Постанова № 75517737, 19.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/2292/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/789/650/18 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 30

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,

секретаря - Коваль О.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Сліворського О.Ю. Осядич Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 596/2292/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду від 23 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України в Тернопільській області, Головного Управління Національної поліції України в Тернопільскій області, прокуратури Гусятинського району Тернопільської області, прокуратури Тернопільскої області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про стягнення з Державного бюджету України 300000 грн моральної шкоди, яка заподіяна внаслідок неправомірних дій і бездіяльності:

Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області в сумі 100000 (сто тисяч) грн.;

Головного управління Національної поліції України в Тернопільської області в сумі 100000 (сто тисяч)грн.;

Прокуратури Гусятинського району Тернопільської області в сумі 500000 (п"ятдесят тисяч)грн.;

Прокуратури Тернопільської області в сумі 500000 (п"ятдесят тисяч)грн..

Позовна заява мотивована тим, що 06 липня 2015 року прокурор Гусятинського району прийнявши від нього заяву про вчинення щодо нього службовими особами Гусятинського УЕГГ ВАТ "Тернопільгаз"злочину, всупереч ч.1 ст. 214 КПК України не зареєстрував відповідні відомості у Єдиному реєстрі досудових розслідувань а направив заяву в Гусятинське відділення міліції для перевірки за Законом України «Про звернення громадян».

Відповідальні службові особи Гусятинського РВ УМВС теж не внесли відповідні відомості до ЄРДР,.а проводили незаконну перевірку заяви за законом «Про звернення громадян».

На його неодноразові оскарження неправомірних діянь прокуратури Гусятинського району і Гусятинського відділення поліції до прокуратури Тернопільської області та управління Національної поліції Тернопільської області останні проявили повну бездіяльність.

Ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05.11.2015 року діяння службових осіб Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області визнано бездіяльністю та зобов'язано Гусятинський РВ УМВС внести до ЄРДР відомості і розпочати досудове розслідування.

20.07.2015 йому стало відомо, що став жертвою злочинних дій злочинної організації шахраїв, яка діє по всій території України, створена з початку антитерористичної організації і можливо спонсорує терористів. Цього дня звернувся до Гусятинського відділення поліції з заявою про злочин з наданням прізвищ злочинців, їх номерів мобільних телефонів, банківські рахунки, однак знову поліція і прокуратура проявили повну бездіяльність. У зв"язку з неправомірними діями і бездіяльністю працівників Гусятинського відділення поліції 27 жовтня 2015 року звернувся із заявою у прокуратуру області про вчинення працівниками поліції злочину, проте слідчий ОВС СВ прокуратури Тернопільської області Балда А.Є. 28 жовтня 2015 року відмовив у внесенні відомостей до ЄРДР. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2015 року невнесення відомостей слідчим прокуратури визнано бездіяльністю і зобов"язано внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

23 липня 2015 року йому подзвонила невідома жінка, що назвалась слідчим, під час розмови погрожувала йому. Жодного розслідування і перевірки з приводу телефонних погроз невідомої жінки з вини відповідачів не відбулося.

Посилаючись на те, що цими діями відповідачів йому завдана моральна шкода, яка полягає у зазнанні моральних страждань, втраті нормальних зв»язків, порушенні звичайного ритму життя, спілкування з рідними, витрачанні часу на відстоювання своїх прав в органах правопорядку та судах, він перебував в страху та переживаннях протягом місяця після дзвінка невідомої жінки 23.07.2015 року, оскільки вважав, що це злочинці хочуть виманити його з дому, вважав, що йому та його сім»ї загрожує небезпека, оскільки злочинна організація, яка займається шахрайством діє на території всієї України, він проживає один, коли хтось ходить вночі по вулиці, він прокидається, має страх, так як зараз є зброя, гранати, позивач просив його вимоги задовольнити.

Рішенням Гусятинського районного суду від 23 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким його вимоги задовольнити посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що справу розглянуто упередженим і залежним суддею. Судом безпідставно не прийнято до уваги, що вина відповідачів ним доведена, саме неправомірні дії і бездіяльність відповідачів були причиною його чисельних звертань. Моральна шкода чітко викладена в позовній заяві і поясненнях суду і містить три складові: 1) в поневіряннях і стражданнях, 2) в страху і тривозі, які пережив після дзвінка з погрозами невідомої жінки. 3) беззахисність і зневіра в торжество законності і справедливості.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Тернопільської області просить, апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не довів наявність складу цивільного правопорушення, який може бути підставою для відшкодування йому моральної шкоди на загальних підставах.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представники відповідачів заперечили відносно апеляційної скарги та пояснили, що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, управління УМВС України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області з заявами про вчинення злочинів, щодо бездіяльності працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області щодо розгляду цих заяв.

На вищевказані заяви відповідачі надсилали відповіді (а.с.16-32 Т.1, а.с.128-149, 160-176 Т.2) та розглядали їх згідно Закону України «Про звернення громадян», про що свідчать надані Гусятинським відділенням поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільської області за ухвалою суду від 18.01.2018 року матеріали ЖЕО №882/939 від 08.07.2015 р., №981/988/1171 від 23.07.2015 року; №1018 від 28.07.2015 року; №1098 від 06.08.2015 року; № 2015000044 від 14.11.2015 р.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05.11.2015 року в справі № 596/2107/15-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області задоволено. Зобов'язано Гусятинський РВ УМВС України в Тернопільській області внести до ЄРДР відомості за його заявою про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ "Тернопільгаз" кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України від 06.07.2015 року та розпочати досудове розслідування (а.с.4 Т.1).

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2015 року в справі № 607/17649/15-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області Балди А.С., яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено. Зобов'язано слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області Балду А.С. виконати дії відповідно до статті 214 КПК України щодо внесення відповідних відомостей за заявою ОСОБА_1 від 27.10.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування (а.с.3 Т.1).

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалами слідчих суддів від 05.11.2015 року та 19.11.2015 року підтверджується незаконність дій та бездіяльність посадових осіб Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліцїі та прокуратури Тернопільської області при здійсненні ними своїх повноважень при розгляді заяв про злочини, однак позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідачів прокуратури Тернопільської області та Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліцїі Головного управління Національної поліції України в Тернопільської області. Позивачем не доведено факт наявності завданої шкоди, протиправності діянь, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління Національної поліції України в Тернопільської області при розгляді звернень ОСОБА_1 як до вищестоящої інстанції з приводу бездіяльності працівників Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції по розгляду його заяв про злочин, вчинений працівниками Гусятинського УЕГГ ВАТ «Тернопільгаз» та неправомірних дій при розгляді його заяв про злочин згідно Закону України «Про звернення громадян»; прокуратури Гусятинського району Тернопільської області по невнесенні до ЄРДР його заяви про злочин працівників Гусятинського УЕГГ ВАТ «Тернопільгаз» та направленні її до Гусятинського РВ УМВС для розгляду як звернення громадян.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті- така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову або службову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, який висловлено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року № 6-440-цс16.

Частинами 1, 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.3 своєї постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно вимог ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами) роз'яснено судам, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Цивільно-правова відповідальність за заподіяння моральної шкоди включає чотири елементи (наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, чим декларується принцип "змагальності сторін у цивільному процесі".

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.( Стаття 89 ЦПК України)

З врахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм права суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що сама по собі незаконність дій та бездіяльність працівників Гусятинського РВ поліції та працівників прокуратури області щодо невнесення відомостей про злочин, підтверджених рішеннями судів, за умови недоведеності позивачем факту заподіяння цим моральної шкоди, не може бути підставою для її відшкодування.

Правильним є й висновок суду про недоведеність позивачем заподіяння позивачу шкоди прокуратурою Гусятинського району та Головним Управлінням Національної поліції України в Тернопільскій області, оскільки на підтвердження неправомірності дій та факту заподіяння моральної шкоди ним не надані докази, які б підтверджували зазначені обставини.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження ОСОБА_6 в апеляційній скарзі про неврахування судом постанови Гусятинського районного суду від 5 листопада 2015 року та постанови Тернопільського міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року про визнання бездіяльності неправомірною, на які, як на підставу своїх вимог він посилався, оскільки судом першої інстанції враховано зазначені процесуальні документи та встановлено, що ними підтверджується незаконність дій та бездіяльності працівників Гусятинського РВ поліції та працівників прокуратури області щодо невнесення відомостей про злочин.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про розгляд справи упередженим і залежним суддею, якої чоловік працює заступником начальника відділу соціально-виправної роботи та психологічної роботи Копичинецької виправної колонії ДПС України в Тернопільскій області а відповідно до ч.4 ст 121 Конституції України, Кримінального процесуального законодавства «прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах,а також при застосуванні інших засобів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, оскільки на думку колегії суддів зазначені обставини не можуть слугувати підставою для висновку про упередженість судді.

Правильно зазначивши у резолютивній частині рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, всупереч вимогам цивільно-процесуального законодавства, дослідив обставини, про що вказав у мотивувальній частині рішення, що не були підставою предмета позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 300000 тис.грн., який протягом розгляду справи не змінювався як і не змінювалися його підстави.

Такий висновок грунтується на наступному.

Встановлено, що ОСОБА_1 позовну заяву в суд подав 02 грудня 2015 року (т. ас.1-2), згідно якої свої вимоги про відшкодування 300000 грн моральної шкоди обгрунтовував обставинами, з посиланням на дві ухвали суду - ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду від 05.11.2015 року та ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2015 року, які ним долучено до позовної заяви.

Відповідно до мотивувальної частини рішення суд першої інстанції крім цих двох ухвал, послався ще на 5 ухвал слідчих суддів, а саме на ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03.03.2016 року в справі № 596/480/16-к; ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2016 року в справі №607/1897/16-к; ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12.01.2017 року в справі №596/2406/16-к; ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2017 року в справі №607/1897/17к; ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.07.2017 року в справі №607/1897/17-к., які наявні у справі (т.2 ас.20-24), згідно яких зробив висновок, що цими судовими рішеннями підтверджується незаконність рішень та бездіяльність працівників відповідача Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, бездіяльність та незаконність рішень працівників відповідача слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області.

Відповідно до положень ст. 49 ЦПК України зміна предмета або підстави позову здійснюється шляхом подання письмової заяви.

Встановлено, що протягом усього часу розгляду справи позивач підстави позову не змінював, - у матеріалах справи відсутня письмова заява позивача про зміну(доповнення) ним підстав позову обставинами, які містяться в ухвалах слідчих суддів, що постановлені у 2016, 2017 роках, після пред"явлення позову у грудні 2015 року.

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку від 24.10.2008 року №12 апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку , якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням. У разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК ( 1618-15 ).

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що із мотивувальної частини рішення слід виключити обгрунтування незаконності рішень та бездіяльність працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, працівників слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області з посиланням на ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03.03.2016 року в справі № 596/480/16-к ; ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2016 року в справі №607/1897/16-к; ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12.01.2017 року в справі №596/2406/16-к; ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2017 року в справі №607/1897/17к; ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.07.2017 року в справі №607/1897/17-к., змінивши цим мотивувальну частину рішення суду.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п.1, 390 ч.1 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Гусятинського районного суду від 23 квітня 2018 року, залишити без змін, змінивши його мотивувальну частину.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 липня 2018 року.

Головуючий - Ходоровський М.В.

Судді - Бершадська Г.В.

Ткач О.І.