Рішення № 75522837, 23.07.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4986/17

Провадження № 2/727/237/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді - Яреми Л.В.

при секретарі - Снігур З.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_4 комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні під’їздом,-

Учасники справи:

представник позивачів - адвокат ОСОБА_5

представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6

представник позивачки ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_7

представник відповідача - ОСОБА_8

представник відповідача - ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_4 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_4 комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Посилаються на те, що ОСОБА_1 є співвласником квартири №37, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира №33, а ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (колишня вул.Ватутіна) в м.Чернівці. Вказують, що під’їзд №3 зазначеного житлового будинку має два входи: основний (парадний) з вулиці Університетської та евакуаційний (аварійний), що виходить у двір. Проте вже тривалий час двері, що з'єднують сходову клітку під'їзду з парадним входом з вул.Університетської через вестибюль площею 14,30 кв.м., замкнені і не функціонують, що завдає їм, іншим мешканцям будинку та їх гостям цілий ряд незручностей, оскільки вони змушені обходити будинок, щоб зайти в під'їзд з двору. Мешканці даного під'їзду користуються евакуаційним виходом з дуже вузькою шириною проходу - всього 80 см., через який дуже складно доставляти великогабаритні речі та меблі - що є порушенням будівельних і протипожежних норм, в той час як будинок обладнаний спеціально передбаченим для цих цілей парадним входом. Так, нещодавно вони зіткнулися з проблемою доставки меблів, які не проходили через вузькі двері аварійного входу, що стало причиною звернення до міської ради з питання відновлення функціонування парадного входу в під’їзд.

Зазначають, що власники квартир їх під'їзду 05.03.2017 р. звернулися до ОСОБА_4 міського голови з письмовою заявою, у якій просили відремонтувати двері під'їзду даного будинку та відновити вхід з вулиці Університетської, як це передбачено проектом дому.

На звернення ОСОБА_4 міський голова не відповів, проте надійшов лист від Департаменту економіки міської ради від 31.03.2017р. №П-89/0-02/01, з якого видно, що право власності на вестибюль їх під'їзду ХL площею 14,30 кв.м., що з'єднує сходову клітину з парадним входом з вул. Університетської, увійшов до загальної площі 215,5 кв.м. нежитлових приміщень першого поверху будинку, що зареєстровані за територіальною громадою, і Департамент економіки розпоряджається усією цією площею як комунальною власністю.

Результатом такого розпорядження стало блокування парадного входу, а отже власники квартир їх під'їзду позбавлені можливості відновити парадний вхід.

Як вбачається з інвентарної справи на житловий будинок №1 по вул. С.Бандери в м. Чернівцях, всі під'їзди даного будинку мають парадні входи з центральної вулиці (вул.Університетської і вул.С.Бандери) та додатково обладнані аварійними виходами.

До проведення ЧКОБТІ поточної інвентаризації в 2009 р. на першому поверсі вказаного будинку з моменту прийняття будинку в експлуатацію (1957р.) було проінвентаризовано: нежитлове приміщення №45 (в т.ч. 45-1 площею 31,10 кв.м. та 45-2 площею 35,10 кв.м.); нежитлове приміщення №44 (в т.ч. 44-1 - 44-12); вестибюль ХL площею 14,30 кв.м., що виконує функцію парадного входу для під'їзду ХLІ житлового будинку. Така нумерація приміщень у інвентарній справі підтверджує, що вестибюль ХL та сходова клітка ХLІ є допоміжними приміщеннями житлового будинку, і не відносяться до нежитлових приміщень першого поверху. План будинку підтверджує, що у під'їзді №3, в якому знаходяться їх квартири, сходова клітка ХLІ з’єднана через двері з парадним входом з вулиці Університетської через вестибюль ХL площею 14,30 кв.м. Ці двері дійсно довгий час не функціонують, але вони фактично наявні, проте звужені цегляною кладкою та замкнені.

Як вбачається з інвентарної справи на будинок, ЧКОБТІ було внесено 10.06.2009р. поточні зміни, а саме: вестибюль ХL площею 14,30 кв.м. об'єднано з нежитловим приміщенням №44, і в новій експлікації цей вестибюль вказано вже як приміщення 44-1, тобто частину нежитлового приміщення №44. Відповідно збільшилась загальна площа приміщення №44 на площу вестибюля 14.30 кв.м. Разом з тим, таке об'єднання відбулося без проведення відповідної реконструкції чи переобладнання, без виготовлення та затвердження відповідної проектної документації, з даного приводу не приймалося жодних рішень виконавчим комітетом міської ради, не було згоди співвласників будинку та погодження балансоутримувача, що є грубим порушенням чинного законодавства.

Таким чином, при проведенні цієї інвентаризації вестибюль під’їзду №3 житлового будинку неправомірно, без належних правових підстав, було вилучено зі складу допоміжних приміщень будинку та об’єднано з нежитловими приміщеннями №44.

Пунктом 2.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 11.08.2009р. №558/15 оформлено право комунальної власності територіальної громади м.Чернівців на нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1 загальною площею 310,90 кв.м., що складаються з приміщень 44-1 - 44-16. З інвентарної справи на будинок вбачається, що до складу вказаних нежилих приміщень включено приміщення згідно плану 44-1 площею 14,30 кв.м. (в експлікації вказано як коридор 44-2), яке до внесення ЧКОБТІ 10.06.2009р. поточних змін до інвентарної справи на будинок було вестибюлем ХL під’їзду №3.

На підставі даного рішення виконавчого комітету видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009р. на нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1, загальною площею 310,90 кв.м., що складаються з приміщень 44-1 - 44-16. Як зазначалось, до складу цих приміщень включено вестибюль ХL під’їзду №3 житлового будинку.

Вважають п.2.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 11.08.2009р. №558/15 та видане на його підставі Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009р. незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

Так, на підставі зазначеного рішення виникло право комунальної власності територіальної громади на спірне приміщення вестибюлю ХL як на нежиле приміщення. Разом з тим, цей вестибюль є допоміжним приміщенням вказаного будинку, а отже його віднесено до категорії нежитлових незаконно та безпідставно.

