Постанова № 75521899, 24.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

24 липня 2018 року

м. Харків

справа №619/1699/17

провадження № 22-ц/790/1951/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого – Сащенко І.С.

суддів – Коваленко І.П.,Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Голови комісії з ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» ОСОБА_1

на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року (суддя Жорняк О.М.)

по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерну «Укрспирт»), державного підприємства Івашківський спиртзавод про поновлення на роботі та визнання рішень незаконними,-

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерну «Укрспирт») та державного підприємства Івашківський спиртзавод, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення засідання комісії з ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерну «Укрспирт»), викладене в протоколі №5 від 26 квітня 2017 року про припинення повноважень ОСОБА_2, виконуючого обов’язки директора ДП Івашківський спиртзавод за п.5 ст.41 КЗпП України та наказ Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерну «Укрспирт») №50-к від 18 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_2; поновити ОСОБА_2 на раніше займаній посаді директора ДП Івашківський спиртзавод з 29 квітня 2017 року; стягнути з ДП Івашківський спиртзавод на користь позивача заборгованість по заробітній платі з врахуванням індексації, компенсацію за невикористані відпустки, середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 50000 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що його було незаконно звільнено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки така норма права може застосовуватись лише до посадових осіб господарських товариств. Крім того, ОСОБА_2 було звільнено з посади «тимчасово виконуючий обов’язки», якої в штатному розкладі ДП Івашківський спиртзавод не існує. Зазначав, що рішення про його звільнення було прийнято нелегітимним складом комісії, за відсутності повноважного голови ліквідаційної комісії Концерну «Укрспирт» ОСОБА_1А, який перебував на лікарняному як в день прийняття рішення про припинення повноважень, так і вдень прийняття наказу про звільнення. У зв’язку із протиправним позбавленням ОСОБА_2 гарантованого Конституцією України права на працю, останній зазнав фізичних та душевних страждань, тому просив відшкодувати моральну шкоду.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02.10.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Постановлено визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії з ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт»), викладене в протоколі № 5 від 26 квітня 2017 року про припинення повноважень ОСОБА_2, виконуючого обов’язків директора ДП Івашківський спиртзавод за п. 5 ст. 41 КЗпП України; визнати протиправним та скасувати наказ Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») № 50-к від 28 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_2, виконуючого обов’язків директора ДП Івашківський спиртзавод у зв’язку із припиненням повноважень посадової особи (п. 5 ст. 41 КЗпП України); поновити ОСОБА_2 на попередній роботі, на раніше займаній посаді директора ДП Івашківський спиртзавод з 29 квітня 2017 року; стягнути з Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

Відповідно до приписів ст.367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на раніше займаній посаді директора ДП Івашківський спиртзавод допущено до негайного виконання.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням цього ж суду від 05 травня 2018 року постановлено стягнути з ДП Івашківський спиртзавод на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексації, компенсацію за невикористані відпустки в сумі 106406,27 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня по 08 жовтня 2017 року в розмірі 37618,19 грн.

В апеляційній скарзі Голова комісії з ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі; також суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши моральну шкоду не з ДП Івашківський спиртзавод, як просив позивач, а з Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт»); розмірстягнутої моральної шкоди вважає необґрунтованим та недоведеним.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Проте повністю погодитися з висновками суду не можна.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 01 квітня 2016 року працював на посаді виконуючого обов’язки директора ДП Івашківський спиртзавод.

Згідно протоколу № 5 засідання комісії з ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») від 26.04.2017 року, було прийнято рішення припинити повноваження ОСОБА_2, виконуючого обов’язки директора ДП Івашківський спиртзавод за п. 5 ст. 41 КЗпП України та призначити ОСОБА_3 (а.с.17 ).

На підставі вказаного протоколу, наказом Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») від 28 квітня 2017 року № 50-к за підписом голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 було звільнено ОСОБА_2, виконуючого обов’язки директора ДП Івашківського спиртзаводу, 28 квітня 2017 року у зв’язку з припиненням повноважень посадової особи (п.5 ст.41 КЗпП України) (а.с.18).

Із матеріалів справи вбачається, що голова ліквідаційної комісії ОСОБА_1 як у день складення протоколу, так і у день підписання наказу про звільнення ОСОБА_2 перебував на лікарняному (а.с. 61, 62).

Засідання комісії з ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») 26.04.2017 року проводилося за участю заступника голови ліквідаційної комісії - ОСОБА_4 та членів ліквідаційної комісії – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за відсутності повноважного голови ліквідаційної комісії – ОСОБА_1, що є порушенням Протоколу засідання комісії ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») № 3/16 від 07.02.2017 , в якому встановлено, що всі рішення по справам Концерну (в тому числі по призначенню директорів державних підприємств Концерну) приймаються комісією колегіально, на розширених засіданнях ліквідаційної комісії ( у присутності голови та членів комісії з реорганізації підприємства).

Крім того пунктом 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Зважаючи на те, що прийняття рішення про припинення повноважень ОСОБА_2 відбулось з порушенням процедури, а підписання наказу про звільнення ОСОБА_1, який на той час перебував на лікарняному, взагалі є недопустимим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення засідання комісії з ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерну «Укрспирт»), викладене в протоколі №5 від 26 квітня 2017 року про припинення повноважень ОСОБА_2, виконуючого обов’язки директора ДП Івашківський спиртзавод за п.5 ст.41 КЗпП України та наказу Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерну «Укрспирт») №50-к від 18 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_2; поновити ОСОБА_2 на раніше займаній посаді директора ДП Івашківський спиртзавод з 29 квітня 2017 року.

Дійшовши обґрунтованого висновку про звільнення ОСОБА_2 без законних підстав, судом першої інстанції, у відповідності до ст. 235 КЗпП України також підставно зобов'язано ДП Івашківський спиртзавод поновити ОСОБА_2 на роботі та провести відповідні розрахунки з позивачем.

Розмір заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексації, компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуті з ДП Івашківський спиртзавод додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 05 травня 2018 року сторонами не оскаржувались, у зв’язку з чим додаткове рішення судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Однак, судова колегія не може повністю погодитися з рішенням суду у частині стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

При вирішенні питання щодо моральної шкоди, судом було встановлено порушення прав працівника у сфері трудових відносин, які призвели до моральних страждань позивача та втрати ним нормальних життєвих зв'язків.

Проте, виходячи з принципу розумності та справедливості, судова колегія вважає за необхідне зменшити суму моральної компенсації до 5 000 грн. та стягнути її не з Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерну «Укрспирт»), а з ДП Івашківський спиртзавод, у трудових відносинах з яким перебував позивач.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір є публічно-правовим і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними, оскільки відповідно до ст.19 КАС України до юрисдикції адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Однак посада директора ДП Івашківський спиртзавод не відноситься до публічної служби.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргуГолови комісії з ліквідації Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» ОСОБА_1 Анатолійовича- задовольнити частково.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2017 року – змінити.

Викласти абзац шостий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з ДП Івашківський спиртзавод на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень».

В іншій частині це рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 липня 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_9