Ухвала суду № 75522407, 24.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/251/18 Справа № 711/11042/17 Категорія: ст. 81 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурора ОСОБА_6

представника Черкаської ВК № 62 ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

засудженого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси в режимі відеоконференції матеріали судової справи за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.12.2017 року, якою йому відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

в с т а н о в и л а :

Як убачається із матеріалів судової справи ОСОБА_9 засуджений 29.10.2014 р. Придніпровським районним судом м.Черкаси за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.71 ч.1 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.04.2014 р. і остаточно призначено до відбуття 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.03.2016 р. на підставі ст.72 ч.5 КК України згідно Закону України №838-VIII від 26.11.2015 р. зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з 24.04.2014 р. по 08.12.2014 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку - 24.07.2014 р., кінець строку - 10.09.2019 р.

Відбуваючи, з 17.12.2014 року, це покарання в Черкаській ВК № 62, ОСОБА_9 звернувся із клопотанням до Придніпровського районного суду м. Черкаси про його умовно-дострокове звільнення, мотивуючи це тим, що він заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

За результатами його розгляду, суд відмовив у задоволенні цього клопотання, посилаючись на відсутність до цього підстав, оскільки з 17.12.2014 р. відбуваючи покарання в ЧВК №62 у виді позбавлення волі, він не довів поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування із-за необґрунтованості та винесення нової ухвали про задоволення зазначеного клопотання.

При цьому посилається на неповне з’ясування судом всіх обставин справи, невірну оцінку дослідженим доказам. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що він свою вину визнає, є суспільно-небезпечним, характеризується позитивно, має зразкову поведінку та сумлінно ставиться до праці, має сім заохочень правами начальника установи у виді подяки, хворіє – травму отримав на виробництві у вигляді опіків та проходить довготривале лікування.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів матеріали справи та суть апеляційної скарги, засудженого ОСОБА_9, який підтримав свою апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, прокурора який її заперечив та представника Черкаської ВК № 62, який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи зазначеної апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ст. 370 КПК України рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси вказаним вимогам відповідає.

Як вбачається з ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване в разі, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, зокрема, при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Також, п. 17 зазначеної Постанови Пленуму регламентовано, судам під час судового розгляду у справах цієї категорії, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Крім того, виходячи з положень п.2 ч.3 ст.81 КК України, ОСОБА_9, як особа, засуджена за умисний тяжкий злочин, має відбути не менше двох третин строку покарання.

Встановлено, що ОСОБА_9 на час подання зазначеного клопотання до суду – 07.12.2017 року, відбув не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі. Проте, згідно характеристики на засудженого ОСОБА_9, затвердженої начальником установи-начальником арештного дому Черкаської ВК №62 майором внутрішньої служби ОСОБА_10 від 18.12.2017 р. та довідки про наявність стягнень та заохочень, за час перебування в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_11, під час перебування в СІЗО м.Черкаси характеризувався позитивно. Працював підсобним робітником господарської обслуги. До виконання робіт ставився сумлінно, за що отримав одне заохочення надане правами начальника СІЗО. Порушень встановленого порядку утримання не допускав, стягнень не мав. Під час відбування покарання в Черкаській ВК №62 засуджений ОСОБА_9 характеризується позитивно, дотримується встановлених правил поведінки та розкладу дня установи. Допустив одне порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, яке на даний час знято у встановленому законом порядку. Був працевлаштований в будівельній бригаді з поліпшення комунально-побутових умов, до праці ставився сумлінно, за що отримав три заохочення наданих правилами начальника установи. Постановою начальника Черкаської ВК №62 від 15.04.2016 р. погодженою зі спостережною комісією на підставі ст.ст.100,101 КВК України переведений до дільниці соціальної реабілітації. Під час відбування покарання в дільниці соціальної реабілітації Черкаської ВК №62 зарекомендував себе з негативної сторони. Допустив одне порушення встановленого порядку відбування покарання за що отримав одне стягнення, яке на даний час погашено у встановленому законом порядку. Постановою начальника Черкаської ВК №62 від 06.06.2016 р. погодженою зі спостережною комісією ОСОБА_9 повернутий до дільниці ресоціалізації.

З 01.08.2016 р. працевлаштований робітником їдальні установи, до своїх обов’язків ставиться сумлінно, вказаний об’єм робіт виконує. За підсумками праці отримав два заохочення наданих правами начальника установи. Законні вимоги персоналу установи виконує не завжди.

Адміністрацією виправної колонії на засіданні комісії ЧВК №62 15.11.2017 р. було відмовлено у направленні до суду подання про умовно-дострокове звільнення засудженого.

Зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що засуджений ОСОБА_9 не довів своє виправлення і не може бути звільнений від відбування покарання умовно - достроково.

Наведеним обставинам, суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку, дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_9 про що зазначив в оскаржуваній ухвалі.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав до застосування на даний час щодо засудженого ОСОБА_9 умовно - дострокового звільнення, як те просить у своїй апеляційній скарзі останній, а тому вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли стати підставою для скасування ухвали, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою і підстави для її зміни чи скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги засудженого ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 407 ч.1 п.1, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 грудня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :