Постанова № 75519998, 25.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/2857/18

Провадження № 22-ц/792/1108/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2018 року,

встановив:

В лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду Волков О.Ю.), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про відшкодування шкоди.

ОСОБА_4 зазначив, що 20 травня 2016 року між ним і Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський»), укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-057-000243104, за умовами якого він передав банку 105 000 грн. На підставі рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку». 15 липня 2016 року почалася виплата гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, разом із тим, позивача не було включено до списку вкладників, які мають право на таке відшкодування за рахунок коштів Фонду. Як з'ясувалося згодом, відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) Фонд неправомірно відніс укладений ним договір банківського вкладу до нікчемних правочинів і заблокував кошти на його поточному рахунку, ці кошти були виплачені позивачеві лише 15 травня 2017 року. У зв'язку з неправомірними діями Фонду йому завдано майнової шкоди та душевних страждань, які підлягають відшкодуванню згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України.

За таких обставин ОСОБА_4 просив суд зобов'язати Фонд повернути йому 14 000 грн майнової шкоди та стягнути з Уповноваженої особи Фонду Волкова О.Ю. на свою користь 12 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2018 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідач виконав зобов'язання щодо виплати ОСОБА_4 банківського депозиту, а позивачем не доведено склад цивільного правопорушення, наявність якого дає підстави для відшкодування шкоди, та факт заподіяння йому такої шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок дій відповідача він зазнав майнових втрат і душевних страждань, а тому завдані збитки підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду Волков О.Ю. та представник Фонду не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 17 лютого 2016 року між ОСОБА_4 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ»), від імені якого діяв повірений - ПАТ «Банк Михайлівський», укладено договір позики «Суперкапітал» №980-057-000190744. За цим договором позивач передав ТОВ «ІРЦ» у користування 105 000 грн на строк не більше 182 днів, тобто до 17 серпня 2016 року, під 33,54% річних.

19 травня 2016 року ТОВ «ІРЦ» перерахувало на банківський рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» на ім'я ОСОБА_4, 105 000 грн як повернення коштів за договором №980-057-000190744 від 17 лютого 2016 року та 154 грн 91 коп. як оплату процентів за цим договором.

20 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-057-000243104, за умовами якого позивач передав в управління банку грошові кошти в сумі 105 000 грн на 14 днів, а саме на період з 20 травня до 3 червня 2016 року, під 5% річних.

За платіжним дорученням №5033919 від 20 травня 2016 року грошові кошти в сумі 105 000 грн були зараховані на депозитний рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_2.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2005 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П., тимчасову адміністрацію призначено на один місяць - з 23 травня до 22 червня 2016 року включно.

13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №991, згідно якого строк тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» продовжено на період з 23 червня до 12 липня 2016 року включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно якого розпочато процедуру ліквідації банку з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду Ірклієнка Ю.П. та делеговані йому всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону №4452-VI, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку, в порядку, визначеному законом, окрім повноважень у частині організації реалізації активів банку.

Наказом уповноваженої особи Фонду Ірклієнка Ю.П. від 24 травня 2016 року №27/1 створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду Ірклієнко Ю.П. наказом від 13 липня 2016 року №2 продовжив роботу цієї комісії на строк 6 місяців з дня початку ліквідаційної процедури ПАТ «Банк Михайлівський».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 1 вересня 2016 року №1702 змінено уповноважену особу Фонду, якій були делеговані повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський». Всі повноваження Ірклієнка Ю.П. перейшли до Уповноваженої особи Фонду Волкова О.Ю. з 5 вересня 2016 року.