Згідно інвентаризаційної справи на даний житловий будинок станом на 1958 рік, приміщення ХL в експлікації віднесене до складу допоміжних приміщень, його функціональне призначення визначене як «вестибюль». З поповерхового плану вбачається, що через цей вестибюль ХL сходова клітина ХLІ під’їзду з’єднана з парадним входом з вул. Університетської, а отже закладене у проект дому функціональне призначення даного вестибюлю – парадний вхід мешканців в під’їзд №3 житлового будинку.

Висновок №17029 експертного будівельно-технічного дослідження підтверджує, що приміщення ХL площею 14,30 кв.м. є допоміжним ( підсобним) приміщенням житлового будинку, на момент прийняття будинку в експлуатацію його функціональне призначення: для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Відповідно до рішення від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 Конституційного Суду України допоміжні приміщення ( підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні, тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир ( кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Власник ( власники) приватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником ( співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Зазначають, що приміщення ХL площею 14,30 кв.м. даного житлового будинку відноситься до категорії допоміжних (підсобних) приміщень житлового будинку.

Вважають, що при внесенні ЧКОБТІ 10 червня 2009 року поточних змін до інвентарної справи статус спірного приміщення з вестибюлю на нежиле приміщення було змінено незаконно, вестибюль був протиправно, без належних підстав та з порушенням чинного законодавства виключений зі складу житлового фонду, віднесений до категорії нежитлових приміщень та включений до нежитлового приміщення №44.

Вказували, що дане приміщення з моменту здачі будинку в експлуатацію протягом багатьох років фактично використовувалось як вестибюль під’їзду №3, вони та інші мешканці будинку користувались ним за первинним цільовим призначенням. Останнім часом прохід для мешканців через це приміщення був перекритий. Проте початкове функціональне призначення приміщення не було змінено в установленому законом порядку.

Вважають, що перешкоджання їм користуватися проходом через вестибюль та зміна його функціонального призначення призвели до грубих порушень будівельних норм і правил та до цілого ряду грубих порушень протипожежних правил і норм.

Також зазначили, що жодним законодавчим актом України органи місцевого самоврядування, в тому числі виконавчий комітет, не наділені повноваженнями щодо розпорядження майном, що не перебуває у комунальній власності, а тому орган місцевого самоврядування прийняв оскаржуване рішення поза межами своєї компетенції.

Оскаржуване рішення виконавчого комітету приписує «оформити право комунальної власності», проте відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчого комітету міської ради не входить приймати рішення про оформлення права власності, а тому воно є незаконним і виходить за межі повноважень даного органу. При цьому жодний юридичний акт про визнання комунальної власності ніким не приймався, а отже оскаржуване рішення не може бути юридичною підставою для набуття та реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно.

Просять визнати незаконним та скасувати п.2.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 11 серпня 2009 року №558/15 «Про присвоєння поштової адреси, оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівців» в частині приміщення 44-1 площею 14,30 кв.м., визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2009 року в частині права власності на приміщення 44-1 площею 14,30 кв.м. та скасувати його державну реєстрацію в цій частині, зобов’язати відповідачів усунути порушення чинних будівельних та протипожежних норм і правил та усунути перешкоди у користуванні мешканцями під’їзду № 3 житлового будинку № 1 по вул. С.Бандери в м. Чернівці вестибюлем XL (приміщення 44-1) шляхом демонтажу цегляної перегородки, якою заблоковане сполучення між сходовою кліткою XLІ і вестибюлем XL (44-1).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 травня 2017 року відкрито провадження у справі за даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 червня 2017 року дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

13 червня 2017 року представником позивачів ОСОБА_5 було надано суду заяву про зміну предмету позову, посилається на те, що в первинній редакції позову п. 3 резолютивної частини позову, позивачі просили суд зобов’язати обох відповідачів усунути порушення законодавства та усунути перешкоди у користуванні вестибюлем, але такі перешкоди повинна усунути ОСОБА_4 міська рада, оскільки згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2009 року власником приміщення 44-1 житлового будинку є ОСОБА_4 міська рада та оспорювані перешкоди виникли внаслідок дій ОСОБА_4 міської ради по розпорядженню майном.

Просить зобов’язати ОСОБА_4 міську раду усунути порушення чинних будівельних та протипожежних норм і правил та усунути перешкоди у користуванні мешканцями під’їздом №3 житлового будинку по вул.С.Бандери, 1 в м.Чернівці вестибюлем XL (приміщення 44-1) шляхом демонтажу через підпорядковані комунальні підприємства, цегляної перегородки, якою заблоковане сполучення між сходовою кліткою XLI і вестибюлем XL ( 44-1).

Представник третьої особи - ОСОБА_4 комунального обласного бюро технічної інвентаризації 13 червня 2017 року надав суду письмові пояснення, в яких останній посилається на те, що згідно експлікації та по поверхового плану 1 поверху будівлі літ. «А» по вул. С.Бандери в м. Чернівці, протягом періоду вересень 1958 року – липень 2009 року приміщення площею 14,40 кв.м. позначене як коридор літ. XL – допоміжне приміщення. З врахуванням листа Департаменту економіки ОСОБА_4 міської ради від 14 квітня 2009 року №873 про внесення поточних змін в нежитлові приміщення за зазначеною адресою, орендарем яких є ВАТ «Укртелеком», ЧКОБТІ 10 липня 2009 року проведена поточна технічна інвентаризація 1 поверху житлового будинку літ. «А» по вул. Бандери, 1. 28 серпня 2009 року ЧКОБТІ в Реєстрі прав на підставі Свідоцтва від 12 серпня 2009 року зареєстровано право власності територіальної громади на приміщення 44-1 – 44-16 загальною площею 310,40 кв.м. в житловому будинку літ. «А» по вул. С.Бандери, 1.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 серпня 2017 року до участі в справі залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_21, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 вересня 2017 року в порядку забезпечення даного позову заборонено відчуджувати нерухоме майно – нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ. «А» по вул. Бандери, 1 в м. Чернівці, загальною площею 310,90 кв.м., що складається з приміщень 44-1 – 44-16.

