Рішення № 75525956, 26.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.2018 Справа № 905/1083/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1, код ЄДРПОУ – 00191158)

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5; код ЄДРПОУ – 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22, код ЄДРПОУ - 40150216)

про стягнення 52 247,53 гривень збитків, -

без виклику представників сторін

С У Т Ь С П О Р У

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 52 247,53 гривень збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у заявленому розмірі, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної: №50455815 від 12.06.2017, що підтверджується комерційними актами №484809/506 від 15.06.2017, №484809/507 від 15.06.2017, №484809/508 від 15.06.2017, №484809/509 від 15.06.2017, №484809/510 від 15.06.2017.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.06.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

До господарського суду Донецької області 03.07.2018 надійшов відзив на позовну та заява про застосування позовної давності.

Від позивача 09.07.2018 надійшла відповідь на відзив.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

12.06.2017 за залізничною накладною №50455815 зі станції Авдіївка Донецької залізниці до станції Сартана Донецької залізниці на адресу ПрАТ «МК «Азовсталь» в залізничних вагонах, зокрема, №50048990, №65469512, №56036619, №56252919, №62009543 було відправлено вантаж «Кокс доменний. Вологий» масою вантажу 47 950 кг, 45 900 кг, 40 400 кг, 41 800 кг та 44 050 кг відповідно.

У накладній зазначено, що вантаж у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п.1-4 гл. 14; додаток-3 до СМГС. Насипом.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складено комерційні акти:

№484809/506 від 15.06.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №50048990, виявилось: брутто – 69 900 кг, тара 23 400 кг, нетто – 46 500 кг, що менше документа на 1 450 кг.

№484809/507 від 15.06.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №65469512, виявилось: брутто – 65 050 кг, тара 23 000 кг, нетто – 42 050 кг, що менше документа на 3 850 кг.

№484809/508 від 15.06.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №56036619, виявилось: брутто – 60 700 кг, тара 22 200 кг, нетто – 38 500 кг, що менше документа на 1 900 кг.

№484809/509 від 15.06.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №56252919, виявилось: брутто – 41 800 кг, тара 22 600 кг, нетто – 40 400 кг, що менше документа на 1 400 кг.

№484809/510 від 15.06.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №62009543, виявилось: брутто – 65 500 кг, тара 23 700 кг, нетто – 41 800 кг, що менше документа на 2 250 кг.

У комерційному акті №484809/506 від 15.06.2017 відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні шапкою, вище бортів 40-50см. Вантаж маркований однією смугою по довжині вагону, вапняком. По ходу поїзда праворуч над люками, виїмка довжиною 3м, шириною 1м 50см, вглиб 60-8см. В районі виїмки маркування відсутнє. Технічно справний. Течі вантажу немає. Вагон бездверний, люки зачинені. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.

У комерційному акті №484809/507 від 15.06.2017 відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні шапкою, вище бортів 30-40см. Вантаж маркований однією смугою по довжині вагону, вапняком. По ходу поїзда праворуч над люками, виїмка довжиною 3м, шириною 1м 50см, вглиб 60-80см. В районі виїмок маркування відсутнє. Технічно справний. Течі вантажу немає. Вагон бездверний, люки зачинені. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.

У комерційному акті №484809/508 від 15.06.2017 відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні шапкою, вище бортів 30-40см. Вантаж маркований однією смугою по довжині вагону, вапняком. По ходу поїзда праворуч над люками, виїмка довжиною 3м, шириною 1м 50см, вглиб 60-80см. В районі виїмок маркування відсутнє. Технічно справний. Течі вантажу немає. Вагон бездверний, люки зачинені. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.

У комерційному акті №484809/509 від 15.06.2017 відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні шапкою, вище бортів 30-40см. Вантаж маркований однією смугою по довжині вагону, вапняком. По ходу поїзда ліворуч над люками, виїмка довжиною 3м, на ширину вагону, вглиб 60-80см. В районі виїмок маркування відсутнє. Технічно справний. Течі вантажу немає. Вагон бездверний, люки зачинені. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.

У комерційному акті №484809/510 від 15.06.2017 відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні шапкою, вище бортів 30-40см. Вантаж маркований однією смугою по довжині вагону, вапняком. По ходу поїзда над 6-7 люками, виїмка довжиною 3м, шириною 1м 50см, вглиб 60-80см. В районі виїмок маркування відсутнє. Технічно справний. Течі вантажу немає. Вагон бездверний, люки зачинені. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.

Наразі, переваження вантажу здійснювалось на 150 тонних вагах повірених 09.09.2016.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001 встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану спірних вагонів та вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644: при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить, зокрема коксу доменного, 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

у вагоні №50048990 маса нетто при відправленні 47 950 кг;

норма недостачі 47 950 х 2% = 959 кг;

недостача 47 950 кг – 46 500 кг = 1 450 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно акту прийому-передачі №91554787 від 12.06.2017 та рахунку-фактури від 12.06.2017) становить 8 513,96 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 1 450 кг (сума недостачі) – 959 кг (норма недостачі) = 491 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 4 180,35 грн. (0,491 т Х 8 513,96 грн.).

