Ухвала суду № 75521554, 26.07.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2653/18

Провадження № 1-кп/645/490/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Кривиженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Іщенко А.В.,

захисника – адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харковакримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 травня 2018 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено до 27 липня 2018 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, на обговорення учасників судового провадження поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

В судовому засіданні прокурор Іщенко А.В. просила продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений буде продовжувати свою злочинну діяльність, переховуватись від суду, оскільки останній не має міцних соціальних зв’язків, реєстрації в м. Харкові та області не має, є переселенцем з Луганської області та на обліку у відповідних органах як тимчасово переміщена особа не став.

Обвинувачений та захисник просили змінити запобіжний захід.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, в зв’язку із чим клопотання захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з позбавленням волі – відмовити.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 вересня 2018 року.

Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань (№ 27) для відома.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 26 липня 2018 року.

Суддя –