Постанова № 75520362, 25.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/4378/16-ц

Провадження № 22-ц/787/1222/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Житлово-комунальне підприємство «Покровське»,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Житлово-комунального підприємства «Покровське» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2017 року, ухваленого в складі судді Ковальова І.М.., повний текст якого складено 10 липня 2017 року, у справі № 569/4378/16-ц,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житлово-комунального підприємства «Покровське» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що позивач придбав 40 тонн щебеню гранітного фракції 5х20 для благоустрою автомобільної стоянки для мешканців будинку АДРЕСА_1 в якому він також проживає. Вказує, що з 13 травня 2014 року він розмістив цей щебінь на прибудинковій території вказаного житлового будинку, однак 30 травня 2014 року представниками ЖКП «Покровське» його було безпідставно вивезено без відома позивача та жильців з прибудинкової території.

Просить визнати за ним право власності на щебінь гранітний фракції 5х20 в кількості 40 тонн, вивезений ЖКП «Покровське» з прибудинкової території по АДРЕСА_1 вартістю 8000,00 грн. та витребувати такий щебінь з чужого незаконного володіння ЖКП «Покровське».

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства «Покровське» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на щебінь гранітний фракція 5х20 в кількості 40 тонн, вивезений ЖКП «Покровське» з прибудинкової території по АДРЕСА_1 вартістю 8000,00 грн.

Витребувано з чужого незаконного володіння ЖКП «Покровське» щебінь гранітний фракція 5х20 в кількості 40 тонн, вивезений 30 травня 2014 року ЖКП «Покровське» з прибудинкової території по АДРЕСА_1 в м. Рівне вартістю 8000,00 грн. та передати його ОСОБА_1.

Стягнуто з ЖКП «Покровське» на користь ОСОБА_1 1 551,20 грн. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі доказами, що відповідач незаконно вивіз майно, а саме щебінь, яке він придбав за власні кошти з прибудинкової території будинку в якому він проживає, а відповідачем таких даних не спростовано.

В апеляційній скарзі, представник Житлово-комунального підприємства «Покровське» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не з'ясував, що позов про витребування майна має бути пред'явлений до особи, яка незаконно заволоділа таким майном та не врахував того, що щебінь гранітний фракції 5х20 не знаходиться в користуванні чи володінні відповідача, оскільки такий щебінь в кількості 15 тонн відповідно до акту від 30 травня 2014 року представниками Житлово-комунального підприємства «Покровське» вивезено та відвантажено на зберігання в Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг в АДРЕСА_2. Вказує на розбіжності в судовому рішенні щодо кількості спірного щебеню та зазначає, що в мотивувальній частині зазначено, що представниками відповідача вивезено 15 тонн щебеню, а в резолютивній частині витребувано з підприємства 40 тонн щебеню, придбаного позивачем. Посилається на те, що суд не встановив об'єктивних даних чи дійсно весь придбаний ОСОБА_1 гранітний щебінь в кількості 40 тонн був завезений останнім на територію будинку АДРЕСА_1

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обгрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення..

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.

Судом установлено, що позивачем відповідно до накладних №РН-000011 від 13 травня 2014 року; №РН-000012 від 16 травня 2014 року; №РН-000013 від 20 травня 2014 року; №РН-000014 від 29 травня 2014 року, придбав щебінь гранітний фракція 5х20 в кількості 40 тон, який з 13 травня по 30 травня 2014 року був розміщений на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1, для благоустрою автомобільної стоянки для мешканців будинку де і проживає позивач.

30 травня 2014 року представниками ЖКП «Покровське» з прибудинкової території житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 вивезено 40 тонн будівельних матеріалів (щебінь гранітний).

Згідно акту від 30 травня 2014 року комісія, в складі: головного інженера ЖКП «Покровське» ОСОБА_2, майстра дільниці ЖКП «Покровське»ОСОБА_3, а також за участю мешканців житлового будинку по АДРЕСА_1: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 склали даний акт про те, що з прибудинкової території житлового будинку по АДРЕСА_1 вивезено нагромадження (кучі) будівельних матеріалів (щебня) та відвантажено на територію комунального Рівненського ШЕУ автомобільних доріг з адресою АДРЕСА_2 в кількості 15 т.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1. ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України).

Позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Положеннями ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 19 своєї постанови №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до ст. 387 ЦК України та частини третьої статті 13 ЦПК особа, яка звернулась до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи, судом встановлено і це стверджується показаннями свідків та видатковими накладними за травень 2014 року, що ОСОБА_1 придбав 40 тонн спірно щебеню, який був ним завезений на прибудинкову територію АДРЕСА_1 . Належність цього майна саме позивачу відповідач не заперечує та не оспорює, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на щебінь гранітний в кількості 40 тонн.

Слід також зазначити, що зібранні у справі докази не містять об'єктивних даних про те, що придбаний позивачем гранітний щебінь фракція 5х20 в кількості 40 тонн вартістю 8000,00 грн. перебуває у незаконному володінні ЖКП «Покровське», окільки із матеріалів справи вбачається, що щебінь відвантажено на територію комунального підприємства Рівненського ШЕУ автомобільних доріг з адресою АДРЕСА_2 в кількості 15 т.

За таких обставин, правові підстави для витребування цього майна у відповідача ЖКП «Покровське» відсутні. Із позовними вимогами до КП Рівненське ШЕУ автомобільних доріг позивач не звертався.

За наведених обставин рішення суду в порядку ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого володіння.

З урахування вимог ст.141 ч.13 ЦПК України стягненню з товариства на користь відповідача підлягають судові витрати у розмірі 1212,64 грн., пов'язані із оплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 376, ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Житлово-комунального підприємства «Покровське» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства «Покровське» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-комунального підприємства «Покровське» 1212,64 грн. судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 липня 2018 року.

Головуючий :

Судді :