Представник позивачів - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав викладених у позові та письмових поясненнях.

В судовому засіданні представникпозивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, як свідок суду показав, що він проживав у будинку з 1968 по 1983 роки, і з 1992 року проживає по даний час, його батьки приватизували квартиру десь в 2000 роках, спірний вхід був відчиненим, ним користувалися як він так і інші мешканці, в 2014 р. заблокували двері, весною 2017 року стало відомо, що це приміщення не являється власністю мешканців, а належить міській раді, після чого проводилось опитування мешканців чи погоджуються вони на спільне користування вестибюлем, на що мешканці під’їзду не погодились.

В судовому засіданні представникпозивачки ОСОБА_3 та третя особа – ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, як свідок ОСОБА_7 суду показав, що в 1997 р. його мати купила кв.№4 по вул.Ватутіна, 1 м.Чернівці, в якій він проживав з 1997 р. по 2003 р. У 2013 р. він придбав частину нежитлових приміщень в цьому будинку. До 2000 р. він користувався послугами телефонної станції, заходив з вул.Університетської і бачив скляні двері, потім працівники ЖРЕПу чи Укртелекому забили скляні двері. В той час, зі слів сусідів, намагалися заблокувати ці двері, але люди завадили. В 2002 році ЧМР незаконно віддала в оренду Укртелекому вестибюль XL та сходову клітину XLI. Працівники Укртелекому користувалися їх воротами та земельною ділянкою. Він бачив в приміщенні план евакуації, стрілочки вели як назовні на вул.Університетську, так і у двір через двері, що сполучають вестибюль і сходинкову клітину. До бомбосховища єдиний прохід через вестибюль. В березні 2017 року з листа Департаменту економіки дізнався про те, що право комунальної власності на дане приміщення зареєстровано за територіальною громадою. Рішення ЧМР не було опубліковано на сайті.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала, пояснила, що згідно рішення ЧМР від 02 лютого 1999 року 1 поверх по вул. Ватутіна, 1 перебував в оренді Утел, в рішенні виконкому ЧМР від 19 березня 2002 року зазначено, що в оренді Утел перебуває перший поверх будинку №1-А по вул. Ватутіна, а саме: 322,5 кв.м., прим. (44-1) – (44-13); (45-1); (XL) – (XLI), профіль використання – службові та переговорний пункт, договір оренди нерухомого майна №73 від 11 червня 2007 року підтверджує, що в оренді Укртелеком перебувало майно, розташоване в м Чернівці, вул. Ватутіна, 1-А, використовувалось під офіс та переговорний пункт, дане приміщення в 2014 році було передано Укртелекомом Департаменту економіки міської ради, спірний об’єкт є нежитловим, приміщення перейшло в комунальну власність. Спірне приміщення мешканцями не використовувалось.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_9 позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник третьої особи ЧКОБТІ ОСОБА_45 пояснив, що до інвентаризації спірне приміщення зазначено, як коридор XL – допоміжне приміщення, на підставі листа Департаменту економіки ОСОБА_4 міської ради про внесення поточних змін в нежитлові приміщення за адресою м.Чернівці, вул.Ватутіна, 1, у 2009 році ЧКОБТІ була проведена поточна технічна інвентаризація цього об’єкта, були внесені зміни щодо спірного об’єкта, зазначили його як нежитлове приміщення, зміна нумерації відбулась у 2009 році, цифри були змінені з римських на арабські. До інвентаризації спірне приміщення зазначено, як коридор XL – допоміжне приміщення.

В судовому засіданні представник третьої особи - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_46 залишила вирішення спору на розсуд суду.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_10 – ОСОБА_47 заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що ОСОБА_10 володіє квартирою в даному будинку та допоміжними приміщеннями, машзавод почав будівництво даного будинку і ввів в експлуатацію в 1957 році, на місці побудови якого був одноповерховий будинок, на 1 поверсі даного будинку була передбачена телефонна станція, вхід в яку був вирішений «погано», дане приміщення з моменту будівництва і на момент приватизації було в користуванні Укртелекому.

Представник третьої особи ОСОБА_21 - ОСОБА_48 не заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що батько є власником квартири в даному будинку, вестибюль є спільною власністю мешканців даного будинку.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_35 не заперечувала проти задоволення позову, в якості свідка суду показала, що живе з 1985 року в даному будинку, постійно ходили через вестибюль, заносили речі, коли був Укртелеком також ходили через вестибюль, двері Укртелеком зачиняв в ночі, ходили через вестибюль доти, доки працював Укртелеком, який працював без вихідних, двері заблокували восени 2014 року, думали, що на ремонт, про рішення ЧМР дізнались в 2017 році, через аварійний вихід не можливо ходити, в 2017 році опитували мешканців її під’їзду щодо спільного використання вестибюлю, коли зачинилась телефонна станція перестали пускати їх, мешканці думали, що проводять ремонт.

Свідок ОСОБА_49 суду показала, що право власності на спірне приміщення було зареєстроване по технічній документації, виготовленій у 2009 році, дане приміщення було віднесене до нежитлових приміщень. В 1957 році була виготовлена інвентаризаційна справа, позначено римськими цифрами як вестибюль, цей об’єкт в 1967-1968 роках використовувався в якості вестибюля для приміщень підприємства зв’язку, які перебували в оренді. У 2017 році керівник усно доручив вийти на місце для огляду об’єкта з представниками Департаменту економіки, для того, щоб перевірити в якому він стані, по наслідках огляду документи не виготовлялися, обстежували об’єкт № 44. При огляді об’єкта заходила з парадного входу з вул. Університетської та сходинкової клітини в будинку, вестибюль може бути як допоміжним приміщенням так і нежитловим приміщенням, 3 вестибюля відносяться до житлового будинку.

