Ухвала суду № 75526058, 24.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/37/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.07.2018 Справа № 908/949/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді – Мірошниченка М.В

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні спільну заяву Запорізької міської ради та Приватного підприємства “Вітадент-Раунд” про затвердження мирової угоди від 16.07.2018 р. у справі № 908/949/18

за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206)

до відповідача: Приватного підприємства “Вітадент-Раунд” (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 52)

про стягнення суми,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – довіреність № 01/03-20/00379 від 12.02.2018р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Приватного підприємства “Вітадент-Раунд” про стягнення суми збитків в розмірі 67884,60 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2018 р. відкрито провадження у справі №908/949/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/37/18. Підготовче судове засідання призначено на 26.06.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізькоїобласті від 26.06.2018 р. відкладено підготовче засідання на 24.07.2018 р.

23.07.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла спільна заява Запорізької міської ради та Приватного підприємства “Вітадент-Раунд” про затвердження мирової угоди наступного змісту:

1. Відповідач є замовником об'єкту будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі (літ.Е, літ Е'-2) по вулиці Кругова, 165 у м. Запоріжжі з розширенням за рахунок двоповерхової прибудови під виробничо інструментальну ділянку», далі - об'єкт будівництва.

2. 01.11.2013 за № ЗП142132960672 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

3. Відповідач визнає обов'язок, передбачений статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняти участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя шляхом внесення коштів пайової участі до місцевого бюджету.

4. Величина пайової участі розрахована згідно з Порядком залучення розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (далі-Порядок), затвердженим рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 77.

5. Величина пайової участі відповідача дорівнює 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, що становить 67 884 грн. 60 коп.

6. Підставою для прийняття участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя є договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.

7. Порядок та графік перерахування коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя визначений сторонами у договорі № 0983/18-П про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя від 13.06.2018 (далі - договір про пайову участь).

8. У разі своєчасного невиконання відповідачем договору про пайову участь позивач має право звернутися до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення заборгованості по договору пайової участі.

9. Позивач відмовляється від стягнення збитків, завданих відповідачем територіальній громаді міста Запоріжжя у зв'язку з неприйняттям участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя до моменту реєстрації декларації про готовність об'єкту будівництва в розмірі 67 884 грн. 60.

10. Оскільки подача позовної заяви у справі № 908/949/18 є наслідком бездіяльності відповідача та несвоєчасного укладення договору про пайову участь. Сторони домовились, що відповідач відшкодовує позивачу судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

11. Судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп. перераховується відповідачем в строк до 15.08.2018 на наступні реквізити: розрахунковий рахунок 35418024034816 в УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області, отримувач: виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, МФО 813015

12. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов'язань, передбачених цією мировою угодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди.

Відповідач - процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.06.2018 р. з відміткою про вручення 02.07.2018 р.

Дослідивши матеріали справи №908/949/18, вивчивши зміст поданої сторонами мирової угоди від 16.07.2018, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її затвердження з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Тобто, мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір.

За змістом ч. 4 ст. 192 ГПК України, укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 192 ГПК України).

Виходячи із змісту вищенаведеної норми закону, суд, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, зокрема, має перевірити чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону, чи дотриманий сторонами процедурний порядок звернення із мировою угодою, чи всі умови угоди підлягають примусовому виконанню, чи вирішується укладенням угоди спір між сторонами, чи стосується угода предмету спору.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як свідчать матеріали справи, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача збитків у розмірі 67884,60 грн., завданих територіальній громаді міста Запоріжжя невиконанням відповідачем встановленого ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов’язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

При дослідженні тексту поданої на затвердження суду мирової угоди від 16.07.2018р., судом встановлено, що в пункті 9 мирової угоди сторони погодили наступне: «позивач відмовляється від стягнення збитків, завданих відповідачем територіальній громаді міста Запоріжжя у зв’язку з неприйняттям участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя до моменту реєстрації декларації про готовність об’єкту будівництва в розмірі 67884, 60 грн.».

Разом з тим такі умови мирової угоди суперечать вимогам закону.

Так, статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч.2 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Частиною 3 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч.10 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Затвердження вказаного пункту мирової угоди у запропонованій редакції призведе до недоотримання місцевим бюджетом коштів, які згідно закону є суттєвим джерелом наповнення місцевих бюджетів та використовуються для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, що зумовить погіршення рівня життя мешканців територіальних громади міста Запоріжжя.

Тобто, пункт 9 мирової угоди, поданої сторонами, порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а саме територіальної громади міста Запоріжжя.

Враховуючи викладене, оскільки умови мирової угоди, укладеної між Запорізькою міською радою та Приватним підприємством “Вітадент-Раунд” суперечать вимогам законодавства, суд вважає за необхідне відмовити у її затвердженні, на підставі п.1 ч. 5 ст. 192 ГПК України, та продовжити судовий розгляд.

Керуючись п.1 ч.5 ст.192, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у затвердженні мирової угоди від 16.07.2018 року, укладеної між Запорізькою міською радою та Приватним підприємством “Вітадент-Раунд” .

2. Продовжити судовий розгляд.

3. Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Суддя М.В. Мірошниченко