Постанова № 75517013, 24.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 202/8114/17 Номер провадження 22-ц/786/1604/18Головуючий у 1-й інстанції Кулешова Л. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М,

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", з участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Фінанс" про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2018 року, ухвалене у період часу з 15:45:26 до 15:54:13 год. під головуванням судді Кулешової Л.В., -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В грудні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, підстави якого вмотивовував тим, що 31 жовтня 2016 року він скористався послугами ТОВ "Нова пошта" на умовах "Доставка з післяплатою" та здійснив відправлення товарів для дому отримувачу ОСОБА_3 Згідно з експрес-накладною № 59000214283407 він, як відправник, мав отримати у ТОВ "Нова пошта" грошовий переказ у сумі 180 грн. 07 листопада 2016 року він звернувся до відділення ТОВ "Нова пошта" з метою отримання переказу, але переказ йому не був виданий з тих підстав, що у нього відсутній паспорт громадянина України, після чого він написав претензію. 28 листопада 2016 року він отримав відмову у видачі грошового переказу. При здійсненні відправлення він пред'являв паспорт громадянина ОСОБА_4 Федерації для виїзду за кордон. Вважає, що умисно працівники товариства не повідомили йому про неможливість отримання грошового переказу на підставі цього документу. Вказує на те, що умова щодо надання саме паспорту громадянина України для отримання грошового переказу (про що він не був повідомлений) створює для нього. як споживача, жорсткий обов'язок, який він не зможе виконати, що суперечить ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів". Вважає, що відповідачем було порушено право позивача, як споживача, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію. На підставі ст.23 ЦК України, ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" позивач просить стягнути моральну шкоду з урахуванням характеру, обсягу, тривалості душевних та психічних страждань у сумі 20000 грн. Також позивач просить стягнути судові витрати за надання правової допомоги у сумі 4200 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", з участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Фінанс" про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди– відмовлено.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що суд безпідставно залучив за клопотанням відповідача в якості третьої особи ТОВ «Пост Фінанс», оскільки відправник грошового переказу є споживачем фінансових послуг, а не позивач.

Звертає увагу на невірне застосування судом норм ст. 711 ЦК України, яка регулює відповідальність за шкоду, завдану внаслідок недоліків товару (а не послуги).

Не погоджується з висновками суду в частині недоведеності тих обставин, що ТОВ «Пост Фінанс» здійснює діяльність з надання фінансових послуг з приймання, видачі та переказу грошових коштів, а ТОВ «Нова пошта» забезпечує їх функціонування.

Апелянт заперечу проти висновків суду в частині недоведеності моральної шкоди, обґрунтовуючи це наступними діями відповідача: порушенням права власності на грошові кошти, введенням в оману під час укладення усного договору про надання послуги, не наданням відповідачем достовірної інформації щодо умов надання послуг ОСОБА_2.

Вказує на непорушність гарантованих Конституцією прав та свобод, утому числі і права власності.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Третя особа ТОВ «Пост Фінанс» надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що Згідно з експрес-накладною № 59000214283407 31 жовтня 2017 року з відділення № 27 м. Дніпро ОСОБА_2 відправив товари для дому з оголошеною вартістю 180 грн.. Одержувачем відправлення зазначено ОСОБА_3, місце доставки вантажу м. Маріуполь, відділення № 17, вул.Латишева,23, додаткові послуги грошовий переказ 180 грн. ( а.с.79).

Позивач вказує на те, що 07 листопада 2017 року він звернувся до відділення ТОВ «Нова пошта» за отриманням грошового переказу у сумі 180 грн., грошовий переказ не отримав, що спричинило йому моральну шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що у спорах про захист прав споживачів діюче законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Спірні правовідносини врегульовуються Законом України «Про захист прав споживачів», положеннями Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи підстави спричинення моральної шкоди, ОСОБА_2 вказував на те, що у зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку по виплаті позивачу грошового переказу в сумі 180 грн. порушено право власності на грошові кошти.

Вказував на те, що протиправна поведінка відповідача завдала йому душевних страждань. Через незаконні дії відповідача позивач поніс втрати немайнового характеру (недосипання, постійне перебування в нервовому напруженні, постійні тривожні почуття, головні болі, паніка, різка зміна поведінки); його честь та гідність, як громадянина ОСОБА_4 федерації, були принижені. Переніс моральні переживання, які призвели до ушкодження психічного здоров’я.

Право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої споживачу, передбачено п.5 ч.1 ст. 4 та ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої шкоди, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст.711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК України.

Надавши аналіз вказаним нормам, суд обґрунтовано дійшов висновку, що у спорах про захист прав споживачів діюче законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію"), ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права"; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували факт заподіяння шкоди майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. В зв’язку з цим підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про недоведеність позивачем позовних вимог.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63) . Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справі «Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, п. 33, Series А № 274).

При розгляді справи суд виступає незалежним та неупередженим і не віддає перевагу жодній із сторін процесу (вимоги ст. 6 Європейської конвенції, в тому числі і щодо роз’яснення сторонам процесуальних наслідків вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій).

Сторонам належним чином було роз’яснено їх процесуальні права, попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та цими правами сторони розпорядилися диспозитивно.

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Норми пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначають, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу надання певних послуг, у зв’язку з чим підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Інших способів захисту своїх прав, окрім вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_5 не обрав.

Заперечення апелянта про невідповідність застосування судом норм ст. 711 ЦК України також є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, надаючи аналіз нормам законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, вірно, окрім положень Закону України «Про захист прав споживачів», врахував і норми цивільного законодавства, щодо них.

Так, судова практика України про застосуванні приписів закону України «Про захист прав споживачів» чітко дотримується принципу юридичної визначеності щодо питань відшкодування моральної шкоди заподіяної споживачу.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Висновки місцевого суду, що позивач належним чином не довів підстав для відшкодування моральної шкоди, як споживачу послуг, є законними та обґрунтованими.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2018 року.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, пов’язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок держави.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 липня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_6 /підпис/ ОСОБА_7

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1