Свідок ОСОБА_50 суду показав, що він працює начальником дистанційного цеху ПАТ ОСОБА_4 філії «Укртелеком», працює в філії безперервно з 1985 року, приміщення Укртелекому розташовувались на Університетській, 3 та 5, вугол Університетської 5-А, там на даний час знаходиться аптека, це було велике приміщення, яке складалось з переговорного пункту, який ділився на 2 зали, був зал автоматичного зв’язку, де стояли таксофони, в другому залі працювали телефоністи, було 2 входа - центральний із сходинками, вестибюль і поворот ліворуч та праворуч на 2 різні зали, був ще один вхід на краю, де знаходиться аптека, були залізні двері під сигналізацією, постійно замкнені, телефонна станція працювала цілодобово, мешканці будинку через ці приміщення не ходили. Утел звільнив приміщення приблизно восени 2005 року. Вестибюль був закритий, була глуха стіна, двері були зачинені на лямбу з навісним замком, з’явився хід в 2006-2007 роках. Коли був Укртелеком, була охоронна сигналізація. Двері зачинялись, тому що в нічний час приходили неадекватні особи, смітили в телефонних будках, коли люди приходили із телеграмами, то дзвонили у дзвінок, дівчата відчиняли. Мешканці під’їзду мучаться через двері, які виходять у двір, вони дуже вузькі і людям важко, нормальний холодильник через них не пронести.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол). Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України)

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення ( кладочки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року у справі за конституційним зверненням ОСОБА_51 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Згідно ст. 382 ч. 2 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року №76, допоміжні приміщення житлового будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 77 ч. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири №37 в будинку №1 по ОСОБА_52 в м.Чернівці, згідно договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_53 (т. 1, а.с.18).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 1997 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та члену її сім’ї ОСОБА_54 (т.1, а.с.19).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 78693078 від 24 січня 2017 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (т. 1, а.с.21).

Вказані квартири розташовані в під’їзд №3 зазначеного житлового будинку, який має два входи: основний (парадний) з вулиці Університетської та евакуаційний (аварійний), що виходить у двір.

Як встановлено в судовому засіданні, на даний час двері, що з’єднують сходову клітку під’їзду №3 з парадним входом з вул. Університетської через вестибюль площею 14,30 кв.м., замкнені і не функціонують.

Будинок №1 по вул. Ватутіна м.Чернівці був зданий в експлуатацію 27 грудня 1957 року, що підтверджується «ОСОБА_21 государственной приемки здания сооружения», з якого вбачається, що забудовником був ОСОБА_4 машзавод, будинок має 3 секції, 39 квартир, комісія споруду житлового будинку прийняла з оцінкою «добре» (а.с.142-148).

Первинна інвентаризація зазначеного будинку була проведена у 1958 році.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні інвентарної справи на житловий будинок № 1 по вул. С.Бандери в м. Чернівці вбачається, що всі під’їзди даного будинку мають парадні входи з центральної вулиці (вул. Університетської та вул. ОСОБА_52) та додатково обладнані аварійними виходами.

Згідно експлікації та по поверхового плану першого поверху будівлі літ.А по вул.С.Бандери, 1 м.Чернівці, протягом періоду вересень 1958 року - липень 2009 року - приміщення 14,30 кв.м. позначене як коридор літ. ХL - допоміжне приміщення ( а.с.90-91).

Така нумерація приміщень у інвентарній справі підтверджує, що вестибюль ХL та сходова клітка ХLІ є допоміжними приміщеннями житлового будинку, і не відносяться до нежитлових приміщень першого поверху.

План будинку підтверджує, що у під'їзді №3, в якому знаходяться квартири позивачів, сходова клітка ХLІ з’єднана через двері з парадним входом з вулиці Університетської через вестибюль ХL площею 14,30 кв.м.

10.06.2009 року ОСОБА_4 комунальним обласним бюро технічної інвентаризації була проведена поточна технічна інвентаризація 1 поверху житлового будинку літ. «А» по вул. Бандери, 1, якою були внесені поточні змін в нежитлові приміщення за зазначеною адресою.

Підставою для проведення вказаної інвентаризації є лист №873 від 14.04.2009 року першого заступника директора департаменту економіки ОСОБА_55, яким просили внести поточні зміни на нежилі приміщення, які розташовані за адресою вул. Ватутіна, 1, орендарем яких ВАТ «Укртелеком» та надати інвентаризаційну справу департаменту економіки міської ради.

До проведення ЧКОБТІ поточної інвентаризації в 2009 р. на першому поверсі вказаного будинку з моменту прийняття будинку в експлуатацію (1957р.) було проінвентаризовано: нежитлове приміщення №45 (в т.ч. 45-1 площею 31,10 кв.м. та 45-2 площею 35,10 кв.м.); нежитлове приміщення №44 (в т.ч. 44-1 - 44-12); вестибюль ХL площею 14,30 кв.м., що виконує функцію парадного входу для під’їзду ХLІ житлового будинку.

Як вбачається з інвентарної справи на будинок, ЧКОБТІ було внесено 10.06.2009р. поточні зміни, а саме: вестибюль ХL площею 14,30 кв.м. об'єднано з нежитловим приміщенням №44, і в новій експлікації спірне приміщення – вестибюль, площею 14,30 кв.м. вказано вже як коридор - 44-2, тобто частину нежитлового приміщення 44, а у поповерховому плані спірне приміщення вказане як 44-1, також як частина нежитлового приміщення 44.

Згідно листа Департаменту економіки ОСОБА_4 міської ради від 31.03.2017р. №П-89/0-02/01, адресованого позивачці ОСОБА_2, право комунальної власності на нежитлові приміщення І поверху загальною площею 215,5 кв.м. зареєстровано за територіальною громадою відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009р., орендодавцем комунального майна, що на праві власності належить територіальній громаді м. Чернівці, відповідно до повноважень, наданих міською радою, є департамент економіки ОСОБА_4 міської ради. Зазначені нежитлові приміщення І поверху за адресою: м. Чернівці, вул. С.Бандери, 1 перебували в орендному користуванні ПАТ «Укртелеком» ще до 80-х років минулого століття. Останні архівні дані, які вдалось розшукати датовані 1993 роком, а саме рішення виконавчого комітету міської ради від 09 березня 1993 року № 40/2 про переукладання договору оренди на ці приміщення з ВАТ «Укртелеком» на новий термін (т. 1, а.с.24).

