Рішення № 75520756, 26.07.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3311/18

Провадження № 2-о/639/110/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання - Макушенко Т. В.,

за участю заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/3311/18 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, про встановлення факту належності трудової книжки,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт належності йому трудової книжки.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що відповідно до паспорту його прізвище, ім'я, по батькові зазначені як ОСОБА_1, однак в його трудовій книжці, заповненій 04.07.1975 російською мовою вказано «ОСОБА_1». Також до трудової книжки видано вкладиш НОМЕР_2, заповнений 20.06.1985, в якому також російською мовою вказані прізвище, ім'я та по батькові заявника як «ОСОБА_1». У зв'язку з вказаними розбіжностями в написанні по батькові заявника, у останнього виникли ускладнення при оформленні документів на пенсію за віком, оскільки вказані розбіжності були виявлені працівниками Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та по цій причині у заявника не були прийняті документи для оформлення пенсії.

У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні заявник підтримав свою заяву , посилаючись на обставини, викладені в ній, просив задовольнити.

Заінтересованою особою подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова, в якій, також, заінтересована особа просила вирішити вказану справу на розсуд суду та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

З паспорту громадянина України НОМЕР_3, виданого Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 22.05.2001, вбачається, що вказаний паспорт видано на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 5).

04 травня 1975 р. та 04 липня 1975 р. на ім'я (в перекладі з російської) ОСОБА_1 видано свідоцтво про восьмирічну освіту (а.с. 17) та атестат НОМЕР_4 про професійно-технічну освіту (а.с. 16) відповідно.

Крім того, 13.05.1977 на ім'я (в перекладі з російської) ОСОБА_1 видано військовий квиток НОМЕР_5 (а.с. 12-15).

Однак, з трудової книжки вбачається, що її видано 04.07.1975 на ім'я (в перекладі з російської) ОСОБА_1 (а.с.7-8), як і вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.06.1985 (а.с. 9-11).

25.05.2018 Приватним акціонерним товариством «Харківське автотранспортне підприємство 16355» видано на ім'я ОСОБА_1 довідку про заробітну плату у період з червня 1991 р. по жовтень 1994 р. для обчислення пенсії (а.с. 18).

12.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова із заявою щодо призначення йому пенсії за віком. Рішенням комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яке відбулось 15.06.2018, протокол № 24, відмовлено заявнику в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років, оскільки існують розбіжності в зазначенні по батькові заявника в трудовій книжці «ОСОБА_1» з паспортними даними «ОСОБА_1», «ОСОБА_1» (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема на підставі п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справ про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, заява розглядається в порядку окремого провадження.

Частиною першою ст. 318 ЦПК України передбачено, що заявник у своїй заяві зобов'язаний зазначити який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

В п. 12 вищевказаної Постанови зазначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

За положеннями ч. 1 ст. 293 ЦПК у порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Однак, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, того, що 04.07.1975 на його ім'я дійсно було видано трудову книжку та вкладиш до неї серії НОМЕР_2 від 20.06.1985, згідно яких саме заявник ОСОБА_1 з 07.07.1975 по 16.05.2013 працював на різних установах, підприємствах, організаціях та був звільнений з останнього місця роботи, а саме Комунального підприємства «Харківводоканал», 16.05.2013 за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 326 КЗпП (а.с. 9-11).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами належності ОСОБА_1 трудової книжки, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 265, 293, 294, 315-319Цивільного процесуального кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, про встановлення факту належності трудової книжки- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Заінтересована особа: Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, ЄДРПОУ 41248278, адреса місцезнаходження: 61001, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 6 поверх.

Повне рішення складено 26.07.2018.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк