними.

В судовому засіданні 23.04.2018 суд відклав заявлене позивачем у позові клопотання про залучення третіх осіб та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 21.05.2018.

21.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач навів заперечення щодо відзиву відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 продовжено підготовче провадження у справі № 910/2627/18 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 12.06.2018, задоволено частково клопотання позивача, викладене у позові про залучення до участі у справі третіх осіб, залучено до участі у справі Департамент соціальної політики Черкаської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та Державну казначейську службу України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

11.06.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли пояснення щодо позову, в який позовні вимоги Черкаської міської ради підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на те, що збитки в розмірі 926 224, 22 грн. завдані територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради у зв'язку із невиконанням державою своїх зобов'язань щодо забезпечення місцевого бюджету шляхом передачі з державного бюджету необхідних коштів до відповідного місцевого бюджету у вигляді субвенцій на надання пільг з послуг зв'язку.

В судовому засіданні 12.06.2018 оголошено про відкладення підготовчого засідання на 25.06.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, направлено третій особі 2 ухвалу про виклик в судове засідання 25.06.2018.

В судовому засіданні 25.06.2018 оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.07.2018, про що постановлено ухвалу, яку занесена до протоколу судового засідання та направлено третім особам 1,2 ухвалу про виклик в судове засідання 17.07.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги Черкаської міської ради.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився. Третя особа 2 була належним чином повідомлена про розгляд справи по суті ухвалою суду від 25.06.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 47272827.

В судовому засіданні 17.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2015 між ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" та Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради (Департамент) було укладено договір № 71і200-06-64, за умовами якого Укртелеком надає відповідні пільги особам на яких поширюється чинність Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із п. 1.2. договору Департамент здійснює розрахунки з ПАТ "Укртелеком", який надає пільги з послуг зв'язку згідно з порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ №256 від 04.03.2002 зі змінами.

Відповідно до п. 2.1. договору фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку визначається відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України.

ПАТ "Укртелеком" зобов'язався щомісячно до 5 числа, що настає за звітним, подавати Департаменту звіт згідно з формою № 2-пільга; до 5 числа місяця, що настає за звітним подавати Департаменту акт звіряння розрахунків згідно з форми № 3-пільга за надані пільги з послуг зв'язку (п. 3.1. договору).

Позивач зазначає, що оскільки суми субвенції з державного бюджету не були перераховані на рахунок Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, останній не здійснив в повному обсязі відшкодування для ПАТ "Укртелеком" наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого станом на 01.01.2016 у Департаменту утворилась перед ПАТ "Укртелеком" заборгованість перед позивачем у розмірі 912536,18 грн. за період з 01.07.2015 по 31.12.2015.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради 912 536,18 грн. заборгованості за договором № 71і200-06-04 від 01.01.2015.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.01.2017 по справі №925/1375/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 позов задоволено. Стягнуто з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 912 536,18 грн. заборгованості та 13 688,04 грн. судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 07 червня 2017 року по справі № 925/1375/16 рішення Господарського суду Черкаської області від 13 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року у справі за № 925/1375/16 залишено без змін.

З огляду на зазначене, 04.04.2017 Департамент звернувся до Міністерства соціальної політики України із листом № 1998/28-05/10 щодо виділення коштів для погашення заборгованості перед ПАТ "Укртелеком" відповідно до рішення суду.

25.04.2017 на адресу Департаменту надійшов лист Міністерства соціальної політики України від 07.04.2017 № 7377/0/2-17/20 про звернення останнього до Міністерства фінансів України з проханням розглянути можливість щодо виділення коштів для погашення заборгованості перед ПАТ "Укртелеком" за рішенням суду.

Управлінням державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області направлено вимогу до Департаменту від 14.04.2017 № 776/4- 21 щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Рішенням Черкаської міської ради від 12.05.2017 № 2-1995 "Про затвердження Програми для забезпечення виконання рішень суду на 2017-2020 роки" затверджено відповідну Програму та перелік заходів щодо погашення департаментом соціальної політики Черкаської міської ради заборгованості за судовими рішеннями про стягнення коштів із міського бюджету, боржниками по яких є виконавчі органи міської ради, бюджетні установи, заклади, організації та одержувачі бюджетних коштів та оплату судового збору, виконавчого збору за примусове виконання рішення суду, штрафів, додаткових витрат, які виникли внаслідок несвоєчасного виконання чи невиконання рішення суду.

Управлінням Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області проведено безспірне списання коштів з рахунку департаменту № 35414090079620, КГІКВК 1518600 "Інші видатки", по коду економічної класифікації видатків бюджету КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" в сумі 13 688,04 грн. судових витрат (меморіальний ордер № 1 від 28.08.2017) та по коду економічної класифікації видатків бюджету КЕКВ 2730 "Інші виплати населенню" в сумі 912 536,18 грн. - за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення у 2015 році (меморіальний ордер № 2 від 28.08.2017).

Позивач в обґрунтування заявленого позову посилається на те, що заборгованість по телекомунікаційним послугам, які надавались пільговим категоріям населення в розмірі 912536,18 грн. виникла у зв'язку із тим, що держава не забезпечила збалансування місцевого бюджету шляхом передачі необхідних коштів у вигляді субвенцій на оплату телекомунікаційних послуг, які надавались пільговим категоріям населення та відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", у розподілі видатків Державного бюджету України на відповідний рік така субвенція не була передбачена.

У зв'язку із наведеним, позивач стверджує, що територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради завдано збитки в розмірі 926 224,22 грн. (912 536,18 грн. - заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення у 2015 році та 13 688,04 грн. - судових витрат), які згідно із приписів ст. 1173, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 228 ГК України, мають бути відшкодовані відповідачем в порядку регресу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

За змістом частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 56 Конституції України визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст. 1173 Цивільного кодексу України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

При цьому, довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 по справі №916/336/17.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

В той же час, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Доказів наявності рішення суду щодо визнання неправомірними дій відповідача з приводу перерозподілу обсягу субвенцій з державного бюджету позивачем суду не надано.

Факт неправомірності (незаконності) дій відповідача, які призвели до завдання заявленої до стягнення шкоди у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду) не підтверджений. Відповідні обставини не встановлювались і в межах розгляду справи № 925/1375/16.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять та позивачем суду не надано доказів того, що відповідач прийняв незаконне рішення, вчинив незаконну дію чи проявив незаконну бездіяльність.

Також за змістом статті 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок), яким відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг окремим категорія громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно 2 Порядку (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Частина 6 статті 102 Бюджетного кодексу України визначає, що Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 року №1191-р "Про перерозподіл субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у 2015 році", відповідно до частини шостої статті 102 Бюджетного кодексу України, здійснено перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у 2015 році та доручено Міністерству фінансів забезпечити внесення відповідних змін до розпису державного бюджету. З додатку до вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України вбачається, що місцевим бюджетам Черкаської області було збільшено обсяг планових призначень субвенції на 2393,1 тис. гривень.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

З урахуванням наведеного, відшкодування витрат за надані пільгові послуги повинно здійснюватися місцевими органами виконавчої влади за рахунок і у межах надходження субвенції з державного бюджету.

Таким чином, позивачем не доведено наявності підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування 926 224,22 грн., з яких: заборгованість по телекомунікаційним послугам, які надавались пільговим категоріям населення в розмірі 912536,18 грн. та 13 688,04 грн. судових витрат.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Черкаської міської ради до Міністерства фінансів України про стягнення 926 224,22 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 27.07.2018.

Суддя О.В. Гулевець