Листами від 26 вересня 2016 року №3Г1(К)/13073 і №3Г1(К)/13073/1 Уповноважена особа Фонду Волков О.Ю. повідомив ОСОБА_4 про те, що відповідно до ст. 37, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI платежі:

ТОВ «ІРЦ» від 19 травня 2016 року в сумі 154 грн 91 коп. з призначенням «Оплата процентів по договору №980-057-000190744 від 17 лютого 2016 року» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4;

ТОВ «ІРЦ» від 19 травня 2016 року в сумі 105 000 грн з призначенням «Повернення коштів згідно з договором №980-057-000190744 від 17 лютого 2016 року» на рахунок НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4;

ОСОБА_4 від 20 травня 2016 року в сумі 105 000 грн з призначенням «Залучення коштів на депозит згідно договору №980-057-000243104 від 20 травня 2016 року» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, - є нікчемними, внаслідок чого позивача не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

У березні 2017 року Уповноважена особа Фонду Волков О.Ю. зняв обмеження на здійснення операцій по рахунках клієнтів неплатоспроможного ПАТ «Банк Михайлівський», унаслідок чого 3 квітня 2017 року депозитний рахунок позивача включено до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом. 15 травня 2017 року ОСОБА_4 одержав кошти, що знаходилися на рахунку, в сумі 105 034 грн 63 коп.

Зазначені обставини визнані сторонами, встановлені судовим рішенням і підтверджуються письмовими доказами у справі.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України слідує, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як передбачено ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом норм ст.ст. 1166, 1167 ЦК України юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов'язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, останній має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Частиною 1 статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

В силу ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом за вкладами встановлені Законом №4452-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Із норм ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону №4452-VI слідує, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

В силу п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду визначені ст. 37 Закону №4452-VI, зокрема Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського вкладу, за яким банк прийняв від позивача грошові кошти, зобов'язався повернути останньому таку ж суму та проценти на неї відповідно до умов договору.

Цей договір був укладений ПАТ «Банк Михайлівський» протягом одного року до дня запровадження в банку тимчасової адміністрації, внаслідок чого Уповноважена особа Фонду Волков О.Ю., якому Фонд надав відповідні повноваження, зобов'язаний був здійснити перевірку правочинів на предмет їх дійсності. Така перевірка тривала у ПАТ «Банк Михайлівський» до 13 січня 2017 року.

На час початку процедури ліквідації банку депозитний рахунок ОСОБА_4 не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом. При цьому Уповноважена особа Фонду Волков О.Ю. визнав укладений сторонами договір банківського вкладу нікчемним правочином.

19 листопада 2016 року набрали чинності зміни до Закону №4452-VI, внесені Законом України від 15 листопада 2016 року №1736-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг».

Цим Законом розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4452-VI доповнено пунктом 15, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було проінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

У зв'язку з прийняттям указаних змін до законодавства Уповноважена особа Фонду Волков О.Ю. визнав кошти, які надійшли від ТОВ «ІРЦ» на банківський рахунок ОСОБА_4, як вклад, зняв обмеження на здійснення операцій по депозитному рахунку позивача та включив його до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Це дало можливість ОСОБА_4 одержати кошти, що знаходилися на рахунку.

Вирішуючи справу за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду Волкова О.Ю., третя особа - Фонд, про зобов'язання до вчинення дій, Хмельницький окружний адміністративний суд у постанові від 15 травня 2017 року керувався тим, що висновок відповідача про віднесення укладеного ОСОБА_4 договору банківського вкладу до нікчемного правочину не був обґрунтований жодними доводам та доказами, а тому депозитний рахунок останнього мав би бути включений до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Встановлені судом обставини вказують на те, з боку Уповноваженої особи Фонду Волкова О.Ю. мали місце неправомірні дії, які обмежили можливість ОСОБА_4 своєчасно одержати в банку грошові кошти, користуватися та розпоряджатися ними.

Разом із тим, у справі відсутні достатні та об'єктивні докази про те, що внаслідок цих дій відповідача ОСОБА_4 заподіяно майнової та моральної шкоди. Крім того, позивач не обґрунтував розмір майнової шкоди, яку він просив стягнути з Фонду як упущену вигоду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 не довів склад цивільного правопорушення, наявність якого дає підстави для відшкодування шкоди, а тому його позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 липня 2018 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ Р.С. Гринчук

/підпис/ Л.М. Грох

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Мазурок О.В.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27