Пунктом 2.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 11.08.2009 р. №558/15« Про присвоєння поштової адреси, оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м.Чернівців»оформлено право комунальної власності територіальної громади м.Чернівців на нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1 загальною площею 310,90 кв.м., що складаються з приміщень 44-1 - 44-16 (т. 1, а.с.25).

На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009р. на нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1, загальною площею 310,90 кв.м., що складаються з приміщень 44-1 - 44-16 (т. 1, а.с.26).

Вважаю, що п.2.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 11.08.2009 р. №558/15 щодо оформлення права комунальної власності територіальної громади м.Чернівців в частині приміщення 44-1 площею 14,30 кв.м будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1 м.Чернівці є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Спірне приміщення вестибюлюХL площею 14,30 кв.м. до проведення інвентаризації 2009 року відносилось до допоміжних приміщень, а після проведеної інвентаризації в 2009 року стало частиною нежитлових приміщень.

Таке об’єднання відбулося за відсутності правових підстав, на підставі внесення поточних змін коридору змінено цільове призначення з допоміжного на нежитлове без проведення відповідної реконструкції чи переобладнання, без виготовлення та затвердження відповідної проектної документації, без прийняття рішень виконавчим комітетом міської ради, без згоди співвласників будинку.

Із повідомлення КЖРЕП № 6 від 20 квітня 2017 року № 213/01-08 видно, що відповідно до наявних первинних документів інформації на підприємстві відсутня щодо реконструкції чи переобладнання нежитлових приміщень (т. 1, а.с.31).

Із дослідженої в судовому засіданні інвентарної справи встановлено, що на момент здачі будинку в експлуатацію приміщення вестибюлюХL площею 14,30 кв.м віднесено до складу допоміжних і підвальних приміщень дому. В експлікації спірне приміщення позначено, як вестибюль для обслуговування мешканців під’їзду №3. В поверховому плані сходова клітка ХLІ з’єднана через двері з парадним входом з вулиці Університетської через вестибюль ХL площею 14,30 кв.м., а отже закладено у проект будинку функціональне призначення вестибюлю, як парадний вхід в третій під’їзд будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року №76, допоміжні приміщення житлового будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Висновком № 17029 експертного будівельно-технічного дослідження від 03 травня 2017 року, виготовленого судовим експертом ОСОБА_56 підтверджується, що приміщення XL площею 14,30 кв.м. житлового будинку по вул. С.Бандери, 1 в м. Чернівці – допоміжне (підсобне) приміщення житлового будинку (на момент прийняття будинку в експлуатацію) – його функціональне призначення: для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Вестибюль XL площею 14,30 кв.м. в даному будинку – це приміщення призначене для забезпечення експлуатації цього будинку та побутового обслуговування його мешканців. На підставі виготовлених в 2009 році інвентаризаційних документів та зміни нумерації приміщень, без належним чином проведеного перепланування, в неустановленому законодавством порядку, функціональне призначення приміщення (вестибюль XL) житлового будинку по вул. С.Бандери, 1 в м. Чернівці змінено на допоміжне приміщення нежитлових приміщень ( коридор 44-1) ;

-за наданою для дослідження документацією підстави для переведення приміщення житлового фонду вестибюль XL ( допоміжне ( підсобне) приміщення житлового будинку – приміщення, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців) в нежитлове приміщення 44-1 коридор ( підсобне приміщення нежитлових приміщень житлового будинку – приміщення, призначене для забезпечення експлуатації нежитлових приміщень 44-1 – 44-16) в житловому будинку по вул. С.Бандери, 1 в м. Чернівцях відсутні; вестибюль XL площею 14,30 кв.м. в житловому багатоквартирному будинку по вул. С.Бандери, 1 в м. Чернівцях – приміщення призначене для забезпечення експлуатації цього будинку та побутового обслуговування його мешканців;

- зміна функціонального призначення приміщення XL вестибюль, площа якого відноситься до загальної площі житлових приміщень, в приміщення 44-1, з функціональним призначенням – нежитлові приміщення, є реконструкцією приміщень житлового будинку, проведеною всупереч вимог державних будівельних норм України;

- відмежування сходової клітини від дверей вхідних в будинок по вул.С.Бандери, 1 в м.Чернівцях, що мали б сполучати через вестибюль житлові приміщення з вулицею є порушенням державних будівельних норм;

- наявність входів з вестибюля XL (44-1) житлового будинку по вул. С.Бандери, 1 в м. Чернівці у нежитлові приміщення № 44 і № 45 є порушенням чинного містобудівного законодавства (т. 1, а.с.32-46).

Отже, на момент внесення поточних змін в інвентаризаційну справу та прийняття виконавчим комітетом оскаржуваного рішення, спірне приміщення вестибюлю не було самостійним об’єктом нерухомого майна та цивільно-правових відносин.

Згідно рішення виконкому ОСОБА_4 міської ради від 30 червня 1995 року, 1 поверх будинку № 1 по вул. Ватутіна в м. Чернівці, площею 331,9 кв.м. ( виробничі приміщення) перебував в оренді ОСОБА_4 філії АТ «Утел» (т.1, а.с.126).

Згідно рішення виконкому ОСОБА_4 міської ради від 02 лютого 1999 року, 1 поверх будинку № 1 по вул. Ватутіна в м. Чернівці, площею 331,9 кв.м.( виробничі приміщення) перебував в оренді ОСОБА_4 філії ЗАТ «Утел» (т.1, а.с.127).

