Вирок № 75518975, 21.06.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3220/17

Провадження № 1-кп/740/44/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої- судді Ковальової Т.Г.,

секретарів судового засідання - Кононяко С.А. Дьоміної Н.А.,

за участю прокурора - Шатілова Д.І.,

потерпілої - ОСОБА_2,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

захисників обвинуваченого-адвокатів Царенка А.А., Козоріза С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ніжині Чернігівської області кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ніжина Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, фізична особа - підприємець, одруженого, має на утриманні малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, зареєстрований по АДРЕСА_1, проживає по АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2016 року близько 13.00 год. поблизу подвір»я будинку по вул.АДРЕСА_3 ОСОБА_4 з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та бажаючи настання наслідків у вигляді отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2,умисно наніс ОСОБА_2 один удар взутою ногою в область задньої поверхні грудної клітки, від отримання якого потерпіла вдарилася правою частиною грудної клітки об дерев'яний паркан, отримавши тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 5,6,7 ребер справа зі зміщенням та боковим заходженням відломків, правобічного гемопневмоторакса та емфіземи м'яких тканин правої грудної клітки, садна задньої поверхні грудної клітки в області лопатки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому злочині визнав частково і показав, що того дня він розмовляв з ОСОБА_7 - чоловіком потерпілої біля будинку його батьків по АДРЕСА_3 з приводу повернення ним боргу, а ОСОБА_2заважала їхній розмові, кричала, що грошей вони віддавати йому не будуть і що вона викличе поліцію, у відповідь на що він відштовхнув її ногою, але він не мав наміру заподіяти їй тяжкі тілесні ушкодження. Передбачити, що від його удару вона впаде на паркан та поламає ребра він не міг і не бажав цього, тому вважає, що його дії слід кваліфікувати як необережне тяжке тілесне ушкодження. Він попросив у потерпілої пробачення, відшкодував їй шкоду в сумі 25 500 грн.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що 21 грудня 2016 року ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, біля будинку по АДРЕСА_3, до якого вони з чоловіком ОСОБА_7 під*їхали на автомобілі, вчинив сварку з ОСОБА_7 з вимогою повернення йому боргу, став його штовхати. Вона пішла у двір, розмовляючи по телефону, і в цей час ОСОБА_4 ударив її з силою взутою у кросівки ногою у спину, від чого вона упала правою стороною грудної клітки на дерев»яний паркан і не змогла встати. На колінах підповзла в будинок. Удар ногою був нанесений обвинуваченим із застосуванням сили. Вона не бачила, коли ОСОБА_4 її ударив, але відчула силу удару ногою у взутті. Удар був дуже сильним. Спочатку вона навіть подумала, що на неї упав ОСОБА_4

