Постанова № 75517115, 17.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5487/18

Номер справи місцевого суду: 520/13376/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Турист» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз»,

встановив:

25.09.2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.05.2015 року, о 8.30 годині відповідач - водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Богдан», д.н. НОМЕР_1, здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Мельницької, в м. Одесі, з боку вул. ОСОБА_5, в напрямку вул. Балківської, в районі буд. №31 по вул. Мельницькій допустив зіткнення із задньою частиною тролейбусу «ЗІУ», б.н. 670, під керуванням водія ОСОБА_6, який здійснював рух по проїзній частині вул. Мельницької, у попутному з автобусом марки «Богдан», р/н НОМЕР_1, напрямку руху, попереду автобуса, зупинився у правого краю проїжджої частини вул. Мельницькій, на зупинці громадського транспорту. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а пасажири автобусу «Богдан», одним з яких був позивач ОСОБА_3, отримали тілесні ушкодження.

Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовної заяви, посилаючись на те, що його відповідальність застрахована, тому позивач повинен був звернутися до страхової компанії з заявою про відшкодування йому завданої шкоди.

Представник відповідача ТОВ «Турист» заперечував проти задоволення позовної заяви, посилаючись на те, що водій ОСОБА_4 не був на час ДТП працівником ТОВ «Турист», а тому останній не несе відповідальності за завдану ним шкоду.

Справа була розглянута у відсутність представника третьої особи ПАТ «Європейський Страховий Союз».

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 було задоволено частково.

Було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 5349 (п’ять тисяч триста сорок дев’ять) грн. 98 коп.

Було стягнуто з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

У частині стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 600 000 грн. з ТОВ «Турист» було відмовлено.

Було стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3ставить питання про скасування вищевказаного рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення нового - про задоволення його позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ті обставини, що 12.05.2015 року о 8.30 год. сталася ДТП між автомобілем «Богдан», д.н. НОМЕР_1, яким керував відповідач - водій ОСОБА_4, та тролейбусом «ЗІУ», б.н. 670, внаслідок якої позивачу ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження, визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вважаються встановленими і додатковому доказуванню не підлягають.

Також вважаються встановленим обставини, що винним у скоєнні даної ДТП визнаний відповідач ОСОБА_4, що підтверджується постановою Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2015 року, згідно якої водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Спірним в даному випадку являється розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3

Так, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до витягу № 2359 Одеської дитячої клінічної лікарні в м. Одесі (нейрохірургічне відділення), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив курс лікування з 12.05.2015 року по 18.05.2015 року. Був встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом кісток носа зі зміщенням, подапоневротичні гематоми теменно-скроньових областей. ОСОБА_5: середня ступінь тяжкості.

У відповідності до витягу з історії хвороби №2912 з КУ «Дитячої міської клінічної лікарні №3» (відділення неврології) від 11.06.2015 року, ОСОБА_3 стало гірше, стан - середньої тяжкості. Діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом кісток носа зі зміщенням, подапоневротичні гематоми теменно-скроньових областей. Скарги на слабкість, утому, головний біль, головокружіння, сонливість.

Відповідно до акту КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 27.05.2015 року за № 1184 у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлені легкі тілесні ушкодження, в результаті чого був короткочасний розлад здоров'я.

За змістом ст.. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Крім того, у відповідності до положень ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовуються у випадках, встановлених законом.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

При цьому, обов'язок доведення розміру завданої шкоди покладається саме на позивача.

З огляду на викладене, та враховуючи письмові докази, які маються в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про відшкодування матеріальної шкоди, та вважав їх такими, що підлягають задоволенню.

Проте, судове рішення в цій частині в апеляційному порядку не оскаржується.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_4, то суд зазначив наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК Українивідповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Частино 2 ст. 1167 ЦК Українипередбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких, і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4зазначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п.5 зазначеної Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Згідно п. 9 Постанови при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції врахував характер скоєного відповідачем правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_3, тривалість вимушених змін у його житті, перенесеному сильному нервовому потрясінні, порушенні спокою, нормального життя, необхідності звертатись за медичною і юридичною допомогою, згаянні вільного і робочого часу, те, що після отриманої травми позивач тривалий час відчував біль у травмованому місці, у нього до сих пір залишається шрам, який створює фізичний і психологічний дискомфорт, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 у відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди 15000 грн.

Разом з тим, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що розмір завданої моральної шкоди має бути збільшений до 30 000 грн.

При цьому, колегія суддів враховує, що на момент завдання шкоди, позивачу ОСОБА_3 не виповнилось 18 років, він закінчував середню школу і бажав поступити на навчання до ВУЗу, однак з об’єктивних причин – по причині завдання тілесних ушкоджень, не зміг цього здійснити, через що ним був пропущений цілий рік.

Також колегія суддів враховує, що з часу завдання шкоди позивачу до теперішнього часу пройшло більше 3-х років, однак шкода йому взагалі не була відшкодована, чим йому також продовжується завдаватись моральна шкода.

Щодо стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача ТОВ «Турист», то суд першої інстанції вірно зазначив, що 15.03.2015 між ТОВ «Турист» - замовник, та ОСОБА_4 - виконавець, укладено договір підряду за № 1254 (а.с.91).

Згідно з п. 1.1. зазначеного договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець на транспортному засобі, що використовується ним на законних підставах, зобов’язується особисто протягом визначеного в договорі строку за плату надати замовникові за усною вказівкою останнього послуги із переведення пасажирів, а замовник зобов’язується оплатити надані послуги згідно з цим договором.

При цьому, згідно з п. 3,5. цього договору, сторони домовились, що шкода, завдана виконавцем замовникові або третім особам під час виконання обов’язків за цим договором, відшкодовується у повному розмірі та в усіх випадках виконавцем самостійно.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 327 ЦК України, стосовно свободи договорів.

01.07.2015 року зазначений договір підряду №1254 від 15.03.2015 розірвано на підставі угоди про розірвання від

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати в частині стягнення на його користь з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 15000 грн., та просив ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду у розмірі 250 000 грн.

Тобто, питання про стягнення моральної або матеріальної шкоди з інших осіб, апелянт перед судом апеляційної інстанції не ставив (а.с.221-224).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх доводів позовної заяви, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено у повній відповідності до вимог матеріального права.

У зв’язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити, збільшивши суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, до 30 000 грн. (тридцяти тисяч гривень).

В решті рішення слід залишити без змін.

Крім того, у відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь державного бюджету України, згідно банківських реквізитів апеляційного суду Одеської області, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн.

Керуючись ст. 141, ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2018 року змінити, збільшивши суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, до 30000 грн. (тридцяти тисяч гривень).

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь державного бюджету України, згідно банківських реквізитів апеляційного суду Одеської області, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн. (одна тисяча п’ятдесят сім гривень 230 копійок), а саме:

Отримувач коштів - УК у м.Одесі/Малиновськ. р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38016923

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) - 899998

Рахунок отримувача - 34315206080031

Код класифікації доходів бюджету – 22030101

Призначення платежу - *;101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.07.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_8

ОСОБА_2