у вагоні №65469512 маса нетто при відправленні 45 900 кг;

норма недостачі 45 900 х 2% = 918 кг;

недостача 45 900 кг – 42 050 кг = 3 850 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно акту прийому-передачі №91554787 від 12.06.2017 та рахунку-фактури від 12.06.2017) становить 8 513,96 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 3 850 кг (сума недостачі) – 918 кг (норма недостачі) = 2 932 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 24 962,93 грн. (2,932 т Х 8 513,96 грн.).

у вагоні №56036619 маса нетто при відправленні 40 400 кг;

норма недостачі 40 400 х 2% = 808 кг;

недостача 40 400 кг – 38 500 кг = 1 900 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно акту прийому-передачі №91554787 від 12.06.2017 та рахунку-фактури від 12.06.2017) становить 8 758,79 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 1 900 кг (сума недостачі) – 808 кг (норма недостачі) = 1 092 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 9 368,04 грн. (1,092 т Х 8 758,79 грн.).

у вагоні №5625919 маса нетто при відправленні 41 800 кг;

норма недостачі 41 800 х 2% = 836 кг;

недостача 41 800 кг – 40 400 кг = 1 400 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно акту прийому-передачі № 91554787 від 12.06.2017 та рахунку-фактури від 12.06.2017) становить 8 513,96 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 1 400 кг (сума недостачі) – 836 кг (норма недостачі) = 564 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 4 801,87 грн. (0,564 т Х 8 513,96 грн.).

у вагоні №62009543 маса нетто при відправленні 44 050 кг;

норма недостачі 44 050 х 2% = 881 кг;

недостача 44 050 кг – 41 800 кг = 2 250 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно акту прийому-передачі № 91554787 від 12.06.2017 та рахунку-фактури від 12.06.2017) становить 8 513,96 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 2 250 кг (сума недостачі) – 881 кг (норма недостачі) = 1 369 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 11 655,61 грн. (1,369 т Х 8 513,96 грн.).

Загальна вартість нестачі вантажу становить: 4 180,35 + 24 962,93 + 9 368,04 + 4 801,87 + 11 655,61 = 54 896,80 грн.

Відповідно до п.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Доводи відповідача про відсутність документального підтвердження понесення позивачем збитків у заявленому до стягнення розмірі спростовуються матеріалами справи та відхиляються на підставі наступного.

Відповідно до акту прийому-передачі №91554787 від 12.06.2017 у графі 6,7 вказані показники маси одного і того ж вантажу «вага фактична» та «вага наведена», з яких: «вага фактична» - це відомості, які вносяться згідно даних залізничної накладної, а «вага наведена» - розраховується відповідно до умов договору за системою знижок/приплат з урахуванням показників якості вантажу.

У зв’язку з чим, вказані відомості є показниками маси одного і того ж вантажу, який був поставлений та прийнятий за актом приймання-передачі №91554787 від 12.06.2017. Вказаний вантаж позивачем сплачений у повному обсязі, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по банківському рахунку позивача, а також довідка за підписом головного бухгалтера скріплена печаткою підприємства.

Крім того, предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням останнім вантажу при перевезенні, тоді як здійснення оплати за поставку спірного вантажу не входить до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу спеціального строку позовної давності до вимоги про стягнення збитків, що виникли з договору перевезення, суд виходив з наступного.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Пунктом «а» статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Водночас, відповідно до статті 315 ГК України претензії перевізникові можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

З огляду на викладене, відповідно до частини четвертої статті 315 Господарського кодексу України початком строку позовної давності є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді (Постанова Верховного суду України від 19.04.2012 №10-26/166-10-4300).

Водночас, як роз'яснено у пункті 4.7 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч. 2, 3 статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційні акти №484809/506, №484809/507, №484809/508, №484809/509, №484809/510 щодо недостачі вантажу були складені перевізником 15.06.2017.

А позивач звернувся з даним позовом до суду 06.06.2018, тобто у межах строку позовної давності, відтак, доводи відповідача про те, що позов подано із пропуском строку позовної давності, є спростованими.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення збитків у сумі 52 247,53 гривень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 237, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 52 247,53 гривень збитків – задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22; код ЄДРПОУ - 40150216) на користь приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1, код ЄДРПОУ – 00191158) 52 247,53 гривень збитків, 1 762,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2018.

Позивач: приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1, код ЄДРПОУ – 00191158)

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5; код ЄДРПОУ – 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22, код ЄДРПОУ - 40150216)

Суддя С.М. Фурсова