Постанова № 75524318, 24.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

Справа №761/33816/17

Апеляційне провадження

№22-ц/796/6024/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

судді - доповідача Рейнарт І.М.

суддів Мазурик О.Ф., Панченка М.М.

при секретарі Іванову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року (суддя Піхур О.В.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ВолковаОлександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії,

встановила:

у вересні 2017р. позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив під час судового розгляду, про визнання заяви на видачу готівки № 5512822 від 22 квітня 2016р. недійсною та відновлення становища, яке існувало до порушення; про зобов'язання ПАТ «Банк Михайлівський» виконати зобов'язання за договором банківського рахунку № 980-007-000000936 від 29 травня 2015р., на підставі якого відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 та на якому знаходились кошти у сумі 245 704грн 51коп. на початок операційного дня банку 22 квітня 2016р.; зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію, зокрема внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно включення всієї суми відшкодування належної йому до виплати, а саме 113 426грн 29коп. на підставі договору банківського рахунку № 980-007-000000936 від 29 травня 2015р.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року провадження у даній справі закрито.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне з'ясування природи правовідносин, оскільки даний спір є цивільно-правовим, так як пов'язаний із невиконанням банком умов цивільно-правової угоди - договору банківського рахунку № 980-007-000000936 від 29 травня 2015р.

Крім того, представник позивача зазначає, що суд не врахував ту обставину, що позивач змінив предмет позову та просив визнати документ на отримання коштів недійсним, відновити право власності на кошти та зобов'язати банк виконати умови договору банківського рахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи доводи представника позивача безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2018р. по справі № 820/11591/15 дійшла до висновку, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим, тому дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання свого представника не направила, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у її відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника відповідачів, який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що 29 травня 2016р. уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку № 980-007-000000936, на підставі якого було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1, на якому обліковувалися грошові кошти.

Крім того, 22 жовтня 2015р. між позивачем та банком був укладений договір № 980-007-000141267, за умовами якого позивач передав банку грошові кошти у сумі 215 818грн. на строк до 21 квітня 2016р. зі сплатою 34,4% річних.

Позивач стверджував, що у серпні 2016р. дізнався про видачу йому 22 квітня 2016р. з депозитного рахунку 160 000грн на підставі заяви про видачу готівки № 5512822, однак, він з такою заявою до банку не звертався і грошових коштів не отримував.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив зобов'язати банк виконати свої зобов'язання за договором банківського рахунку від 29 травня 2015р. та стягнути з банку 160 000грн.

У зв'язку із введенням 23 травня 2016р. у банку тимчасової адміністрації та прийняття 13 липня 2016р. рішення про ліквідацію банку, позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійсною заяву на видачу готівки від 22 квітня 2016р., зобов'язати банк виконати зобов'язання за договором банківського вкладу, а Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» зобов'язати подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію шляхом внесення змін до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим і повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків,

коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У даній справі до суду звернулася фізична особа з позовом до ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання недійсною заяву про видачу готівки, про відновлення становища, яке існувало до його порушення, та з урахуванням уточнених позовних вимог просило уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку визнати позивача кредитором ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 113 426,29грн на підставі договору банківського рахунку від 29 травня 2015р. та внести його вимоги до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Рішенням правління Національного банку України від 12 липня 2016 року відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк Михайлівський» та розпочато процедуру ліквідації банку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частини третя та четверта статті 37 Закону.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень, після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноваження органів управління та контролю банку та діє в тому числі як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо

складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 3 частини першої статті 48 зазначеного Закону.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх порушених прав у зв'язку із неналежним виконанням банком своїх договірних зобов'язань, отже, за своїм змістом спір, що виник між сторонами, не має ознак публічно-правового, а позовні вимоги не стосуються безпосередньої діяльності (бездіяльності) Фонду, як державної спеціалізованої установи.

У в даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й у силу вимог закону на банк, від імені якого діє Фонд, а саме на його уповноважену особу, в указаному спорі покладено обов'язок, у разі доведення позовних вимог, відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16, від 6 червня 2018 року у справі № 813/2776/16, від 27 червня 2018 року у справі 819/583/16 та від 27 червня 2018 року у справі 307/2765/15-ц.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що даний спір є публічно-правовим і повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала про закриття провадження у даній справі постановлена судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії направити до Шевченківського районного суду

м. Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 липня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді