Рішення № 75519112, 23.07.2018, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/116/18

Номер провадження 2/739/118/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі: головуючої судді - Кочура О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Худорба Р.Г., представника відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач 19.01.2018 року звернувся до суду з цим позовом та просив постановити рішення суду, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 03.07.2012 року у розмірі 23347, 57 грн. та судові витрати у розмірі 1762, 00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 03.07.2012 року. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та банком договір. Відповідно до умов зазначеного договору позивач свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_2 виконав в повному обсязі. Остання, в свою чергу, своєчасно не повертає ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитні кошти, своєчасно не сплачує відсотки за його користування та ухиляється від виконання зобов'язань по кредитному договору. Станом на 25.12.2017 року заборгованість становила 23347, 57 грн., з яких: тіло кредиту - 5597,65 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 8960, 68 грн., заборгованість за пенею та комісією – 7201,26 грн., по штрафам 500,00 грн. (фіксована частина), 1087, 98 грн. (процентна складова). З метою захисту своїх прав змушені звернутись до суду. В судове засідання представник позивача не зявився, але надали до суду попередньо заяву про розгляд справи без участі представника позивача та в заяві підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повністю. Також надав письмову відповідь на відзив від 10.04.2018 року, в якій також просив суд задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, але її інтереси в судовому засіданні представляє адвокат ОСОБА_1 Представником відповідачки, попередньо, на позовну заяву подано відзив на позов від 27.02.2018 року та розрахунок боргу від 22.05.2018 року. Як вбачається з відзиву, представник відповідачки заперечує право позивача в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за кредитом, в тому числі застосовувати подвійну процентну ставку щодо простроченої заборгованості. Представник відповідача вважає положення п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими позивач має право змінювати в односторонньому порядку процентну ставку - нікчемним. З зробленого представником відповідача розрахунку заборгованості вбачається, що за умови незмінності процентної ставки відповідачка станом на 25.12.2017 року сума боргу становить - 8449,09 грн. з них: за кредитом - 5597, 65 грн., 468,15 грн. - за процентами, 1525,98 грн. - пені. Посилається на відсутність правових підстав для одночасного стягнення пені та штрафів та на те, що пеня і штраф є різними видами неустойки, які не можуть застосовуватися одночасно з одне і теж саме порушення. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав викладені у відзиві та розрахунку доводи, попросив суд частково задовольнити позов, посилаючись на те, що згідно з зробленим ним розрахунком боргу відповідачка свої зобов’язання за договором виконала частково, вона періодично сплачувала заборгованість за кредитом та за період з 31.05.2015 року по 25.12.2017 року сплатила позивачу 15 537,20 грн.. При цьому представник відповідача частково погодився з наданим позивачем розрахунком боргу станом на 25.12.2017 року, згідно з яким заборгованість відповідачки за тілом кредиту становить 5597,65 грн., але не згоден з нарахуванням одночасно пені та штрафів та процентів за користування кредитом. Заслухавши вступне слово представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши всі письмові докази, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, розрахунок заборгованості, викладені в заявах по суті справи, судом встановлено наступне : Дійсно, ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 03.07.2012 року. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ОСОБА_2 висловила свою згоду, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами та пам'яткою клієнта складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.7). Відповідно до умов зазначеного договору позивач свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_2 виконав в повному обсязі. Станом на 25.12.2017 року заборгованість становила 23347, 57 грн., з яких: тіло кредиту - 5597, 65 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 8960, 68 грн., заборгованість за пенею та комісією 7201, 26 грн., по штрафам 500,00 грн. (фіксована частина), 1087, 98 грн. (процентна складова). Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У вказаному випадку ОСОБА_2 підтвердила, що ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй в письмовому вигляді, тому йдеться про договір приєднання (ст. 634 ЦК України). Згідно пункту 2.1.1.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, Банк видає Клієнту картку, її вид визначається в пам’ятці Клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, вказана в заяві. Зі змісту анкети-заяви, поданої відповідачкою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідачці було видано картку 03.07.2012 р. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку боргу, тарифів, відповіді на відзив, при укладанні договору діяла процентна ставка - 27,6 % річних. В подальшому процентна ставка за кредитом неодноразово змінювалася: з 01.09.2014 р. – 32,40%, З 01.04.2015 – 42%. Також з відповіді на відзив вбачається, що починаючи з 01.04.2014 р. на внутрішнього наказу № СП -2014 – 6635230 від 02 квітня 2014 р позивач став нараховувати проценти не лише на тіло кредиту, але і на проценти, штрафні санкції, в тому числі за подвійною ставкою в разі прострочення заборгованості за формулою: N*M/365*(2 або1) *Y N – заборгованість за кредитом, як включає тіло кредиту+нараховані відсотки +санкції M – процентна ставка Y – кількість днів, за які здійснюються нарахування. 