В рішенні виконкому ОСОБА_4 міської ради від 19 березня 2002 року зазначено, що в оренді ОСОБА_4 філії ЗАТ «Утел» перебуває перший поверх будинку №1-А по вул. Ватутіна в м. Чернівці, а саме: 322,5 кв.м., прим. (44-1) – (44-13); (45-1); (XL) – (XLI), профіль використання – службові та переговорний пункт (т.1, а.с.128), тобто в оренду здавалися допоміжні приміщення будинку(XL) вестибюль – (XLI) сходова клітка.

Факт здачі нерухомого майна, розташованого в м Чернівці, вул. Ватутіна, 1-А, в оренду ВАТ «Укртелекому» підтверджується також договорами оренди майна, актами-передання об’єкта оренди (т.1, а.с.129-136).

В переліку нежилих приміщень, на які переукладаються договори оренди терміном на 3 роки, що є додатком до рішення виконкому ЧМР від 19 березня 2002 року № 219/7, вказано, що ОСОБА_4 філія ЗАТ «УТЕЛ» є орендарем за адресою: вул. Ватутіна, 1-А першого поверху 322,5 кв.м., прим. (44-1) – (44-13); (45-1); (XL) – (XLI), профіль використання – службові та переговорний пункт (т.1, а.с.189-191), з якого також вбачається, що в оренду здавалися допоміжні приміщення будинку(XL) вестибюль – (XLI) сходова клітка.

Рішенням виконавчого комітету ЧМР від 26 лютого 2013 року №83/3 було внесено зміни до п. 2 додатку 3 до рішення виконавчого комітету міської ради від 19 березня 2002 року № 219/7 «Про передачу приміщень в оренду, користування, внесення змін в раніше прийняті рішення виконкому міської ради» щодо оренди ПАТ «Укртелеком» приміщень першого поверху на вул. Ватутіна, 1-А, а саме: слова та цифри «322,5 кв.м., прим. (44-1) – (44-13); (45-1); (XL) – (XLI)..» замінено словами та цифрами «..прим. (44-1) – (44-8) загальною площею 215,5 кв.м.», про що укласти додатковий договір до договору оренди нерухомого майна (т.1, а.с.192-193).

Згідно звіту про результати технічного обстеження вхідних вузлів до під’їзду № 3 житлового будинку по вул. С.Бандери, 1 в м. Чернівці, складеного експертом ОСОБА_57, в ході обстеження встановлено, що сполучення поміж сходовою кліткою підїзду №3 і вестибюлем було заблоковано встановленням цегляної перегородки з вмонтованими в неї металевими дверями. В 2009 р. БТІ були внесені поточні зміни до плану першого поверху житлового будинку по вул.Бандери,1 в м.Чернівці, в зв’язку із здійсненою реконструкцією парадного вхідного вузла до квартир підїзду №3 з боку вул.Університетської. Це було зроблено шляхом блокування цегляною перегородкою сполучення поміж сходовою кліткою і вестибюлем та вилученням зі складу приміщень загального користування житлового будинку цього вестибюля та включення його до складу приміщень територіальної громади м.Чернівці без врахування інтересів мешканців під’їзду №3. Умови дістатися до своїх квартир для мешканців під’їзду № 3 незадовільні, а метричні параметри тамбура і його дверних блоків нижчі за нормативні, що передбачені ДБН, реконструкція 2009 року фактично порушила права і законні інтереси мешканців цього під’їзду та чинить їм перешкоду у користуванні їх спільною частковою власністю – вестибюлем XL, а також зазначена реконструкція була проведена без дотримання порядку її проведення з питань розроблення і затвердження проектної документації, що заборонено державними будівельними нормами. Попередньо має відбутись скасування рішення виконкому міської ради від 11 серпня 2009 року №558/15 по даному питанню (т. 1, а.с.53-59).

Згідно експертного висновку оцінки протипожежного стану об’єкта, експертом з питань пожежної безпеки ПП «Профі-оберіг» ОСОБА_58 № 35/17 від 24 квітня 2017 року, за результатами оцінки протипожежного стану приміщень житлового будинку № 1 по вул. С.Бандери в м. Чернівці, в частині забезпечення вимог та норм пожежної безпеки на шляхах евакуації та евакуаційних виходах з під’їзду № 3 через приміщення (поз. XLІ та XL відповідно до експлікації приміщень технічного паспорта БТІ від 1958 року) та (поз. 44-1 експлікації реєстрації поточних змін від 2009 року) виявлені порушення вимог діючих протипожежних норм та правил: з сходової клітки до вестибюля влаштовано двері із замкненими запірними пристроями, які перешкоджають вільній евакуації людей; ширину зовнішніх дверей евакуаційного виходу з тамбуру передбачено меншою ніж 1,0 м; ширину дверей евакуаційного виходу з сходової клітки до вестибюля, передбачено меншою ніж 1,0 м; із суміжних приміщень вестибюля, що має сполучення з сходовою кліткою, не передбачено встановлення протипожежних дверей 2-го типу; висоту наявного евакуаційного виходу з тамбуру передбачено менше ніж 2,0м; в сходовому марші на шляху евакуації з приміщення сходової площадки в тамбур влаштовано менше трьох сходинок; на шляху евакуації не передбачено нормовану ширину тамбуру по 0,25 м кожного боку прорізу; у сходовій клітці при вході у тамбур розміщено газопровід (т. 1, а.с.61-62).

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що слід визнати незаконним та скасувати п.2.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 11.08.2009 р. №558/15 щодо оформлення права комунальної власності територіальної громади м.Чернівців в частині приміщення 44-1 площею 14,30 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1 м.Чернівці.

Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009 р. в частині права власності на приміщення 44-1, площею 14,30 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1 м.Чернівці є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування п.2.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 11.08.2009 р. №558/15, на підставі якого видано дане свідоцтво, а тому теж підлягає до задоволення судом із скасуванням державної реєстрації в цій частині. При цьому суд враховує, що дане свідоцтво внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно, чим порушено права позивачів.

Безпідставним є твердження представника ОСОБА_4 міської ради про прийняття спірного приміщення вестибюлю у комунальну власність.

Встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», рішенням ОСОБА_4 обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 р. затверджено перелік об’єктів комунальної власності обласної, міської та районної рад народних депутатів та зобов’язано ОСОБА_4 міську раду станом на 01.01.1992 р. провести інвентаризацію будівель, споруд, обладнання і в термін до 01.02.1992 р. передати їх згідно переліків у комунальну власність відповідним Радам народних депутатів.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_4 міська рада народних депутатів своїм рішенням від 25.01.1992 р. №253 затвердила перелік об’єктів комунальної власності міської ради та доручила виконавчому комітетові станом на 01.01.1992 р. прийняти їх згідно переліків у комунальну власність територіальної громади.

Відсутні докази, що на виконання вказаного рішення спірний об’єкт нерухомого майна був проінвентаризований в період з 01.01.1992 р. до 01.02.1992 р. та прийнятий до переліку у комунальну власність територіальної громади.

Відповідно до відповіді ОСОБА_4 міської ради від 26.07.2017 р. за №В-2366-01/10, представнику позивачів ОСОБА_5 повідомлено, що в документах архівного фонду «Виконавчий комітет ОСОБА_4 міської ради» акта інвентаризації, складеного на виконання пункту 2 рішення ОСОБА_4 міської ради народних депутатів від 25.01.1992 року №253 в частині житлових та нежитлових приміщень житлового будинку №1 по вул.С.Бандери (колишня вул.Ватутіна) та акта передачі у комунальну власність житлових та нежитлових приміщень будинку №1 по вул.С.Бандери – не виявлено (т.1 а.с. 188).

Пунктом 6 статті 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної власності та комунальної власності», що є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, передбачено, що право власності на об’єкти передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Акт інвентаризації та акт передачі у комунальну власність відповідним Радам народних депутатів суду не надано.

Як в Переліку державного майна підприємств, установ і організацій, яке передається до комунальної власності ОСОБА_4 міської ради, що є додатком до рішення ОСОБА_4 обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р., так в Переліку об’єктів комунальної власності міської ради народних депутатів, що є додатком до рішення ОСОБА_4 міської ради народних депутатів від 25.01.1992 р. №253, відсутні відомості про спірне нерухоме майно.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на спірний об’єкт нерухомого майна право комунальної власності у територіальної громади не виникло.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим господарським судом України у своїй постанові від 15.04.2014 р. у справі №920/1477/13 та Верховним Судом України в рішенні від 14.10.2008 року.

Доводи відповідача не спростовують набуття власниками квартир будинку №1 по вул.С.Бандери м.Чернівці права спільної сумісної власності на спірний об’єкт нерухомого майна на підставах, передбачених законом України « Про приватизацію державного житлового фонду».

Так, позивачка ОСОБА_2 набула право власності нак квартиру АДРЕСА_4 шляхом приватизації, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15.08.1997 р.(т.1, а.с.19).

Позивачка ОСОБА_3 успадкувала дану квартиру після смерті батьків, які набули право власності на неї шляхом приватизації згідно свідоцтва про право власності на житло від 23.03.1994 р.(т.1, а.с.22).

Отже, з моменту приватизації першої квартири в будинку спірне приміщення перейшло у спільну сумісну власність усіх власників квартир будинку, а тому на момент ухвалення оскаржуваного рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, вестибюль площею 14,30 кв.м. не перебував у комунальній власності.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі за заявою «Серявін та іншіх проти України» заява № 4909/04 від 10 лютого 2011 року встановив наявність: порушення ст. 1 Протоколу у зв'язку з тим, що укладення інвестиційного контракту становило втручання у право заявників, передбачене вказаною статтею, та його укладення без попередньої згоди співвласників будинку або попереднього вирішення цього питання в суді було здійснено не у відповідності з законом; не було чіткої законодавчої підстави для припинення права заявників на частку спірного горища будинку. Європейський суд в рішенні зазначив, що із самого початку заявники мали право на частку власності на горище, суд вважає встановленим той факт, що після переобладнання горища під мансардний поверх, який було передано інвесторам, заявники втратили своє майно. Отже, їх позбавили їхнього майна у значенні другого речення статті 1 Першого протоколу. Як свідчать документи в матеріалах справи, рішення про передачу мансардного поверху інвесторам було ухвалено районною радою одноособово на підставі закону, який уповноважує її розпоряджатись комунальним майном. Керуючись статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Святошинський суд залишив це рішення без змін, зазначивши, що будинок, про який ідеться в цій справі, є комунальною власністю. Із зауважень Уряду або інших матеріалів справи не вбачається, що висновки суду за статтею 60 зазначеного вище Закону можуть узгоджуватися з посиланням суду на статтю 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статтю 113 Цивільного кодексу України. Зокрема, керуючись цими статтями, суд зазначив, що будинок і його горище належать на праві спільної часткової власності всім власникам квартир і тому повноваження місцевого органу щодо розпорядження горищем обмежується часткою трьох неприватизованих квартир. Суд вказав, що орган місцевого самоврядування не має права продавати, здавати в оренду або вирішувати питання надбудови, переобладнання допоміжних приміщень без згоди власників приватизованих квартир.

Суд приходить до висновку, що слід задовольнити позовні вимоги в частині зобов’язання ОСОБА_4 міської ради усунути перешкоди у користуванні позивачами під’їздом №3 житлового будинку по вул.С.Бандери, 1 в м.Чернівці вестибюлем XL (приміщення 44-1) шляхом демонтажу через підпорядковані комунальні підприємства, цегляної перегородки, якою заблоковане сполучення між сходовою кліткою XLI і вестибюлем XL ( 44-1).