Заявлені нею позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 10324,74 грн. матеріальної шкоди та 50 000, 00 грн. моральної шкоди вона зменшує з урахуванням того, що обвинувачений сплатив їй в добровільному порядку 25 500 грн., і просить стягнути з ОСОБА_4 компенсацію моральної шкоди в сумі 35 000 грн.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що 21 грудня 2016 року близько 13-20 год. він на автомобілі під*їхав до будинку своїх батьків по АДРЕСА_3 в м.Ніжині разом з дружиною ОСОБА_2 Біля двору знаходився ОСОБА_4, який вчинив з ним сварку, намагався його наздогнати, бігаючи кругом автомобіля з битою, а коли не зміг здогнати, то зі словами «дивись, що я зараз зроблю» ударив витягнутою, взутою у кросівки ногою у спину ОСОБА_2 Коли вона падала, він не бачив, так як знаходився за машиною.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що 21 грудня 2016 року їй зателефонувала невістка ОСОБА_2 і сказала, що разом із сином приїдуть до них у гості. Через деякий час вона почула крики, а коли вийшла з будинку, то побачила в коридорі на підлозі біля газового котла лежала її невістка ОСОБА_2, яка тяжко дихала і не могла встати та говорити. Вона викликала швидку допомогу, потім вийшла на вулицю і побачили там ОСОБА_4 та сусідів. ЇЇ чоловік вийшов з вилами.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що 21 грудня 2016 року до будинку забігла його дружина ОСОБА_8 і сказала, що б»ють їх сина. Він вийшов з будинку з вилами, побачив ОСОБА_4, який стояв з битою в руках. Останній повідомив, що його син ОСОБА_7 винен йому гроші. Він йому відповів, що продасть будинок і віддасть борг. ОСОБА_4 кинув биту, а він кинув вила. Потерпіла ОСОБА_2 лежала в коридорі на підлозі.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що він проживає по сусідству з сім*єю ОСОБА_9 по АДРЕСА_4 і 21 грудня 2016 року з вікна свого будинку бачив, як кругом свого автомобіля бігав ОСОБА_7, а за ним бігав з битою у руці ОСОБА_4 і вони про щось сперечалися. Потерпілу він не бачив. Про те, що з нею трапилося, дізнався в лікарні.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що зі свого будинку по АДРЕСА_4 вона почула крики на вулиці і з вікна побачила, що з хвіртки вибіг ОСОБА_7, а за ним біг ОСОБА_4 Вона відкрила вікно і вигукнула, що викличе поліцію. Потім побачила, що під»їхала швидка допомога, а пізніше дізналася, що ОСОБА_4 ударив ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що 21.12.2016 року на прохання ОСОБА_4 він підвіз його на автомобілі до його знайомих на АДРЕСА_3, біля якого зупинився автомобіль, і з нього вийшов ОСОБА_7 зі своєю дружиною ОСОБА_2. ОСОБА_4 підійшов до них і вони розмовляли з ОСОБА_7 з приводу фінансових проблем, а ОСОБА_2 почала втручатися в розмову, викрикувала, що ОСОБА_4 нічого не отримає і що вона викличе поліцію. ОСОБА_4 її відштовхнув, нанісши їй удар ногою в спину, після чого вона впала у двір через привідкриту хвіртку. Цього дня на землі лежав сніг. Під час подій він перебував у салоні автомобіля.

Судовий експерт ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що вона підтверджує наданий нею висновок № 18 від 21.01.2017 року, згідно якого у потерпілої виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому V, VI, VII ребер справа зі зміщенням та боковим заходженням відломків, правобічного гемопневмоторакса та емфіземи м'яких тканин правої грудної клітки.

Перше ушкодження - садна -виникло від удару ногою в праву область правої лопатки, друге ушкодження - перелом ребер зі зміщенням та послідуючим пневмотораксом, виникло внаслідок падіння на тупий предмет з обмеженою поверхністю. В даному випадку - при падінні на паркан. В результаті зміщення зломаних ребер стався пневмоторакс, так як зламані ребра пошкодили легені, викликавши невелику кровотечу.Завдяки прикладеній силі і завданому прискоренню внаслідок удару ногою потерпіла отримала дані травми.

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Крім показань обвинуваченого, потерпілої, свідків, вина обвинуваченого підтверджується також дослідженими в судовому засіданні документами та висновками експертів, саме:

заявою ОСОБА_2 від 21.12.2016 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4, який 21.12.2016 за адресою АДРЕСА_3 спричинив їй тілесні ушкодження (а.с.135);

витягом з кримінального провадження №12016270180002034 про внесення до ЄРДР 21.12.2016 заяви ОСОБА_2 про завдання їй тілесних ушкоджень з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.121 КК України (а.с.124);

довідкою №22 комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» про те, що ОСОБА_2 перебувала у травматологічному відділенні стаціонару з 21.12.2016 по 28.12.2016 та на її лікування затрачено 1121,75 грн. (а.с.123);

висновком експерта № 18 від 21.01.2017 року, згідно якого у потерпілої виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому V, VI, VII ребер справа зі зміщенням та боковим заходженням відломків, правобічного гемопневмоторакса та емфіземи м'яких тканин правої грудної клітки, садна задньої поверхні грудної клітки в області лопатки, та як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження спричинено дією тупого предмету по механізму удару та відповідає строку, вказаному в постанові, тобто 21.12.2016 року. Тілесні ушкодження у вигляді садна правої лопатки спричинено дією тупого предмету з обмеженою поверхнею. Тілесні ушкодження у постраждалої ОСОБА_2 могли виникнути не менше ніж від двох травматичних впливів. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_2, могли виникнути від удару взутою ногою в область правої лопатки, де у постраждалої мається садно шкіри, та подальшим падінням вперед передньою поверхнею тулуба на дерев'яний паркан, в результаті чого у постраждалої виникли переломи трьох ребер зі значним зміщенням (а.с.110-113);