2 або 1 – коефіцієнти, 2 – в разі несвоєчасного виконання зобов’язання на прострочену заборгованість. Вирішуючи питання про правомірність підвищення процентної ставки, зміни бази нарахування процентів, суд виходить з наступного: Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. За змістом ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що ознакою встановлення в договорі змінюваної процентної ставки є наявність умов та порядку зміни ставки. Змінювана процентна ставка застосовується в залежності від зміни індексів, які мають ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів (індекс інфляції, облікова ставка НБУ тощо) та визначається за формулою, яка дозволяє точно визначити її розмір за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Суд вважає, що в укладеному між позивачем та відповідачкою кредитному договорі встановлено фіксовану процентну ставку, оскільки в договорі не передбачено умов і порядку зміни ставки в залежності від зміни певних умов (індексів). Суд при прийнятті рішення виходить з того, що згідно з частиною 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідна правова позиція була наведена Верховним судом України, що викладена в Постанові в справі № 6-1374 цс 17 від 11 жовтня 2017 р.. Аналізуючи умови договору, суд вважає, що в п. 1.1.3.2.3 Умов йдеться про право баку змінювати в односторонньому порядку тарифи (в тому числі процентну ставку), та встановлюється обов’язок клієнта у разі незгоди з зміненими тарифами звернутися до банківської установи з заявою про розірвання договору та погасити заборгованість в повному обсязі (п. 1.1.2.4 Умов та Правил). При цьому суд виходить з наступного: згідно з ст. 654 ЦК України зміна договору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною( ч. 1 ст. 642 ЦК України ). Отже, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що зміна кредитного договору щодо зміни процентної ставки має здійснюватися в письмовій формі, тобто має відбуватися шляхом надіслання зацікавленою стороною відповідної пропозиції (оферти) в письмовій формі, зміни набирають чинності з моменту акцепту пропозиції позичальником, що також має здійснюватися в письмовій формі. До прийняття пропозиції або в разі її відхилення діють попередні умови договору. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що п. 1.1.3.2.3, п. 1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг не містять правил щодо направлення та прийняття сторонами пропозиції про зміну тарифів, в тому числі процентної ставки (ознайомитися з зміненою процентною ставкою позичальник може лише в виписці банку на умовах, визначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та Правил, щодо отримання якої встановлений обов’язок позичальника відповідно до п. 1.1.2.3 Умов та правил). Натомість містить правило, згідно з яким позичальник не має права відхилити змінену в односторонньому порядку банком процентну ставку, в разі незгоди з зміною процентної ставки має право лише на розірвання договору з повною сплатою боргу. Змінена процентна ставка починає діяти відразу з моменту прийняття відповідного рішення банком, незалежно від волі та волевиявлення позичальника. Отже, суд вважає, що п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг містить правило зміни тарифів банком в односторонньому порядку, тому є нікчемним в частині зміни в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом згідно з ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними вимоги позивача по стягненню з відповідачки заборгованості, що виникла внаслідок одностороннього підвищення позивачем процентної ставки за кредитом, в тому числі застосування подвійної процентної ставки, та зміни формули нарахування процентів – нарахування не лише на тіло кредиту, але й на проценти та штрафні санкції, як такі, що виникли за нікчемним правочином. Оскільки позивач заявляє вимогу про стягнення тіла кредиту лише в сумі 5597,65 грн., позов в цій частині підлягає задоволенню в межах позовних вимог. Суд вважає, що доведеною заборгованістю з сплати відсотків є сума лише 468,15 грн., тому позов підлягає задоволенню частково. Вирішуючи питання про одночасне нарахування штрафів та пені, суд виходить з того, що згідно з ст.. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник має сплатити кредитору у разі порушення зобов’язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення (ч. 3 ст. 549 ЦК країни). З врахуванням того, що згідно з ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне і те ж саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, є порушенням положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності. Правові висновки про незаконність нарахування одночасно штрафів та пені як одного виду цивільно-правової відповідальності містяться в Постанові Верховного суду України від 21 жовтня 2015 р. в справі № 6-2003 цс15, яка ухвалена за наслідками неоднакового застосування судом касаційної інстанції, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Отже, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування штрафів за умови нарахування пені. За таких обставин суд також відмовляє в стягненні 500 грн. штрафу – фіксована складова, 1087,98 грн. – процентна складова. Вирішуючи питання про розмір пені, суд виходить з наступного: Згідно з п. 1.1.5.21 Правил та Умов надання банківських послуг, якщо в інших розділах не встановлено інше, у разі непогашення кредиту у термін, встановлений Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої здійснюється відповідно до розміру, встановленого у заяві на приєднання до цього Договору для відсотків, від дня виникнення простроченої заборгованості. Виходячи з зазначеного формулювання, суд вважає, що пеня нараховується лише на заборгованість з кредиту - 5597,65 грн. (коштів, які фактично надавалися позивачем на умовах повернення). Нарахування пені можливо лише в разі припинення нарахування процентів. Як вбачається з наданого витягу з тарифів, пеня за прострочення кредиту за карткою становить 0, 233% за кожен день прострочення. Позивач припинив нарахування відсотків та став нараховувати пеню, починаючи з 01.08.2017 р. (підтверджується наданим позивачем розрахунком). Отже, сума пені за період з 01.08.2017. по 25.12.2017 р. становить: 117*0,233/100*5597,65 = 1525,98 грн. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог. Оскільки позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн., що є мінімальним розміром встановленим за подання позову майнового характеру для юридичних осіб, тож у даному випадку при часткову задоволенні позовних вимог, зменшена сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 ніяким чином не може вплинути на розмір судового збору. На підставі викладеного, керуючись статтями 253, 256, 257, 258, 261, 264, 266, 267, 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 12,13,76-81,141,258-259, 263-268, 273, 279,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ«ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП №2964308905 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ«ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 03.07.2012 року на загальну суму 7591 (сім тисяч п’ятсот дев’яносто одна) гривня 78 копійок, у тому числі: заборгованість за кредитом - 5597,65 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 468, 15 грн., заборгованість за пенею - 1525,98 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити. Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП №2964308905 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні судового збору. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.О.Кочура