Відповідно до Звіту про результати технічного обстеження вхідних вузлів до під’їзду №3 житлового будинку по вул.С.Бандери №1, виготовленого експертом ОСОБА_57, реконструкцію щодо блокування цегляною перегородкою сполучення між сходовою клітиною і вестибюлем житлового будинку та вилученням зі складу приміщень загального користування житлового будинку цього вестибюля, виконано без дотримання встановленого законодавством порядку.Для усунення перешкод у користуванні вестибюлем мешканцям підїзду №3 будинку наявні як підстави, так умови та технічна можливість. Для цього необхідно демонт увати цепгляну перегородку, якою заблоковане сполучення між сходовою кліткою кліткою XLI і вестибюлем XL ( 44-1). Конструкція перегородки і її сполучення з конструкціями будинку мають сприятливі рішення для її демонтажу, а її демонтаж в свою чергу не порушить несучу здатність, стійкість і деформативність несучих будівельних конструкцій під’їзду №3 та будинку в цілому. Дверний блок, що відділяв вестибюль від сходової клітки, залишився на своєму місці і може функціонувати за своїм призначенням після демонтажу цегляної перегородки (т.1, а.с.53-59).

Не підлягає задоволенню заява представника ОСОБА_4 міської ради про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин з наступних підстав.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Цивільного процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 грудня 2007 року за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Судом встановлено, щорішення виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради було прийнято 11 серпня 2009 року.

Із матеріалів справи вбачається, що власники квартир №№33, 34, 36, 37, 32 і 35 будинку № 1 по вул. С.Бандери в м. Чернівці звертались до ОСОБА_4 міського голови ОСОБА_59 із заявою від 05 березня 2017 року, в якій просили відремонтувати двері під'їзду №3 будинку № 1 по вул. С.Бандери та надати можливість жителям будинку користуватись входом/виходом на вул. Університетську відповідно до норм містобудівного законодавства (т. 1, а.с.23).

З пояснень представників позивачів та з наданих документів, а саме з листа Департаменту економіки ОСОБА_4 міської ради від 31.03.2017р. №П-89/0-02/01, вбачається, що їм стало відомо, що право комунальної власності на нежитлові приміщення І поверху загальною площею 215,5 кв.м. зареєстровано за територіальною громадою відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009р., серії САС №006447, виданого на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 11.08.2009 р. №558/15 (а.с.24).

Із матеріалів справи вбачається, що мешканців третього під’їзду будинку № 1 по вул. С.Бандери було анкетовано з питання спільного використання вестибюлю даного будинку, які були проти спільного використання (т.1, а.с.98-103).

Із листа Департаменту економіки ОСОБА_4 міської ради від 26.05.2018 р. за № П-110/1-02/01 вбачається, що у квітні 2017 року створено робочу групу, на засіданнях робочої групи виносилось питання щодо права власності вестибюлю приміщення за адресою м.Чернівці, вул.С.Бандери,1 керівником робочої групи ОСОБА_60 дано доручення МБТІ, ДЖКГ, КЖРЕП №6, відділу охорони культурної спадщини міської ради вивчити питання облаштування загального входу та функціонування вестибюлю, площею 14,30 кв.м.( т.1, а.с.97).

За наведених обставин, позивачі дізналася про факти, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом у березні 2017 року, подавши відповідну позовну заяву 24 травня 2017 року.

Тобто перебіг позовної давності для позивачів розпочався в березні 2017 року.

Посилання представника відповідача про оприлюднення оскаржуваного рішення на офіційному веб-сайті ОСОБА_4 міської ради спростовується наявною інформацією на цьому сайті, на якому наявні наступні рішення 15 засідання виконкому міської ради від 11 серпня 2009 року: №559/15 Про затвердження титульного списку будівництва об’єктів житла і соціальної сфери на 2009 рік та визнання таким, що втратило чинність рішення виконкому міської ради від 26.05.2009 р.№359/10; № 560/15 Про розмір плати за навчання та термін навчання дітей у школах естетичного виховання міста Чернівців; №564/15 Про внесення об’єктів в базу даних міста Чернівців (делеговані повноваження); №565/15 Про затвердження режиму роботи: №568/15 Про затвердження титульного списку будівництва об’єктів комунального господарства по департаменту житлово-комунального господарства на 2009 рік, визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 19.01. 2009 року № 28/2; №570/15 Про доповнення до плану реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в м. Чернівцях.

Також не можуть бути визнані обгрунтованими посилання представника відповідача на ту обставину, що відповідачі відкрито здійснювали управління комунальним майном, оскільки із дослідженого в судовому засіданні рішення виконкому ОСОБА_4 міської ради від 19.03.2002 р. №219/7 та додатку до нього п.2 Переліку нежилих приміщень, на які переукладаються договори оренди, вбачається, що надавалися в оренду ЗАТ «Утел» службові приміщення та переговорний пункт першого поверху, загальною площею 322,50 кв.м. за адресою вул.Ватутіна, 1-А, до складу яких входив не лише вестибюль XL, але і сходова клітка під’їзду XLІ, якими користувалися мешканці будинку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня

2006 року).

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку що заявлені позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного, ст.ст.19, 41 Конституції України, ст.10 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.ст.59, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року, ст.ст. 21, 256, 257, 261, 267, 321, 328, 369, 382, 391 ЦК України та ст.ст. 5, 10, 11,12, 13, 76-78, 81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п.2.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 11.08.2009 р. №558/15 « Про присвоєння поштової адреси, оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м.Чернівців» щодо оформлення права комунальної власності територіальної громади м.Чернівців в частині приміщення 44-1 площею 14,30 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1 м.Чернівці.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.08.2009 р. в частині права власності на приміщення 44-1, площею 14,30 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ.А на вул. С.Бандери, 1 м.Чернівці та скасувати його державну реєстрацію в цій частині.

Зобов’язати ОСОБА_4 міську раду усунути перешкоди у користуванні позивачами під’їздом №3 житлового будинку по вул.С.Бандери, 1 в м.Чернівці вестибюлем XL (приміщення 44-1) шляхом демонтажу через підпорядковані комунальні підприємства, цегляної перегородки, якою заблоковане сполучення між сходовою кліткою XLI і вестибюлем XL ( 44-1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 23 липня 2018 року.

СУДДЯ Л.В.ЯРЕМА