протоколом пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.07.2017 та компакт-диском із відеозаписом до нього за участю свідка ОСОБА_10, який із чотирьох фотознімків упізнав ОСОБА_4 як особу, яка 21.12.2016 року на АДРЕСА_3 вчинила сварку з ОСОБА_7; (а.с.146-149);

протоколом пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.07.2017 та компакт-диском із відеозаписом до нього за участю свідка ОСОБА_14, який із чотирьох фотознімків упізнав ОСОБА_4 як особу, яка 21.12.2016 року вчинила сварку із сім»єю ОСОБА_7 (а.с.150-153);

протоколом проведення слідчого експерименту з компакт-диском і відеозаписом до нього від 15.07.2017 за участю свідка ОСОБА_7, який показав та розповів, за яких обставин ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_2, а саме: коли його дружина вийшла з автомобіля та, тримаючи в руках телефон, почала направлятися до подвір*я, то в цей момент ОСОБА_4, який розмахував перед ним дерев*яною битою, але не міг у нього попасти, сказав йому, щоб він дивився, що він зараз зробить і, кинувши биту в салон автомобіля, почав бігти в сторону ОСОБА_2, яка в цей момент була в проході хвіртки. Підбігши зі спини до ОСОБА_2, ОСОБА_4 з виплижки наніс їй одного удару правою ногою в область спини, від отримання якого вона впала на території подвір*я на дерев*яний паркан, що зліва від входу у двір (а.с.154-156);

протоколом проведення слідчого експерименту з компакт-диском і відеозаписом до нього від 15.07.2017 за участю потерпілої ОСОБА_2, яка повідомила та показала обставини нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4, зазначивши, що коли вона була у проході у хвіртку, яка через зимові погодні умови неповністю відкривалася, для входу на подвір*я по АДРЕСА_3 в м.Ніжині, зі спини до неї почав підбігати ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп*яніння, та з виплижки наніс їй одного сильного удару ногою в область спини, від чого вона втратила рівновагу, розкрутилася та упала на території подвір*я на невисокий дерев*яний паркан. Безпосередньо перед нанесенням їй удару ОСОБА_4 закричав «смотри!» (а.с.159-161);

протоколом огляду місця події від 15.07.2017 та фототаблицею до нього, де зафіксовано подвір»я з хвірткою, парканом, розташоване в м.Ніжині по вул.Герцена 1а (а.с.169-170).

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Проаналізувавши відповідно до ст.94 КПК України досліджені в судовому засіданні докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв*язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що по даному кримінальному провадженню доказані обставини, які підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України, зокрема: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір завданої шкоди.

Доводи обвинуваченого відносно того, що він не мав наміру заподіяти потерпілій тяжкі тілесні ушкодження і не міг передбачити, що від його удару вона впаде на паркан та поламає ребра і не бажав цього, тому вважає, що його дії слід кваліфікувати як необережне тяжке тілесне ушкодження, спростовуються показаннями потерпілої, свідків і не узгоджуються з фактичними обставинами справи, встановленими в судовому засіданні.

Невизнання обвинуваченим вини суд розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, що, на думку суду, є невиправданим, оскільки вина обвинуваченого в скоєному злочині знайшла своє підтвердження дослідженими в суді доказами, тому з цих підстав не підлягає задоволенню і клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Царенка А.А. про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4, з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України як необережне тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров*я особи» суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з*ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних діянь.

За нормативним визначенням, умисне тяжке тілесне ушкодження з об*єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров*я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв*язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб*єктивної сторони - умисною формою вини, яка згідно ст.24 КК України поділяється на прямий і непрямий умисел, коли винний усвідомлює,що може заподіяти тяжку шкоду здоров*ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Згідно постанови Пленуму ВССУ №3 від 3.06.2016 «Про узагальнення практики розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя і здоров*я особи» визначаючи форму вини, суд виходить з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дій обвинуваченого, обстановки, яка передувала вчиненню злочину, локалізації тілесних ушкоджень, поведінки обвинуваченого стосовно потерпілого до та після вчинення злочину.

