Рішення № 75526040, 23.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/51/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2018 Справа № 908/669/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соловйової А.С., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства “Елін-2007” (51925, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, тупик Прохідний, буд. 2, офіс 9 – Г, код ЄДРПОУ 35577263)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273)

про стягнення 11 357,10 грн.

Представники сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № наказ 15-К від 29.12.2017;

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 1677 від 20.02.2018;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

17.04.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Елін-2007” від 11.04.2018 за вих. №114-244/1 (вх. №710/08-07/18 від 17.04.2018) до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” про стягнення 11 357,10 грн. за договором поставки від 06.10.2015 № 150244, а саме: 8 416,20 грн. основного боргу, 2 429,55 грн. інфляційних втрат та 511,35 грн. 3 % річних.

Відповідно до протоколу від 17.04.2018 щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Запорізької області, автоматичний розподіл справи № 908/669/18 не відбувся у зв’язку із відсутністю (на час надходження позову) потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно із розпорядженням керівника апарату суду від 25.04.2018, станом на 25.04.18 відпали обставини, передбачені п. 46 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду, що є підставою для автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судової справи позовної заяви (заяви, скарги, тощо) між суддями.

25.04.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Також, 25.04.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл клопотання в порядку ст. 173 ГПК України щодо об’єднання в одне провадження п’яти позовів ПП “Елін-2007” між суддями, клопотання передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/669/18 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 5/51/18, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 20.06.2018 з повідомленням (викликом сторін).

Ухвалою від 22.05.2018 суддею у задоволенні клопотання Приватного підприємства “Елін-2007” від 11.04.2018 № 114-244/1 в порядку ст. 173 ГПК України відмовлено.

08.06.2018 від ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву № 4458 від 08.06.2018 (вх. № 08-08/10408/18 від 08.06.2018) відповідно до якого відповідач заперечує проти доводів викладених у позовній заяві та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, 08.06.2018 від відповідача до суду надійшло письмове клопотання № 4457 від 08.06.2018 (вх. № 08-08/10430/18 від 08.06.2018) про витребування у позивача оригінали письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви та витребування з ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області оригінали документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Бабушкінського райсуду м. Дніпро у справі № 200/8052/17 від 17.05.2017 у кримінальному провадженні № 32017041640000008 від 26.01.2017, а саме: договір поставки № 150244 від 06.10.2015 та усі документи на його виконання (накладні, рахунки, картки, тощо). У судовому засіданні 20.06.2018 клопотання відповідача № 4457 від 08.06.2018 судом задоволено частково та досліджено оригінали письмових доказів у присутності представників позивача та відповідача. Представники позивача та відповідача визнали ідентичність наявних в матеріалах копій договору поставки № 150244 від 06.10.2015 та усіх документів на його виконання з оригіналами документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Бабушкінського райсуду м. Дніпро у справі № 200/8052/17 від 17.05.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З урахуванням вищевикладеного, суд залишив без задоволення клопотання відповідача про витребування з ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області оригінали документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Бабушкінського райсуду м. Дніпро у справі № 200/8052/17 від 17.05.2017 у кримінальному провадженні № 32017041640000008 від 26.01.2017.

У судовому засіданні 20.06.2018 оголошено перерву до 23.07.2018 об 11 год. 00 хв.

02.07.2018 від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, згідно з якої позивач підтримує доводи, викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні 23.07.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 23.07.2018 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У судовому засіданні 23.07.2018 представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив зазначивши, що 06.10.2015 між ПП «Елін-2007» та ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” укладено договір поставки № 150244, за умовами якого позивач зобов'язується у 2015 поставити (передати у власність) відповідачу товари, зазначені в специфікації (ях) - додатку(ах) до цього Договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору. 11.11.2015 на виконання умов Договору та специфікації позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною на суму 8 416,20 грн. Проте, в порушення строків зазначених у п. 4.2. Договору ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” оплату за отриманих товар на суму 8 416,20 грн. не здійснило. У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати, керуючись умовами Договору та ст. 625 ЦК України, останньому нараховано 3 % річних за період з 23.03.2016 по 01.04.2018 на суму 511,35 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2016 по лютий 2018 на суму 2 429,55 грн. На підставі викладеного позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву пояснивши, що згідно з п. 4.2. Договору, ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” повинно здійснити оплату поставленого товару протягом дев’яносто банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату. Вимоги до актів приймання-передачі товару встановлені пунктом 4.2 Договору № 150244 від 06.10.2015. Зазначений акт приймання-передачі товару позивач на адресу відповідача не направляв та сторонами не підписувався, у зв’язку з чим строк оплати, обумовлений сторонами у Договорі, в тому числі за видатковою накладною № 302 від 11.11.2015 не настав. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.10.2015 між Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” (Замовник) та Приватним підприємством “Елін-2007” (Постачальник) укладено договір поставки № 150244, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікації (ях) - додатку(ах) до цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору. Виробник товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар (товари), якість яких повинна відповідати вимогам Державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації (ТУ, ГОСТ, ДСТУ, креслення та ін.) та вимогам зазначеним в цьому Договорі та специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Номери та індекси стандартів, технічних умов, ГОСТ, ДСТУ, креслень або іншої нормативно - технічної документації щодо якості товарів зазначаються у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що товар повинен бути затарений і спакований постачальником таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення його в період постачання до прийняття товару замовником.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 119 958,00 грн. з урахуванням. ПДВ 20 % 19 993,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною вказаною у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.

Пунктами 3.4. договору передбачено, що вартість тари входить у ціну товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Згідно із п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Відповідно до п. 4.3. договору, до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Згідно з п. 5.1. Договору, строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 (двадцяти) днів від дня отримання постачальником письмової заявки замовника на постачання товару.

Пунктом 5.2. договору визначено місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.

Згідно із п. 5.3. договору, представник Замовника при прийнятті товару зобов’язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатись у видатковій накладній, розписатись за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника (п. 5.4.).

Пунктом 5.5. договору передбачено, що право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до замовника з моменту підписання Сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін акту приймання - передачі товару.

Відповідно до п. 5.9. договору, замовник має право пред’явити постачальнику претензії по кількості на підставі видаткової накладної, акту приймання-передачі товару, і по якості – на протязі гарантійного строку.

Згідно з п. 5.12. договору, підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 6.1. договору, замовник зобов’язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товару згідно з умовами цього договору

У відповідності до п.п. 6.4.1. п. 6.4. договору, постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

У випадку виникнення спорі або розбіжностей сторони зобов’язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п. 9.1.)

У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п. 9.2.).

Згідно із п. 10.1. договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Пунктом 11.3. договору визначено, що всі зміни, доповнення, додатки та інші документи до Договору мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.

Додатком до договору поставки від 06.10.2015 № 150244 є специфікація № 1, якою визначено: код товару, найменування, марка, тип, розмір, ТУ, ГОСТ, од. вим., кількість, ціна без ПДВ, та сума без ПДВ. Вказана специфікація виписана на загальну суму поставки у розмірі 119 958,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 19 993,00 грн.

Розглянувши подані позивачем разом з позовною заявою докази суд встановив, що в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії: видаткової накладної № 302 від 11.11.2015 на загальну суму 8 416,20 грн.; рахунку на оплату № 930 від 11.11.2015 на підставі договору № 150244 від 06.10.2015 на загальну суму 8 416,20 грн. з ПДВ; товарно-транспортної накладної № Р302 від 11.11.2015 на загальну суму 8 416,20 грн.

Судом встановлено, що в рахунку на оплату № 390 від 11.11.201 на суму 8 416,20 грн. та у видатковій накладній № 302 від 11.11.2015 на суму 8 416,20 грн. відсутнє посилання на відповідну заявку замовника.

Інших додатків до Договору, а також будь-яких документів, пов’язаних з виконанням цього Договору сторонами суду не надано.

Сторонами в судових засіданнях під час розгляду цієї справи не заперечувався та не оспорювався факт того, що відповідачем прийнято товар за видатковою накладною № 302 від 11.11.2015 без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.

Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять.

Керуючись п. 7.1. договору поставки № 150244 від 06.10.2015, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 23.03.2016 по 01.04.2018 у розмірі 511,35 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2016 по лютий 2018 на суму 2 429,55 грн.

На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” на користь Приватного підприємства “Елін-2007” заборгованості за договором поставки № 150244 від 06.10.2015 у розмірі 11 357,10 грн., а саме: 8 416,20 грн. основної заборгованості, 511,35 грн. 3 % річних за період з 23.03.2016 по 01.04.2018 та 2 429,55 грн. інфляційні втрати за період з квітня 2016 по лютий 2018.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/669/18 та додаткові письмові пояснення, заслухавши представників сторін, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення Приватного підприємства “Елін-2007” до суду з вказаним позовом на думку позивача став факт невиконання з боку Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” обов’язків щодо оплати за отриманий товар по договору поставки № 150244 від 06.10.2015.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

В даній справі підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків став укладений між сторонами договір поставки № 150244 від 06.10.2015, який недійсним не визнавався, сторонами не оспорювався та на час розгляду справи є чинним.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові позиції втілені у статті 638 ЦК України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Порядок проведення розрахунків за Договором поставки № 150244 від 06.10.2015 врегульований розділом 4 Договору, а саме п. 4.2. визначено, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

З наведеного слідує, що наявність лише підписаної видаткової накладної № 302 від 11.11.2015 на суму 8 416,20 грн. та товарно-транспортної накладної № Р302 від 11.11.2015 на суму 8 416,20 грн., які свідчать про фактичну передачу товару не може розглядатись як підстава для виникнення господарсько-правового зобов’язання відповідача сплатити позивачу відповідну суму коштів, оскільки сторонами визначено строк оплати поставленого товару протягом 90 (дев’яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару відповідно до п. 4.2. Договору.

Позивач не надав суду доказів існування акту приймання-передачі товару відповідно до умов Договору поставки № 150244 від 06.10.2015.

Таким чином, саме лише підписана видаткова накладна № 302 від 11.11.2015 на суму 8 416,20 грн. та товарно-транспортна накладна № Р302 від 11.11.2015 на суму 8 416,20 грн. за Договором поставки № 150244 від 06.10.2015. які не містять усіх обов’язкових реквізитів згідно з п. 4.2. Договору, зокрема: номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, а також підписаного сторонами Акту приймання-передачі товару не свідчить про виникнення у Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” обов’язку щодо здійснення оплати придбаного товару.

Сам по собі перехід права власності на товар у відповідності з п. 5.5. Договору не свідчить про виникнення у відповідача обов’язку з його оплати, оскільки сторони домовились про інше у наведеному вище п. 4.2. цього ж Договору. Тому доводи позивача у цій частині судом до уваги не приймаються. Доказів звернення з вимогою, претензією щодо оплати поставленого товару в порядку ст. 530 ЦК України позивачем також не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами позивачем не підтверджено виникнення у відповідача обов’язку стосовно оплати за придбаний товар.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства “Елін-2007” до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” про стягнення заборгованості за договором поставки № 150244 від 06.10.2015 у розмірі 11 357,10 грн., а саме: 8 416,20 грн. основної заборгованості, 511,35 грн. 3 % річних за період з 23.03.2016 по 01.04.2018 та 2 429,55 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2016 по лютий 2018, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено: 26.07.2018.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.