При цьому доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.02.2008 «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних відносин без будь-якого попередження, запропонувавши чоловіку потерпілої - свідку ОСОБА_7 подивитися, що він зараз зробить, із значною силою, використовуючи перевагу у фізичній силі, незважаючи на зимові погодні умови зі сніжним покриттям грунту, раптово завдав потерпілій один удар правою ногою в зимовому взутті в область спини в той час, коли потерпіла мала намір зайти через хвіртку до двору, від отримання якого вона впала на території подвір*я на дерев*яний паркан.

За висновком експерта № 18 від 21.01.2017 року у потерпілої виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому V, VI, VII ребер справа зі зміщенням та боковим заходженням відломків, правобічного гемопневмоторакса та емфіземи м'яких тканин правої грудної клітки, садна задньої поверхні грудної клітки в області лопатки, та як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

З показань експерта у суді, саме завдяки прикладеній силі і завданому прискоренню внаслідок удару ногою обвинуваченим потерпіла отримала дані травми.

Діючи з такою силою, з використанням переваг у фізичному стані, ОСОБА_4 достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров*ю потерпілої і хоча і не бажав, проте свідомо припускав заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження, тобто діяв з непрямим умислом і повинен нести відповідальність за ч.1 ст.121 КК України.

Водночас, цілеспрямовано наносячи удар ногою у спину, ОСОБА_4 не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров*ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілій. Тобто в даному випадку ОСОБА_4 діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо допускає причинення шкоди здоров*ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.

У такому випадку обвинувачений має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, - умисне тяжке тілесне ушкодження.

Проаналізовані фактичні обставини справи виключають можливість кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст.128 КК України, оскільки природа його діянь (насильства), спрямованість та зміст умислу не дають підстав вважати, що ОСОБА_4 діяв необережно стосовно самого діяння і тих наслідків, що наступили, як про це стверджує в клопотанні захисник обвинуваченого.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 носили активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками існував прямий причинний зв*язок, а самі наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень були спричинені потерпілій в той момент, коли винний, докладаючи певних зусиль, завдав потерпілій удар взутою ногою у спину. Надмірна сила удару, його раптовість та спрямованість в область хребта потерпілої свідчить про те, що обвинувачений об*єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкості шкоди здоров*ю потерпілої, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

З огляду на зазначені вище обставини дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного ОСОБА_4, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, які пом*якшують покарання, - часткове відшкодування завданого збитку, знаходження на утриманні малолітньої дитини, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також досудову доповідь відділу пробації про те, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, і дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.1 ст.121 КК України.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, тому цивільний позов прокурора Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави про стягнення з обвинуваченого на відшкодування витрат комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» у розмірі 1121 грн. 75 коп. на користь місцевого бюджету та цивільний позов в інтересах КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» на суму 10013 грн. 57 коп., витрачених на лікування потерпілої, законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Потерпілою заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 10324,74 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди, спричинених кримінальним правопорушенням, вимоги за яким вона в судовому засіданні зменшила з урахуванням того, що обвинувачений сплатив їй в добровільному порядку 25 500 грн., і просила стягнути з ОСОБА_4 компенсацію моральної шкоди в сумі 35 000 грн.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, який суд згідно ст. 129 КПК України має вирішити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи глибину моральних страждань, заподіяних з вини обвинуваченого потерпій, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі тридцять п*ять тисяч гривень.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п*ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили залишити попередній - у вигляді домашнього арешту.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, 10013 (десять тисяч тринадцять) грн. 57 коп. на відшкодування витрат КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» на лікування потерпілої ОСОБА_2 на користь обласного бюджету (р/р31414544700001, МФО 853592 в ГУДКСУ в Чернігівській області, код ЄДРПО 37972475).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, 1121 (одну тисячу сто двадцять одну) грн. 75 коп. на відшкодування витрат комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» на лікування потерпілої ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету (р/р35412001329989 (КЕКВ 2220) в ГУДКСУ в Чернігівській області код ЄДРПО 02774125, МФО 853592).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 35 000 (тридцять п*ять тисяч) грн.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.